Пацарнюк Мар’яна, Костинян Крістіна, Дубець Катерина
3 курс, спец. «Облік і аудит», д/ф,
Наук. кер. – Вардеванян В.А.
Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, м. Чернівці
Взаємозв’язок соціального, політичного та правового аспектів освіти, науки та культури України в контексті національної економіки
Стаття присвячена аналізу та порівнянню показників рентабельності підприємства. Визначенню правильної методики їх розрахунку та зауваженню всіх позитивних та негативних рис раніше досліджених методів розрахунку цих показників.
Ключові слова: рентабельність, показники рентабельності, фінансовий аналіз, чистий прибуток, рентабельність активів, рентабельність реалізованої продукції.
Постановка наукової проблеми. Кожен суб’єкт господарювання зацікавлений у покращені ефективності своєї діяльності. Для того, щоб визначити чи рухається підприємство у правильному напрямку, чи потребує змін, існує певна система оцінюючих показників. Опиратись лише на дані бухгалтерського обліку при здійсненні аналізу господарської діяльності підприємства недостатньо. Тому існує потреба для визначення методики розрахунку окремих показників, які допоможуть безпосередньо керівнику у прийнятті правильних управлінських рішень та нададуть зовнішнім користувачам (наприклад, інвесторам) своєчасну та достовірну інформацію про фінансові результати діяльності підприємства.
Актуальність теми: правильно вибрана методика визначення показників рентабельності є запорукою своєчасного реагування на кризові явища та можливістю швидко оцінити фінансовий стан суб’єкта. Також це дасть змогу достовірно визначити величину прибутку, одержаного на кожну гривню понесених витрат, що є важливим показником для оцінки фінансового стану підприємства.
Аналіз останніх досліджень із цієї проблеми. Питанням методики розрахунку показників рентабельності займалося багато вітчизняних та зарубіжних науковців і практиків – Г.В. Савицька [1], О.Я. Базілінська [2], Є.В. Мних [3], Л.С. Селівестрова [4], С.З. Мошенський [5], М. Г. Чумаченько [6], Д.В. Шиян [7] та інші. Проте, викладені ними результати досліджень в сучасних кризових умовах розвитку економіки є недостатніми і потребують подальшого удосконалення.
Метою дослідження є аналіз різних методик визначення показників рентабельності, їх порівняння та визначення найефективнішої з них.
Виклад основного матеріалу.
Галузі соціальної сфери, які задовольняють духовні потреби людей, такі як освіта, наука, культура, охорона здоров'я та а інші мають важливе економічне та соціальне значення для розвитку суспільства. Адже вона надають послуги необхідні для відтворення робочої сили, для покращення умов та продуктивності праці.
Кожна частина галузі важлива по-своєму і має відповідно різний вплив на національну економіку країни загалом. Наприклад, взаємозв’язок освіти з іншими сферами проявляється у:
1) Формуванні та підготовці кадрів для різних сфер діяльності;
2) Всебічному розвитку особистості, включення її в систему суспільних відносин;
3) Рівень освіти - мірило цивілізованості будь-якої людської спільноти, істотний показник її прогресивного розвитку;
4) Підбір та навчання людей відносно до попиту на ті ич інші професії, що в свою черге веде до зменшення рівня безробіття в державі;
5)Покращення якості освіти сприятиме зацікавленості людей максимально реалізовувати себе та творчий потенціал, можливість зосередження їх на більш кваліфікованій праці, а не на турбування за майбутнє власних дітей.
Щодо науки, то влив можна визначити такий:
1) розвиток техніки, визнає сучасний прогрес матеріального виробництва,
2) усі сфери суспільного життя і орієнтується, насамперед, на людину, розвиток її інтелекту, творчих здібностей, цілісний і всебічний розвиток.
3) посилення взаємозв'язку між наукою, суспільством і культурою з багатьох напрямків, у тому числі у розрізнення прикладних фундаментальних досліджень.
4) формування груп людей, для яких заняття наукою стає головним, формування інтелігенції, яка в свою чергу є основою нації.
Вплив культури на інші галузі національної економіки:
1) створення, поширення та засвоєння культурних цінностей які допомагають збереженню націй;
2) елітарну й масову субкультури, які відображають відмінності в орієнтаціях тих, хто прямо впливає на прийняття політико-економічних рішень;
3) культурну ситуацію мови, яка зараз є в країні;
4) Культура формує особистості членів суспільства, тим самим вона значною мірою регулює їх поведінку;
5) культура впливає на розвиток особистості і суспільства в цілому;
6) Культура дає людині відчуття приналежності до спільноти, виховує контроль за своєю поведінкою, визначає стиль практичному житті.
Політичний аспект
Освіта, наука та культура формувались та розвивались у плановій ідеології. Вони повністю відповідали політичним критеріям часу – плановість, закритість, жорсткий контроль. Результат, тобто освітяни, науковці, митці на кінцевому етапі повністю були задовольняти цю ідеологію.
Політична еліта формувалась не із вихідців із народу, а із підготовлених та запропонованих на планову економіку кадрів.
Політична культура відображала сукупність духовних цінностей та орієнтацій, що формувалися «зверху». Політична свобода пригнічувалась, особливо свобода слова.
Після смерті Сталіна настав короткий період відносної лібералізації, коли було реабілітовано багатьох раніше репресованих митців. Доступними стали їхні твори, зросла національна гідність українців, розширилися межі для творчого самовираження, зрештою, сформувалося покоління «шістедесятників», яке відзначалося непримиренністю до ідеологічної диктатури, повагою до особистості, прихильністю до національних культурних цінностей, ідеалів свободи.
Встановилася тоталітарна диктатура. Для культури це мало трагічні, руйнівні наслідки. Культура, як і всі сфери суспільного життя, була поставлена під жорсткий ідеологічний і адміністративний контроль. Крок за кроком з метою полегшення над розвитком культури були створені Спілки письменників, композиторів, художників, архітекторів. Було покладено кінець стилістичним художнім пошукам, встановлена цензура, перервані контакти з діячами культури інших країн, в тому числі українським емігрантам.
Взаємозв’язок
Правовий аспект потенціалу в СРСР виявляється у праві законодавчих органів затверджувати відповідні нормативні акти, що визначають володіння, розпорядження і користування потенціалом країни, встановлювати частки приватної, державної та інших форм власності.
Правовий аспект
Згідно з законами і принципами, що домінували в радянському суспільстві та з урахуванням науково – технічної революції, яка охопила передові країни світу, правовий аспект галузі в УРСР динамічно розвивалося. Проте згідно інтересів та бажань влади.
Незважаючи на значний тиск з боку держави на становлення та розвиток радянської освіти та акти, вони були законодавчо обґрунтовані.
Співвідношення держави та науки в СРСР залежало від системи фінансування, визначення пріоритетності напрямів, порядку можливості та доцільності розвитку тих чи інших наукових галузей.
Державою всіляко заохочувалось подальша освіта. В сімдесятих роках відбувся перехід до обов’язкової загальної середньої освіти в загальноосвітній, а й професійно – технічній школі. Конституція 1978 року законодавчо затвердила положення про загальну середню освіту. У 1948 році була проведена наво реформа освіти, згідно з якою здійснювався перехід до навчання з шести років, середні школи переводились на одинадцятирічний термін навчання. Майбутнє науковців та освітян було стабільним та законодавчо обґрунтованим. Кандидатам наук, докторам та професорам надавались різноманітні пільги.
Правовий аспект галузі був контрольованим з боку влади та підкорявся ідеології Радянського союзу. Найбільше держава може вплинути на галузь, саме правовими механізмами того, що Радянська ідеологія цілком контролювала її розвиток.
Взаємозв’язок
Соціальний аспект економічного потенціалу відображає процес становлення і розвитку соціальних верств і груп населення, взаємодію між ними у залежності від способу отримання відповідної частини національно багатства.
Правовий аспект категорії «економічний потенціал» розкривається у виявленні впливу різних суб’єктів на політику держави. Більший політичний впливають ті суб’єкти, як володіють чи розпоряджаються більшою частиною економічного потенціалу країни, перш за все природними ресурсами.
Соціальний аспект
Соціальна сфера задовольняє духовні потреби та інтереси людей. Саме тому вона має велике соціальне та економічне значення. За часів Радянського союзу, соціальний аспект галузі задовольняв духовні потреби людей в достатній мірі, але здебільшого ті, які насаджувалися державою.
Розвиток освіти та науки дещо відрізнявся від розвитку культури. Так за часи СРСР функціонувала велика кількість підприємців, фабрик, заводів. Люди мали постійні робочі місця. Це і створювало попит на різноманітні професії. Крім того, існували досить переконливі заробітні плати, винагороди, які стимулювали населення до наукової праці.
В цей час закладається основа галузі були створені безліч закладів освіти, науки культури, охорони здоров’я. Їхнє фінансування було постійним і стабільним.
Система освіти – соціальний інститут, який специфічними методами реалізує процес соціалізації людей, передусім підростаючого покоління. Тому ідеологія СРСР буде такою непохитною протягом багатьох поколінь.
Попри те, що інститут освіти є важко контрольованими з боку держави. СРСР намагалося через нього впливати на соціальний аспект.
Класова структура суспільства впливає на розвиток освіти, науки, культури. Відсоток співвідношення класів формувалося державою. А від такої структури (дисгармонійної чи гармонійної) відповідно формувався попит та пропозиція на освітян, науковців та митців. В Радянському Союзі саме ідея освіти, яка була загально прийнятою у світі – «наука заради саморозвитку». Тоді займатися наукою було потрібно заради блага держави.
Список використаних джерел:
1. Савицька Г.В. Економічний аналіз діяльності підприємства: Навчальний посібник. – К.6 Знання, 2004. – 654 с.
2. Базілінська О.Я. Фінансовий аналіз: теорія та практика: навчальний посібник [для студентів вищих навчальних закладів] / О.Я. Базілінська – к.: Центр учбової літератури,2009. – 328с.
3. Мних Є.В. Економічний аналіз: підручник / Є.В. Мних – К.: Знання, 2011. – 630с.
4. Селівестрова Л.С., Скрипник О.В. Фінансовий аналіз : Навчально- методичний посібник/ За заг. Ред.. С.М.Безрутченка – К.: Цетр учбової літератури, 2012. – 274 с.
5. Мошенський С.З. Економічний аналіз [підручник] / С.З. Мошенський, О.В. Олійник; за ред.. Ф.Ф, Бутинця. – Житомир: ПП «Рута», 2007. – 704с.
6. Чумаченько М.Г. Економічний аналіз: Навчальний посібник/ М. А. Болюх, В. З. Бурчевський, М. І. Горбаток та ін.; За ред. акад. НАНУ, проф. М. Г. Чумаченка. — К.: КНЕУ, 2003. — 556 с.
7. Шиян Д.В. Фінансовий аналіз: Навчальний посібник / Д.В. Шиян, Н.А. Строченко,. - К.: А.С.К., 2003. - 229 с.
8. Плотников Д. Оцінка рентабельності бізнесу / Д. Плотников. – К.: Бухгалтерська наука з професором монетним, 2009. - №12
9. Івахів Ю. Аналітичні показники рентабельності: сутність і методика розрахунку / Ю. Івахів. – Бухгалтерський облік і аудит. – 2011. - № 11
