Інна Пастух,
5 курс, спец. «Харчові технології та інженерія», д/ф
Наук. кер. – Прокопець Л.С.
Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ м. Чернівці
Відповідальність сторін ліцензійного договору
У статті аналізуються особливості відповідальності у сфері договірних відносин, розглядається договірна відповідальність учасників ліцензійних договорів.
Постановка проблеми. Юридична відповідальність є невід'ємним елементом механізму правового регулювання. За справедливим твердженням С.С. Алексєєва, «одна з важливих сторін правової організації прямого державного впливу... полягає в тому, що за допомогою великої групи правових засобів створюється свого роду стіна, яка захищає суспільство від небажаної, небезпечної та шкідливої для нього, для людей поведінки» [3, c. 132]. При цьому надійність і ефективність такої «стіни» в забезпеченні належного виконання умов договору визначальною мірою залежить від правильності вибору способів негативного впливу, що застосовуються у випадках порушення контрагентами своїх обов’язків.
Cучасна юридична наука досить широко досліджує питання договірних відносин із урахуванням значимості договору як основного інструмента організації суспільних відносин, а питання договірного регулювання – як самостійного способу організації конкретних індивідуальних договірних зв’язків. Традиційно на досить високому рівні представлені праці, присвячені договірному праву [4], договорам у господарському праві[5].
Мета дослідження. Розглянути відповідальність у сфері договірних відносин, а саме – у сторін ліцензійного договору.
Аналіз останніх досліджень та публікацій. Питанню договірних відносин вченими не приділялося належної уваги. Лише в працях таких вчених можна зустріти зазначену тематику Е. Старчук, А.І. Кубах, Т.А. Коляда, О.В. Харитонов, С.В. Максименко, З.А. Балченко, Я.М. Шевченко.
Викладення основного матеріалу дослідження.
Договір – це найбільш стала у часі правова форма, історія якої нараховує тисочоліття. Можливість застосування договорів протягом такого тривалого часу зумовлена гнучкою правовою формою, в яку можуть втілитися різні за характером суспільні відносини [6, с. 227].
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків [2, с. 161].
Термін «відповідальність» входить до постійного апарату великої кількості наук, які мають безпосереднє відношення до вивчення суспільства і процесів, що відбуваються в ньому. «Відповідальність – необхідність, обовязок давати кому-небудь звіт у своїх діях і вчинках».
Договірна відповідальність – це обов'язок однієї сто¬рони відшкодувати збитки, завдані іншій стороні неналеж¬ним виконанням або невиконанням умов договору, тобто добровільно взятих на себе зобов'язань.
Вона характеризується такими рисами:
- до настання відповідальності сторони були зв'я¬зані між собою певним цивільно-правовим зобо¬в'язанням;
- дане зобов'язання виникло з укладеного догово¬ру;
- підставою відповідальності боржника перед кре¬дитором є факт невиконання чи неналежного виконання зобов'язання.
Тобто, договірною вважається відповідальність у формі відшкодування збитків, сплати неустойки. Наприклад, за поставку товарів, які виявилися недоброякісними (брак), постачальник сплачує покупцеві штраф у розмірі 20 відсотків від вартості цих товарів, повертає суму - вартість товарів, якщо вона була сплачена покупцем, а також відшкодовує витрати, завдані покупцеві у зв'язку з проведенням експертизи, зберіганням, поверненням забракованих товарів постачальникові тощо. Відповідальність тут є договірною, бо вона настає за порушення обов'язків, які основані на договорі поставки [4, с. 783].
Розглянемо відповідальність сторін ліцензійного договору. Вона настає за наявності таких умов:
1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи;
2) шкідливих результатів такої поведінки (шкоди);
3) причинного зв’язку між протиправною поведінкою і шкодою;
4) вини особи, яка завдала шкоди.
Ліцензійний договір – це цивільно-правовий договір, згідно з яким одна сторона – ліцензіар – на оплатній основі надає іншій стороні договору – ліцензіату – право на використання об’єктів промислової власності.
Результатом укладання та реєстрації ліцензійного договору в Державному департаменті інтелектуальної власності, який функціонує при Міністерстві освіти і науки України, є видача ліцензії. Ліцензія - документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку у разі його встановлення Кабінетом Міністрів України за умови виконання ліцензійних умов [1, с. 3].
Особливістю об’єктів, права на використання яких передаються згідно з ліцензійними договорами, є:
- новизна, що означає їх первинне розроблення, винахід;
- офіційне визнання та закріплення, тобто їх власник (ліцензіар) повинен мати на них виключне право власності, а саме право володіння, користування та розпорядження.
В Україні внутрішній ринок ліцензій лише формується, проте він має великі перспективи і за правильної державної політики може бути дуже ефективним.
Цілком очевидно, що задачу розвитку провідних галузей виробництва і піднесення економіки країни практично неможливо вирішити без активного виходу вітчизняних підприємців на світовий ринок ліцензій. Україна, яка прагне увійти до світового ринку, повинна мати власний юридичний інструментарій і правовий механізм, що відповідають світовій практиці.
На жаль, змушені констатувати, що таких апробованих атрибутів міжнародної торгівлі ліцензіями Україна ще не має. А це, у свою чергу, зумовлює велику ймовірність продажу за безцінь перспективних розробок, безповоротної втрати Україною ноу-хау, які мають неабияку цінність [7, с. 205].
Що стосується відповідальності сторін в ліцензійному договорі, то в ньому варто передбачити обов’язок винної сторони в разі порушення умов договору відшкодувати іншій стороні спричинені цим збитки в повному обсязі, в тому числі втрачену вигоду, а також відповідальність ліцензіата за несвоєчасну сплату винагороди за договором (наприклад, право ліцензіара в такому випадку розірвати договір в односторонньому порядку та вимагати компенсації втраченої вигоди). Поширеними є випадки ненадання або надання недостовірної інформації (звіту) ліцензіаром. В такому разі в договорі варто передбачити фіксовану суму штрафу за кожен випадок порушення.
Зрозуміло, що відповідальність сторін у ліцензійному договорі різна, так як, різні загальні положення, різні права та обов'язки. Укладаючи ліцензійний догововір, він може бути договором приєднання.
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору [2, с. 162].
Розглянемо, наприклад, ліцензійний договір який є договором приєднання і яким регламентуються правовідносини, пов'язані із наданням невиключного права на використання об'єкта права інтелектуальної власності – рецепт фірмової страви «Курча з фейхоа».
Відповідно, що порядку та на умовах, визначених договором, Ліцензіар, будучи власником майнових прав інтелектуальної власності на рецепт фірмової страви, визначену у договорі, надає Ліцензіатові дозвіл на використання даного рецепту фірмової страви, а Ліцензіат в порядку та у розмірах, визначених у договорі, виплачує Ліцензіарові плату за використання рецепту фірмової страви у закладі рестранного господарства, у вигляді авторської винагороди (роялті).
Проаналізуємо відповідно до ліцензійного договору відповідальність сторін.
1. Ліцензіар не несе відповідальності за завдання імовірних збитків, що можуть бути завдані Ліцензіатові в результаті використання рецепту фірмової страви «Курча з фейхоа», в тому числі збитків, які завдані (можуть бути завдані) третім особам. Ліцензіар також не несе відповідальності за упущену вигоду та негативні наслідки, що стались в результаті використання рецепту фірмової страви «Курча з фейхоа» та завдали шкоди Ліцензіату та третім особам.
2.У разі доведення прямої вини Ліцензіара за збитки завдані Ліцензіатові та третім особам граничний розмір суми відшкодування збитків не може перевищувати розміру плати за використання рецепту визначеного у відповідному пункті договору.
3. У випадку порушення зобов'язання, що виникає з договору, Сторона несе відповідальність, визначену чинним в Україні законодавством.
Порушенням договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом договору.
4. Сторона не несе відповідальності за порушення договору, якщо воно сталося не з її вини (умислу чи необережності).
5. Сторона вважається невинуватою і не несе відповідальності за порушення договору, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання договору.
6. У випадку використання Ліцензіатом рецепту фірмової страви «Курча з фейхоа» з порушенням умов договору (із порушенням способів її використання, території, строків використання з вини Ліцензіата, останній зобов’язаний сплатити на користь Ліцензіара штраф у розмірі 10 000,00 грн. (десять тисяч гривень 00 коп.) за кожне порушення.
7. Сплата штрафних санкцій (штрафу, пені) не звільняє Сторони від виконання своїх зобов’язань договором.
Висновки
Отже, проаналізувавши договірну відповідальність, ми розглянули і відповідальність сторін ліцензійного договору. Можна зробити висновок, що заходи цивільно-правової відповідальності виступають одним із головних інструментів зміцнення договірної дисципліни.
Список використаних джерел
1. Про ліцензування певних видів господарської діяльності [Текст]:[закон України: офіц.текст: за станом на 19 жовтня 2010 р.] // Відомості Верховної Ради України.-2000.-№ 36.- Ст. 299.
2. Цивільний кодекс України [Текст]: офіц..текст: зі змінами та допов. за станом на 15 верес. 2004 р.// Відомості Верховної Ради України. – 2004 .- Ст. 336.
3. Алексеев С. С. Теория права [Текст] / С. С. Алексеев. – М. : БЕК, 1994. –224 с.
4. Договірне право України. Загальна частина : навч. Посіб [Текст]. / Т. В. Боднар, О. В. Дзера, Н. С. Кузнєцова та ін. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – 896 с.
5. Беляневич О. А. Господарське договірне право України (теоретичні аспекти) : моногр. [Текст]. / О. А. Беляневич. — К.,2006. — 592 с.
6. Булгакова І. В. Господарське право України: Навч. Посіб. [Текст]. / І. В. Булгакова. – К.: Прецедент, 2006. . C. 227
7. Святоцький О. Інтелектуальна економіка. Управління промисловою власністю [Тескт] / О. Святоцький, П. Крайнев, Б. Прахов. - К. : ІнЮре, 2004. - 348 с.
