Ганна Милинка,
Студентки 3 курсу, 432 групи
Спеціальність «Менеджмент організації торгівлі»
ЧТІ КНТУ
Науковий керівник:
Гомба Л.А.
Менеджер – професійний керівник, його роль та місце в організації
У процесі ринкової трансформації економіки в Україні істотно змінився зміст соціально-економічних, організаційних і управлінських відносин. Економічні реформи, що проводяться в Україні, суттєво змінили статус організації як основної ланки економіки. Ринок ставить організацію в принципово нові відносини з державними органами, з виробничими та іншими партнерами, працівниками. З'явилися нові економічні та правові регулятори. У зв'язку з цим змінилися відносини між керівниками організації, між керівниками і підлеглими, між усіма працівниками усередині організації.
Процеси спаду виробництва, зростання безробіття, що відбуваються в країні, не можна пояснювати лише перешкодами зовнішнього характеру (процеси глобалізації, високий рівень конкуренції, світова криза тощо). Безглуздо також шукати причини такого положення тільки в нестачі тих чи інших ресурсів, в тому числі фінансових. Необхідно звернути увагу на вплив внутрішніх факторів (зниження якості управління, низький кваліфікаційний рівень персоналу, якісні особливості персоналу і т. п.).
Одна з фундаментальних проблем часу - управління, сутність якого полягає у взаємозв'язках та взаємодії людей у вирішенні особистих, організаційних та суспільних завдань. Не менш обгрунтована думка про те, що «проблема, швидше за все, не в нестачі управлінського знання, а в його змісті, не в слабкості підготовки управлінського персоналу, не у відсутності управлінні як такого, а в його націленості, організованості і технологіях здійснення».
Питаннями вивчення проблем управління займалися багато зарубіжні та вітчизняні вчені: Друкер П. , Мескон М. , Старобинський Е , Ходикіна І. , Шавкун І.та ін
Але і в даний час проблеми професійного вдосконалення менеджера і його ролі в управління організації привертають все більшу увагу представників вітчизняної економічної науки. Це обумовлено трансформаційними процесами, які відбуваються в українській економіці, розвитком не тільки різноманітних форм власності та виду діяльності, а й різноманіттям управлінської поведінки власників та менеджерів підприємства. Управлінська практика все більше потребує професійних керівників для забезпечення динаміки і зростання економічних показників підприємства в умовах, які постійно змінюються. У зв'язку з цим змінюється і ставлення до керівника організації, як до чинника активізації економічного зростання.
Метою даної роботи є дослідження менеджера як професійного керівника та його роль та місце в організації .
Загальновідомо, що класичні функції менеджера в умовах ринку по¬лягали у тім, що він повинен мати стратегічне мислення, досконало знати маркетинг, уміти контролювати фінанси підприємства й управляти ними, знати виробництво, уміти організовувати продаж своєї продукції й роз¬вивати нові продукти, впроваджувати інформаційні технології на своєму підприємстві, здійснювати адміністрування, знать право, управляти людськими ресурсами, займатися зв' язками із громадськістю й рекламою [2,с.48].
Але сьогодні, аби управління організацією було б ефективним, вкрай потрібні насамперед мислячі по-новому менеджери. Професійний менеджер має чітко усвідомлювати різницю між ад¬мініструванням і управлінням.
Адміністрування - це, насамперед, кон¬троль. Основним завданням адміністратора є турбота про кожну дрібницю, втручання в кожну робочу операцію. Управління ж відрізняється тим, що всі зусилля менеджера спрямовані на мотивування персоналу до досягнення чітко окреслених цілей і на створення необхідних для цього умов. Ефективний менеджер завжди відіграє пер¬шорядну роль в успіху компанії. Тому йому необхідно бути не просто адміністратором, а зайняти активну позицію в управлінні компанією, зо¬середившись на підвищенні ефективності роботи свого проце¬су/підрозділу.
Отже, майбутнє не за класичним адміністратором, що роздає вказівки своїм підлеглим, а за менеджером із задатками лідерів. Зміни, що відбуваються в наші дні в Україні й у світі, змушують по-новому подивитися на роль менеджера й дилему "менеджери або лідер" [5,с.59].
Знаменита максима: "Managers do things right, and leaders do right things", що в перекладі на українську мову звучить приблизно так: "Менеджери все роблять правильно, а лідери роблять правильні речі", уже не здається настільки очевидною: із становленням нової функції менеджменту - інноваційної, - менеджерам, і не тільки таким, що обіймають вищі управлінські посади, потрібні навички лідерства. Тут доречно згадати, що, на погляд П. Друкера, ядром новітньої економіки є інноваційний стиль мислення менеджера - орієнтація на "творче руйнування" [1, с.28].
В наш час на будь-якому підприємстві дуже багато менеджерів. Національний класифікатор України нараховує 52 різновиди цієї професії, з приміткою що менеджер це управитель [4, с.132]. Тобто, з точки зору професійної діяльності менеджмент охопив усі сторони нашою житія.
Але більшість вчених, науковців, практиків вважають, шо менеджер - це людина, яка займає постійну керуючу посаду, наділена повноваженнями і приймає в їх межах рішення за певними видами діяльності організації. Менеджер - це завжди керівник, лідер, бо в підпорядкуванні у нього завжди знаходяться люди» [3,с.89]. Або «менеджер у сучасній уяві — це особа, яка займає постійну посаду, наділена повноваженнями та має відповідальність в галузі прийняття рішень за конкретними видами діяльності організації, яка функціонує в ринкових умовах» [4, с.134] Тобто, по-перше, це керівник, а по-друге, людина, яка має повноваження приймати рішення Взагалі організація реалізації, втілення у життя прийнятих рішень - є основною відзнакою діяльності сучасного менеджера
Праця менеджера відрізняється від праці інших працівників апарату управління тим, що є творчою. Для менеджера завжди актуальне завдання згуртувати персонал в єдине ціле й визначити стратегічні напрямки діяль¬ності, скоординувати роботу функціональних підрозділів і безпосередніх виконавців.
У процесі організації праці менеджер виконує функції: прогнозуван¬ня, організації, планування, обліку, контролю та регулювання. У керованій системі він є не тільки організатором, а й вихователем персоналу.
Продуктивність праці менеджера зале¬жить від його професійно-ділових і особистих характеристик досягнення цієї мети менеджер має володіти певними характеристиками, завдяки яким досягатимуть високої результативності діяльності.
Професійний менеджер - це освічена людина, яка за умови демократичного громадянського суспільства має розвинене почуття права, людської гідності. Завдяки но¬вим технологіям зростають можливості кар'єрного та професійного рос¬ту. Глобальне бізнес-середовище, що стрімко змінюється, спричиняє структурні зміни в організаціях, а й отже, розширюється коло завдань, які вирішуються менеджером, і підвищується його відповідальність за реагу¬вання на виклики зовнішнього оточення. Як наслідок, зросли вимоги до компетенцій менеджера-керівника, серед яких, зокрема:
- уміння мислити стратегічно;
- уміння швидко й ефективно виправляти власні помилки;
- обізнаність щодо загальнолюдської та національно-регіональних систем цінностей, ділової етики; чесність;
- уміння приймати ризиковані рішення й управляти організаційними змінами;
- знання іноземних мов;
- досвід роботи у міжнародних компаніях і організаціях;
- знання світових ринків і світової культури;
- високий інтелектуальний рівень;
- уміння працювати в команді;
- профільна освіта [5, с.60].
Сьогодні професійний фахівець, зайнятий управлінською діяльніс¬тю, є величезною цінністю. Від того, як він здійснює організаційну і техно¬логічну підготовку виробництва, оперативне регулювання діяльності виро¬бничих підрозділів та окремих виконавців, залежать продуктивність праці, ефективність використання виробничих фондів, собівартість продукції. Тому, на наш погляд, для організації ефективної праці менеджера необхідні:
широка господарська самостійність, що забезпечує волю прийн¬яття рішень тим, хто відповідає за кінцеві результати функціону¬вання підприємства;
постійне коригування цілей і програм залежно від стану ринку, змін у зовнішньому середовищі;
орієнтація на досягнення запланованого кінцевого результату дія¬льності підприємства;
оцінка керування в цілому тільки на основі реально досягнутих кінцевих результатів;
використання сучасної інформаційної бази для різноманітних ро¬зрахунків при ухваленні управлінських рішень;
проведення глибокого економічного аналізу кожного управлінсь¬кого рішення;
датність розумно ризикувати і керувати ризиком.
Підсумовуюче дослідження зазначимо, що соціально-економічний розвиток України в умовах ринкової економіки визначає необ¬хідність професійних керівників. Сьогодні управлінська практика все більше потребує професійних керівників для забезпечення функціонування організації, її конкурентоспроможності, в мінливих умовах ринку. Тому вимоги про професіоналізму керівника організації, як до чинника активізації економічного зростання, постійно зростають.
Список літератури
1. Друкер П. Задачи менеджмента в ХХІ веке. - М.: Издательский дом "Вильямс", 2000. - 215 с.
2. Мескон М. Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента. - М.: Дело, 2001. - 800 с.
3. Старобинський Е Є Як управляти персоналом- М . ЗАО «Бухгалтерський бюлетень», 1997.
4. Ходикіна І. В. Роль менеджера дія сучасного суб’єкта господарювання.//Теоретичн і практичні аспекти економіки та інтелектуальної власності -2012.-№1.-С.132.
5. Шавкун І.Г. Менеджер ХХІ століття: проблеми та напрямки підготовки //Соціальна перспектива і регіональний розвиток: філософія, політика, соціологія.-2006.-№1.-С.58.
