Пятниця, 29.03.2024, 16:01
Приветствую Вас Гість | Регистрация | Вход

Всеукраїнська студентська інтернет-конференція

Меню сайта
Форма входу
Друзі сайту
Статистика

Козакова І., ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО ЯК ОСНОВА ПОЛІТИЧНОЇ.. - Форум

[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Форум » Матеріали конференції 03.06.2013 » Соціальні, економічні та політичні перспективи розбудови державності України » Козакова І., ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО ЯК ОСНОВА ПОЛІТИЧНОЇ..
Козакова І., ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО ЯК ОСНОВА ПОЛІТИЧНОЇ..
conf-cvДата: Понеділок, 27.05.2013, 13:49 | Повідомлення # 1
Admin
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1656
Нагороди: 5
Репутація: 8
Статус: Offline



Козакова Ірина,





3 курс, спец. «Економіка підприємства»
Науковий керівник : Городницька Л.В.
Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ
м. Чернівці




ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО ЯК ОСНОВА ПОЛІТИЧНОЇ СИСТЕМИ





В реальному суспільному житті громадянське суспільство та правова держава є взаємозв’язаними інститутами, функціонування яких забезпечується верховенством закону, що надійно гарантує та захищає права і свободи громадян. Актуальність дослідження наукової категорії «громадянське суспільство» зумовлена її важливістю як суспільно-політичного феномена політичної системи. Політика – важливий компонент життєдіяльності суспільства. За своєю природою вона пронизує всі сфери суспільного життя. Як соціальне явище політика має відносно самостійний характер, і її розвиток відбувається на основі власних об’єктивних закономірностей. Проте сутнісний аналіз цього соціального явища не може бути повним і зрозумілим без виявлення його взаємодії з іншими явищами і процесами політичного простору суспільного життя. Пізнання політики як підсистеми суспільних відносин можливе у контексті еволюції та розвитку соціальної системи в цілому. Отже, громадянське суспільство, як одна з складових суспільних відносин, або як дає змогу виявити межі політики та політичних відносин, їхні елементи та взаємозв’язок між ними, їхні функції тощо.
Метою статті є дослідження категорії «громадянське суспільство» у вітчизняній та зарубіжній науковій думці, а також висвітлення наукових підходів до визначення структури, функцій та типології.
Цьому питанню присвячені наукові праці багатьох вітчизняних учених, зокрема таких, як М.О. Баймуратов, В.Ю. Барков, Ю.М. Оборотов, М.П. Орзіх, В.Ф. Погорілко, Т.В. Розова, Ю.М. Тодика, О.Ф. Фризький та ін. Згадані автори найбільш гостро обговорюють процеси становлення і взаємодії громадянського суспільства і правової держави – демократичне середовище реалізації громадянських цінностей: свободи, справедливості тощо. На думку В.Ю. Баркова, громадянське суспільство постає динамічно структурованою основою інтерсуб’єктних відносин великих соціальних спільностей людей та націй усередині однієї держави або між різними державами. Воно забезпечує цим відносинам свободу розвитку через систему конструктивних противаг та стримувань для державних інститутів і доцільне у кожний даний момент обмеження їхньої кількості та їхніх повноважень. Схожі погляди тлумачить Ю.М. Тодика, під громадянським суспільством автор розуміє «систему самостійних і незалежних від держави суспільних інститутів і відносин, що забезпечують умови для реалізації приватних інтересів і потреб індивідів і колективів» [1, с.187].
Основні положення про громадянське суспільство були сформульовані такими видатними мислителями, як Дж. Локк, А. Фергюссон, Ш.-Л. Монтеск’є, І. Кант, Г. Гегель, А. де Токвіль та ін. Пізніше, починаючи з другої половини XIX і до другої половини XX століття, про феномен громадянського суспільства майже забули, і тільки у 80-ті роки XX століття він був знову відновлений у політичній практиці. У XIX ст. питання взаємозв'язку держави і громадянського суспільства вивчав Гегель, який дійшов висновку, що громадянське суспільство являє собою стадію в діалектичному русі від сім'ї до держави. Абсолютна свобода в гегелівській системі отримує втілення в державі, яка співвідноситься з громадянським суспільством, як «небо» і «земля». На відміну від Гегеля англійський філософ Дж. Локк на перше місце ставив не державу, а суспільство і визнавав за державою тільки той обсяг повноважень, який санкціонований суспільним договором між громадянами. Це положення на сучасному етапі державотворення в Україні є досить важливим з погляду співвідношення держави і громадянського суспільства [2].
Ш.-Л. Монтеск'є, Ж.-Ж. Руссо, А. Фергюсон та інші, по-різному аргументуючи і деталізуючи положення про громадянське суспільство як джерело легітимності держави, підкреслювали його верховенство над державою. Таке бачення є концептуально важливим [1].
Виникнення найпростіших соціальних взаємин між окремими індивідами є характерною ознакою такої первинної соціальної форми спілкування людей, якою є громадянське суспільство. Саме в цій формі спілкування, своєрідній частині суспільства, закладені прототипи усіх можливих більш складних соціальних взаємин, в тому числі — політичних відносин. Стосунки громадянського суспільства ста¬новлять фундамент як соціальної, так і державної організації. Вони опосередковують глибинні пласти життєдіяльності як ок¬ремо взятого індивіда, так і суспільства й держави в цілому. Та¬ким чином, становлення громадянського суспільства відображає історичний перехід людей від їх природного стану, ізольованого існування в напрямку до цивілізованих форм соціального спілкування. У свою чергу держава як система публічних відносин в загаль¬нонаціональному масштабі виступає відносно відокремленою від елементарних між людських стосунків, яка отримує внаслідок цього не тільки додаткові ресурси владного впливу на суспільні відносини, але й певні можливості для узурпації владних повноважень [7].
Громадянське суспільство охоплює відносно відокремлену су¬купність суспільних відносини. До таких відносин належать передусім сімейні, релігійні, еко¬номічні, етнічні, політичні та деякі інші. Особливе місце серед взаємин громадянського суспільства посідають політичні відно¬сини, які опосередковують процеси формування загально¬національних пріоритетів суспільства (первинні політичні відно¬сини). На відміну від централізованої системи державно-владних відносин стосунки в межах громадянського суспільства склада¬ються як горизонтальні, на засадах координації, і залежать від прояву особистої ініціативи. Тому ці стосунки функціонують у вигляді правових, насамперед приватноправових відносин зі всіма їхніми атрибутами — свободою договору, формальною рівністю сторін тощо. Громадянське суспільство є сукупністю соціальних відно¬син, де здійснюються основні права людини [6].
На теренах громадянського суспільства людина виступає вже не тільки як абстрактний індивід, пасивний об'єкт владних відноcин, а й як суб'єкт права, активний носій певних, визначених юридичними нормами прав і свобод. За умов демократичної правової Державності потреби та інтереси індивіда, його соціальні запити тa воління знаходять своє предметне втілення і юридичне оформлення в певних юридичних домаганнях у вигляді прав і свободи людини і громадянина, насамперед в основних правах — прав на життя, свободу, безпеку, власність. Людина володіє, користується та розпоряджається майном, є чином трудового колективу, створює сім'ю, задовольняє культурні та духовні потреби в межах взаємин та інститутів грома¬дянського суспільства, в яких держава в особі своїх державно - ладних атрибутів присутня лише потенційно як гарантія їх визнання, охорони та захисту. Коли ж за певних конкретних обставин виникають конфліктні ситуації, які перешкоджають безпосередньому здійсненню основних прав і свобод людини, нормальному ходу реалізації права, з'являється необхідність ре¬ального втручання з боку держави, примусового здійснення пра¬вових норм, практичного застосування примусових заходів для охорони та захисту прав і свобод людини. Громадянське суспільство має свою внутрішню структуру. Для нього характерні не вертикальні, як в державі, ієрархічні зв’язки, а горизонтальні – між організаціями, асоціаціями, спілками та окремими громадянами. Ці зв’язки дуже різноманітні, їх умовно можна поділити на три прошарки [4, с.67].
Серед інститутів громадянського суспільства слід виокремити аполітичні партії та рухи, оскільки вони виступають своєрідною перехідною ланкою» від потреб і інтересів громадянського суспільства, які від того набувають значення політичних пріоритетів, до власне організації і здійснення державної влади. З одного боку, діяльність політичних партій спрямована на сферу грома¬дянського суспільства, звідки акумулюються політичні настрої самоврядні інститути, на відміну від політичних відносин, з точки зору суто юридичних критеріїв ближча до суспільства, побудованого на цивільних (цивільно-правових) засадах, через те що стосунки, які воно охоплює, регулюються цивільно-правовим методом, нормами приватного, насамперед цивільного права. Основним при розгляді політичних проблем є поняття політики, яке має відповідати суворим критеріям наукового підходу до складної проблематики політичної життєдіяльності суспільства, висвітлення якої слід чітко скорегувати в напрямку пріоритету гуманітарних загальнолюдських цінностей [5].
Для України проблема співвідношення громадянського суспільства і влади має виключно практичний характер, зумовлений тим, що становлення громадянського суспільства проходить у досить напруженому протиборстві з державою, яка має надзвичайно неоднозначну і внутрішньо суперечливу соціально-політичну, ідеологічну й правову конфігурацію. У такій ситуації надії деяких дослідників на те, що держава піклуватиметься про розвиток громадянського суспільства, не відповідають реальному стану речей [3].
Таким чином, громадянське суспільство — основа політичної системи з розвинутими економічними, культурними, правовими, політичними відносинами між самими індивідами, які не опосередковані державою. Громадянське суспільство може існувати тільки за умов демократії. Головна ознака громадянського суспільства полягає в забезпеченні широких прав людини, у вільному виборі нею різноманітних форм економічного й політичного життя, форм ідеології та світогляду, у можливості пропагувати й обстоювати свої інтереси, погляди та переконання.
Список використаних джерел:
1. Конституційне право України /За ред. Ю. М. Тодики, В.С. Журавського. – К.: Ін Юре, 2002. – 544 с.
2. Карась А. Філософія громадянського суспільства в класичних теоріях і некласичних інтерпретаціях / А. Карась. – Київ — Львів: Вид. центр ЛНУ ім. І.Франка, 2003. — 520 c.
3. Кратюк В. Правові та політичні аспекти взаємодії громадянського суспільства і демократичної держави //Держава і право. – № 7. – С. 222–229.
4. Основи правознавства. / За ред. С.В. Ківалова, М.П. Орзіха. – Одеса: Юридична література, 2003. – 358 с.
5. Скакун О.Ф. Теорія держави і права. / О.Ф. Скакун. – Харків:, Консум, 2001 – 656 с.
6. Цвік М.В. Загальна теорія держави і права. / М.В. Цвік. – Харків: Право – 2002. 432 с.
7. Ярошенко В.М. Громадяни правової держави від виховання поваги до справедливості //Актуальні проблеми політики: Зб. наук. праць. – Вип. 9. – Одеса, 2000. – С. 256.



 
Форум » Матеріали конференції 03.06.2013 » Соціальні, економічні та політичні перспективи розбудови державності України » Козакова І., ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО ЯК ОСНОВА ПОЛІТИЧНОЇ..
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Пошук: