3 курс, спец. «Фінанси», д.ф.н., Наук. кер. – Кшевецький О.С., Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, м. Чернівці
ЛЮДСЬКИЙ ФАКТОР У ФОРМУВАННІ БЕЗПЕКИ ПРАЦІ НА ОБ’ЄКТІ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
У зв’язку з видозмінами в економічних відносинах на сучасному етапі, розвитком нових форм власності, збільшенням обсягу виробництва, вимоги до питань з охорони праці на об’єктах господарської діяльності оновлюються. Законодавство та нормативно-правові акти з охорони праці передбачають, що роботодавець зобов’язаний створити в кожному структурному підрозділі і на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Стаття 14 Закону України «Про охорону праці» зобов’язує кожного працівника, зокрема, знати й виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту. При умові виконання вище зазначеного, факти виробничого травматизму повинні бути майже відсутні [1]. Сучасні дослідження показують, що виникнення виробничого травматизму, в першу чергу залежить від «людського фактору». Порушення вимог безпеки праці, що виявляються в ході обстежень підприємств, організацій та установ, при розслідуванні нещасних випадків, свідчать, що основними причинами нещасних випадків на виробництві є: • порушення працівниками трудової та виробничої дисципліни; • недодержання вимог інструкції з охорони праці; • допуск до роботи без навчання та перевірки знань з питань охорони праці. Виходячи з цього, можна зробити висновок, що виробничий травматизм є наслідком недоліків у роботі працівників та керівників підприємств, організацій та установ. Таке питання, як вплив людського фактору у формуванні безпеки праці на об’єкті господарської діяльності є дуже актуальним, тому вивчається різними вченими та науковцями, такими як: О. Ільїн, Дж. Джуран, К. Ісікава, К. Мелер, Б. Смід, В. Шухарт, В. Черняк та інші. З урахуванням змін в нормативно-правових актах, техніці, виробництві, актуальним є подальше вивчення впливу людського фактору на безпеку праці. Як показує практика заходів з охорони праці, при зведенні до мінімуму можливого впливу на людину небезпечних технічних чинників виробництва можна зменшити кількість нещасних випадків. Проте, ніякі зусилля у частині вдосконалення безпеки технічних засобів і технологій виробництва не зможуть виключити виробничий травматизм взагалі. Завдання даного дослідження – виявити роль людського фактору у формуванні безпеки праці на об’єкті господарської діяльності. Враховуючи зростання в сучасних умовах інтенсивності професійної діяльності та високу “ціну” помилкових дій, наслідком чого може бути зниження якості професійної діяльності та виникнення аварій і навіть катастроф, великі швидкості та високий темп роботи, дефіцит часу, наявність високого рівня нервово-емоційної напруги, постає питання про підвищення вимог до психофізіологічних якостей людини. Заходи професійного психофізіологічного відбору і психофізіологічної експертизи передбачені статтею 5 Закону України «Про охорону праці», в якій визначено: “До виконання робіт підвищеної небезпеки та тих, що потребують професійного добору, допускаються особи за наявності висновку психофізіологічної експертизи” [1]. Психофізіологічна експертиза – комплекс заходів, спрямованих на проведення одного з етапів професійного відбору методами аналізу психофізіологічних професійно важливих якостей працівника. Її метою є виявлення осіб, які за своїми професійно важливими психофізіологічними якостями відповідають вимогам конкретної діяльності в напружених та (або) небезпечних умовах і придатні до ефективного виконання робіт підвищеної небезпеки. Відповідно до ДСТУ 2293-99, професійний відбір – це сукупність заходів з метою відбору осіб для виконання визначеного виду трудової діяльності за їхніми фаховими знаннями, анатомо-фізіологічними і психологічними особливостями, а також за станом здоров’я і віком. М.В. Макаренко засвідчує, що психофізіологічний відбір кандидатів для навчання зменшує відсів непридатних осіб у процесі навчання з 23-30% до 5-8%, тобто, в 4 рази. Крім того, психофізіологічний відбір дає можливість знизити аварійність технічних систем із-за помилок персоналу на 40-70%, підвищити надійність роботи систем управління на 10-25%, а також зменшити затрати на навчання військових фахівців на 30-40%. Виробничий травматизм залежить від індивідуальності кожного працівника, самої величини небезпеки, а також дезадаптації, тобто порушення пристосування організму та психіки людини до змін навколишнього середовища, що виявляється в неадекватних психічних та фізіологічних реакціях. Систему безпеки праці працівників необхідно формувати як фактор підвищення ефективності функціонування об’єктів господарської діяльності. Радянський вчений Ільїн О.І. розглядав поняття «людський фактор» наступним чином: «людський фактор – загальне поняття, властиве кожному суспільному устрою. Людський фактор – категорія не економічна, а соціологічна, оскільки містить в собі весь спектр стосунків у суспільстві. Проте, це поняття характеризує не спосіб виробництва, а виражає сукупність соціальних явищ, характерних для даної епохи» [2, с. 57]. Працівник, знаючи вимоги інструкцій з охорони праці, опанувавши практичні прийоми безпечної діяльності за своєю професією на рівні уміння, маючи інстинкти самозбереження, нерідко є винуватцем ушкодження власного здоров’я. З причини помилок працівників відбувається близько 65 - 75% усіх травм і біля 75 - 85% смертельних випадків. Немає пояснення, чому працівник, який знає, що так робити не можна, свідомо ризикує власним здоров’ям, нехтуючи заходами безпеки. У той же час винуватці небезпечних ситуацій, у тому числі і самі потерпілі, схильні у більшості випадків пояснювати свою поведінку, яка призвела до нещасного випадку, помилковими діями. Однією з причин систематичного повторення працівником дій, що ведуть до створення небезпечних ситуацій, є і такі явища, як адаптація до небезпеки, звикання до порушення норм безпеки [3]. При аналізі виробничого травматизму виділяють три основні причини: організаційні, технічні і психофізіологічні. Згідно статистики Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за 2012 рік, внаслідок організаційних причин травмується 75-80%, технічних – 10-15%, психофізіологічних – 5-10% працівників. Високий рівень травматизму з організаційних причин визнається як бездіяльність керівників та робітників, що пояснюються невиконанням ними посадових обов’язків або недостатньою кваліфікацією. Важливу роль у забезпеченні безпеки праці з технічних питань відіграє механізація. Механізація виробничих процесів – один із шляхів поліпшення умов праці на виробництві. Однак застосування механізмів і машин у сфері виробництва, з одного боку, веде до полегшення чи ліквідації важкої фізичної праці і тим самим поліпшує умови праці, а з іншого – до появи в сфері виробництва небезпечних і шкідливих виробничих факторів, що зумовлюють нещасні випадки, у тому числі з важкими і смертельними наслідками. Психофізіологічні причини – це втома, сімейні проблеми, матеріальне або моральне невдоволення, втрата пильності та інше. Все це спонукає, як кажуть, «йти за течією». А це вже небезпечно. Як бачимо, кожний нещасний випадок чи порушення вимог охорони праці має одну спільну причину – людський фактор. Основна роль в охороні праці належить не техніці, а людині. Сам людський фактор є непередбачуваний. І саме тому йому властива адаптація до тієї чи іншої небезпеки в залежності від умов та середовища, де він перебуває. Людський фактор, який відіграє суттєву роль у профілактиці виробничого травматизму є визначним для пошуку основних напрямів профілактики нещасних випадків і аварій на виробництві. У контексті створення сприятливих умов праці для працівника, роботодавець зобов’язаний проводити атестацію робочих місць. Вона здійснюється на підприємствах і в організаціях незалежно від їх форм власності та господарювання, де технологічний процес, устаткування, сировина й матеріали, які використовуються, є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, які можуть несприятливо впливати на стан здоров’я працюючих, а також на їхніх нащадків як зараз, так і в майбутньому [4, с. 46]. Основною метою атестації є регулювання відносин між власником і найманими робітниками у сфері реалізації їх прав на здорові та безпечні умови праці, пільги й компенсації за роботу в несприятливих умовах. А також – поліпшення умов праці як необхідного чинника з одного боку, розвитку бізнесу та всієї національної економіки і з іншого, розвитку людини шляхом збереження та зміцнення її здоров’я, підвищення рівня кваліфікації, загальної культури і громадської відповідальності. Таким чином, зменшення виробничого травматизму можна досягти шляхом психологічного настроювання працівників на безпечну поведінку. Підсилити мотив безпеки праці можна також соціально, за рахунок спеціальних привілеїв та соціальної підтримки. Безпечну діяльність можна формувати і за допомогою покарань. Необхідно прагнути звести виробничий травматизм до нуля. Стратегія, що дозволить досягти успіху, повинна передбачати створення системи управління безпекою та впровадження стандартів, спрямованих на зміну ставлення працівників до питань промислової безпеки. Список використаних джерел: 1. Закон України «Про охорону праці» [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://rada.gov.ua/ 2. Ильин А.И. Личный фактор общественного производства и проблемы его активизации // А.И. Ильин. – Л.: ЛГУ, 1991. – 181 с. 3. Микитенко Л.І. Людський фактор у формуванні безпеки праці людини / Л.І.Микитенко// Технології та дизайн. – 2012. – №2 (3). – С. 1-8. 4. Колієвська Юлія Атестація робочих місць: про що слід знати роботодавцю [Текст] / Ю. Колієвська// Науково-виробничий журнал Охорона праці. – 2013. – № 9. С. 46-48.
