Зрозуміло, що без цивілізованого підприємництва Україна не зможе вирішити проблеми, які пов’язані із закріпленням тих здобутків, які були здійснені при переході нашої країни від командно-планової економіки до ринкового господарства. Недивлячись на те, що Україна офіційно визнана країною із ринковою економікою, залишається ще багато питань, які потребують нагального вирішення. Насамперед, це проблема структурної перебудови виробництва; головним завданням залишається увійти до світової економіки рівноправним суб’єктом міжнародного поділу праці та надійно закріпити свій статус країни з ринковою економікою.
Головними проблемами економічного розвитку нашої країни залишається низький розвиток малого та середнього бізнесу, високий рівень інфляції та зовнішнього боргу держави; останні декілька років бюджет нашої країни приймається з дефіцитом. Відбувається це через нестабільну політичну ситуацію в середині країни, тому кошти не вкладаються в створення програм для розробки економічної стратегії країни. Більшу частину видатків бюджету України становлять соціальні витрати, а не витрати на розвиток господарства. Хоча для нашої держави пріоритетним має бути саме розвиток підприємництва, адже тільки так буде створено велику кількість робочих місць, а населення буде забезпечено необхідною кількістю товарів та послуг за оптимальним рівнем цін.
На Заході проблема підприємництва розглядалась ще на межі ХVII – XVIII століть. Одну із найістотніших якостей підприємництва, пов’язану із нововведенням, сформулював Йозеф Шумпетер: підприємець – це новатор, тобто людина, що реалізує нові сміливі, прогресивні ідеї та принципи в певному виді діяльності. Саме завдяки розвитку підприємництва здійснюється еволюція економіки, адже головною метою підприємництва є отримання максимального прибутку за мінімальних затрат. Отже, згідно із цим твердженням можна вважати, що саме підприємництво сприяє безперервному розвитку науково-технічної революції. Це забезпечує винайдення можливостей зменшення використання ресурсів, створення техніки, яка б дозволила полегшити працю людини та зробити її ефективнішою [1, ст.124].
В умовах ринкової економіки, тобто в умовах конкуренції та повної поінформованості про всіх суб’єктів ринку, більший прибуток отримує те підприємство, яке виробляє свою продукцію за найменшими затратами (як сировини, так і трудових ресурсів), забезпечує високу якість товару, а його ціна є порівняно низькою. Саме тоді даний товар або послуга буде користуватися попитом серед населення.
Головною проблемою розвитку підприємництва в Україні є те, що велика частина молодих спеціалістів виїжджають за кордон і там влаштовуються на роботу. Тобто, відбувається відплив наукового потенціалу, хоча саме він повинен стати фундаментом для покращення економічної ситуації в нашій країні, адже тепер, коли вирішено багато проблем (роздержавлені більшість підприємств, заборонена та ліквідована монопольна діяльність, є можливість отримання великих коштів і на довгий період в кредит під розвиток бізнесу та ін.) настав час розбудовувати національне господарство.
Отож, основними передумовами, які повинні бути створені для розвитку підприємництва в Україні є:
- ефективний контроль за законністю дій підприємців;
- можливість свободи вибору будь-яких напрямків господарської діяльності, у тому числі таких, які ще нещодавно вважалися кримінальними і називалися спекуляцією. В ринковій економіці спекулянт – це суб’єкт, який купує товар з надією перепродати його за вищу ціну;
- дозвіл вільно встановлювати ціни на свої товари на основі економічної доцільності і вимог ринку, обирати постачальників товарів та коло його споживачів, вільне наймання робочої сили та розпоряджання отриманим доходом;
- забезпечення функціонування конкурентного середовища;
- створення розвиненої ринкової інфраструктури, що включає в себе, по-перше, комплекс організаційних і правових норм, що опосередковують рух товарів і послуг на ринку; по-друге, сукупність установ та інститутів, що обслуговують ринок;
- проведення політики підтримки й заохочення малих форм підприємництва шляхом зменшення величини податків, надання кредитів під менший відсоток та ін.;
- проведення більш лояльної політики щодо вітчизняних фірм (якщо фірми належать іноземним компаніям, відбувається відплив капіталу за кордон, а якщо таких фірм більшість, то у вітчизняних виробників залишається надлишок товарів, фірми банкрутують, зменшується обсяг ВВП);
- чіткий контроль з боку держави за додержанням антимонопольного законодавства;
- введення податкових пільг щодо ведення фермерства, що саме зараз починає зароджуватися;
- створення більш ефективних методів боротьби з тіньовою економікою та криміналом;
- введення жорстких санкцій для порушників законодавства;
- державна політика повинна бути лояльною та послідовною, щоб забезпечити впевненість підприємців щодо своєї економічної діяльності, тим самим стимулювати їх використовувати кошти для розвитку своєї діяльності, а не накопичувати у вигляді заощаджень;
- створення сприятливих ситуацій для вкладання інвестицій іноземними партнерами в економіку України, намагатися подолати страх, який породжений нестабільністю та неефективністю ведення господарства;
- стимулювання посередницької діяльності;
- забезпечення діяльності курсів перекваліфікації працівників на спеціальності, які мають найбільший попит серед роботодавців та є провідними на даному етапі розвитку економіки;
- уряд нашої країни повинен дбати про працівників: при обговоренні умов продажу компаній, фірм чи підприємств іноземним інвесторам, повинна бути передбачена умова забезпечення за всіма працівниками їхніх робочих місць, а при розформуванні якогось господарського об’єкту, мають бути виплачені грошові компенсації та передбачено створення нових робочих місць;
- особливо важливим є групування технологічних можливостей підприємств для ліквідації негативних зовнішніх ефектів господарювання та стягнення штрафів від винуватців на користь постраждалих сторін;
-цивілізоване підприємництво не може бути ефективним без дотримання моральних норм, на яких ґрунтуються загальнолюдські взаємини. Ринок – договірна система, а договір – це взаємовигідна угода на основі еквівалентності, рівних можливостей для обох сторін, сумлінного ставлення до виконання зобов’язань. Якщо ви втратили капітал – ви втратили дещо, якщо ви втратили репутацію – ви втратили все! – саме так говорять у світі бізнесу. В Україні головними моральними засадами повинні бути повага приватної власності, повага до компаньйонів та опонентів, дотримання законів;
- увага підприємців повинна концентруватися на таких чинниках, як: а) всебічне і безупинне вивчення свого й чужого досвіду; б) постійна спрямованість на інновації; в) морально-психологічний клімат співробітництва, довіри, упевненості в майбутньому. Це головний чинник, без якого не реалізуються ні передовий досвід, ні інновації.
В ринковій економіці малий бізнес – найдинамічніша форма підприємництва. На кінець 90-х років ХХ століття в Україні існувало 214 тисяч малих підприємств, з них активно діючих було 100 тисяч (для порівняння: в Польщі їх два мільйони) [3, ст.19]. Тому вони не відігравали помітної ролі ані у збільшенні числа зайнятих, ані у виробництві товарів та послуг, ані в експорті. В Україні діє «Господарський кодекс», але він не завжди здатний ефективно регулювати реалії нашого господарства. Необхідно створити закон, який би гарантував здійснення економічних заходів щодо пільгової системи оподаткування та лояльної фінансово-кредитної політики до малих підприємств.
За останні декілька років спостерігався приріст інвестицій, який дав змогу почати масове оновлення виробничих потужностей, проте, на жаль, цей процес йде досить повільно, а кошти не завжди використовуються раціонально [4, ст.164]. У 2008 році на території України діяло 44835 тисяч малих підприємств [5, ст.282]. Були здійснені намагання відновити деякі занедбані фірми та підприємства, проте їм потрібно досить довгий час, щоб відновити потужність та завоювати довіру споживачів, адже для цього потрібно виробляти якісну продукцію, та мати можливість реалізовувати її за помірними цінами і отримувати прибуток. Проте, досить часто наша вітчизняна продукція поступається за цими критеріями іноземним виробникам, отже, частина нашого капіталу й досі є прибутком іноземних компаній.

Використана література
1. Воробйов Є.М. Основи економіки. Навчальний посібник. – Харків: Торсінг, 2005. – 420с.
2. Виноградська А.М. Основи підприємництва: Навчальний посібник. – К.: Київ. нац. торг.–екон. ун-т, 2002, 382с.
3. Цигилик І.І., Паневник Т.М., Криховецька З.М. Основи підприємництва: Навчальний посібник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2005. – 240с.
4. К.С.Солонінко Макроекономіка: Навчальний посібник для студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів. – Київ: ЦУЛ, 2002. – 320с.
5. Державний комітет статистики України. За редакцією О.Г. Осоуленка. Статистичний щорічник України за 2005 рік, К.: «Консультант», 2006 р. –575 с.