Олександра Німачук,
4 курс, д.ф.н.,
спец. «Менеджмент готельного,
курортного та туристичного сервісу»
Наук. кер. – Бутирська І.В.,
Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ,
м. Чернівці
Японський досвід управління якістю
Одним з основних завдань підприємств промислово розвинених країн є підвищення продуктивності праці та поліпшення якості продукції, що дозволяє їм при низькій її собівартості забезпечити високий прибуток і конкурентоспроможність на світовому ринку.
Загальновизнаними світовими лідерами в області управління якістю є підприємства США, Японії і ряду країн Західної Європи.[2]
Управління якістю — це процес покращення усієї пов'язаної із об'єктом управління сукупності параметрів якості шляхом послідовного наближення їх характеристик до заданих з одночасним зниженням частоти та амплітуди їх коливань у межах цільових значень.[1]
Метою даного дослідження виступає виявлення особливостей, що зумовили успіх Японії в створенні ефективної системи управління якістю.
Предметом дослідження є розвиток системи управління якістю як засобу досягнення конкурентоспроможності продукції.
Об’єктами виступають:
- підприємства, що виготовляють товари та послуги;
- товари, які виготовляються підприємством;
Японська модель управління суттєво відрізняється від американської та західноєвропейської, оскільки заснована на іншій культурній традиції, де індивідуальні інтереси окремої людини поступаються колективним інтересам групи.
Успіх Японії в управлінні якістю обумовлений такими особливостями:
- В кожного окремого працівника виховується шанобливе ставлення до замовників та споживачів. Фактично існує «культ споживача» у всіх сферах виробництва.
- Навчання кадрів з питань забезпечення і управління якістю відбувається систематично і провадиться для всіх працівників компанії, що гарантує високий рівень їх підготовки.
- Відбувається зосередження максимальної уваги на контролі якості процесів виробництва, а не якості продукції.
- Впровадження в систему виробництва високоякісних засобів праці.
- Зосередження уваги на процесах проектування продукції, з метою запобігання можливості виникнення дефектів.
- Проблеми, що виникають – ретельно досліджуються, та аналізуються.
- Культивування принципу «Твій споживач – виконавець наступної виробничої операції», що мотивує працівників максимально якісно виконувати свою частину роботи.
- Важливим є збір даних про якість продукції, що вже знаходиться в експлуатації у споживачів. Ці дані максимально використовуються при проектуванні продукції.
- Відповідальність за якість результатів праці повністю закріплена за безпосереднім виконавцем.
- Активно використовується творчий потенціал та здібності працівників.
- Сумлінна праця, та високоякісна продукція - є об’єктами розвиненої пропаганди серед японців.
- Держава здійснює сильний вплив не тільки на стандарти якості, а й на забезпечення конкурентоспроможності продукції.
В Японії широко функціонують «гуртки якості», які є прикладом колективної форми організації праці. Створені на добровільних засадах, ці невеликі колективи з робітників і службовців, здійснюють управління якістю продукції безпосередньо на робочих місцях. В «гуртках якості» займаються виявленням причин, що заважають працівнику більш ефективно виконувати свої завдання, відбуваються колективні обговорення оптимальності технологічних процесів, розробка пропозицій з вдосконалення діяльності.[3]
Японські гуртки ставлять за мету підвищення якості продукції через вдосконалення процесу виробництва. Підвищення продуктивності праці розглядається як результат цих процесів.[3]
Отже, якщо брати до уваги специфіку японської системи управління, то ряд напрацювань і положень може бути успішно застосований і в Україні, але із врахуванням менталітету українців.
Список використаних джерел
1.Бичківський Р.В. та ін. Метрологія, стандартизація, управління якістю і сертифікація. - Львів: Львівська політехника, 2004. - 560с.
2. Кириченко Л.С. Основи стандартизації, метрології, управління якістю. - К.: Ктїв.нац.торг.-екон. ун-т, 2007. - 446с.
3. Пшенников В.В. Японський менеджмент. 27 уроків для нас. Г.: .«Японія сьогодні» – 2005 р.