3 курс, спец. «Фінанси», д.ф.н., Наук. кер. – Федорюк А.Л., Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, м. Чернівці
ФІНАНСОВА БЕЗПЕКА УКРАЇНИ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ ТА ПРІОРИТЕТНІ НАПРЯМКИ ЇЇ ЗМІЦНЕННЯ
Глобалізація є складним й суперечливим явищем, яке сприяє розвитку одних країн — як правило, високорозвинених, і відводить роль аутсайдерів менш розвиненим країнам, що в результаті призводить до виникнення нових проблем, і перш за все, нерівномірності світового розвитку, диференціації світової економіки, поляризації суспільства. Важливу роль у системі економічної безпеки України відіграє її фінансова складова, від рівня якої залежить стабільний економічний розвиток та реалізація національних інтересів. Особливої актуальності забезпечення фінансової безпеки набуває у період фінансово-економічної кризи, тому що розлад фінансів держави призводить до втрати як внутрішньої та і зовнішньої платоспроможності, зменшенню доходів населення та активів суб’єктів господарювання, нестабільності національної грошової одиниці. Проблематика фінансової безпеки України є дуже актуальною, тому вивчається різними вченими та науковцями, такими як: А.І. Сухоруков, М.М. Присяжнюк, В.І. Соловйов, М.М. Єрмошенко, О.І. Барановський та інші. Проте, на сьогодні сутнісну природу фінансової безпеки досліджено не повністю. Не визначена також система заходів щодо зміцнення фінансової безпеки України. Завданням даного дослідження є дослідити сутнісну природу фінансової безпеки України та сформувати її систему зміцнення в умовах глобалізації. Одним із головних чинників незалежності суверенної держави за сучасних умов господарювання є стан її фінансової безпеки. З огляду на нестабільність внутрішнього і зовнішнього середовища та швидку зміну ринкової кон’юнктури на світових фінансових ринках та взаємопов’язану систему економічних відносин у структурі світового господарства стан вітчизняного фінансового сектора дедалі складніше контролювати. За такої ситуації постає потреба в комплексній превентивній оцінці зовнішніх та внутрішніх факторів, що впливають на фінансовий сектор країни [7, с. 149]. Початок 2014 року для України є не дуже втішним. Загострення кризового стану негативно впливає не тільки на національну безпеку України взагалі, а й економічну зокрема. Актуальність питання фінансової безпеки держави обумовлене внутрішніми проблемами України і лише загостряється під тиском зовнішніх факторів. Дана ситуація склалась у наслідок повільного відновлення виробничих відносин та зв’язків, не надто швидкого розвитку фінансового ринку та його інфраструктури, а також високої частки тіньової економіки та високого рівня корупції в державних органах влади. На думку М. Єрмошенко, фінансова безпека — це такий стан фінансово-кредитної сфери, який характеризується збалансованістю і якістю системної сукупності фінансових інструментів, технологій і послуг, стійкістю до внутрішніх і зовнішніх негативних чинників (загроз), здатністю цієї сфери забезпечувати захист національних фінансових інтересів, достатністю обсягів фінансових ресурсів для всіх суб’єктів господарювання і населення в цілому, що забезпечує ефективне функціонування національної економічної системи і соціальний розвиток [5, с. 132]. Фінансова безпека держави характеризує динамічний розвиток фінансової системи і досягається шляхом проведення виваженої фінансової політики відповідно до прийнятих концепцій, стратегій і програм у інвестиційній сфері. Основними загрозами фінансовій безпеці держави признаються: недосконалість бюджетної політики і нецільове використання коштів бюджету; дезінформованість суспільства; значні розміри державного та гарантованого державою боргу, проблеми з його обслуговуванням; різкі зміни рівня цін та курсу національної валюти; невисокий рівень капіталізації банківської системи, невеликі обсяги довгострокового банківського кредитування та значний рівень відсоткових ставок по кредитах; неспроможність банків до акумулювання коштів і довгострокового кредитування; криміналізація та масштабний відплив капіталу у «тінь» і за кордон. Можна погодитися з позицією О. Барановського, який вважає, що фінансова безпека – це важлива складова частина економічної безпеки держави, що базується на незалежності, ефективності і конкурентоспроможності фінансово-кредитної сфери України, яка відображається через систему критеріїв і показників її стану, що характеризують збалансованість фінансів, достатню ліквідність активів і наявність необхідних грошових і золотовалютних резервів, ступінь захищеності фінансових інтересів на усіх рівнях фінансових відносин, стан фінансових потоків в економіці, що характеризується збалансованістю і наявністю апробованих механізмів регулювання і саморегулювання [4, с. 14]. В сучасних умовах на усіх рівнях – освіти, релігії, історії ведуться інформаційні війни. Інформаційна безпека України – передбачений Конституцією захист політичних, державних, громадських інтересів країни, загальнолюдських і національних цінностей. У першій частині статті 17 Конституції України забезпечення інформаційної безпеки України проголошено «справою всього Українського народу» [1]. Інформаційне убезпечення є однією з найважливіших умов ефективного функціонування як фінансової системи у цілому, так і її окремих структурних елементів. Інформаційна безпека фінансової сфери – це захищеність інформаційних ресурсів, процесів та технологій, що використовуються суб’єктами фінансових відносин у процесі їх діяльності. Це стан захищеності інформаційного середовища фінансової системи, її інформаційного простору. Здійснення заходів, передбачених законодавством з питань запобігання відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, забезпечується безпосередньо суб’єктом первинного фінансового моніторингу, його філіями, іншими відокремленими підрозділами та дочірніми підприємствами, у тому числі розташованими в державах, у яких рекомендації Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF) не застосовуються або застосовуються недостатньою мірою, в межах, визначених законодавством такої держави [3]. В сучасних умовах інформація та інформаційні комунікації стають все більш важливими факторами забезпечення стратегічної стабільності і міжнародної інтеграції держави. Рівень інформатизації суспільства, наявність і доступність достовірної інформації про стан і динаміку розвитку економічних, політичних і соціальних процесів у вирішальній мірі має визначати можливості суспільства в цілому по виробленню і реалізації ефективних рішень у військово-стратегічній, екологічній, соціальній та інших сферах. Саме тому практично всі розвинені держави приділяють особливу увагу створенню та розвитку різного роду інформаційних структур, які повинні забезпечувати включення економіки країни в світовий економічний, інформаційний та науковий простір, так як це в умовах сьогодення є необхідною умовою прогресу і безпеки нації. Сучасні світові процеси глобалізації, впровадження новітніх інформаційних технологій, формування інформаційного суспільства посилюють важливість такої складової національної безпеки, як інформаційна безпека. В умовах нових воєнно-інформаційних викликів Україна має бути готова до забезпечення своєї інформаційної безпеки, при цьому нашій державі необхідно розробити всеосяжну і чітку стратегію інформаційного захисту, що має сприяти досягненню поставлених цілей, а не перешкоджати їх досягненню. В майбутньому цю систему необхідно розвивати, враховуючи правові, технологічні, матеріально-фінансові та інші аспекти. Адже сьогодні, коли ресурсні можливості держави обмежені, необхідний пошук нових шляхів і напрямів забезпечення інформаційної безпеки України в умовах зростання інформаційних і воєнних викликів та загроз. Нині, інформаційна безпека може бути реалізована за умови створення відповідної ієрархічної організаційної структури і орієнтування на вітчизняну наукову та виробничу інфраструктуру. Однією з основних загроз інформаційній безпеці Закон України «Про основи національної безпеки» називає «намагання маніпулювати суспільною свідомістю, зокрема, шляхом поширення недостовірної, неповної або упередженої інформації». До інших загроз віднесено: прояви обмеження свободи слова та доступу громадян до інформації; поширення засобами масової інформації культу насильства, жорстокості, порнографії; комп’ютерна злочинність та комп’ютерний тероризм; розголошення інформації, яка становить державну таємницю, а також конфіденційної інформації, що є власністю держави або спрямована на забезпечення потреб та національних інтересів суспільства і держави [2]. Водночас інформаційна безпека є важливою самостійною сферою забезпечення національної безпеки. Саме тому прогресивний розвиток України як суверенної, демократичної, правової та економічно стабільної держави можливий тільки за умови якнайповнішого забезпечення належного рівня інформаційної безпеки. Вирішення та розв’язання даних проблем полягає в: чіткій державній інформаційній політиці України, тому що інформаційні ресурси держави значною мірою перебувають під зовнішнім впливом; інформаційному забезпеченні внутрішньої і зовнішньої політики держави, що створює передумови для її підтримки громадянами, сприяє формуванню об’єктивного іміджу України в світі; наявності цілісної ідеології щодо ефективного функціонування інформаційної владної вертикалі, що виходить з історичного досвіду розвитку України, свого географічного простору і населення, традиційних національних інтересів, сучасних глобальних викликів та загроз; узгодженні та координуванні діяльності різних силових відомств під час здійснення як розслідування злочинів у інформаційному просторі так і створенні ефективної системи захисту вітчизняного інформаційного простору України (в тому числі – у військовій сфері); сучасній підготовці інформаційних кадрів для силових структур, у тому числі Міністерства оборони України та інших; підвищенні загальної ефективності збройних сил України за допомогою повсякденного використання воєнних інформаційних функцій; знанні закордонних реалій та іноземних мов в епоху глобалізації, що повинні розглядатись однією з головних вимог, які пред’являються до сучасних інформаційних кадрів силових структур; контролі і використанні інформаційного простору України, захисті при цьому своїх воєнно-інформаційних функцій від ворожих дій супротивника тощо [6, с. 40]. Таким чином, стан фінансової безпеки є головним критерієм оцінки ефективності державної політики і діяльності владних структур під час реформування і розвитку фінансово-кредитної сфери. І тому так важливо саме на сучасному етапі розвитку нашої держави здійснити необхідні заходи, що стосуються підвищення рівня фінансової безпеки. Для підвищення рівня фінансової безпеки необхідно: розробити стратегію фінансової безпеки України; створити надійну систему фінансового контролю; запровадити чіткий порядок у справі отримання і відшкодування іноземних кредитів для господарських суб’єктів усіх форм власності; створити єдину державну інформаційну базу, яка охоплювала б усі фінансово-кредитні установи; створити умови для збільшення реальних грошових доходів населення [8, с. 109]. Аналіз стану інформаційної безпеки України показує, що її рівень поки не повною мірою відповідає життєво важливим потребам особистості, суспільства й держави. Сьогоднішні умови політичного й соціально-економічного розвитку країни викликають загострення протиріч між потребами суспільства в розширенні вільного обміну інформацією й необхідністю збереження окремих обмежень на її поширення. Відсутність діючих механізмів регулювання інформаційних відносин у суспільстві й державі приводить до цілого ряду негативних наслідків. Список використаних джерел: 1. Конституція України [Електронний ресурс] : офіц. текст : [прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. із змінами, внесеними Законом України від 21 лютого 2014 р.] // Відомості Верховної Ради. – 1996. – №30. – ст. 141. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр 2. Про основи національної безпеки України : Закон України за станом на 27. 03. 2014 р. [Електронний ресурс] : Верховна Рада України від 19. 06. 2003 р. № 964-IV. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/964-15 3. Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму : Закон України за станом на 03.02. 2013 р. [Електронний ресурс] : Верховна Рада України від 18. 05. 2010 р. № 2258-VI. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2258-17 4. Барановський О.І. Фінансова безпека в Україні (методологія оцінки та механізми забезпечення) : Монографія / О.І. Барановський. – К. : КНЕУ, 2004. – 759 с. 5. Єрмошенко, М.М. Фінансова безпека держави: національні інтереси, реальні загрози, стратегія забезпечення / М.М. Єрмошенко. – К. : КНТЕУ, 2001. – 309 с. 6. Присяжнюк М.М. Інформаційна безпека України в сучасних умовах / М.М. Присяжнюк // Військово-спеціальні науки. – 2013. – № 30 (1). – С. 37-41. 7. Соловйов В.І. Фінансова безпека як основоположний фактор незалежності держави [Текст] / В. І. Соловйов // Вісник Бердянського університету менеджменту і бізнесу – 2011. – № 3(15). – С.149-152. 8. Сухоруков А.І. «Фінансова безпека держави». – К. : Вища школа, 2007. – 300 с.
