Галина Чижевська,
3 курс, спец. «Менеджмент готельного, курортного і туристичного сервісу», д. ф. н.
Наук. керівник – Докаш О.Ю.,
Чернівецький торговельно – економічний інститут КНТЕУ,
м. Чернівці
Роль і місце національної держави в сучасній системі
міжнародних відносин
Міжнародні відносини є особливим видом суспільних стосунків і сьогодні розглядаються як система міждержавних і недержавних взаємодій в глобальному, регіональному масштабі або на рівні двосторонніх стосунків. Метою таких взаємодій і відповідно метою міжнародних відносин є створення сприятливих умов для функціонування і розвитку суб’єктів міжнародних відносин.
Одним із головних суб’єктів міжнародно-політичних відносин є держава, адже саме цей політичний актор найпотужніший, найлегітимніший, історично укорінений на певній території і в системі міжнародно-політичних відносин. Маючи чіткі кордони та стійкі легітимні політичні інститути, вона повинна забезпечувати населенню правопорядок, добробут та захист від зовнішнього втручання. З отриманням цих класичних суспільних благ громадяни виявляють лояльність до верховної влади, що давало і дає можливість національним урядам впливати на їх життя. Сучасна національна держава продовжує залишатись єдиною міжнародно визнаною політичною структурою, яка допускається до участі в міжнародних організаціях, а її представники можуть виступати від імені населення. Проте, на думку багатьох сучасних дослідників, з середини ХХ ст. під впливом різних факторів національна держава як структурна основа міжнародної системи поступово втрачає цю роль [7, с. 58] Головним чином це пов’язано з нездатністю держави регулювати і впливати на процеси політичної, культурної та економічної глобалізації, а також інтеграції світу. Тому дослідження, присвячені політологічному аналізу зміни ролі національної держави в умовах сучасного розвитку міжнародних відносин є особливо актуальним.
Зазначена проблема є актуальною і для України. В контексті виходу на глобальний політичний та економічний ринок, де важливим є реальні можливості й перспективи держави.
Проблема аналізу трансформації ролі національної держави та кризи державоцентричного світу достатньо широко розроблена в зарубіжній та російській літературі. В розгляді проблематики цього питання виділяють дослідження німецького соціолога У. Бека, британського соціолога З. Баума, російських вчених А. Міносяна, С. Блінова, М. Шумілова, А. Фурсова, а також Д. Балуєва та ін. Серед українських науковців варто виділити дослідження А. Дмитрієва, І. Коноваленка, Л. Угрин, Т. Якубової, М. Фесенка, В. Гапотія та ін. Однак, можна відзначити недостатність в Україні наукових праць, у яких би ґрунтовно були висвітлені проблеми трансформації ролі національної держави та її ознак в сучасній системі міжнародних відносин.
Метою статті є дослідження факторів, які впливають на зміну ролі національної держави в сучасній міжнародній системі, а також аналіз місця і ролі України в сучасних міжнародних відносинах.
Національна держава – держава, утворена нацією, яка компактно проживає на певній території, здійснює своє право на економічне та політичне самовизначення, створює сприятливі умови для народу країни незалежно від національної приналежності [4, с. 135]. Таке уявлення про національну державу поширене у країнах колишнього СРСР, Східної та Південно-Східної Європи. В деяких державах (Естонія, Латвія) воно набуває статусу офіційної доктрини. Однак, в багатонаціональних країнах воно буде прогресивним лише за врахування реального стану міжнаціональних відносин та інтересів національних меншин. Такий формат національної держави піддається переосмисленню в зв’язку з сучасними світовими глобалізаційними процесами. Варто зазначити, що головним фактором, який визначає трансформацію національної держави в сучасній міжнародній системі і свідчить про її кризу є глобалізація.
Під глобалізацією розуміють процес становлення світу як єдиного простору, формування «глобальної взаємозалежності держав, економік, культур», що посилюється, характеризується «стисненням світу і усвідомленням людьми світу як єдиного цілого», супроводжується зростанням темпів протікання процесів у всіх сферах суспільного життя [2, с. 22].
Глобалізаційні процеси проникають у внутрішньодержавну сферу через економічні, інформаційні, міжнародно-правові та інші канали. Держава, з одного боку, вимушена брати на себе не властиві їй раніше функції (інформаційна безпека, інноваційна діяльність), а, з іншого боку, модернізуються попередні, притаманні для неї, функції. Так, сьогодні держава стає глобальним підприємцем: створюються державні банки, страхові компанії, оптові торгові корпорації. Держава активно приймає участь в організації зовнішньоторгових зв’язків, регулюванні валютних курсів, контролі за експортом товарів, капіталів, технологій. Однак, слід відмітити послаблення національних бюджетів. Під впливом глобалізації відбувається зміна характеру і змісту державної діяльності. Держави все більше займаються глобальними проблемами – злочинність, зміна клімату, наступи пустель, епідемії, бідність, раціональне використання природних ресурсів. Змінюється роль держави і в соціальному житті. Сьогодні держава орієнтується на забезпечення потреб особистості, охорону її прав, узгодження інтересів різних соціальних прошарків. Процеси глобалізації призводять до радикальної зміни позицій національних держав. Зростає кількість недержавних суб’єктів
(глобальних міждержавних та міжнародних об’єднань), яким держава передає частину своїх функцій. Обмежується влада національного уряду, держава в цілому як сукупність органів стає зовсім не обов’язковою, відповідно уряди мають все менше можливостей управляти своїми корпораціями [1, с. 73]. І в результаті цього держави втрачають свою національну ідентичність.
Політичний вплив країн на міжнародній арені значною мірою визначається їх економічною та воєнною могутністю. В сучасному світі саме функціонування економіки безпосередньо визначає, як міжнародний статус держави, так і боєздатність її збройних сил. Одночасно функціонуюча в глобальних масштабах економіка послаблює основи національної держави. Сучасна держава не може адаптуватися до її вимог повною мірою [5, с. 12].
Процеси глобалізації сучасного світу значно розширили коло суб’єктів міжнародних відносин. Наприклад, серйозну конкуренцію національним державам у здійсненні політики складають транснаціональні корпорації (ТНК). Вони стали самостійними суб’єктами не тільки економічних, але й політичних відносин. Сьогодні в світі нараховується 35 тис. транснаціональних утворень. Ядро ж світової господарської системи складають п’ятсот ТНК, які володіють необмеженою економічною владою. Під контролем ТНК знаходиться більше половини світового промислового виробництва, 63% зовнішньої торгівлі, 4/5 патентів і ліцензій на нову техніку, технологію і «ноу-хау».
Дослідники, оцінюючи роль ТНК у сучасному світі, роблять неоднозначні висновки про перспективи національної держави. Згідно з одним із підходів, ТНК суттєво підірвали суверенітет національної держави. При цьому вказується на те, що економічний потенціал найбільших ТНК можна порівняти з внутрішнім валовим продуктом провідних середніх країн. Стосовно розвинутих країн ще можна вести мову про двовладдя: держава захищає інтереси власних ТНК в різних регіонах світу, а ті, в свою чергу, забезпечують податкові надходження від міжнародної діяльності. Щодо іншої групи держав, що розвиваються, то їх економіка інколи повністю залежить від ТНК. Останні володіють різними способами впливу на уряди цих країн і можуть змушувати їх здійснювати політичний курс, який суперечить власним національним інтересам [3, с. 9].
Не можна не враховувати і контакти між політичними партіями, етнічними і релігійними діаспорами різних країн. Неурядові організації можуть прямо, обминувши владний уряд, апелювати до громадської думки інших країн у випадку порушення прав яких-небудь груп населення. Нарешті, міжнародного значення можуть набути навіть окремі особистості, наприклад, ісламський терорист У. бен Ладен або фінансист Дж. Сорос.
Якщо визначати роль України як національної держави в системі міжнародних відносин, то на даний час важко дати об’єктивну оцінку, адже не важко здогадатися, що причиною всьому э невизначеність позиції України в її геополітичних орієнтирах. Проблема полягає в тому, що вибудовування зовнішньої політики України постійно знаходиться в залежності від зовнішньої політики, зазвичай Росії, США, ЄС, країн Азії.
Сьогодні перед Україною стоїть доленосне завдання, від виконання якого в повній мірі буде залежати її майбутнє. Наша держава зобов’язана знайти своє місце в новій системі міжнародних відносин. А для цього необхідно чітко вибудовувати пріоритети внутрішньополітичного курсу України, надати йому послідовність, стабільність та прогнозованість, проявляти політичну волю в процесі доведення до логічного завершення ініціатив, які висуваються [6, с.129-131]
Отже, виходячи із впливу вищезазначених факторів, в сучасній системі міжнародних відносин змінилась роль національної держави. Висновки доволі невтішні, адже національна держава як така втрачає свою сутність, що може призвести до занепаду багатьох держав, вимирання націй. Причиною того, що роль нації слабшає можна назвати: послаблення статусу держави-нації, «розмивання» суверенітету, зростаючий вплив недержавних організацій, транснаціоналізацію політики, кризу функцій держави, недостатню самостійність в роботі урядів. Також проблемою є послаблення однієї з основних ознак держави – суверенітету. Якщо в минулому суверенна держава посідала сильні позиції в системі міжнародних відносин, то на сьогодні принципи невтручання однієї держави в справи іншої не діють, залишаючись виключно формальним атрибутом.
Список використаних джерел:
1. Войтович Р. Місце, роль та функції національної держави в контексті сучасних глобалізаційних процесів / Р. Войтович // Вісник Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. – 2004. – №2. – С. 70–81.
2. Ільїн М. Стабилизация розвития / М. Ільїн // Полис. – 1999. - №2. – С.20-25.
3. Костицький В. Економічний патріотизм як складова національної ідеї в умовах глобалізації / В. Костицький // Право України. – 2006. – №12. – С. 3–8.
4. Політологічний енциклопедичний словник / [упор. В. П. Горбатенко ; за ред. Ю. С. Шемшученка, В. Д. Бабкіна, В. П. Горбатенка]. - 2-ге вид., доп і перероб. - К. : Генеза, 2004. - 736 с.
5. Скакун О. Ф. Правові системи в умо-вах глобалізації / О. Ф. Скакун // Проблеми державно-правового розвитку в умовах європейської інтеграції і глобалізації: матеріали міжнар. наук. семінару(м. Харків, 16 травня 2008р.) / редкол.: Ю. П. Битяк, І. В. Яковюк, Г. В. Чапала. – Х. : Право, 2008. – С.10–13.
6. Тімкін І. Ф., Новікова Н. Є. Україна в сучасній системі міжнародних відносин / І. Ф. Тімкін, Н. Є. Новікова // Наукові праці. Політологія. – Випуск 185 ˗ Том 197. – 2012. – С. 129-131.
7. Троян І. Національна держава в сучасній системі міжнародних відносин / І. Троян // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: політологія, соціологія, філософія. – Випуск 14. – Ужгород, 2010. –
С. 56-60.
