6 курс, спец. «Фінансиі кредит», з/ф Наук. кер. –к.е.н., доц.Томнюк Т.Л. Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, м. Чернівці
Регулюючі аспекти альтернативних режимів оподаткування юридичних осіб
Статтю присвячено дослідженню регулюючих механізмів спрощеної системи оподаткування та оподаткування фіксованим сільськогосподарським податком. Визначено переваги та недоліки оподаткування за зазначеними альтернативними режимами в Україні.
Регулювальна функція оподаткування реалізується за допомогою спеціальних інструментів, вбудованих у податкову систему в цілому, і в кожний податок окремо.Роль цих інструментів в ефективному функціонуванні системи оподаткування настільки важлива, що деякі фахівці визначають термін "податкове регулювання" саме через ті важелі, які застосовуються у процесі його здійснення. Дослідження регулюючих механізмів податкової системи здійснюється рядом вітчизняних науковців, серед яких варто відзначити В.Андрущенка, О. В. Геєця, О. Данілова, Т.Єфименко, Ю. Іванова, А. Крисоватого, І.Лютого, І.Луніну, П. Мельника, А.Соколовську, В.Федосова та ін. Проте здебільшого увага приділяється дослідженню податкового регулювання податкової системи загалом. На нашу думку, недостатня увага приділена регулюючому потенціалуіснуючим в Україні альтернативним режимам оподаткування,до яких відносять спрощену систему оподаткування, обліку та звітності і фіксований сільськогосподарський податок. Метою даної статті є визначення основних регулюючих проявів у процесі оподаткування в Україні за альтернативнимирежимами. У податковому словнику А.В. Началова під податковим регулюванням розуміються заходи непрямого впливу на економічні й соціальні процеси шляхом зміни: 1) виду податків; 2) податкових ставок; 3) встановлення податкових пільг; 4) підвищення або зниження загального рівня оподаткування; 5) відрахувань до бюджету. У цьому визначенні названі деякі механізми реалізації регулювальної функції оподаткування, однак наведена класифікація є неповною [1, с. 169]. Зазначимо, що спрощена система оподаткування стосується підприємств малого бізнесу. Мале підприємництво надає економіці певну гнучкість, мобілізує крупні фінансові і виробничі ресурси населення, акумулює в собі потужний антимонопольний потенціал, служить серйозним фактором розв’язання соціальних завдань. Але на розвиток малого підприємництва в Україні негативно впливають проблеми недосконалості й обтяжливості системи оподаткування, адміністративні перешкоди у сфері підприємництва, неврегульованість питань фінансування і кредитування, зокрема мікрокредитування малого підприємництва, практична відсутність державної фінансової допомоги, нерозвиненість інфраструктури підтримки підприємництва. Усунення цих проблем та створення сприятливих умов для розвитку малого підприємництва потребує впровадження в практику господарювання нових методів регулювання економіки, які повинні враховувати ринкові відносини. Юридичні особи на спрощеній системі оподаткування мають деякі обмеження у видах діяльності, чисельності працівників і доходах. Платник податків може самостійно обрати спрощену систему оподаткування за умови, що така особа відповідає певним критеріям. Платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на прибуток підприємств, земельного податку, податку на додану вартість з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України (за винятком обрання способу оподаткування платником єдиного податку, що передбачає оподаткування податком на додану вартість), збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності, збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства. Суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, діляться на групи платників єдиного податку. Для юридичних осіб визначені четверта і шоста групи платників єдиного податку (перша, друга, третя та п’ята стосуються фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності). Четверта група - юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, які протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: - середньооблікова чисельність працівників не перевищує 50 осіб; - обсяг доходу не перевищує 5 000 000 гривень. Ставка єдиного податку: 3 відсотки від доходу - у разі сплати податку на додану вартість; 5 відсотків від доходу - у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку. Шоста група - юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, які протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: - середньооблікова чисельність працівників не перевищує 50 осіб; - обсяг доходу не перевищує 20 000 000 гривень. Ставка єдиного податку: 5 відсотків від доходу - у разі сплати податку на додану вартість; 7 відсотків від доходу - у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку [2]. Не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання, які здійснюють деякі види діяльності, визначені Податковим кодексом (діяльність з організації, проведення азартних ігор, обмін іноземної валюти, виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів, діяльність у сфері фінансового посередництва тощо). Платники єдиного податку повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі (готівковій та / або безготівковій). Для юридичної особи – платника єдиного податку – доходом є будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та / або безготівковій). Простіше кажучи, єдиним податком обкладаються всі суми, що надійшли в касу або на рахунок платника, незалежно від підстав надходження та подальших витрат. Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку – юридичних осіб – є календарний квартал. Таким чином, звітність підприємствами подається протягом 40 днів після закінчення звітного кварталу, а сплачується податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал [2]. Перевагами спрощеної системи оподаткування для юридичних та фізичних осіб-підприємців є: - простота нарахування єдиного податку, спрощене ведення обліку і відносна простота заповнення звітності; - звільнення від сплати низки податків і обов'язкових платежів; - можливість бути платником ПДВ за власним бажанням. Недоліками спрощеної системи оподаткування є: - Обмеження у видах діяльності, обсязі доходу і кількості працівників; - Негативні нюанси роботи юридичних осіб на загальній системі з фізичними особами – підприємцями (платники єдиного податку 2-ї групи мають право продавати товари юридичним особам на загальній системі, але надавати послуги тільки платникам єдиного податку, тому складність і трудомісткість відстеження не тільки системи оподаткування, але і групи платника, провокує підприємство шукати контрагентів під "загальним" статусом). Стимулюючий характер фіксованого сільськогосподарського податку виявляється в його специфічних рисах, які зумовлюють принципові відмінності від звичайної системи оподаткування. 1. Порядок сплати податку враховує сезонність сільськогосподарського виробництва, що, безумовно, є принциповим для цієї категорії платників. Основне податкове навантаження при сплаті податку в грошовій формі припадає на другу половину року (80 % , з них 50 % — на третій квартал). 2. Об´єкт і база оподаткування не пов´язані з кінцевими показниками виробничо-господарської діяльності сільгосптоваровиробників. Розмір виручки від реалізації сільгосппродукції й доходи від інших видів діяльності, а також розмір одержуваного прибутку не впливають на податкові зобов´язання платника. Саме цей момент забезпечує ефективне стимулювання розвитку сільгосптоваровиробників і поліпшення їх фінансових результатів за рахунок раціонального використання сільськогосподарських земель. На суму податкових зобов´язань впливають тільки два фактори: площа земельних ділянок і грошова оцінка одиниці площі. І перший, і другий у більшості випадків залишаються незмінними протягом тривалого періоду, що забезпечує стабільні умови господарювання і виправдовує назву цієї альтернативної системи оподаткування. 3. На відміну від усіх інших альтернативних систем оподаткування фіксований сільгоспподаток не обмежує платників у здійсненні будь-яких дозволених законодавством видів підприємницької діяльності. Єдиною вимогою є те, що частка виторгу від реалізації власної сільгосппродукції і продуктів її переробки у валовому доході платника має перевищувати 75 %, а які доходи будуть формувати іншу частину валового доходу визначає сам платник. 4. Скорочується кількість податків, які підлягають сплаті. Позитивним наслідком цього є відповідне скорочення податкової звітності й концентрація строків погашення податкових зобов´язань, що дозволяє більш ефективно використовувати наявні оборотні кошти. Крім того, значно зменшується ймовірність помилок при складанні звітності, а відповідно — імовірність застосування податкових санкцій і адміністративних штрафів. 5. Відсутність обмежень щодо обсягів діяльності, встановлених для інших альтернативних систем оподаткування, обумовлює стимулювання розвитку всіх сільгосптоваровиробників, які підпадають під визначення платників фіксованого сільськогосподарського податку незалежно від того, чи відносяться вони до малих, середніх або великих суб´єктів господарювання. 6. Застосування фіксованого сільськогосподарського податку практично знімає проблему необхідності ведення окремого податкового обліку. Сума податку може бути обчислена прямим множенням площі сільськогосподарських угідь на відповідну податкову ставку, що значно спрощує процедуру розрахунку, а визначення кількісного критерію платника податків базується на даних бухгалтерського обліку. Таким чином, застосування фіксованого сільськогосподарського податку є досить привабливим, насамперед для рентабельних господарств, які ефективно використовують наявні сільськогосподарські угіддя. Зазначимо: інструментарій податкового регулювання є досить різноманітним, і те, як уміло влада використовує його для стимулювання діяльності економічних суб’єктів, демонструється через показники прибуткової діяльності суб’єктів господарювання, зростання валового внутрішнього продукту та збільшенні податкових надходжень до зведеного бюджету.
Список використаних джерел 1. Началов А. В. Налоговыйсловарь [Текст] : словарь / А.В.Началов. - М. : Налог-Инфо; Статус-Кво 97, 2004. - 399 с. 2. Податковий кодекс України[Електронний ресурс]:Закон України від 02.12.2010 р. № 2755-VI. – Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1011.47.11&nobreak=1
