1курс, спец. ,,Менеджмент готельного, курортного і туристичного сервісу’’ Наук. кер. - Городницька Л. В., к. і. н., доцент кафедри філософських та соціальних наук ЧТЕІ КНТЕУ м. Чернівці
УКРАЇНСЬКО-РОСІЙСЬКІ ВІДНОСИНИ 1917-1919 РОКІВ
Розвиток української дипломатії на сучасному етапі не може здійснюватись успішно без вивчення та узагальнення історичного досвіду міжнародної діяльності України, її дипломатичної служби. З початком Української національно демократичної революції міжнародний чинник став одним із найважливіших для нової української влади. Особливо заслуговує на увагу дослідження зародження, розбудови і діяльності української дипломатії за Центральної Ради, коли у надзвичайно складних умовах геополітичної ситуації та у протистоянні з досвідченими дипломатами блоку Центральних держав і більшовицької Росії вона виборола вихід України на міжнародну арену й примусила інші країни вважати її повноправним суб’єктом переговорних процесів, хоча вдалося їй це не легко. Відносини між радянською Росією та УНР у період 1917 – 1919 рр. мали характер перманентного конфлікту. Він почався з політичного протистояння та перетворився на пряме збройне втручання радянської Росії у внутрішні справи УНР [7]. Основу конфлікту складали не соціально-класові протиріччя, а ідейні розбіжності. Більшовики були прибічниками пролетарського інтернаціоналізму та світової революції, українські соціалісти дотримувались національно-державницької ідеї. УНР розглядала Раднарком як регіональний уряд Великоросії. Генеральний Секретаріат запропонував йому стати одним з суб’єктів майбутньої федерації. Більшовики вважали свій уряд правонаступником Тимчасового уряду та сподівались поширити свою владу на всю Росію. Це стало основною причиною конфлікту з Центральною Радою [2]. Протягом листопада 1917 р. більшовицький Раднарком намагався усунути Центральну Раду від влади мирним шляхом: а) використовуючи економічну та політичну залежність від центру; б) силами місцевих більшовицьких організацій. На кінець листопада з’ясувалось , що встановлення радянської влади в Україні без втручання ззовні неможливе. 17 грудня 1917 р. більшовицька РНК пред'явила ультиматум українському урядові за підписом своїх лідерів В. Леніна та Л. Троцького, що, на словах "визнаючи" УНР, був втручанням у її внутрішні справи. Він містив 4 вимоги до Центральної Ради: відмовитися від дезорганізації фронту; не пропускати через Україну козачі формування з фронту на Дон; пропустити більшовицькі війська на Південний фронт; припинити роззброєння радянських полків і червоноармійців. У разі неприйняття цих вимог протягом 48 год. РНК оголошував Центральну Раду "в стані відкритої війни проти радянської влади в Росії і на Україні". Зважаючи на те, що Україна є суверенною республікою і ніхто не має права втручатися в її внутрішні справи, Центральна Рада 18 грудня відхилила ультиматум. Ультиматум Раднаркому від 3 грудня 1917 р. засвідчив зміну політики більшовицького уряду Росії відносно УНР. Хоч переговорний процес тривав, з 9 грудня в Україні почали діяти революційні загони, послані за наказом РНК. Це означало початок військового втручання радянської Росії у внутрішні справи суверенної УНР. Це призвело до українсько-російської війни. На боротьбу проти УНР було перекинуто 3 більшовицькі російські армії, які, воюючи з-за спини маріонеткового Народного секретаріату, не наражались на звинувачення в інтервенції. А Україну фактично не було кому захищати. Понад мільйон солдатів українізованих частин колишньої царської армії, які бажали служити в збройних силах України, було демобілізовано, оскільки чимало лідерів Центральної Ради сприймали регулярну армію як віджилий суспільний організм. У Харкові було проголошено Українсько-соціальну республіку, і взаємовідносини з радянською Росією були досить тісними. Тому це стало причиною виникнення на території України двох державних центрів: УРСР — столиця Харків, та УНР — столиця Київ. Відповідно радянська влада за допомогою Червоної армії почала активний наступ проти УНР для підтримки і забезпечення влади УРСР.
Список використаних джерел: 1. Верстюк В. Українська Центральна Рада: навчальний посібник. / В. Верстюк. — К.: Заповіт, 1997. — 344 с. 2. Вєдєнєєв Д. Зовнішньополітична служба України в період Центральної Ради / В. Вєдєнєєв // Український історичний журнал. — 1997. — No 3. — С. 79–89; 3. Відносини між Радянською росією і Українською Народною Республікою- [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://spilka.uaweb.org/library/unr_rr.html; 4. Грушевський М. С. На порозі нової України: Гадки і мрії. / М. С. Грушевський. — К.: Знання. — 1918. — 120 с.; 5. Дорошенко Д. Історія України: підруч. / Д. Дорошенко. — К. : Темпора, 2002. — 321 с.; 6. Сергійчик В. Неусвідомлення України. Ставлення світу до української державності: погляд у 1917–1921 роки з аналізом сьогодення [Монографія] / В. Сергійчук. — Львів : Свічадо, 2002. — 704 с.; 7. Національно-визвольні змагання українців 1917-1921р.р.- [ Електронний ресурс]/ офіційний веб сайт обласної державної адміністрації/ Режим доступу: http://www.adm.dp.ua/OBLADM/obldp.nsf .
