5 курс, спец. «Міжнародна економіка», д.ф.н., Наук. кер. - Галушка Є. О., Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, м. Чернівці
ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ВЕНЧУРНОЇ ІНДУСТРІЇ В УКРАЇНІ
Становлення і розвиток венчурної індустрії в Україні має формувати сприятливе економічне, інвестиційне та інноваційне середовище для залучення венчурних інвестицій в інноваційний сектор економіки. Важливу роль у цій справі повинні зіграти регіональні венчурні фонди за участю та із залученням коштів державного венчурного інвестиційного фонду. На цій основі вбачаються основні шляхи становлення та розвитку венчурного бізнесу в Україні, що передбачає використання і досвіду, і капіталу іноземних країн. Окремі аспекти розвитку венчурного бізнесу в Україні досліджували такі українські учені, як: Л. Федулова, В. Лукашов, В. Нежиборця, І. Кузнєцова, А. Поручник, П. Прохазка, І. Рудаков Д. Тарадайко, Л. Федулов, Н. Фролов, М. Чумаченко, М. Шарко та інші. Проте аналіз сучасного стану розвитку венчурного бізнесу в Україні, як і оцінка перспектив його розвитку є завжли актуальними і мають безпосередню практичну корисність. Венчурна індустрія потребує насамперед інвестицій. Венчурний інвестор вкладає кошти безпосередньо у компанію і приймає певну участь в управлінні її господарською діяльністю [6]. Розвиток венчурного бізнесу стимулює інвестиційну та інноваційну складові економіки, через: - залучення значних обсягів інвестицій у науково-технічну сферу; - розвиток інтелектуальної діяльності та комерціалізації її результатів; - модернізацію вітчизняної промисловості на базі високих технологій; - раціональне використання основних фондів підприємств; - мобілізацію коштів населення для розвитку науково-технічної сфери; - залучення цільових іноземних інвестицій у розвиток технологій [2]. Для розвитку венчурного бізнесу в Україні необхідно сформувати систему венчурного інвестування, яка стимулюватиме науково-технічне і інноваційне підприємництво. Іншими напрямами і завданнями державної політики в розвитку венчурної індустрії повинні стати формування інноваційної інфраструктури та сприятливого середовища для залучення інвестицій; забезпечення ліквідності інвестицій; підвищення престижу підприємницької діяльності у високотехнологічному бізнесі тощо. Формування в науково-технологічній сфері інноваційної інфраструктури, малих технологічних підприємств і умов для їх динамічного розвитку має обовя`зково супроводжуватися державною підтримкою. Умови для доступу підприємств (у т.ч. малих) до виробничих ресурсів має створити інфраструктура. Вона включає технопарки (ТП) і інноваційно-технологічні центри (ІТЦ), які надають доступ до виробничих площ і потужностей. Проблемою технологічної інфраструктури в Україні є відсутність ротації малих підприємств в технопарках. Мале підприємство залишається в технопарці невизначено довго через відсутність інших виробничих площ. З часом це призводить як до зниження темпів росту виробництва, так і до падіння кількості малих підприємств. ТП перетворюються у «прибуткові території», що здають в оренду площі малим підприємствам. Очевидно потрібні промислові парки, як набір стандартних модулів з інфраструктурою, де можна не тільки орендувати, а й викупити потрібні виробничі площі. Інший варіант- організація промислових парків на базі недіючих або простоюючих підприємств. Для забезпечення можливостей виготовлення власної продукції потрібний доступ до виробничих потужностей Це завдання вирішують інноваційно-промислові комплекси (ІПК), що створюються, як правило, на базі незадіяних потужностей великих підприємств і технологічні кластери, як практично виконують роль інноваційно-промислових парків [4]. Оскільки забезпечити усіх бажаючих сучасним виробничим устаткуванням неможливо опрацьвуються варіанти колективного використання устаткування в центрах послуг. За кордоном такий підхід набув широкого поширення. Для прикладу, 20% лазерного виробничого устаткування встановлюється в «jobshop» (послуги з лазерної обробки матеріалів), клієнтами яких є малі, середні, а також і великі підприємства [8]. Центри колективного користування дозволяють знизити витрати на придбання устаткування в 10-20 разів і потребують на порядок менше кваліфікованих фахівців проти схеми встановлення обладнання на кожному підприємстві. Їх організація забезпечує доступ до сучасних технологій малим і середнім підприємствам, для яких придбання такого устаткування практично неможливе. Слід враховувати і непрямі ефекти від їх діяльності, зокрема: - генерація додаткових обсягів виробництва і податкових надходжень; - підвищення конкурентоспроможності; - створення нових робочих місць для висококваліфікованих кадрів; - збереження виробничого потенціалу підприємств. Створення малих інноваційних підприємств «непрофесійними» менеджерами формує низький рівень їх виживання. Професійна допомога та професійні консультації є одним із засобів покращення інноваційного розвитку. Цим займаються центри (агентства) трансферу технологій (ЦТТ) [3]. Основним завданням ЦТТ є комерціалізація розробок, що створюються в материнських організаціях, і з цією метою надання консалтингових послуг з фінансових, економічних, маркетингових питань, а також із зовнішньоекономічної діяльності. Для забезпечення надання консультаційної, методичної і освітньої підтримки у сфері венчурного підприємництва в регіонах разом з Українською асоціацією інвестиційного бізнесу потрібно буде створити спеціалізовану структуру - коучинг-центр. ЦТТ можуть стати важливим елементом підтримки розвитку інноваційної діяльності в регіонах. Наступний блок інфраструктурної підтримки інноваційної і венчурної діяльності пов’язаний із забезпеченням доступу до інформації. Сьогодні є досить розгалужена мережа організацій, що підтримують малий бізнес (центри науково-технічної інформації, регіональні інформаційні мережі, Інтернет тощо). Інформаційна підтримка учасників венчурного підприємництва може здійснюватися через проведення венчурних ярмарків в різних регіонах України, а також шляхом розвитку інших комунікативних майданчиків і мережевих структур - професійних асоціацій і союзів інвесторів, електронних бірж технологій, спеціалізованих порталів в мережі Інтернет з питань венчурного підприємництва, проведення інвестиційних форумів і форумів підприємців, промислово-економічних конгресів і т.д. [1]. Розвиток венчурної індустрії потребує сприятливого середовища для залучення інвестицій в інновації. Ключовим механізмом тут стає створення венчурних фондів з прямою участю держави. Державні кошти знижують ризики приватних інвесторів і стають каталізатором залучення їхніх коштів. Ця форма була ефективною практично у всіх країнах. У Росії вона була апробована в 2001-2002 рр. шляхом створення Венчурного інноваційного фонду. В Україні уже мають місце пропозиції щодо створення регіонального венчурного фонду [5]. Його успішна діяльність стимулюватиме масштабні приватні інвестиції, у т. ч. банків, пенсійних фондів, страхових компаній, фінансово-промислових груп у венчурну індустрію. Необхідне підвищення престижу підприємницької діяльності в області малого і середнього технологічного бізнесу. Формуванню іміджу національної венчурної індустрії і підвищенню привабливості підприємницької діяльності в цій області послужить широка пропаганда успіхів технологічних компаній в ЗМІ - на телебаченні, радіо, в друкованих виданнях, в мережі Інтернет. Особливе місце в системі венчурного інвестування повинні зайняти інноваційно орієнтовані корпорації. Великі корпорації є найважливішим джерелом інновацій, оскільки вони виконують велику долю НДДКР (питома вага НДР 100 найбільших компаній у загальному об’ємі промислових НДР в США складає 82%, в Англії – 69,5%, у Франції – 81,9% [10]. По-друге, у них є можливості поповнення венчурного капіталу, формування венчурних фондів. Зарубіжний і вітчизняний досвід свідчить, що корпорації беруть участь у венчурному фінансуванні трьома основними способами. Передусім, вони безпосередньо фінансують створення малих фірм. Венчурні операції в цьому випадку не відриваються від кругообігу виробничого капіталу, а лише тимчасово відволікаються на позикові операції. Технологія створення нового продукту належить, як правило, материнській компанії, що дозволяє отримати велику вигоду у випадку його успіху на ринку. Масове виробництво налагоджуєт вже компанієя на основі дрібної фірми, яка є тимчасовою [7]. Великі корпорації також стимулюють створення філій дрібних венчурних фірм, що цілком належать їм, але вже не науково-дослідних, а інвестиційних. У формі інвестиційної венчурної фірми створюється фонд для надання позик на розробку і освоєння винаходів (вироблені поза материнськими компаніями). Такі фонди часто формуються зусиллями декількох великих корпорацій. Створюється мережа із десятків дрібних інвестиційних фірм для перевірки, відбору і використання наукових ідей [7]. Третім, найбільш розвиненим і ефективним способом участі корпорації в ризиковому фінансуванні, служить їх діяльність зі створення самостійних спеціалізованих інвестиційних фірм венчурного капіталу (ФВК). Тут корпорації є важливими і єдиними учасниками. За допомогою ФВК вони фінансують малі фірми і діють швидше як замовники нових технологічних рішень [1]. Українські і зарубіжні корпоративні структури можуть і повинні виступати потужним джерелом венчурного капіталу. Крім того, пожвавлення економічної динаміки, ріст рентабельності виробництва підвищують інвестиційні можливості корпорацій і підприємств в цілому. Отже, об’єктивним видається твердження, що перехід господарських корпоративних систем на інноваційний тип розвитку об’єктивно зумовлений логікою сучасного науково-технічного прогресу, тобто без створення господарської зони корпорації з числа малих і середніх інноваційних підприємницьких фірм не обійтися. Реалізація вищезазначених пропозицій дозволить створити систему венчурної індустрії в Україні, а також залучити до венчурних фондів значні приватні інвестиції та реалізувати у повному обсязі ідею державно-приватного партнерства у даній сфері. Це забезпечить ріст кількості малих підприємств в науково-технічній сфері, що приведе до появи «точок зростання» нових галузей економіки та додаткових робочих місць у сфері наукомісткого виробництва. Зростуть прямі іноземні інвестиції в високотехнологічні галузі економіки України і будуть сформовані умови його ефективного використання у реальному секторі, покращиться структура, динаміка і об’єми валового внутрішнього продукту за рахунок виробництва і реалізації продукції з високою доданою вартістю. Список використаних джерел: 1. Алипов C. Венчурный капитал и прямое инвестирование в Pоссии / C. Алипов, В. Самохин. – СПб.: РАВИ. – 2008. – С. 4-8 2. Аналіз регуляторного впливу до проекту Закону України «Про венчурні фонди» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.in.gov.ua/ index.php?get=120&id=1205 3. Архієреєв С. Роль державної підтримки розвитку венчурного бізнесу для збільшення випуску високотехнологічної та інноваційної продукції / С. Архієреєв, О.Попадинець [Електронний ресурс].- Режим доступу: www.niss. gov.ua 4. Cluster specialisation patterns and innovation styles. - Den Haag, 1998.- р.5. 5. Крылов Т. А. Обзор рынка прямых и венчурных инвестиций за 2006 год / Т. А. Крылов. – М.:РАВИ, 2006. – С. 10-15 6. Лобанов А. Венчурне фінансування - український аспект / А. Лобанов // Теорія бізнесу. - 2010.- № 6. - С. 35-43 7. Лукашов А. В. Венчурне фінансування /А. В. Лукашов. – К.: Лібра, 2005. – 368 с. 8. Москвін С. О. Венчурні фонди інноваційного розвитку / С. О. Москвін // Актуальні проблеми економіки. – 2009. – № 2 (92). – С. 88-96 9. Пельтек Л. Державне регулювання розвитку венчурного бізнесу в інвестиційній сфері / Л. Пельтек //Економіка та держава. - 2009. - № 3. - С 77-80 10. Тарадайко Д. Инвестиционное обеспечение инновационной деятельности / Д. Тарадайко // Украина в системе международного разделения труда : колл. монография, разд. 4. - Донецк : ДонНУЭТ, 2007. - С. 98-119
