Миндреску Яна,
6 курс, спец. «Міжнародна економіка», з.ф.н.,
Наук.кер. – Близнюк Н.В.
Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ,
м.Чернівці
РОЛЬ ТА МІСЦЕ ТРАНСНАЦІОНАЛЬНИХ КОМПАНІЙ У СВІТОВОМУ ГОСПОДАРСТВІ
Глобалізація світового господарства в результаті підвищення відкритості національних економік та мінімізації державного втручання в економічні процеси на основі неоліберальної парадигми сприяла поглибленню взаємозв’язків у світовій економіці. Процес інтернаціоналізації поступово перемістився із сфери обігу у виробничу сферу, що знайшло своє організаційне оформлення у діяльності транснаціональних компаній та відобразилося у формуванні різного роду зв’язків як між різними ТНК, так і між структурними підрозділами всередині однієї і тієї ж ТНК [1, с. 81-83]. Завдяки створенню інтегрованих систем міжнародного виробництва, забезпеченню внутрішньофірмового поділу праці та концентрації значних обсягів фінансових ресурсів ТНК стали повноправними суб’єктами глобалізації, що формують контекст майбутнього розвитку, а фінанси ТНК – одним із елементів міжнародних фінансових відносин [2, с. 61]. Особливо важливого значення дослідження у сфері міжнародних фінансів, та фінансів ТНК зокрема, набувають зважаючи на те, що фінансова сфера наразі суттєво випереджає за рівнем глобалізації інші сфери економічного життя [3, с. 21].
Сучасний економічний дискурс постійно торкається ролі та місця транснаціональних компаній у світовому господарстві. Сьогодні ТНК визнані вагомими суб’єктами міжнародних економічних відносин та міжнародних фінансів зокрема, а поняття ТНК використовується як основоположне поняття у переважній більшості досліджень сучасної глобалізованої економіки. Слід зазначити, що поняття міжнародних фінансових відносин у вітчизняній науці тривалий час трактувалося достатньо вузько – як валютно-кредитних та фінансових відносин між окремим суб’єктами світової економіки. Включення фінансових відносин між підрозділами в рамках однієї ТНК до онтології міжнародних фінансових відносин, зокрема у працях таких вчених як Рогач О. І. та Дзюба П. В., на нашу думку, значно розширило розуміння міжнародних фінансових потоків.
Визначальною рисою сучасних ТНК є наявність широкої мережі внутрішньофірмових фінансових зв’язків та значна ступінь інтегрованості структурних підрозділів у різних країнах до фінансової системи ТНК. Можливість транскордонного руху фінансових ресурсів у мережі структурних підрозділів забезпечує ТНК більшу фінансову гнучкість у порівнянні з національними компаніями. Ефективне управління фінансовими ресурсами підрозділів із використанням різноманітних внутрішньофірмових фінансових інструментів за наявності різного роду ринкових недосконалостей та бар’єрів на шляху транскордонного переміщення фінансових ресурсів, у тому числі державних обмежень та регуляторних вимог до такого руху, порушує наукову проблему пошуку оптимальних механізмів внутрішньофірмового перерозподілу фінансових ресурсів з огляду на чинники внутрішнього й зовнішнього середовища діяльності ТНК. Дослідження відповідної тематики є важливим та необхідним і з точки зору національної економіки, оскільки внутрішньофірмовий рух фінансових ресурсів у ТНК може призводити до скорочення податкових надходжень та відпливу коштів за кордон, що зумовлює необхідність вироблення чітких інструментів державної політики на основі результатів та рекомендацій проведеного дослідження.
Список використаних джерел:
1. Луцишин З. О. Інтернаціоналізація потоків капіталу – основа фінансової глобалізації / З. О. Луцишин // Актуальні проблеми міжнародних відносин : зб. наук. пр. : [у 2 ч.] / Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка: Ін-т міжнар. відносин ; редкол. : Л. В. Губерський (гол. ред) [та ін.].– К., 2010. – Вип. 30, ч. 1. – C. 81-96.
2. Рогач О. І. Світова фінансова архітектура / О. І. Рогач // Вісник Київ. нац. ун-ту ім. Тараса Шевченка. Серія «Міжнар. відносини» / відп. ред. Л. В. Губерський. – К. : ВПЦ «Київ. ун-т», 2011. – Вип. 25 – С. 61-64.
3. Міжнародні фінанси : підруч. для студ. екон. спец. вищ. навч. закл. / [Рогач О. І., Філіпенко А.С., Шемет Т.С. та ін.]; за ред. О. І. Рогача. – К. : Либідь, 2009. – 784 с.