На сьогодні однією з найактуальніших соціально – економічних проблем в Україні є удосконалення відносин між державами та місцевими бюджетами. Міжбюджетні відносини – це форма взаємозв`язків і взаємо залежностей між окремими ланками системи місцевих бюджетів, а також між місцевими бюджетами та Державним бюджетом України.[4] Аналіз відносин місцевих і Державного бюджетів потрібний для визначення ефективності існуючої в Україні фінансової системи.
Питання вдосконалення системи міжбюджетних відносин перебувають у центрі уваги науковців (С. Булгакової, О. Кириленко. І. Лук`яненко, І. Луніної, Ц. Огня, О. Синцової та ін.), представників виконавчої влади та місцевого самоврядування, а також фінансових органів[4].
Слід зауважити, що місцеві та державні фінанси – не тотожні поняття. Місцеві фінанси не включаються до складу державних фінансів хоча й тісно з ними пов`язані. Державні фінанси спрямовані на розв`язання більш загальних «державних» питань, тоді як місцеві – на вирішення конкретних «регіональних» проблем.
Основним структурним елементом у системі державних фінансів України є бюджет: на державному рівні – Державний, на рівні місцевих фінансів – місцевий бюджет. Бюджет є не лише знаряддям мобілізації коштів держави для виконання покладених на неї функцій, а й активно впливає на економічні, соціальні, регіональні процеси в суспільстві.
Міжбюджетні відносини в України сьогодні будуються на основі таких інструментів, як дотації, субвенції, внески коштів із місцевих бюджетів до Державного бюджету України, короткострокові бюджетні позички. Важливим інструментом міжбюджетних відносин в Україні є трансферти. У Бюджетному кодексі до трансфертів, які надаються з Державного бюджету України місцевим бюджетам, віднесено такі фінансові інструменти: дотація вирівнювання, субвенція на здійснення програм соціального захисту, субвенція на компенсацію втрат доходів бюджетів місцевого самоврядування на виконання власних повноважень внаслідок надання пільг, встановлених державою, субвенція на виконання інвестиційних проектів та ін.[1].
Дотація вирівнювання – це міжбюджетний трансферт на вирівнювання доходної спроможності бюджету, який його отримує. Субвенціями вважаються міжбюджетні трансферти для використання на певну мету в порядку, визначеному тим органом, який прийняв рішення про надання субвенції [2].
Головною метою бюджетних дотацій і субвенцій було й залишається надання фінансової допомоги, а також збалансування місцевих бюджеті тих регіонів, які мають меншу податкоспроможність, тобто є фінансово біднішими. Поступове збільшення частки дотацій та субвенцій у структурі доходів місцевих бюджетів, на жаль, перетворює бюджетні трансферти із засобу надання фінансової допомоги на важіль для здійснення перерозподілу. Причину такого становища слід шукати не в самій системі бюджетних трансфертів, а в недосконалості системи розмежування доходів між ланками бюджетної системи.
Крім того, існує й такий інструмент міжбюджетних взаємозв`язків, як внески коштів окремих територіальних одиниць до Державного бюджету. Внески до Державного бюджету України – це кошти що передаються адміністративно – територіальними одиницями до Державного бюджету в обсягах, визначених законом про Державний бюджет України на поточний рік. Хоча внески до Державного бюджету використовуються ще з 1994 року, в Україні не існує правової бази, яка б регулювала процедуру цього інструменту міжбюджетних взаємовідносин.
Основна причина невиконання місцевими бюджетами зобов`язань перед Державним бюджетом за коштами, що передаються до Державного бюджету, - це недонадходження доходів, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, порівняно із розрахунковими показниками Міністерства фінансів України.
Важливою характеристикою міжбюджетних відносин в Україні є оцінка перерозподілу фінансових ресурсів між рівнями бюджетної системи в процесі виконання Державного і місцевих бюджетів. На державний бюджет України покладено функції перерозподілу, у ньому концентрується понад 75% усіх податків і зборів країни.
Крім централізованого перерозподілу фінансових ресурсів, є й інша проблема: оскільки термін і частка перерахувань не визначаються в законодавчому порядку, то цілком ймовірно, що передбачена Державним бюджетом дотація надходитиме несвоєчасно, що знизить ефективність місцевих органів влади і призведе до непередбачуваних наслідків, адже з місцевого бюджету фінансуються заклади освіти, охорони здоров`я, програми соціального захисту.
Отже, сучасна українська модель міжбюджетних відносин потребує змін. Насамперед, потрібно чітко розподілити повноваження між органами державної влади та місцевого самоврядування. Потім, на цій основі, здійснити розмежування доходів і видатків кожного виду бюджетів, таким чином, щоб забезпечити відповідність між видатками, покладеними на цей бюджет, і необхідними для їхнього фінансування дохідними джерелами.
До питання удосконалення міжбюджетних взаємовідносин слід підходити з позиції захисту прав місцевих бюджетів, оскільки фінансова самостійність і незалежність регіонів – це перший крок до покращення економічного становища країни. Звідси випливає нагальна потреба зміцнення доходної бази місцевих бюджетів. Досягнення цієї мети не повинно проводитись за рахунок збільшення кількості місцевих податків і зборів, які часто не відіграють суттєвої фіскальної ролі (рис 1), або ж надання права місцевим органам самоврядування впроваджувати на своїй території власні податки[3].

Доцільно ліквідувати неефективні місцеві податки та збори, вдосконалити принципи та систему адміністрування тих місцевих податків і зборів, що залишаться, та запровадити кращі надбання світового досвіду: доповнити перелік місцевих податків та зборів новими, зокрема, податком на нерухомість або податком на будівлі та споруди, туристичним податком, податком із платних розважальних закладів, будівельним збором тощо.
Крім того, необхідно вдосконалити порядок надання міжбюджетних трансфертів. У новому трансфертному механізмі потрібно передбачити участь держави у фінансуванні видатків, яка буде виражатися часткою коштів, одержаних у вигляді субвенцій до загальної суми передбачених видатків на певну мету. Дотації та субвенції потрібно надавати на основі єдиних для всіх суб`єктів міжбюджетних відносин засадах, зрозумілої та простої методики. На жаль, нині на процес визначення конкретних розмірів дотацій впливають не об`єктивні, а суб`єктивні фактори, що посилює залежність органів місцевого самоврядування від рішень центру, а це, певна річ, не підвищує ефективності роботи органів місцевого самоврядування.
Оскільки сучасні міжбюджетні відносини в Україні мають певні недоліки, перш за все, це стосується формування дохідної частини місцевих бюджетів, потрібно будувати нову модель організації цих відносин. Вона має бути простою, зрозумілою, враховувати регіональні особливості, зокрема економічний потенціал регіонів, і ґрунтуватися на прозорій трансфертній політиці. На зміцненні дохідної бази місцевих бюджетів та зважати на позитивний зарубіжний досвіт.

Список використаних джерел:
1. Amendment to the capital according to incorporate market risks// Basle Committee on Banking Supervision. – 1996. – Jan.
2.http://www.ou-rada.gov.ua/achamber/control/publish/category//serv?cat_id=32742
3. Бюджетний кодекс України: Офіц. Видання. – К.: вид. дім «Ін Юре», 2001. – С.108-109.
4. Лук’яненко І. І. Системне моделювання показників біджетной системи України: принципи та інструменти. – К.: Вид. дім «Києво-Могилянська Академія»., 2004. – С.62.