4 курс, спец. “Міжнародна економіка”, д. ф. н. Наук. кер. – Короп Б. М. Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, м. Чернівці
ПРІОРИТЕТИ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТРАНСНАЦІОНАЛЬНИХ КОМПАНІЙ
Сучасні транснаціональні корпорації (ТНК) привертають до себе все більшу увагу своєю могутністю та масштабністю здійснюваних операцій. На даному етапі важко оминути хоча б один вагомий процес в межах світової економіки, який відбувається без участі ТНК. ТНК здійснюють все більший вплив на світову економіку, розвиток якої в значній мірі визначається особливостями їх розвитку. З огляду на це, без розуміння місця та ролі ТНК в світовому середовищі, аналізу сучасних тенденцій їх розвитку, неможливе усвідомлене сприйняття економічних, політичних та культурних світових реалій. На сьогодні, транснаціональні корпорації завдяки прямим іноземним інвестиціям (ПІІ), постійно посилюють свій вплив, як на розвиток міжнародних економічних відносин, так і на конкурентоздатність національних економік[4, c. 38]. Головними джерелами ПІІ залишаються ТНК. Нині ТНК належить 90 % прямих зарубіжних інвестицій. Основна частина обсягу ввезених ПІІ припадає на послуги. Другим по величині є сектор обробної промисловості, якому сприяли інвестиції в розвідку і видобуток корисних копалин, а також ряд крупних транскордонних злиттів і поглинань.Чисельність ТНК у світі постійно росте [2, c. 415]. Інвестиційна стратегія ТНК як за формами, так і за змістом, не обмежується напрямком матеріальних активів у формі капіталу, навпаки – вона охоплює як павутина всі країни в світовій економіці, що глобалізується, й керує процесом виробництва в усіх галузях і всіма пов’язаними активами. При цьомукраїни-реципієнти одержують можливість здійснення перебудови своєї економіки й підвищення її ефективності. Вартими уваги в контексті прогнозування майбутніх тенденцій ПІІ у світовому господарстві є результати дослідження серед топ-менеджерів ТНК, яке проводилося Організацією Об’єднаних Націй. Одним з основних завдань дослідження є аналіз привабливості регіонів світу для міжнародних компаній на предмет розміщення їх реального капіталу у країнах світу. Так, найбільш популярними в цьому рейтингу є Китай (52 % респондентів погодилися б на інвестиції) та Індія (41%), дещо менша зацікавленість іноземних інвесторів Росією (35%) та США (21%) як потенційних країн локалізації бізнесу, ще менш привабливими для інвесторів є Бразилія (13%), Велика Британія (9%) та Австралія (9%). Україна ж у даному рейтингу набрала лише (7%), хоч порівняно з іншими країнами цей показник є доволі значним (для порівняння: Японія (4%), Чехія (2%), Канада (4%), Німеччина (6%)) [3]. Щодо регіонів у контексті локалізації бізнесу ТНК, то в перспективі найбільш популярними є Південна, Східна та Південно-Східна Азія (2,95 бали), США та Канада (2,77), ЄС-15 (2,66), ЄС-12 (2,43). Найменш привабливими для інвесторів у цьому контексті є: Субсахаріальна Африка (0,83), Північна Африка (1,08). Причому, що стосується такої форми виходу на іноземний ринок, як створення нового підприємства, то вона буде актуальною для регіонів Субсахаріальна Африка, Південної, Східної та Південно-Східної Азії, європейських країн (за винятком країн-членів ЄС), а найменш актуальними – для ЄС-15, розвинутих країн (окрім США, Канада), нових ЄС-12[1]. З можливих факторів ризику при прийнятті рішення про інвестиційну діяльність, згідно з аналізом даних UNCTAD за період 2010–2013 рр., до найменш важливих відносимо глобальний тероризм, цінову волантильність, зміну обмінного курсу. До факторів, які несуть у собі найбільше ризику при інтернаціоналізації діяльності компаній, належать, по-перше, фінансова дестабілізація, по-друге – війна та політична дестабілізація, по-третє – зміни в інвестиційному середовищі ринку, що приймає. Економічний спад та корупція на прийняття рішення про мобільність реального капіталу в ту чи іншу країну відіграють посередню роль. Таким чином, в сучасних умовах глобального господарювання транснаціональні корпорації складають основу економік найрозвиненіших країн світу, вони є наймогутнішими суб’єктами світового господарства, на них припадає основна частина ПІІ, які не лише слугують каталізатором економічного зростання, але й вказують на прийнятність економічної політики країни-реципієнта для світового бізнесу та свідчать про перспективність її інтеграції у світову економіку. Надходження ПІІ в країну означає приплив не просто додаткового капіталу, а отримання унікального поєднання капіталу, управлінського досвіду, прогресивних технологічних знань, доступу до ринків капіталу, збуту, сировини, які вже має ТНК-інвестор. Список використаної літератури: 1. WorldInvestmentProspectsSurvey 2010-2012, UNCTAD/DIAE/IA/2012/8 : [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.unctad.org/ 2. Терехов Є. М. Транснаціональні корпорації, прямі іноземні інвестиції і глобалізація сучасної світогосподарської системи / Є. М. Терехов // Соціально-економічні проблеми сучасного періоду України. Фінансовий ринок України: стабілізація та євроінтеграція: зб. наук. праць / Львівський ін-т банківської справи Ун-ту банківської справи Нац. банку України. – Львів, 2009. – Вип. 2 (72). – С. 413-420. 3. WorldInvestmentReport 2011. UnitedNations, 2012. – 226 p. 4. Фомішин С. В. Транснаціональні корпорації як головні суб’єкти світогосподарської взаємодії / С. В. Фомішин // Київ. – 2009. – № 2. – С. 34-42.
