5 курс спец. « Облік і аудит» Науковий керівник: Ткаченко І.В. Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, м. Чернівці
Шляхи вирішення проблеми зайнятості інвалідів в Україні
Анотація. Робота присвячена дослідженню проблем зайнятості інвалідів. Аналізуються дані про сучасний стан зайнятості інвалідів та пропонуються шляхи вирішення проблем.
В період побудови соціально-орієнтованої держави особливої актуальності набуває проблема зайнятості та працевлаштування інвалідів. Сьогодні в Україні проживають 2,6 мільйона людей з особливими потребами, більше ніж половина з них у працездатному віці. Вони відчувають ряд труднощів у працевлаштуванні, їм під різними приводами відмовляють у працевлаштуванні, найчастіше робота не відповідає професії, яку вже має інвалід (особливо це стосується інвалідів з вищою освітою), та не влаштовує за рівнем заробітної плати. Здебільшого інвалідам пропонують підсобні роботи, які часто є заважкими, вони не в змозі їх виконувати за станом здоров’я (двірник, прибиральниця, сторож, пакувальник), та з низькою оплатою праці. Все це створює додаткову напруженість у суспільстві, робить "непотрібними" величезну кількість людей. Для ефективної реалізації проголошеного державою права на працю людей з особливими потребами та забезпечення отримання підходящої роботи інвалідами, які бажають працювати, особливої актуальності набуває постійна підтримка процесу їхнього працевлаштування та збільшення кількості зайнятих інвалідів. Дане питання знаходиться в центрі уваги українських науковців. Серед них потрібно виділити праці таких вчених як Р.О. Павлюков, Я.О. Боровська, О.В. Заярнюк та ін. Метою даної роботи є дослідження шляхів вирішення проблеми зайнятості інвалідів в Україні. За останні роки в державі багато зроблено для підвищення рівня зайнятості осіб з інвалідністю, як щодо побудови належної законодавчо –нормативної бази, так і щодо практичної реалізації положень законодавства. Однак, незважаючи на те, що останніми роками зайнятість інвалідів характеризується загальною позитивною тенденцією – з 413 тис. осіб (у 2002 р.) до 547,1 тис. осіб (у 2012 р.) [6, с.3] тобто в середньому на 12 тис. осіб щорічно, але рівень зайнятості інвалідів зростає дуже повільно: протягом останніх п’яти років він не перевищував 2% від загальної кількості осіб, зайнятих економічною діяльністю. Отже, на жаль, не всі можуть скористатися своїм правом на працю, оскільки на їхньому шляху до роботи постають архітектурні, транспортні, комунікаційні та психологічні бар’єри. Але саме зайнятість повинна бути однією зі сфер створення рівних можливостей для осіб з особливими потребами. В Україні, як і в багатьох інших державах, де впроваджується політика соціальної підтримки людей з інвалідністю, законодавчо встановлено норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів. Так, ст.19 та 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлюють для підприємств (об’єднань), установ і організацій, незалежно від форми власності і господарювання, норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця. [1]. За порушення вказаних нормативів до підприємств, установи і організації застосовуються щорічні штрафні санкції Надаючи роботу таким працівникам, роботодавець не тільки виконує норму закону щодо працевлаштування інвалідів, забезпечує себе ефективними працівниками, а й допомагає цим людям бути рівноправними членами суспільства. Працевлаштуванню інвалідів сприяють Державна служба зайнятості, Фонд соціального захисту інвалідів, органи праці та соціального захисту населення, центри професійної реабілітації інвалідів і навчальні заклади системи Мінпраці України, Комісія з питань діяльності підприємств та організацій інвалідів і громадські організації інвалідів. [5, с.99] Одним з основних напрямків підтримки інвалідів є професійна реабілітація, яка є найважливішою складовою частиною державної політики в галузі соціального захисту інвалідів. Професійна реабілітація інвалідів з їх подальшим працевлаштуванням економічно вигідна для держави, так як кошти, вкладені в реабілітацію інвалідів, повертатимуться державі у вигляді податкових надходжень, які є наслідком працевлаштування інвалідів. Сьогодні в Україні функціонує 425 центрів професійної реабілітації інвалідів, 224 з них у системі Міністерства соціальної політики. За 2012 рік у у системі Міністерства соціальної політики навчалося 1 921 інвалід, 732 з них – працевлаштовані (у 2011 році – 661) [6, с.46]. Для інвалідів, які не здатні брати участь в основному процесі зайнятості створюються спеціалізовані підприємства, які, як правило, призначені для певних категорій інвалідів. Сьогодні на підприємствах УТОГ і УТОС працюють понад 15 тис. громадян з вадами слуху та зору [4]. Однак працевлаштування інвалідів на спеціалізовані підприємства не можна розглядати як виняткову форму забезпечення зайнятості інвалідів і як фундамент, на якому ґрунтується вся політика щодо забезпечення зайнятості інвалідів. Досвід розвинених країн свідчить, що такі підприємства розглядаються не як найкраще місце для людини з інвалідністю, а як «запасний варіант” працевлаштування у випадку, коли немає можливості знайти місце роботи на загальних для всіх умовах. На таких підприємствах використовується праця інвалідів, які мають серйозні порушення, для яких фізично неможливо або надто важко створити необхідні умови праці на звичайному підприємстві. Більшість інвалідів, працевлаштованих на спеціалізованих підприємствах (у спеціалізованих майстернях) у цих країнах, мають обмежені інтелектуальні можливості [2, с.30]. З метою удосконалення стану справ в сфері зайнятості інвалідів, на наш погляд, необхідно провести такі заходи: розробити систему податкових пільг для підприємств і організацій, які використовують працю значного відсотку інвалідів; створити в Україні єдиний державний комп’ютерний банк даних інвалідів, які потребують професійної реабілітації, можуть і бажають працювати; підвищити рівень державної підтримки підприємств і громадських організацій інвалідів. Для формування в суспільстві уявлення про реальні можливості людей з інвалідністю повноцінно працювати доцільно інформувати громадськість про творчі здібності та трудові можливості інвалідів, у т. ч. з тяжкими вадами здоров’я. Крім того, велике значення має також ультивування в суспільстві сприйняття осіб з інвалідністю як рівних членів суспільства у суспільно значущих сферах (влади, управління, виробництва, науки, фінансовій сфері). Велику роль тут мають відіграти засоби масової інформації, просвітницька діяльність.
Список літератури: 1. Закон України № 875 від 21.03.91 р. "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" // Відомості Верховної Ради УРСР. - 1991. -N 21. -ст.252 [електронний ресурс ]. – Режим доступу : http://kodeksy.com.ua/pro_osn....div.htm 2. Боровська Я.О. Соціальне самопочуття інвалідів в Україні в контексті проблеми зайнятості./ Я.О. Боровська // Держава та регіони .-2009.-№1.-С.28-33. 3. Заярнюк О.В. Оцінка практичної реалізації прав соціального захисту інвалідів в Україні / О.В. Заярнюк // Социальная политика: принципы и методы реализации в контексте мирового опыта / Материалы ІІ международной научно-практической конференции 3-5 ноября 2011 г. Симферополь. – Симферополь: Крымский институт бизнеса, 2011. – С. 50-54. 4. Мінсоцполітики пропонує органам виконавчої влади закуповувати товари у підприємств УТОГ та УТОС [електронний ресурс] .- Режим доступу : http://uanews.dp.ua/economy/2013/06/04/9258.html 5. Павлюков Р.О. Шляхи вирішення проблем зайнятості інвалідів в Україні/ Р.О. Павлюков // Форум права.-2008.-№3.-С.99. 6. Реабілітація та зайнятість інвалідів. Аналітичні матеріали.-К.: Відділ реабілітаційних послуг Департаменту соціального захисту інвалідів, 2013 [електронний ресурс ]. – Режим доступу :http://www.mlsp.gov.ua/labour/control/uk/publish/category?cat_id=77042
