3 курс, спец. «Товарознавство та комерційна діяльність » , д. ф. н., Наук. кер. – Клевчук О.Г., Чернівецький торговельно–економічний інститут КНТЕУ, м. Чернівці
БЕЗПЕЧНІСТЬ ЛАКОФАРБОВИХ МЕТАРІАЛІВ
Сучасну екологічну ситуацію в Україні можна охарактеризувати як кризову, що формувалася протягом тривалого періоду через нехтування об'єктивними законами розвитку і відтворення природно-ресурсного комплексу України. Масштаби промислового виробництва з кожним роком збільшуються і призводять до логічного збільшення небезпечних викидів, що не лише забруднюють навколишнє середовище, а й отруюють кожного з нас. Тому все частіше на перше місце ставлять не лише економічну доцільність виробництва, а й екологічну вигоду та безпечність продукції. Лакофарбові матеріали є тим видом покриттів, що часто використовуються на підприємствах автомобілебудівної, авторемонтної, вагонобудівної, меблевої, будівельної, хімічної, електронної, електротехнічної галузей промисловості, на атомних i гідроелектростанція та сільському господарстві. Тому доцільно розглянути питання безпечності даного виду продукції, визначити основні правила застосування, щоб мінімізувати можливий шкідливий вплив. Лакофарбові матеріали (ЛФМ) – це група товарів, призначених для фарбування чи покриття різних поверхонь – деревини, металу, бетону і т.д. [1, 152] В результаті нанесення ЛФМ на поверхню утворюються лакофарбові покриття (ЛФП), основне призначення яких захист матеріалів від руйнування і декоративна обробка поверхні. Залежно від складу і призначення лакофарбові матеріали (ЛФМ) поділяють на лаки, емалі, ґрунтовки і шпаклівки. Лаками називають розчини плівкоутворювачів у розчинниках, що не містять пігментів і наповнювачів. Емалями, ґрунтовками і шпаклівками називають висококонцентровані суспензії пігментів і наповнювачів. Пігментами є забарвлені речовини, нерозчинні в дисперсійних середовищах і здатні утворювати з плівкотвірними основами декоративні або декоративно-захисні покриття. Наповнювачі є природними або синтетичними матеріалами, нерозчинними в дисперсійних середовищах, з низькою покривною і фарбувальною здатністю.[ 2 ] Серед усього асортименту лакофарбової продукції найбільш екологічно безпечними є водно-дисперсійні та порошкоподібні фарби, а також вапняні фарби. Щодо двох перших представників, то на ринку України ця продукція появилась у 90-х роках, проте значного поширення досягла лише 8-9 років тому. Що стосується вапняних фарб, то їх використання можна простежити з античних часів. Раніше вони були найважливішим матеріалом для покриття фасадів та внутрішніх приміщень. В двадцятому столітті їх поступово витіснили латексні та акрилові фарби. [3] Водно-дисперсійні фарби (водно-емульсійні, водно-дисперсні, водяні, латексні) – це суспензії пігментів у водяних дисперсіях плівкоутворювачів, точніше в емульсіях.[1] Найпоширеніші емульсійні фарби на основі водяних дисперсій полівінілацетату й акрилових смол, а також стиролобутадієвого латексу. Вони мають слабкий запах, не вогненебезпечні і швидко висихають. Плівки їх мають достатню високу атмосферостійкість, гарну адгезію до металів, дерева, бетону, цегли і навіть до старих покриттів. Вони швидко сохнуть (від 30 хв до 1-2 год). Завдяки багатьом перевагам емульсійні фарби застосовують для внутрішніх і зовнішніх покриттів. Застосування емульсій для виготовлення фарб призводить до істотного їх здешевлення, до економії багатьох дефіцитних органічних розчинників, різкого поліпшення умов праці з цими фарбами, оскільки багато розчинників токсичні і дуже вогненебезпечні. Застосування емульсій для фарб, крім того, істотно заощаджує рослинні олії.[4] Поява водорозчинних ЛФМ була обумовлена необхідністю захисту навколишнього середовища від надмірної кількості викидів та забруднень в атмосферу повітря, водні басейни, економії нафти та нафтопродуктів. Здатність водорозчинних смол утворювати водні розчини органічних поліелектролітів лягла в основу принципово нового нанесення покриттів – електроосадження, яке широко використовується в автомобільній промисловості. Застосування водорозчинних ЛФМ наведено у таблиці 1. [2] Таблиця 1. Застосування водорозчинних лакофарбових матеріалів Вид покриття Застосування Ґрунтовка Фарбування і ґрунтовка виробів із сталі, сталевого і чавунного литва і кольорових металів.
Емаль Застосовують для покриття металевих, дерев' яних та інших видів поверхонь для захисту від впливів навколишнього середовища.
Як повідомляє Асоціація Українських Виробників Лакофарбової Продукції (Асоціація УВЛП), вже на кінець 2011 року біля 50% річного об’єму виробництва ЛФМ становить екологічно «дружня» продукція - водно-дисперсійні матеріали, і ця тенденція буде продовжуватися далі. Асоціація разом з законодавчою та виконавчою владою веде спільну роботу із забезпечення в Україні виробництва ЛФМ з мінімальним впливом на навколишнє середовище та здоров’я людей. [5] Необхідно відмітити і такий спосіб покриття лакофарбовими матеріалами як порошкове фарбування. Великою перевагою цього виду фарбування (порівняно з рештою технологій нанесення лакофарбових покриттів) є низький процент відходів. Звичайно, цей показник відрізняється, в залежності від обраного способу, умов роботи, типу устаткування. Так, наприклад, порошкове фарбування може здійснюватися за допомогою ручного розпилювача. Треба відзначити, що значну частину фарби буде втрачено (так як і при звичайному фарбуванні). Однозначно, в заводських умовах цей процес проходить економніше. Тут порошкове фарбування проводиться в щільно закритих камерах автоматизованих ліній, устаткованих рекуператором. Ці пристрої збирають залишок фарби з повітря та повертають її в основну ємність. В такий спосіб, кінцеві втрати порошку дорівнюють приблизно 4% – це найнижчий показник серед всіх способів лакофарбових покриттів. Перспективність використання порошкового фарбування полягає ще й у тому, що під час приготування речовини розчинники не застосовуються. Це знижує ймовірне забруднення навколишнього середовища та не завдає шкоди здоров'ю людей, відповідно, порошкова фарба є однією з найбезпечніших лакофарбових покриттів. [6] Проте, при застосуванні ЛФМ та ЛФП необхідно дотримуватись певних обумовлених привал, що мінімізують та запобігають виникнення негативних впливів. Відповідно до Постанови № 41 від 13.12.2002 р. про затвердження методичних вказівок «Гігієнічна регламентація лакофарбових матеріалів, призначених для застосування у будівництві» необхідно дотримуватись такий критеріїв оцінки безпечного застосування ЛФМ та ЛФП у будівництві: - ЛФМ не повинні викликати у працюючих, при умові застосування ними засобів індивідуального захисту (3І3), включаючи засоби захисту органів дихання (ЗЗОД), ознак отруєння, розвитку захворювань хімічної етіології та інших функціональних порушень в організмі, а також зміни працездатності; - ЛФП не повинні викликати у контактуючого контингенту населення – під час експлуатації прямо або опосередковано – будь-яких змін самопочуття та стану здоров’я; - ЛФП не повинні змінювати органолептичні властивості контактуючих середовищ, обумовлювати появу специфічного запаху інтенсивністю більше 2 балів; - рівні міграції хімічних сполук в контактуючі середовища із ЛФП не повинні перевищувати відповідні санітарні норми; мігруючі компоненти не повинні створювати сполуки та/або продукти трансформації у шкідливих для організму концентраціях; - ЛФП не повинні впливати на розвиток мікрофлори у воді та/або на поверхні виробу з цим покриттям; - ЛФП повинні бути стійкими при пожежі і не виділяти у заданій насиченості токсичних продуктів горіння в концентраціях, небезпечних для здоров’я та життя людей; - ЛФП повинні відповідати естетичним вимогам стосовно кольору та фактури; - відходи ЛФМ та ЛФП відносяться до категорії токсичних, тому не повинні захоронюватись на полігонах побутових відходів. [7] За рівнем якості ЛФП повинні слідкувати, в першу чергу, виробники даного виду продукції. Вона повинна відповідати всім вищеперечисленим характеристикам, а також нормативним документам та стандартам, що регулюють якість виробленої продукції. Отже, відповідно до вищесказаного, найбільш екологічно безпечними є вапняні, водно-дисперсні, порошкові фарбові матеріали. Лакофарбова промисловість України вкладає значні інвестиції в нові технології для покращення продуктивності праці та мінімізації негативного впливу на навколишнє середовище. Для того, щоб уникнути отруєння людей, що спричинені застосуванням ЛФМ, необхідно контролювати якість лакофарбових матеріалів, що виробляються в Україні та забезпечувати їх відповідність діючим стандартам: ТУ, ДСТУ та ГОСТ. Відсоткова частка водно-дисперсійних фарб від загального обсягу виробництва ЛФМ становила у 2011 р. 50%. Попит на даний вид продукції щоразу зростає, що свідчить про небайдужість суспільства до екологічного стану навколишнього середовища.
Список використаної літератури: 1. Непродовольчі товари: Підручник / В.І.Михайлов, Т.Г.Глушкова, О.І.Зельніченко. – К.:Книга, 2005. – 556с. ISBN 966-8314-14-X 2. Матеріали для сервісу та ремонту автомобілів [ Електронний ресурс] . Режим доступу: http:// posibnyky.vntu.edu .ua/servis_ta _remont_avtom / 6.4.html 3. Екологічно чисті будівельні матеріали та обладнання. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.ekodim.com.ua/index.Php/uk/ component / content / article/ 66-vapnyany-farby 4. Товарознавство господарських товарів: Підручник для студ. товарознав. спец. вищ. навч. закл./ Н.К.Кисляк, Т.М.Коломієць, В.М.Кравченко, С.О.Сіренко. – К.:КНИГА,19. – Т.11 – 2004 . – 448 с. 5. Асоціація Українських Виробників Лакофарбової Продукції, офіційний сайт. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://auvlp.org.ua/about-our-industry.html 6. Гартекс: будівельна компанія. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://garteks.com/ua/poroshkove-farbuvannia.html 7. Професійна юридична система: Мега-НаУ. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/?code=v0041588-02
