Власова Анастасія,
IV курс,
спец. «Менеджмент готельного, курортного і туристичного сервісу», д/ф,
Наук. кер. - Бутирська І.В.,
Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, м. Чернівці
Сутність та функції структури та управління проектом в операційному менеджменті
Проектна діяльність пронизує сьогодні всі сфери функціонування економіки. Найважливішими складовими тлумачення проекту є чітка орієнтація на результативність заходів, необхідність їх досягнення у визначений проміжок часу в умовах обмеженості ресурсного забезпечення. В зв’язку з цим набувають особливої актуальності питання удосконалення форм і методів управління проектами. Управління проектами передбачає виконання проекту в найефективніший спосіб з огляду на обсяг, якість, часову та фінансову обмеженість.
Для сучасного проектного менеджменту характерним є інтегрований структурований підхід до управління, планування і контролю. Під інтеграцією розуміється об'єднання суб'єктів управління для посилення взаємодії всіх елементів системи управління. При такому підході з'являються більш міцні зв'язки між окремими підсистемами. Процеси інтеграції забезпечують: поглиблення співпраці, об'єднання; взаємодію і взаємозв'язок між компонентами; конкретизацію взаємозв'язків між окремими підсистемами, їх щільність, що дозволяє отримати алармові повідомлення на зміни.
В теоретичних розробках управління трактується по-різному залежно від проблем, що розкриваються авторами. Наприклад, висловлюється думка, що під управлінням слід розуміти таку цілеспрямовану дію на об’єкт чи процес, яка викликає певні зміни напряму, інтенсивності чи інших характеристик і параметрів руху цього об’єкта чи процесу [2, с. 45]. Пропонується також розглядати управління як процес, в якому суб’єкт управління, спираючись на інформацію, здійснює певні дії на стан структурних елементів системи з метою переведення об’єкта управління до іншого стану [1, с. 53] або як дії, спрямовані на врівноваження керованої системи із зовнішнім середовищем, на пристосування системи до змін зовнішніх умов.
Управління проектом - це діяльність, спрямована на реалізацію проекту з максимально можливою ефективністю при заданих обмеженнях за часом, ресурсам, а також якості кінцевих результатів проекту (документованих, наприклад, у технічному завданні) [5,c. 145].
Більшість знань, необхідних для того, щоб управляти проектами, є унікальними або майже унікальними для проектного менеджменту (наприклад, аналіз методом критичного шляху або ієрархічна структура робіт).
Загальне управління включає планування, організацію, роботу з персоналом, виконання і поточний контроль за виробничими діями, а також допоміжні дисципліни: комп'ютерне програмування, право, статистику і теорію ймовірностей, логістику і роботу з персоналом. РМВОК пересікається зі знаннями із загального управління в багатьох галузях — організаційна поведінка, фінансове прогнозування, і методи планування становлять лише невелику частину суміжних питань.
Прикладні сфери - це категорії проектів, які містять загальні елементи, важливі для одних проектів, але не потрібні чи відсутні в інших проектах. Прикладні сфери, як правило, задаються в термінах:
• технічних елементів, таких як розробка програмного
забезпечення, ліків у фармацевтичній промисловості або
проведення інжинірингу в будівництві;
• елементів управління, таких як державні контракти чи розробка
продукту;
• промислових груп, таких як автомобільне будування, хімічна
промисловість або фінансові послуги [1,c. 113].
За більше ніж тридцять років, протягом яких застосовується технологія управління проектами, був розроблений цілий ряд методик і інструментів, покликаних допомогти менеджерам проектів управляти цими обмеженнями. Для того, щоб ефективно управляти обмеженнями проекту використовуються методи побудови і контролю календарних графіків робіт. Для управління ресурсними обмеженнями використовуються методи формування фінансового плану (бюджету) проекту і, у міру виконання робіт, здійснюється моніторинг, із тим, щоб не дати витратам вийти з під контролю. Для виконання робіт потрібне відповідне ресурсне забезпечення, для цього використовують спеціальні методи управління людськими і матеріальними ресурсами (наприклад, матриця відповідальності, діаграми завантаження ресурсів). З трьох основних обмежень трудніше усього контролювати обмеження по заданих результатах проекту. Проблема полягає в тому, що завдання часто важко і формулювати, і контролювати. Для вирішення даних проблем використовуються, зокрема, методи управління якістю робіт.
Отже, керівники проектів відповідають за три аспекти реалізації проекту: терміни, витрати і якість результату. Відповідно до звичайного принципу управління проектами, вважається, що ефективне управління термінами робіт є ключем до успіху по всіх трьох показниках. Часові обмеження проекту часто є найбільше критичними. Там, де терміни виконання проекту серйозно затягуються, дуже ймовірними наслідками є перевитрата коштів і недостатньо висока якість робіт. Тому, у більшості методів управління проектами, основний акцент робиться на календарному плануванні робіт і контролі за дотриманням календарного графіка.
Методи управління проектами дозволяють визначити:
• цілі проекту та провести його обґрунтування;
• структуру проекту (підпроекти, основні етапи робіт);
• необхідні об’єми та джерела фінансування;
• виконавців – шляхом проведення тендерів та конкурсів;
• строки виконання проекту, скласти графік його реалізації;
• необхідні ресурси;
• рівень ризиків та розробити заходи щодо їх страхування [4, c. 206].
В розвинутих країнах іде постійний пошук методів ефективної реалізації проектів, при цьому центральне місце приділяється функціям планування та контролю.
Перші інструменти для вирішення завдань управління проектами з’явились в середині 50-х років та були засновані на використанні методу критичного шляху (СПУ) та методу оцінки та перегляду планів (ПЕРТ). В сучасних умовах використовуються такі методи як календарне планування, логістика, поточне (стандартне) планування, структурне, ресурсне, імітаційне, стратегічне планування та інші.
Функції управління проектами (РМ Functions) полягають в наступному:
- планування;
- контроль;
- прийняття рішень;
- складання та супроводження бюджету проекту;
- організація реалізації;
- моніторинг;
- оцінка;
- звітність;
- експертиза;
- перевірка та приймання;
- бухгалтерський облік;
- адміністрування [1, c. 287].
Проектна діяльність у сучасному світі нерозривно пов’язана з усіма сферами функціонування традиційного підприємства: у маркетингу – це проекти маркетингових досліджень, рекламних акцій, виведення на ринок нових продуктів, завоювання нових ринків збуту; у збуті – проекти побудови торговельно-збутової мережі. У контексті входження підприємств у ринкову сферу актуальними стають комплексні проекти їх реструктуризації з низкою субпроектів зі зміни профілю, спеціалізації, упровадження фінансового менеджменту, контролінгу тощо.
Для керування будь-яким проектом на період його здійснення створюється специфічна тимчасова організаційна структура, очолювана керівником проекту. За формою команда проекту відображає існуючу організаційну структуру керування проектом, поділ функцій, обов’язків і відповідальність за прийняті рішення в процесі його реалізації.
Отже, переваги управління портфелем проектів заключається у визначенні найбільш вигідних для компанії шляхів розвитку, з урахуванням фінансових обмежень; чіткості у реалізації стратегічних планів і досягнень стратегічних цілей, скорочення витрат ресурсів компанії на непотрібні проекти, підвищення ефективності використання ресурсів на наявних витратах.
Кінцевим завданням будь-якого проекту або сукупності проектів є отримання певного результату за мінімальних витрат ресурсів і часу. Система управління проектами якраз і призначена для виключення або мінімізації подібних випадків.
Список використаної ліератури:
1. Грей К.Ф. Управление проектами: Практическое руководство. / К.Ф. Грей, Э.У. Ларсон– М.: Дело и Сервис, 2011. – 528 с.
2. Клайэм Р. Ноев проект: Секреты практического проектного менеджмента. / Р.Клайэм, И.Лудин – СПб: Весь, 2012. – 320 с.
3. Мазур И.И. Управление проектами: Справочник для профессионалов. / М И.И.азур, В.Д. Шапиро и др. – М.: Высшая школа, 2011. – 875 с.
4. Пинто Дж.К. Управление проектами. / Дж.К. Пинто– СПб: Питер, 2010. – 464 с.
5. Тарасюк Г. М. Управління проектами: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. 2-е вид. / Г. М. Тарасюк— К.: Каравела, 2010. — 320 с.
