Олександра Гринюк, Валерія Федорова,
5 курс,
спец. «Менеджмент організацій», д.ф.н.,
Наук. кер. – Бутирська І. В.
Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ
м. Чернівці
ФІНАНСУВАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ ВІТЧИЗНЯНИХ ПІДПРИЄМСТВ
Динамічні умови здійснення інноваційної діяльності вимагають достатньої обґрунтованості планів, яка, насамперед, визначається сту¬пенем забезпеченості ресурсами, необхід¬ними для здійснення проектів. Тому особ¬ливу увагу на стадії планування нововве¬день треба приділяти аналізу потенційних джерел фінансування, вибору їх відповідно до умов надання і повернення та пошуку оптимального варіанта.
Для вітчизняної економіки саме інновації й інноваційний розвиток є тією рушійною силою, що спроможна забезпечити економічну незалежність України і подолання відриву з розвиненими державами. Але незважаючи на досить високий рівень науки, кількість відомих в світі наукових шкіл, наявність значної кількості фахівців із вищою освітою у народному господарстві, запас нереалізованих винаходів, в Україні спостерігається суттєва інноваційна криза промислового виробництва.
Процес залучення іноземних інвестицій є доволі складним, на його ефективність впливають безліч факторів різного характеру (політичні, законодавчі, економічні, демографічні та інші). Тобто, на кількість іноземних інвестицій, які будуть залучатися в економіку будь-якої держави, впливає цілісний механізм чинників, які перебувають у нерозривному зв’язку між собою, вони й формують інвестиційний клімат у країні. Подолати негативні процеси, які блокують та перешкоджають залученню іноземних інвестицій в Україні, можливо лише на державному рівні [1].
Однією із основних причин затримки переходу України до інтенсивної моделі інноваційного розвитку є нестача в національній економіці фінансових ресурсів розвитку. Постійний дефіцит фінансових ресурсів перешкоджає і цілеспрямованим зусиллям держави в інноваційній сфері.
Вітчизняна модель фінансування інноваційної діяльності передбачає такі джерела:
1) власні кошти підприємств (амортизаційні відрахування, мобілізація внутрішніх активів, виручка від реалізації окремих видів майна, нерозподілений прибуток та інші накопичення);
2) кредитні ресурси (кредити банків, фінансовий лізинг, кошти фонду
фундаментальних досліджень);
3) бюджетні кошти (державного і місцевого рівнів);
4) вітчизняні та іноземні інвестиції (гранти, міжнародні програми, пайові внески іноземних інвесторів, кошти іноземних наукових фондів) [2].
Багато вітчизняних підприємницьких структур мають досить значні можливості самофінансування інвестицій. Проте ці можливості існують тільки потенційно, тому що недосконалість кредитно-фінансової системи, нестабільна податкова система, орієнтована в основному на фіскальні функції, загальна нестабільність економіки держави перешкоджають їх реалізації, змушуючи багатьох іти у «тіньову економіку».
В умовах ринкової економіки проблема інновації підприємства набуває особливого значення, коли фінансування є головною перешкодою на шляху інноваційного процесу.
Для виходу з кризового стану всіх галузей економіки України, в тому числі й найважливіших базових галузей промисловості є необхідним найшвидше здійснення технічної реконструкції вітчизняних підприємств, результатом якої було б підвищення рівня якісного стану їхньої виробничої бази і досягнення такого рівня техніки і технології, котрий дав би змогу національним підприємствам випускати продукцію високої якості та забезпечити її конкурентоспроможність на світових ринках.
Джерелом фінансування науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт країн із ринковою економікою виступають державні бюджети, державні спеціальні фонди, власні (зароблені) кошти виконавців наукових розробок (промислових фірм, приватних некомерційних організацій і вищих навчальних закладів).
Пряме фінансування переважно впливає на прискорення процесу у сфері наукових досліджень та освоєнні новітніх галузей промисловості, а створення пільгових умов підвищує технічний рівень виробничої бази діючих підприємств, стимулює впровадження ними прогресивних технологій та результатів прикладних досліджень і нововведень [3].
Крім того, ще одним важливим фактором для формування сприятливого інвестиційного клімату в країні є стабільна банківська система. На жаль, на даний час в Україні банківська система переживає дуже скрутні часи. Українські банки втратили довіру іноземних кредиторів, а також, що найголовніше - довіру населення. Саме тому, сьогодні мізерним є кредитування юридичних та фізичних осіб банками, так само значно зменшився обсяг депозитів, які знаходяться на рахунках українських банків. Для стабілізації банківської системи потрібно провести цілий комплекс різноманітних заходів, серед яких і формування належної та чіткої правової бази їх діяльності, проведення гнучкої та ефективної політики Національним банком України з метою належного контролю діяльності банків та мінімізації втручання в таку діяльність інших суб’єктів та інші. Слід зазначити, що стан банківської системи є своєрідним дзеркалом політичної ситуації в країні, тому, окрім всього іншого, важливим є також політична стабільність у державі.
Отже, для підвищення активності інноваційної діяльності в нашій країні дуже потрібна розробка й впровадження цільової комплексної державної програми, в якій необхідно визначити форми і джерела фінансової підтримки здійснення наукових досліджень і розробок на державному і регіональному рівнях, а також їх використання підприємствами різних галузей. У програмі мають бути визначені більш ефективні й сучасні моделі інноваційного розвитку на базі приватно-державного партнерства, зокрема спільне фінансування проектів при зосередженні управління їх реалізацією в руках бізнесу; децентралізація державної підтримки тощо.
Список використаних джерел:
1. Мартюшева Л. С., Калишенко В.О. Інноваційний потенціал підприємства як об’єкт економічного дослідження [Текст] / Л. С. Мартюшева. - «Фінанси України». – К., 2002. – № 10. – С. 61-66.
2. Мусіна Л. Стратегія розвитку економіки України: основні засади переходу до економіки знань [Текст] / Л. Мусіна. – «Молода економіка». –К., 2003. – № 12. – С. 17-20.
3. Стадник В. В. Економіка і організація інноваційної діяльності [Текст] : Навч. посібник. / В. В. Стадник - М.: Видавничий центр «Академія», 2005 р. - 400 с.
