Iнфляцiя властива бiльшостi економічно розвинутих країн світу i є основною проблемою в тих країнах, що розвиваються. Під iнфляцiєю, розуміють будь-яке знецінення грошової одиниці, тобто систематичне зростання цін незалежно від того, якими причинами цей процес викликається. Це, звичайно, не означає, що підвищуються обов’язково всі ціни. Навіть у періоди досить швидкого зростання iнфляцii деякі ціни можуть залишатися відносно стабільними, а iншi навіть знижуватися.
Якщо в 2006 році споживчі ціни зросли на 11,6%, в 2007— на 16,6%, то у першому півріччі 2008 року — на 14,9%. Індекс споживчих цін (ІСЦ) із грудневою базою 1997 року показує, що за 11 років споживчі ціни в Україні зросли «всього» у 4,05 разу.
З червня 2007 по червень 2008 року споживчі ціни в ЄС зросли в середньо¬му на 4%, тоді як в Україні — на 29,3%. До того за темпами інфля¬ції у зазначений період Україна випередила майже всі країни СНД (за винятком Таджикистану) [2, c.43].
Влітку 2008 року темпи зростання споживчих цін суттєво знизили¬ся. Однак, незважаючи на оптимістичні заяви уряду, проблема інфля¬ції далеко не вирішена. Зокрема, ціни виробників у 2008-го року збільшилися на 29,4%.
Однак за ці роки зростали не тільки ціни. Значно збільшилися і номінальні доходи населення. Якщо 1997 року середньомісячна зарплата найманого пер¬соналу становила 197 гри., та за результатами 11 мі¬сяців 2008-го — 1790 грн. (зростання у 9,1 разу).
Втім, радіти із зростання номінальних доходів і зарплат не слід. Наш ВВП 1997 року становив лише 41,7%, а за 2008-й сягне від сили 74— 75% від рів¬ня 1990-го. Тоді як світовий ВВП за 1990—2008 роки збільшився приблизно на 40% [1, c.7].
Iнфляцiя виникає в разі, якщо суспільство намагатиметься витрачати більше, ніж дозволяють виробничі потужності економіки. Коли сукупні витрати перевищують обсяг продукту при повній зайнятості, відбувається підвищення рівня цін. Отже, надмірний обсяг сукупних витрат носить iнфляцiйний характер. У цьому разі уряд зобов’язаний лiквiдувати надлишкові витрати. Він може цього досягнути головним чином через скорочення власних видатків, а також підвищенням податків з метою скорочення доходів приватного сектору [3].
Ряд економістів пояснюють високий рівень інфляції насамперед штучно завищеними доходами населення. Так, на думку колишнього голови ради Нацбанку А.Гальчинського, інфляційна модель економіки сформувалася в нас із 2005 року, оскільки із цього часу темпи при¬росту реальної зарплати істотно перевищують темпи росту ВВП. Тому для подолання інфляції необхідно зменшити соціальне навантаження на економіку.
За даними Державного комітету статистики, у лютому 2009 року споживчі ціни зросли на 1,5%. В січні цей показник становив 2,9%. Тобто, темпи інфляції впали майже удвічі. За офіційними даними, індекс споживчих цін за два місяці 2009-го року становив 4,4%.
Водночас, протягом цих двох місяців інфляція сягнула майже половини річних прогнозних показників уряду, який прогнозує цього року інфляцію 9,5%.
Інфляція в лютому 2009 року в річному вимірі (до відповідного місяця минулого року) також знизилася, становивши 20,9%. У січні цього року цей показник дорівнював 22,3%.
Найбільше у лютому 2009 року ціни зросли на послуги, пов'язані з охороною здоров'я, - на 5,2%, продукти харчування і безалкогольні напої подорожчали на 1,4%, одяг і взуття - на 1,1%, житлово-комунальні послуги - на 0,7%.
Економічні експерти вказували на серйозні ризики виникнення стагфляції в українській економіці, тобто падіння ВВП, яке супроводжується значним зростанням цін.
У січні Державний комітет статистики відмовився від щомісячного розрахунку динаміки ВВП, пояснюючи це переходом до міжнародних стандартів поширення статистичних даних. Опозиція заявила про наміри приховати розміри падіння української економіки.
Промислове виробництво в Україні у січні 2009 року зменшилося на третину [4].
Таким чином, інфляція не є самостійною проблемою. Це — симптом того, що економіці не дають нормально розвиватися, реакція підприєм¬ців на несприятливі умови господарської діяльності.
Розвиток підприємництва та конкуренції — єдиний шлях забез¬печення стабільного економічного зростання при мінімальній ін¬фляції. Однак формування сприятливого для підприємництва сере¬довища та справедливих умов конкуренції вимагає чітко продуманої довгострокової програми. Багато в чому тому наші уряди, що рідко перебувають у влади більше року, роблять натиск в антиінфляційній політиці на адміністративні заходи та кредитно-грошові обме¬ження. Однак використання цих заходів для боротьби з інфляцією є не ефективні.

Список використаних джерел:
1. Інфляція: сумнівні підсумки, оманливі перспективи // Дзеркало тижня. – 2009. – № 1. – с. 7.
2. Як приборкати інфляцію в Україні / Економіст. – 2008. – № 9. – с. 43-45.
3. www.bank.gov.ua– сайт Національного банку України.
4. www.ukrstat.gov.ua– сайт Державного комі¬тету статистики України.