2 курс, спец. «Міжнародна економіка», д. н. ф. Наук. керівник – Простебі Л. І., Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, м. Чернівці
Особливості соціального підприємництва та наслідки його впливу на Україну
Сучасний розвиток економіки в Україні та світі характеризується виникненням нової позитивної сфери - соціального підприємництва. У ХХI столітті з цією назвою пов'язані значні очікування з боку суспільства. Все частіше великі підприємства намагаються поєднувати економічну ефективність бізнесу із суспільними потребами. Україна є відносно молодою країною, де соціальне підприємництво ще недостатньо розвинуте і впроваджене в життя. Тому на сьогодні постає актуальне питання про вплив соціального підприємництва на Україну. Питання соціального підприємництва є достатньо теоретично дослідженим. Цьому питанню присвячені наукові праці таких вчених як Косович Б. [1],Мрочко М. [1], Набатова О.[2] та інші. Мета нашої роботи - дослідити особливості соціального підприємництва та показати його позитивний вплив наУкраїну. Підприємництво - це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством [3]. Соціальне підприємництво – це підприємницька діяльність спрямована на інноваційну, суттєву та позитивну зміни у суспільстві. В той час коли бізнесмени концентровані на створенні фінансового прибутку, соціальні підприємці займаються збільшенням соціального капіталу. Вони задіяні у таких галузях, як освіта, охорона навколишнього середовища, боротьба з бідністю та права людини. Один з найвідоміших соціальних підприємців це Нобелівський лауреат 2006 року Мохаммад Юнус, засновник Грамін Банку [4]. Як уже зазначалося, корені соціального підприємництва лежать у «підприємництві», а «соціальність» лише визначає його характерні риси. Відмінність між традиційним і соціальним підприємництвом полягає у визначенні цінностей та оцінюванні результативності. У першому випадку — це ринкова цінність, що може бути виражена в категорії доходу і прибутку, у другому (соціальне підприємництво) — це соціальна цінність, що виражається у переважанні, яке отримує значна частина суспільства або суспільство в цілому. І якщо ефективність традиційних підприємців вимірюється фінансовими результатами, то для соціальних підприємців — це суміш фінансової і соціальної віддачі. Прибуток залишається метою, але не кінцевою — він реінвестується в реалізацію соціальної місії, головною метою є отримання прибутку при максимальному соціальному ефекті [2, cт. 10]. Досягнення соціального ефекту може проявлятися у покращенні індивідуального економічного становища через працевлаштування чи отримання додаткового доходу, соціальній інклюзії громадян з особливими потребами, трудові реабілітації нарко- та алкозалежних, ресоціалізації громадян, що опинилися в складній життєвій ситуації, знаходження нових шляхів для реформування державних соціальних послуг, залученні громадян до участі у соціальних ініціативах на волонтерських засадах, більш ефективному використанні наявних ресурсів регіону у вирішенні соціальних проблем, зниження навантаження на державні бюджети. Англійські дослідники з Social Enterprise UK встановили, що 50% прибутку соціальних підприємств має реінвестуватися на досягнення обраної соціальної місії [1, cт. 139]. Соціальне підприємництво впливає на безліч факторів: створює нові робочі місця; поглиблює професійний досвід людей, які працюють у соціальних підприємствах, задля подальшого працевлаштування за сучасних ринкових умов; надає державні послуги у новий спосіб та задовольняє потреби громадян; розвиває активність громадян, які можуть самостійно розв'язувати свої проблеми та брати відповідальність за своє життя; розвиває інтегровані громади, залучаючи до громадського життя соціально вразливі та маргіналізовані групи населення, забезпечуючи їх значимою роботою, знімаючи кримінальну напругу та антисоціальну поведінку; будує демократію, яка б залучала органи місцевої влади більш рівномірно, а мешканці громад мали змогу реально вирішувати питання, що стосуються їхнього життя; ставиться до соціально незабезпечених груп населення з належною повагою, не стільки надаючи їм благодійну допомогу, скільки забезпечуючи їх корисною соціально значимою роботою; відроджує сільські та міські території і покращує їх соціальну інфраструктуру. Прикладом ефективності взаємозв'язку соціального підприємництва і державної політики є Великобританія. У ній 62 тисячі осіб (3,3% усього населення) працюють у соціальному підприємництві, загальний оборот якого складає 27 мільярдів фунтів стерлінгів. Причому більшість подібних підприємств є малими або середніми, де працює до 10 людей [1, cт. 139]. На жаль, в Україні, досягти подібних показників надзвичайно важко. Тому потрібні дієві заходи збоку держави для розвитку та покращення соціального підприємництва: 1. належна законодавча база. Уряд має забезпечувати податкові стимули, використовувати ідею мікрокредитування, слідкувати за тим, щоб кожен бізнес діяв з урахуванням потреб громади; 2. підтримка діяльності соціального підприємництва шляхом кредитування на вигідних умовах та значного інвестування у дані організації; 3. співпраця у галузі соціального підприємництва з країнами, які вивели дану сферу на якісно високий рівень - Великобританія, Франція, США. Отже, соціальне підприємництво якісно нове явище для України. Його розвиток може принести багато позитивних змін як для соціальної сфери так і для економіки. Тому подальші дослідження цього феномену потребують аналізу умов перетворення підприємницького потенціалу на дієвий ресурс підвищення рівня життя населення, розвитку громадянського суспільства, визначення пріоритетних напрямів активності бізнесу в соціальній сфері. Список використаних джерел: 1. Косович Б. Міжнародний досвід соціального бізнесу та соціальні підприємсвта України/ Б. Косович, М. Мрочко: матеріали ХХ-тої міжнародної наукової конференції студентів, аспірантів та молодих учених. Л.: Львівський національний університет імені Івана Франка. - 2013. - с. 241 2. Набатова О. Соціальне підприємництво як напрям соціально-інноваційної діяльності економічних суб'єктів// О. Набатова // Вісник Національного університету "Юридична академія України імені Ярослава Мудрого". Серія: Економічна теорія та право : зб. наук. пр. / Нац. ун-т "Юрид. акад. України ім. Я. Мудрого". - Х. : Право, 2012. 3. Конституція України// Відомості ВРУ. - 2012 - № 698-XII. 4. Вікіпедія. Соціальне підприємництво – [Електрон. ресурс] – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/Соціальне_підприємництво
