Четвер, 28.03.2024, 22:11
Приветствую Вас Гість | Регистрация | Вход

Всеукраїнська студентська інтернет-конференція

Меню сайта
Форма входу
Друзі сайту
Статистика

ЛаврикВ., КОНЦЕПТУАЛЬНІ ОСНОВИ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ... - Форум

[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Форум » Матеріали конференції 23.12.2013 » Ефективність бізнесу та стратегії економічного розвитку підприємств » ЛаврикВ., КОНЦЕПТУАЛЬНІ ОСНОВИ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ...
ЛаврикВ., КОНЦЕПТУАЛЬНІ ОСНОВИ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ...
conf-cvДата: Вівторок, 24.12.2013, 12:00 | Повідомлення # 1
Admin
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1656
Нагороди: 5
Репутація: 8
Статус: Offline

Володимир Лаврик,



здобувач кафедри
«Економічного контролю та аудиту»,
Науковий керівник – к.е.н., доцент Назаренко О.В.,
Сумський національний аграрний університет,
м. Суми



КОНЦЕПТУАЛЬНІ ОСНОВИ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ



Однією зі складових переходу України до сталого розвитку є економічна система, структурна перебудова якої має здійснюватися шляхом переходу від індустріально-аграрної моделі екстенсивного типу до конкурентоспроможної інноваційної ринкової економіки з інтенсивним типом розвитку. Головними чинниками, які безпосередньо впливають на ефективність цього переходу є правова та фінансова підтримки з боку держави, на сам перед можливість здійснювати науково-технічну та інноваційну діяльність в правовому полі.
Вивчаючи досвід розвинених країн звертає увагу той факт, що головним рушієм економічного зростання стала інноваційна діяльність. Інноваційний розвиток у відповідності до Лісабонської програми (доповненої у Ґетеборгу, Стокгольмі та Барселоні) є одним із пріоритетних напрямів розвитку країн-учасниць Європейського Союзу [1, с.15-21].
Інноваційна діяльність в Україні має нормативно-правове підґрунтя у вигляді законів та постанов, що регулює процеси науково-технічної та інноваційної діяльності.
Так згідно Закону України «Про інноваційну діяльність» інновації – це новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентоздатні технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери [3, Стаття 1].
Саме поняттям інновація (з англ. «innovation» – введення чогось нового) було введено в обіг відомим економістом Йозефом АлоізомШумпетером, який ввів поняття «нововведення» і «інновація» та пов’язав їх з темпами економічного розвитку за рахунок науково-технічного прогресу.
За типами інновації поділяють на економічні, технологічні, організаційно-управлінські та інші. Інноваційний процес за функціональністю можна поділити на:
- прагматичний – задоволення потреб суспільства за рахунок випуску нововведень;
- оновлювальний – розвиток суспільного організму за рахунок прогресу;
- прогнозований – орієнтація на передбачення загальної системи;
- критичний – аналіз та оцінка старих форм.
В сучасних умовах орієнтації вітчизняної економіки на підвищення конкурентоспроможності та бажання подолати наслідки імпортозалежності на як найбільше видів товарів в усіх галузях економіки, дуже важливого значення набуває активізація науково-технічної та інноваційної діяльності, оскільки без цього неможливо здійснити прогресивних структурних зрушень в економічній системі нашої держави та забезпечити сталого соціально-економічного розвитку.
Щоб зрозуміти перспективи та проблеми науково-технічної діяльності та інновації в нашій країні, треба звернути більш детальну увагу на законодавчо-правову базу яка регулює ці питання, а також на методи законодавчого регулювання.
Відповідно до Закону України “Про наукову і науково-технічну діяльність” [5] мають формуватися пріоритети державної політики, які визначаються Законом України “Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки» [8]. Закон України «Про інноваційну діяльність» [3] передбачає формування пріоритетних напрямів інноваційної діяльності, які сформульовані в законі «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні» [7].
Серед форм і методів державного регулювання в сфері науково-технічної діяльності провідне місце займає її бюджетне фінансування, що знайшло своє відображення в Статті 34 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» [5]. Де вказується, що держава забезпечує бюджетне фінансування науково-технічної діяльності (крім видатків на оборону) у розмірі не менше 1,7% валового внутрішнього продукту (ВВП) України.
Слід зазначити, що на загальноєвропейському рівні прийнята програма «Конкурентоспроможність та інновації» (Competitivenessandinnovation CIP),розрахована на 2007-2013 роки і має загальний бюджет у розмірі € 3621 млн.. Вартість європейських програм непорівнянна з українськими можливостями, однак важливий не стільки масштаб програм, а їх спрямованість та механізми, які використовуються. Досвід нових індустріальних країн (таких, як Ізраїль,Чилі,Мексика,Південна Корея,), яким вдалося істотно просунутися в розвитку інноваційної активності, свідчить, що принципи та інструменти ЄС,застосовні і можуть бути успішними в умовах вкрай обмежених ресурсів.
В Україні згідно з законом «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки» [8] визначено, що основним механізмом реалізації пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки є державні науково-технічні програми, які формуються на конкурсних засадах центральним органом виконавчої влади в сфері науки та інновацій і затверджуються рішенням Кабінету Міністрів України. Обсяги коштів, що спрямовуються на реалізацію кожного з пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки, щорічно визначаються законом про Державний бюджет України [2], що дозволяло після затвердження пріоритетних напрямів оголошувати конкурс спочатку на визначення переліку програм (за запропонованими їх концепціями), а після вибору програм і затвердження їх концепцій Кабінетом Міністрів – конкурс проектів, спрямованих на реалізацію державної науково-технічної програми. Згідно з законом «Про Кабінет Міністрів України» Стаття 2 [4], Кабінет Міністрів України спеціальною постановою затверджує координаційні ради по кожному із затверджених пріоритетних напрямів, які складалися висококваліфікованих спеціалістів і забезпечували професійний підхід до формування програм.
Цікаво, що видатки Державного бюджету України, передбачені для проведення фундаментальних досліджень, здійснюються за наявності висновку про доцільність проведення витрат по кожній науковій темі, наданого Експертною радою при Національній академії наук України із залученням експертів центрального органу виконавчої влади у сфері науково-технічної діяльності. Фактично таким способом закріплюється певна привілейованість НАН України в частині важелів реалізації науково-технічної політики та обмежуються можливості для неакадемічних науковців.
Специфікою системи державного регулювання науково-технологічного та інноваційного розвитку України є певне розмежування наукового процесу від інноваційного розвитку у сфері виробництва. Це зумовлено тим, що стадія наукових досліджень і розробок має значні відмінності від стадії їх комерціалізації та впровадження у виробництво, якими завершується інновація.
В законі «Про інноваційну діяльність» [3] інноваційні програми згадуються лише як один із можливих засобів реалізації інноваційних пріоритетів (Стаття 6. унормовує, що державне регулювання інноваційної діяльності здійснюється шляхом «формування і реалізації державних, галузевих, регіональних і місцевих інноваційних програм» поряд з податковим стимулюванням, захистом інтелектуальної власності, прямою фінансовою підтримкою і т.п.), проте не передбачав ні конкретних механізмів формування таких програм, ні виділення необхідних для цього коштів.
Більш чітко окреслено механізми реалізації пріоритетних напрямів інноваційної діяльності, а також закріплено при цьому особливий статус державних інноваційних програм в Законі України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні» [7]. Перспективною ідеєю є запровадження Статті 4. «Стратегічні пріоритетні напрями інноваційної діяльності на 2011-2021 роки» [7] , а також впровадження ієрархії державних пріоритетів Стаття 5 [7] (стратегічні, середньострокові загальнодержавного рівня, середньострокові галузевого та регіонального рівнів) з різним, специфічним для кожного рівня механізмом їх реалізації. Таким чином, в діючій системі законів України більш-менш виразно виписаний механізм реалізації пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки, але лишається до кінця не вирішеним питанням механізм реалізації пріоритетних напрямів інноваційної діяльності. Фактично інноваційні пріоритети враховуються лише при наданні статусу інноваційним проектам, що виконуються в рамках технопарків (у відповідності з Законом України «Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків» [9]), а також при експертизі проектів, що беруть участь у конкурсах на одержання фінансування від державних кредитних установ. Згідно Статті 1 Закону України «Про наукові парки» [6] передбачено, що пріоритетні напрями діяльності наукових парків мають узгоджуватися «…з напрямами діяльності, визначеними законами України "Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки" та "Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні"…». Ще однією проблемою ефективності політики пріоритетів є якість самих формулювань пріоритетів, що зафіксована в законі “Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки» та стратегічних пріоритетів у законі “Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні».Багато науковців поділяє думку, що ці формулювання, як правило, настільки широкі, що на практиці вступають у суперечність з самою ідеєю пріоритетності – важко знайти таку тему досліджень, яка не вписувалась би бодай в один із визначених законом пріоритетних напрямів.
Таким, чином система науково-технологічних та інноваційних пріоритетів потребує суттєвого вдосконалення, а отже і внесення змін до чинних законів. Виникає потреба забезпечити послідовну реалізацію норм законів стосовно формування пріоритетних напрямів на основі ґрунтовних прогнозно-аналітичних досліджень, а також законодавчо закріпити механізми реалізації пріоритетних напрямків науково-технічного розвитку та інноваційної діяльності. Доцільно для пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки запровадити більш чітко виражену ієрархічну структуру, при цьому залучити не академічних науковців до їх розробки. Та взагалі звернути увагу на більш чітке формування пріоритетних галузей економіки навіть для довготривалих пріоритетів стратегічного рівня, а також більш детально звернути увагу підтримку інновацій на малих і середніх підприємствах з урахуванням загальноєвропейського досвіду.
Список використаних джерел:
1. Гонорська А.В. Аналіз економічної ефективності інноваційних проектів
/ А.В. Гонорська, В.С. Косинський, С.М. Кущ // Зовнішня торгівля: право
та економіка. – 2007. – № 2(31). – С. 15-21.
2. Про Державний бюджет України на 2013 рік: Закон України № 5515-VI від 06.12.2013р. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/5515-vi
3. Про інноваційну діяльність: Закон України № 40-IV від 04.07.2002 р. (редакція від 23.06.2010 р.) (з чинними змінами та доповненнями). – Режим доступу :http://cl.rushkolnik.ru/docs/8165/index-53258.html.
4. Про Кабінет Міністрів України:Закон України №2519-VI від 07.10.2010 р. – Режим доступу:http://kodeksy.com.ua/pro_kabinet_ministriv_ukraini.htm
5. Про наукову і науково-технічну діяльність: Закон України № 1977-ХІІ від 13.12.1991 р. (редакція від 06.01.2011р.) – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1977-12/page
6. Про наукові парки:Закон України № 1563-VI від 25.06.2009 р. – Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1146.360.6&nobreak=1
7. Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні:Закон України № 3715-VI від 08.09.2011р. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/3715-17
8. Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки: Закон України № 2623-III від 11.07.2001р. (редакція від 12.10.2010 р. із змінами, внесеними згідно із Законом N 5460-VI від 16.10.2012) – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2623-14.
9. Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків:Закон України № 991-ХIV від 16.07.1999 р. (редакція від 01.01.2011 р. із змінами, внесеними згідно із Законами N 2756-VI від 02.12.2010, N 5460-VI від 16.10.2012,) – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/991-14
 
Форум » Матеріали конференції 23.12.2013 » Ефективність бізнесу та стратегії економічного розвитку підприємств » ЛаврикВ., КОНЦЕПТУАЛЬНІ ОСНОВИ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ...
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Пошук: