3 курс, спец «Облік і аудит», д.ф.н., Наук. кер. – Бутирська І. В., Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, м. Чернівці
КОРПОРАТИВНА СОЦІАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ В УКРАЇНІ
У повсякденній роботі менеджерів все більше місце посідають громадські справи і питання соціальних змін. На сьогодні у найбільш економічно розвинених країнах світу набуло поширення явище «комерційної соціальної відповідальності» (КСВ), що розуміється як відповідальність організації, компанії за вплив рішень і дій на суспільство, навколишнє середовище шляхом прозорої та етичної поведінки, яка сприяє сталому розвиткові, у т.ч. здоров’ю і добробуту суспільства; зважає на очікування заінтересованих сторін; відповідає чинному законодавству і міжнародним нормам поведінки; інтегрована у діяльність організації та практикується в її відносинах. Термін КСВ став вживатися у 1970-х роках, у міжнародній практиці він використовується для визначення добровільних зобов’язань, взятих на себе компанією щодо підвищення якості життя та роботи не тільки своїх співробітників, а також суспільства і навколишнього середовища. Участь підприємницьких структур у соціально-економічному розвитку суспільства є необхідною умовою сталої діяльності підприємства та фактором підвищення стабільності і рівня життя суспільства. Один з найбагатших людей світу і в той же час один з найбільш активних діячів у сфері КСВ Білл Ґейтс вважає: «Величезне багатство йде поряд з великою відповідальністю, зобов’язаннями поділитися з суспільством і забезпечити найкращий розподіл цього багатства тим, хто його потребує» [3]. Реалізація корпоративної соціальної відповідальності повинна відбуватись за умови не втручання держави та її відповідних органів до оперативної діяльності компанії. Надмірна регламентація такої діяльності позбавляє КСВ діяльність духу добровільності, соціально-спрямованої діяльності компанії або організації. Одним зі шляхів розробки та регулювання КСВ діяльності є діалог держави, громадських організацій та представників бізнесу. Тому, політика соціальної відповідальності може бути вироблена і впроваджена в результаті соціального діалогу, і в цьому процесі ключова роль належить саме організаціям роботодавців [1]. Соціальна відповідальність бізнесу містить у собі процедури і практики компаній з семи аспектів діяльності: організаційне управління; права людини; трудові відносини; етична операційна діяльність; захист навколишнього середовища; захист прав споживачів; розвиток місцевих громад і співпраця з ними. КСВ в Україні перебуває в стадії становлення. Найбільш активними у цій сфері є, насамперед, представництва іноземних компаній, які переносять на українське підґрунтя сучасні світові практики, принципи і стандарти, а також великі та малі вітчизняні підприємства й організації, які протягом останніх 15 років удосконалюють свою діяльність на засадах концепцій Загального управління якістю. Однак зазначений процес потребує певної координації та стимулювання, а відтак активної участі в ньому держави, яка повинна визначити СВБ як бажану поведінку для бізнесу і розробити комплекс відповідних стимулів (до цього вже дійшли державні органи країн-членів ЄС). З розвитком корпоративної соціальної відповідальності, все більше компаній починають розробляти політику чи програми КСВ , виділяючи окремі посадові одиниці. Сьогодні все більше компаній в Україні мають менеджерів з КСВ. Таким чином , перед компаніями рано чи пізно постає питання про управління корпоративною соціальною відповідальністю [2]. Соціальну відповідальність бізнесу в українському контексті можна визначити як таку, що діє на трьох основних рівнях: 1. Дотримання законних зобов’язань перед державою і суспільством (сплата податків, охорона здоров’я і безпека праці, права працівників, права споживачів, екологічні норми) та галузевих стандартів. 2. Мінімізація або усунення негативного впливу бізнесу на суспільство та управління ризиками (наприклад, порушення прав людини або забруднення навколишнього середовища). 3. Посилення позитивного впливу бізнесу на суспільство і створення цінностей через інновації, інвестиції та партнерство, спрямовані на соціальний та екологічний добробут (наприклад, створення робочих місць, соціальний та економічний розвиток, вирішення конфліктів) [4]. Отже, досліджуючи практику вітчизняних компаній, можна визначити, що, незважаючи на економічний спад, поширення практики корпоративної соціальної відповідальності безупинно продовжується. Український бізнес має великий потенціал, а компанії, які піклуються про своїх співробітників, споживачів і партнерів стає дедалі більше. Список використаних джерел: 1. Антошко Т. Р. Основи впровадження корпоративної соціальної відповідальності на промислових підприємствах України/ Т. Р. Антошко [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/inek/2011_4/297.pdf 2. Баюра Д. І. Корпоративна соціальна відповідальність у системі корпоративного управління/ Д. І. Баюра [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum%20/Uap/2009_1/baura.pdf 3. Волосковець Н. Ю. Корпоративна соціальна відповідальність підприємств як основа інноваційного розвитку сучасної економіки/ Н. Ю. Волосковець [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal....f 4. Чернишов П. Д. Корпоративна соціальна відповідальність/ П. Д. Чернишов [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://carlsbergukraine.com/csr/
