З ризиком інтуїтивно знайомі всі. Він охоплює всі сторони життя людини, починаючи від побуту, особливо великого значення ризик набуває в діяльності суб'єктів підприємництва.
Не можна сказати, що раніше не зверталась увага на ризик. Однак це стосувалося переважно правового аспекту. Нині категорія "ризик" входить до повсякденного слов¬ника керівника, стає складовою частиною та необхідною передумовою виробничого процесу. Ситуації, коли відсутній ризик, зустрічаються в економічній діяль¬ності досить рідко. Більшість чинників, що спричиняють ризик, є тільки частково про¬гнозованими та неконтрольованими, їх неможливо уникнути. Чим складнішим та невизначенішим є навколишнє середовище, тим актуальнішим є необхідність урахування ризику, його аналіз та управління ним.
Метою нашої роботи є визначення суті, видів та страхування ризиків так як врахування у підприємницькій діяльності цього досить складного поняття сьогодні є вкрай актуальним.
Насамперед зауважимо, що визначенню категорії "ризику", як і обраній проблематиці дослідження, присвячено багато робіт. Започаткували аналіз ри¬зику як економічного поняття Дж. Мілль та Н.У. Сенсор, які розглядали ризик с точки зору відшкодування можливих збитків, пов'язаних з підприємницькою діяльністю. Подальшого розвитку теорія ризиків набула у неокласиків, зокрема у А.Маршала. Принципово нове трактування ризику запропонував американський еконо¬міст Ф. Найт. На його думку, ризик — не просто матеріальні збитки, а наслідок невизначеності прибутку [2, с.69]. Також вагомий внесок у розвиток поняття "ризик" зробили і наші вітчизняні вчені, такі як: Стоянова Е.С., Грабовий П.Г., Петрова С.Н., Полтавцев С.І., Лапуста М.Г., Шаршукова Л.Г., Романеско Л.Ф., Коротєєва А.В., Глущенко В.В., Вітлінський В.В. та багато інших.
Наукова література по-різному тлумачить поняття "ризик", його властивості та елементи, а також співвідношення об'єктивних і суб'єктивних сторін у його визначенні. Різноманітність думок про сутність ризику пояснюється, зокрема, багатоаспектністю цього явища, а також практично повним його ігноруванням у чинному законодавстві, надто обмеженим застосуванням у реальній економічній практиці та управлінській діяльності.
Розглянемо деякі характерні підходи до розуміння цього поняття. У багатьох працях, зокрема й економічних, поширеною є думка про ризик як про можливу небезпеку, або невдачу. У всіх вказаних визначеннях виділяється така характерна риса ризику, як небез¬пека, можливість невдачі. Однак наведені визначення не охоплюють усього змісту поняття "ризик".
У літературі існує і таке визначення: "Ризик — це дія (діяння, вчинок), що виконується в умовах вибору (в ситуації вибору, сподіваючись на щасливий вихід), коли в разі невдачі існує можливість (міра небезпеки) опинитись у гіршому становищі, ніж до вибору (тобто в разі невиконання цієї дії)". Це визначення (поряд з небезпекою, можливістю невдачі) передбачає існування альтернативного варіанта [1, с.84].
У сучасних дослідженнях фахівців під ризиком розуміють:
 на думку Романеско Л.Ф., ризик – подія, що може відбутися або ні. У разі настання такої події можливі три економічних результати: негативний (програш, збиток), нульовий і позитивний (виграш, вигода, прибуток). Проте й у цьому випадку подія може бути прогно¬зована, а відтак ризик залежить від достовірності наявної інформації про нас¬тання конкретної події;
 як описав у своїй праці Глущенко В.В. ризик – невизначеність щодо настання тієї чи іншої події у майбутньому, причо¬му ризик в економічному контексті може бути як негативним, так і позитивним явищем. Як бачимо, такий висновок за сутністю дуже щільно корелює з пер¬шим та розрізняється лише за змістом формулювання, який у другому випадку є істотнішим;
 як зазначила Стоянова Є.С., ризик – дія, що чиниться в надії на щасливий результат за принципом "пощас¬тить — не пощастить». І хоч таке визначення теж має право на існування, во¬но навряд чи зарадить розкриттю економічної суті ризику, бо більш спирається на таку характеристику, як везіння, аніж економічні розрахунки;
 у роботі Вітлінського В.В під ризиком розуміються характерні особливості сприйняття зацікавленими суб'єктами економіч¬них відносин об'єктивно наявних невизначеності й конфліктності, притаман¬них процесам цілепокладання, управління, прийняття рішень, оцінювання, що обтяжені можливими загрозами і невикористаними можливостями. Основою такого визначення теж є вияв неточності та неповноти інформації. Проте істотним доповненням цього тлумачення ризику, порівняно з наведеними вище, є визначення можливих подій, коли виникає така обмеженість в інформацій¬них потоках;
 на думку Фінкельштейна О.Б., ризик – невизначеність, що виникає внаслідок несподіваних дій. Це тлумачен¬ня є дещо спрощеним визначенням ризику, яке лише частково розкриває мож¬ливості вияву ризику;
 за словами Дядю М.А., ризик – ситуативна характеристика взаємодії суб'єктів і об'єктів ризику при здій¬сненні різних видів і форм підприємництва в умовах невизначеності досягнення бажаного результату через існування множини альтернатив і спричиненої нею відсутності повної впевненості в реалізації поставленої мети. Така дефініція, на нашу думку, є надміру узагальненою, бо не визначає сутності характеристики си¬туативної взаємодії суб'єктів і об'єктів ризику, можливих виявів ризику [2, с.70 – 71].
Найповнішим, на нашу думку, є визначення ризику Альгіна А.П. у такому формулюванні: "Ри¬зик - це діяльність, пов'язана з подоланням невизначеності в ситуації неминучого вибору, в процесі якої є можливість кількісно та якісно оцінити ймовірність досягнення передбачуваного результату, невдачі та відхилення від мети" [1, с.84].
Розглянувши поняття ризик, ми детальніше зупинимось саме на його видах та страхуванні ризиків.
В умовах ринку виняткову актуальність набу¬ває страхування від комерційних, технічних, правових і політичних ризиків. Страхування все більше стає не тільки методом забезпечення під¬приємства від руйнівних стихійних лих, але і за¬собом захисту від несприятливої зміни еконо¬мічної кон'юнктури.
Залежно від джерела небезпеки виділяють ризики, зумовлені проявом стихійних сил природи та діяльності людини.
Особливу увагу складають специфічні ризики: аномальні і катастрофічні.
До сукупності аномальних включають такі, ризики коли неможливо їх величину віднести до тієї чи іншої групи страхової відповідальності.
Катастрофічні ризики складають значну групу, що охоплює велику сукупність застрахованих об'єктів або страхувальників, нерідко спричиняючи збитки в значних розмірах.
Об'єктивні ризики відображають шкідливу дію неконтрольованих сил природи чи інших випадковостей на застраховані об'єкти і не залежать від волі та дій людини. Суб'єктивні ризики базуються на ігноруванні або відкиданні об'єктивного підходу до дійсності, пов'язані з недостатнім пізнанням довкілля в об'єктивній дійсності. Тому вони залежать від дій та свідомості людини.
У загальному розподілі ризиків виділяють декілька груп: політичні, екологічні, транспортні й спеціальні.
1. Політичні (репресивні) ризики пов'язані з непередбачуваними діями, заходами чи акціями законодавчих чи виконавчих органів влади іноземних держав щодо конкретної суверенної держави, підприємців або просто приватних осіб. Політичні ризики можуть, через систему всіляких допущень чи особливих умов договору страхування, включатись в обсяг відповідальності страховика.
2. Екологічні ризики пов'язані із забрудненням довкілля і зумовлені перетворювальною діяльністю людини у процесі виробництва.
3. Транспортні ризики підрозділяються на ризики «каско» і «карго». Транспортні ризики «каско» стосуються страхування повітряних, морських та річкових суден, автомобілів та рухомого залізничного складу під час пересування. Транспортні ризики «карго» належать до страхування вантажів, що перевозяться всіма видами транспортних засобів.
4. Спеціальні ризики передбачають страхування перевезення особливо цінних вантажів [3, с. 38 – 39.].
Зовнішнім способом зниження ризику є стра¬хування, що на сьогоднішній день виступає необхідним елемен¬том підприємницької діяльності, особливо коли ця діяльність пов’язана з виходом на зовнішні ринки.
Головне завдання діяльності страховика полягає в тому, щоб мати необхідні кошти в страховому фонді на протязі дії договору страхування. При укладанні договору страхування страховик повинен страхувати як об'єктивні так і суб’єктивні ризикові обставини. В деяких випад¬ах, при укладанні договорів страхування можливий підбір страховиком ризикових обставин. У сукупності і в єдності та взаємодії всі ризикові обставини визначають стан, що називається ситуацією ризику. Вона характеризує природний стан об'єкта страхування й дійсність, в який цей об’єкт знаходиться.
Ризикові обставини є умовами дії (реалізації) ризику. На основі аналізу ризикових обставин розраховується страхова премія, що виплачується страхувальником в страховий фонд. Спеціалісти страхової організації мають підбирати й вивчати необхідну інформацію: яка характеризує суттєві ризикові обставини та їхню динаміку. В результаті цього аналізу аргументуються висновки, що враховуються через систему скидок та надбавок (накидок) у процентах або сталих фінансових сумах до обчисленої страхової премії для базової сукупності відповідних ризикових обставин. Вивчення ризикових обставин дозволяє прогнозувати можливість настання очікуваної події в майбутньому. Але лише одна чи декілька ризикових обставин викликають реалізацію ризику, тобто зумовлюють настання страхового випадку.
У практичній діяльності страхових спеціалістів розрізняють страховий випадок і страхову подію. Під страховою подією розу¬міють потенційно можливе завдання збитку об'єк¬та страхування. Страховий випадок означає реа¬лізовану гіпотетичну можливість заподіяння збитку об'єкта страхування. Наслідки страхово¬го випадку виражаються в частковому пошкод¬женні або повному знищенні об'єкта страхуван¬ня (тут не йдеться про страхування людей). Не належать до страхових випадків події, котрі, хоча й викликали збиток, не суперечать нормальному технологічному циклу в процесі виробництва.
Розглянувши різні підходи до визначення категорії "ризик", необ¬хідно зробити ряд висновків. По-перше, існує великий інтерес до поняття "ризик". По-друге, в цих визначеннях можна побачити значну розбіжність підходів як до самої категорії (небезпека, загроза, невизначеність, можливість збитку або втрат, діяльність щодо зняття невизначеності тощо), так і до методів та способів її вимірювання (гро¬шима, відносними величинами тощо). Також слід зауважити, що є багато форм, груп, видів та підвидів цього поняття. Неабияку увагу у розгляді цих питань займає саме страхування, тому під час внесення до договору умов стра¬хування необхідно чітко формулювати події, які включають до обсягу відповідальності страхо¬вика. Крім того ризик ще несе інформацію про саму подію, тобто його слід класифікувати відповідно до певної класифікаційної події.
Отже, оцінка будь – якого ризику базується на вивченні досить різноманітної інформації щодо нього. Тому потрібна відповідна процедура визначення цієї оцінки. Вона не є простою на практиці. Як наслідок, підприємства, які більш захищені від настання ризикової події будуть отримувати більші прибутки, аніж ті підприємства, які надмірно заощаджують на страхуванні.

Список літератури:
1. Вербицька Г. До визначення поняття “ризик”// Економіка України. – 2004. – № 4. – С. 83 – 87.
2. Васюренко О.В., Таран О.В. Ризик як складова економічних процесів // Фінанси України. – 2005. – №7. – С. 68 – 74.
3. Мних М.В., Мних Н.М. Визначення ризиків та їх страхування // Економіка. Фінанси. Право. – 2003. – №10. – С. 37 – 39.