Пятниця, 19.04.2024, 06:37
Приветствую Вас Гість | Регистрация | Вход

Всеукраїнська студентська інтернет-конференція

Меню сайта
Форма входу
Друзі сайту
Статистика

Глібка С., ПЕРСПЕКТИВИ ДЕРЖАВНОЇ ПІДТРИМКИ МІЖНАРОДНОГО... - Форум

[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Форум » Матеріали конференції 03.06.2013 » Економічна теорія та історія економічної думки » Глібка С., ПЕРСПЕКТИВИ ДЕРЖАВНОЇ ПІДТРИМКИ МІЖНАРОДНОГО...
Глібка С., ПЕРСПЕКТИВИ ДЕРЖАВНОЇ ПІДТРИМКИ МІЖНАРОДНОГО...
conf-cvДата: Понеділок, 27.05.2013, 18:57 | Повідомлення # 1
Admin
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1656
Нагороди: 5
Репутація: 8
Статус: Offline



Глібка Станіслав,





3 курс,
спец. «Менеджмент організації торгівлі», д./ф.
Наук. кер. – Микитюк М. В.
Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ
м.Чернівці
Наук. Кер.- Городницька Л.В.






ПЕРСПЕКТИВИ ДЕРЖАВНОЇ ПІДТРИМКИ МІЖНАРОДНОГО НАУКОВОГО СПІВРОБІТНИЦТВА





У статті розглядається сутність, особливості здійснення міжнародного наукового та науково-технічного співробітництва. Визначені проблеми та перспективи державної підтримки міжнародного наукового співробітництва.

Постановка проблеми. Важливим засобом державного регулювання у сфері науково-технічної діяльності є державна підтримка міжнародного науково-технічного співробітництва, так як вона створює необхідні правові та економічні умови для здійснення вільних та рівноправних відносин з міжнародними організаціями, товариствами, об'єднаннями. Науково-технічне співробітництво здійснюється шляхом проведення спільних досліджень, технічних розробок на основі кооперації, реалізації спільних програм, обміну науково-технічною інформацією, проведення міжнародних конференцій, конгресів, симпозіумів, обміну кадрами, спільну підготовку фахівців тощо. Повільний темп інституційної реформи в галузі науки – як і в багатьох інших, законодавчих і управлінських сферах – завадив Україні ефективно використати науковий потенціал для стимулювання економічного зростання. Однією з умов ефективного розвитку науково-технічного потенціалу є міжнародне співробітництво з питань наукової та фінансової підтримки відповідних розробок.
Метою наукової роботи є визначення особливостей державної підтримки міжнародного наукового співробітництва.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання використання переваг міжнародної співпраці у науково-технічній сфері для реалізації національного науково-технічного потенціалу досліджено у роботах І.О. Булкіна, В.М. Геєця, В.О. Гусєва, С.М. Кацури, Ю.В. Макогона, Б.А. Малицького, В.П. Соловйова, Я.С. Яцківа та інших. Водночас, на нашу думку, потребує дослідження місце міжнародного співробітництва у формуванні НТП, а також специфіка реалізації процесу для конкретних регіонів.
Виклад основного матеріалу. Міжнародне науково-технічне співробітництво - це форма відносин, яка передбачає взаємодію фірм двох або кількох країн при проведенні науково-технічної діяльності. Найперспективнішою формою організації міжнародного науково-технічного співробітництва сьогодні є створення стратегічних альянсів між організаціями різних країн для спільного вирішення науково-технічних проблем [1].
Держава створює необхідні правові та економічні умови для здійснення суб'єктами наукової і науково-технічної діяльності вільних та рівноправних відносин з науковими та науково-технічними організаціями, іноземними юридичними особами, міжнародними науковими організаціями, іноземними та міжнародними науковими товариствами і об'єднаннями, якщо ці відносини не суперечать законодавству України.
Міжнародне наукове та науково-технічне співробітництво здійснюється через:
- провадження спільних наукових досліджень, технічних і технологічних розробок на основі кооперації, спільних науково-технічних програм;
- провадження досліджень та розробок за спільними координаційними угодами;
- виконання робіт, передбачених угодою, однією зі сторін якої є організація іноземної держави або міжнародна організація;
- спільні дослідження та розробки у міжнародних колективах спеціалістів, міжнародних інститутах та спільних підприємствах, використання власності на науковий та науково-технічний результат на основі договорів між суб'єктами наукової та науково-технічної діяльності;
- взаємний обмін науковою та науково-технічною інформацією, використання об'єднаних міжнародних інформаційних фондів, банків даних;
- проведення міжнародних конференцій, конгресів, симпозіумів;
- взаємний обмін науковими, науково-технічними й викладацькими кадрами, студентами й аспірантами, а також спільну підготовку спеціалістів [3].
Суб'єкти наукової і науково-технічної діяльності можуть брати участь у виконанні міжнародних науково-технічних програм і проектів та укладати угоди з іноземними організаціями і юридичними особами, брати участь у діяльності іноземних та міжнародних наукових товариств, асоціацій і союзів на правах їх членів, укладати контракти з іноземними організаціями та юридичними особами, брати участь в міжнародних симпозіумах та інших заходах відповідно до законодавства України.
Обмеження у сфері міжнародного наукового та науково-технічного співробітництва встановлюються законодавством України. Таке співробітництво здійснюється на основі міжнародних програм ООН у галузі науки, техніки і промислового співробітництва, а також регіональних програм у галузі використання науково-технічних досягнень. Значна кількість програм і угод у цій галузі реалізується на основі двосторонніх договорів [4]. Для кожного з цих напрямів існують свої проблеми розвитку, подолання яких сприятиме плідній співпраці й отриманню кращих результатів.
Останніми роками в Україні істотно поліпшилася договірно-правова база міжнародної наукової співпраці. Підписано понад тридцять угод на міжурядовому рівні про співпрацю в сфері науки і технологій. Розвивається науково-технічна співпраця між Україною та Європейським Союзом (ЄС) — головним чином в рамках П’ятої рамкової програми в сфері науково-технологічного розвитку при фінансовій підтримці Комісії ЄС з питань науки та технологій. Зокрема, реалізуються ініціативи ЄС в сфері науково-технічного розвитку програм (INTAS, ТАСIS, СОРЕRNICUS та ін.). Проте відсутність угоди про науково-технічне співробітництво України з Європейським Союзом негативно впливає на розширення напрямів такої співпраці. [5]
Ефективність міжнародної науково-технічної співпраці держави і міжнародної інтеграції у сфері науки і техніки визначається характером реалізації системи зовнішніх та внутрішніх передумов. Результативність використання зовнішніх передумов визначається ступенем відповідності національного науково-технічного розвитку тенденціям функціонування світового науково-технічного комплексу, характер розвитку якого знаходиться в тісному взаємозв’язку з динамікою розвитку світового ринку технологій і обумовлюється наступними його особливостями [4]:
- високотехнологічні галузі все більше впливають на розвиток національних економік, на зміцнення їх позицій в рамках світового господарства;
- характер розвитку і потреби світового ринку технологій є основою процесів, що відбуваються у світовій науково-технічній сфері, визначають напрями, динаміку та особливості її функціонування;
- світовий ринок технологій відрізняється найбільшою інтенсивністю розвитку і високим ступенем монополізації;
- глобальну спрямованість науково-технічного прогресу визначають країни “Великої сімки”. Разом з тим, починає збільшуватись ступінь включення в цей процес нової групи країн – нових індустріальних країн Східної і Південної Азії;
- вагоме місце на світовому технологічному ринку забезпечується за рахунок ефективної науково-технічної політики, що включає достатнє фінансування НДДКР, створення сприятливих умов для функціонування різного роду суб’єктів науково-технічної діяльності. За таких умов на сучасному етапі Україна дуже мало впливає на розвиток світової науково-технічної сфери і світового високотехнологічного ринку.
Для реалізації міжнародних проектів, плідної співпраці неоціненною є роль держави. Незважаючи на оголошену державою підтримку розвитку науково-технічного співробітництва, що підтверджено виданням відповідних наказів, створеннями кабінету інформації з міжнародних програм з наукових досліджень Президії НАН України тощо, ми продовжуємо відстоювати думку, що, не беручи до уваги інтелектуальне виснаження нації [8] або нерозвиненість процедур вирішення питань інтелектуальної власності на університетському рівні тощо, більшість перешкод розвитку відповідних відносин виникає насамперед у сфері державного управління. Активній інтеграції України в міжнародне науково-технічне співтовариство заважає:
- значна кількість невирішених питань щодо членства держави в міжнародних наукових організаціях, які носять політичний, економічний, правовий характери;
- невиконання українською стороною узятих зобов’язань з часткового фінансування підписаних міждержавних програм спільних досліджень: згідно із висновками Колегії
Визначальним пріоритетом державної політики має стати структурна перебудова промисловості, розвиток інноваційної моделі економічного зростання, утвердження України як високотехнологічної держави. Обраний стратегічний курс на інноваційний розвиток ґрунтується на структурній перебудові економічних галузей, технологічному оновленню промисловості, широкому використанні інноваційних досягнень науки і техніки. Наявний науково-технологічний потенціал ще здатний забезпечити економічний прогрес України.
Розвиток міжнародної науково-технічної кооперації України можливий у таких формах: запозичення досвіду та знань шляхом запрошення іноземних спеціалістів, а також підготовка й підвищення кваліфікації національних кадрів за кордоном; взаємодія у створенні, розширенні та забезпеченні нормальної діяльності навчальних закладів, науково-дослідних та консультативних центрів, у тому числі спільних; співробітництво у галузі науки й техніки при будівництві, модернізації та експлуатації підприємства й інших об'єктів виробничого призначення і соціальної інфраструктури; обмін технологіями, ліцензіями, конструкторськими і проектними матеріалами, сприяння їх використанню; співробітництво у збиранні, опрацюванні та використанні науково-технічної й економічної інформації [6].
Суттєвим моментом вважаємо підтримку розвитку науково-технічного потенціалу, зокрема в межах міжнародного співробітництва, на регіональному рівні. Незважаючи на існування деяких пілотних і діючих проектів (Фонд розвитку науки, Цільова економічна програма області на кілька років, рамкові програми тощо), вони в основному дублюють політику центру, не враховуючи регіональну специфіку, не містять конкретних дій, а також, з іншого боку, не знаходять реальної підтримки місцевих органів влади, що не забезпечує їх теоретичного удосконалення та практичної реалізації. Наприклад, за мету Цільової програми проголошується «створення інноваційної інфраструктури, здатної забезпечити підвищення конкурентноздатності національної економіки та ефективне використання наявного науково-технологічного потенціалу шляхом створення інноваційних підприємств і забезпечити подальше стале зростання темпів цієї роботи; провадити цілеспрямовану підготовку й перепідготовку фахівців для залучення до інноваційного процесу та ін.».
Для підтримання контролю та аналізу науково-технічної діяльності на належному рівні вважаємо за доцільне переглянути показники міжнародного науково-технічного співробітництва, оскільки ті, що є на цей час, не відображають загальної ситуації.
Оцінюючи прогноз розвитку перспективних технологій в Україні, доцільно враховувати [7]:
1) потребу розвитку взаємодії з європейськими структурами, насамперед в реалізації програм міждержавного, регіонального масштабу з урахуванням досвіду та міжнародного впливу такої організації, як UNIDO. Важливим з боку України є також законодавче та нормативне забезпечення міжнародного науково-технічного співробітництва.
2) проблеми внутрішнього вдосконалення організації та фінансування науково-технологічної сфери України. Головними завданнями тут мають стати:
 підвищення ролі держави в здійсненні процесів реформування науково-технологічної системи при переході на інноваційну модель розвитку економіки;
 законодавчий та нормативний захист інтелектуальної власності, створеної науковцями України;
 вдосконалення механізму фінансування науково-технічної та інноваційної діяльності шляхом оптимального використання державних та недержавних коштів при створенні новітніх технологій, матеріальне стимулювання творчої праці науковців на рівні розвинених держав;
 широке впровадження перспективних організаційних науково-технологічних структур типу технопарків та бізнес-інкубаторів з відповідними пільгами на етапі їх створення.
На сучасному етапі реалізація пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки здійснюється, не в рамках єдиної національної програми розвитку перспективних технологій, а методологічно передбачає цілу низку окремих державних науково-технічних програм (ДНТП) для вирішення тих чи інших завдань. Поряд з численними ДНТП для реалізації цих пріоритетів використовують:
1. Державні замовлення (контракти) на створення науково-технічної продукції.
2. Галузеві науково-технічні програми, яким надано статус національних (національна космічна програма, національна програма інформатизації тощо).
3. Галузеві науково-технічні програми [2, с.38]
Подальшого дослідження потребують питання формування процедури оцінювання ефективності міжнародного науково-технічного співробітництва, яка б охоплювала усі сторони цього процесу та надавала інформацію, що сприяє реальному оцінюванню ситуації та розроблення дієвих рекомендацій.
Основними напрямами міжнародного науково-технічного співробітництва є координація науково-технічних досліджень, здійснення спільних науково-дослідних робіт, обмін технічною документацією, використання промислових зразків, купівля-продаж ліцензій, «ноу-хау», обмін технологічними процесами, взаємне консультування та проведення експертиз тощо. Це співробітництво здійснюється на основі міжнародних програм ООН у галузі науки і техніки та промислового співробітництва, а також регіональних програм у галузі використання науково-технічних досягнень. Значна кількість програм і угод у цій галузі реалізується на основі двосторонніх договорів.
Зовнішня політика стосовно міжнародного співробітництва в інноваційно-технологічній сфері має сприяти створенню механізмів і забезпеченню сприятливих умов для міжнародної комерціалізації результатів науково-технічної діяльності, які відповідають взаємним інтересам українських та іноземних партнерів, адаптації української нормативно-правової бази у сфері інноваційної діяльності до світової практики [5].
Для подолання проблем розвитку науково-технічного потенціалу необхідними є інтеграція, поєднання, кооперація усіх його складових у різних секторах відповідної діяльності (наприклад, використання матеріально-технічної бази галузевих та академічних структур у заводських і вузівських дослідженнях), участь у рамочних проектах європейського наукового простору, розроблення та ефективна реалізація державних програм з формування кластерів, науково-технічних парків тощо.
Висновки. Міжнародне науково-технічне співробітництво є одним із дієвих і ефективних засобів інтеграції України в європейський та світовий економічний і технологічний простір. Світова практика показує, що опора лише на вітчизняний досвід у галузі зовнішньої торгівлі високими технологіями, наукоємними товарами й послугами є недостатньою для прийняття ефективних рішень у зовнішньоторговельній діяльності. Виникає реальна потреба в організації МНТС за стратегічними напрямами реалізації зовнішньоторговельної політики. Досягнення цілей і завдань науково-технічної політики здійснюється державою шляхом застосування форм прямого та непрямого регулювання.
Найближчими роками Україна має хороші перспективи в міжнародній інноваційно-технологічній співпраці в таких галузях, як ракетно-космічна техніка та глобальна навігація, енергетика, телекомунікації.

Список використаних джерел:
1. Закон України “Про наукову і науково-технічну діяльність” [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua.
2. Антонюк К. Розвиток науково-технічного потенціалу регіонів у контексті міжнародного співробітництва / Антонюк К. // Галицький економічний вісник. — 2010. — №4(29). — С.31-40
3. Васильєв О. Роль вітчизняної науки та високих технологій у входженні України до європейського інтеграційного простору [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www. viche. info/ journal/ 1593/
4. Герсон С. Шер. Роль міжнародного співробітництва у розвитку наукового потенціалу України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.crdf.org/usr_doc/4-Sher-ukr.doc.
5. Неефективні пріоритети. Міжнародне співтовариство не дорахувалося 13 млн. грн. [Електронний ресурс]. – 2009. – Режим доступу: www.zib.com.ua/article/1187778114007/.
6. Семиволос П. Міжнародне науково-технічне співробітництво: а шлях наш далекий і довгий? [Електронний ресурс] / П. Семиволос. – 2009. – Режим доступу: www.dt.ua/3000/3300/28684/.
7. Чумаченко Г. Актуальні питання міжнародного економічного співробітництва України в науково-технічній сфері http:// www. justinian. com. ua/ article. php?id = 1303
8. Шмігельська З.К. Стратегія міжнародного науково-технічного співробітництва України із зарубіжними державами в умовах глобалізації http:// www. nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Ekfor/2011_2/9.pdf


 
Форум » Матеріали конференції 03.06.2013 » Економічна теорія та історія економічної думки » Глібка С., ПЕРСПЕКТИВИ ДЕРЖАВНОЇ ПІДТРИМКИ МІЖНАРОДНОГО...
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Пошук: