Чорна Яна Василівна, Гнатик Вікторія Петрівна,
4 курс, спец. «Менеджмент організацій торгівлі», д/ф
Наук. кер.cт. викл. –Москальов М.А.
Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ,
м. Чернівці
Адміністративний менеджмент, як процес керування підприємством
Сучасний стан розвитку наукової думки характеризується тим, що ще остаточно не визначено єдиного підходу до сутності поняття адміністративного менеджменту. Певна невизначеність понятійного апарату адміністративного менеджменту спричиняє нездатність підприємств та організацій до раціоналізації тактичної та оперативної діяльності, що зі свого боку впливає на ефективність досягнення мети діяльності будь-якого підприємства.
Современное состояние развития научной мысли характеризуется тем, что еще окончательно не определено единого подхода к сущности понятия административного менеджмента. Некоторая неопределенность понятийного аппарата административного менеджмента вызывает неспособность предприятий и организаций к рационализации тактической и оперативной деятельности, что со своей стороны влияет на эффективность достижения цели деятельности любого предприятия.
The current state of scientific thought is characterized by the fact that have not yet fully defined a common approach to the essence of the concept of administrative management. Uncertainty conceptual apparatus administrative management leads to inability of enterprises and organizations to streamline tactical and operational activities for its part affects the effectiveness of achieving the objectives of any business.
Ключові слова: адміністративний менеджмент;адміністрування, апарат управління; адміністративний ресурс.
Основні положення адміністративного менеджменту як науки почали формулюватися з урахуванням особливостей організаційної поведінки, а не з позиції поведінки персоналу як самостійного об'єкту дослідження. Виділення адміністративного менеджменту як окремого типу менеджменту відбулося наприкінці ХХ століття [1, c. 488].
На сьогодні існує багато типів менеджменту – кожен з типів може бути як самостійним і самобутнім, так і інтегрованим з декількох типів. Типологія управління допомагає в рішенні багатьох проблем практичного використання знань, тому що вона показує, що різноманітність умов, в яких здійснюється управління, вимагає не просто побудови одного якого-небудь типу менеджменту, а вибору типу за певними правилами типологічного аналізу і, у подальшому, коригування цього типу за додатковими критеріями конкретних обставин [2, с. 670 ].
Метою даної статті є дослідження сучасного стану та виявлення основних тенденцій розвитку адміністративного менеджменту в Україні, як процес керування підприємством.
Якщо розглядати підприємство як єдність системи виробництва, забезпечення та збуту, то адміністрування (чи то адміністративне управління) дозволяє регламентувати діяльність в межах кожної системи та скоординувати діяльність всіх цих систем як єдиного цілого, де є вкрай актуальним дослідженням цього питання.
Питання адміністративного менеджменту з позиції підприємства є об’єктом значної уваги з боку багатьох вітчизняних і зарубіжних вчених. Вивченням цієї проблеми займалися такі видатні вчені економісти, як О.Р. Шарко, І. Адізеса, О.В. Райченка, Г.І. Дібніса, О.О. Ромахової, М. А. Німенко, Л. І. Євенко, М. Вебер, А. Файоль, тощо.
На сучасному етапі розвитку економіки підтримати ефективність діяльності підприємства можна за рахунок впровадження адміністративного менеджменту (AdministrativeManagementSystem (AMS)). Із досліджень М. А. Німенказазначена система, спрощує процес управління, підвищує якісні показники роботи, дозволяє без істотних вкладень у модернізацію виробництва знизити собівартість продукції, ліквідувати банк і забезпечити довгу конкурентоспроможність . Варто відмітити, що AMS – це менеджмент для вищої управлінської ланки, який поєднує відразу дві складові:masterofbusinessadministration (МВА) (сучасне ділове адміністрування ) та masterofpublicadministration (МРА) (сучасне публічне адміністрування). Тобто АМS сьогодні – це МВА +МРА. Таке поєднання дієвих елементів є ознакою того, що управління підприємством нового зразка в умовах ринкової економіки набагато складніше ніж в умовах командно-адміністративної системи, і потребує розуміння впливу не тільки економічної, а й соціальної та політичної складової суспільства на фактори внутрішнього середовища [3, с. 480].
Адміністративний менеджмент можна визначити як один з основних напрямів сучасного менеджменту,де розглядають багато відомих вчених із своїх досліджуваних процесів. Термін "адміністрація" найбільш часто застосовується до апарату управління підприємством. Професор Л. І. Євенко визначає управління як уміння добиватися поставлених цілей, використовуючи працю, інтелект, мотиви поведінки інших людей; як функцію, вид діяльності по керівництву людьми, а також як область людського знання, що допомагає здійснити цю функцію.
М. А. Німенко розглядає свою позицію щодо адміністративного менеджменту на підприємстві, та визначає основні етапи покращення його функціонування. Зображено нарисунку 1.
Рис.1 Основні етапи покращення функціонування системи адміністративного менеджменту підприємства [4, c.479].
Значний внесок в розвиток адміністрування внесено А.Файолем в межах розробки функціонального підходу до управління. Принципи управління можливо вважати основою побудови адміністративної системи будь-кого підприємства чи організації: розподіл праці, повноваження і відповідальність, дисципліна, єдиноначальність, єдність дій, підлеглість інтересів, винагорода персоналу, централізація, скалярний ланцюг, порядок, справедливість, стабільність персоналу, ініціатива, корпоративний дух.
В переліку основних функцій управління , які розроблені А.Файолем особливої уваги заслуговують наступні :
• передбачення;
• організація;
• надання розпоряджень;
• узгодження;
• контролювання [5].
А. Файоль вважав, що адміністративний вплив здійснюється на соціальну систему підприємства, тобто на відношення людей в процесі виробничої діяльності.
Проведені теоретичні дослідження дозволили визначити передумови виникнення адміністрування, а саме:
виділення функцій управління;
поява підрозділів на підприємстві, які виконують окремі функції управління;
формування групи помічників керівника, які спеціалізуються на виконанні визначених функцій;
налагодження взаємозв’язку та забезпечення взаємодії між підлеглими та між окремими підрозділами.
Адміністративний менеджмент пропонується розглядати як організацію управління на будь-якому рівні підприємства. Під організацією управління розуміється процес координації, регулювання, регламентації, розпорядництва та контролю [6, c. 111].
Однією з найважливіших функцій в адміністративному менеджменті є організація виконання робіт підрозділами та окремими виконавцями на підприємстві задля досягнення стратегічних та тактичних цілей. Саме за результатами виконання цієї функції визначають здатність менеджера з адміністративної діяльності до виконання професійних обов’язків. Якщо розглядати організацію виконання робіт в адміністративному менеджменті як вид діяльності, то її доцільно представити у вигляді процесу постійного делегування повноважень. Під делегуванням розуміємо передачу завдань і повноважень, необхідних для їх вирішення, співробітникові, який приймає на себе відповідальність за успішне виконання поставлених завдань. Делегування в адміністративному менеджменті слід розглядати за чотирма рівнями.
1 рівень - Розподіл напрямів діяльності між відділами.
2 рівень – Розподіл роботи між співробітниками відділу.
3 рівень – Визначення кола постійних завдань співробітника.
4 рівень - Постановка тимчасових завдань співробітникові [5].
Адміністративний механізм М. Вебер представляв як сукупність елементів, які впливають на ефективність діяльності будь-якої установи чи організації. Розглянуто на рисунку 2.
Рис. 2 Сукупність елементів, що впливають на ефективність діяльності організації
За умови належного використання кожного з наведених елементів механізму процеси адміністрування в організації спроможні раціоналізувати управління в цілому. Ефективний підхід до організації управління М. Вебер визначив як раціональну бюрократію [5].
В адміністративному менеджменті основний наголос робиться на дослідження управлінських процесів, які відбуваються на підприємстві, що багато в чому визначає основні риси і також відрізняють адміністративний менеджмент від загальної теорії і практики управління:
1) переважне застосування лінійної або лінійно-функціональної систем управління;
2) жорстка ієрархія;
3) формалізований спосіб прийняття і фіксації управлінських рішень;
4) чітке розмежування посадових повноважень, закріплене у вигляді наказів і посадових інструкцій;
5) розділення влади (тобто будь-яка, навіть сама високопоставлена, посадова особа завжди підконтрольна іншій особі або керуючому органу на ранг вище) [5].
Таким чином можна зробити висновок, що адміністративний менеджмент відповідає за організацію і регулювання управлінського процесу, а загальний менеджмент – за систему управління на підприємстві у всіх функціональних областях. Можна стверджувати, що доля адміністративного менеджменту в успішному управлінні підприємствами є досить великою, тому що вся адміністративна діяльність націлена на негайне практичне її застосування керівниками під час виникнення збоїв і нестандартних ситуацій, тим часом як рівень загального менеджменту на підприємстві забезпечує їх відсутність.
Список використаних джерел:
1.Дібніс Г.І.:Теорія і практика ділового адміністрування: навч. посіб. / Дібніс Г.І., Ромахова О.О., Держак Н.О., Шаріпова О.С. та ін.//. – Луганськ: Ноулідж, 2009. – 488 с.
2. Виханский О.С. /Менеджмент / О.С. ВиханскийА.И., Наумов– [4-е изд., перераб. и доп.]. – М.: Экономистъ, 2006. – 670 с.
3. Маркакова А./ Рацтональная модель управления / А. Маркакова : - 2008рік – с.480
4.Німченко М.А. / Основи економічної теорії / М.А. Німченко. – К.: Юрінком Інтер, 2006 рік – 479 с.
5. Адміністративний менеджмент. Режим доступу – [Електронний ресурс]. –http://www.mylect.ru/managment/administrmanagment.
6. Файоль А. / Общее и промышленноеуправление/ А. Файоль. - М.: Гардарика, 1992. - 111с.
