2 курс, спец. «Міжнародна економіка», Наук. кер. – Михайлина Д. Г., Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, м. Чернівці
ФІНАНСОВА ГЛОБАЛІЗАЦІЯ ЯК ЧИННИК РОЗВИТКУ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ
У сучасному світі розвиток будь-якої країни значною мірою залежить від її участі в міжнародних відносинах. Світовий досвід свідчить, що економіка жодної країни не спроможна повноцінно функціонувати в ізоляції від світової економічної системи. Взаємопроникнення окремих національних економік через зовнішню торгівлю, іноземні інвестиції, спільне підприємництво або транснаціональні корпорації є основою глобалізації світової економіки. Проте фінансова глобалізація, яка проявляється у вільному переливі фінансового капіталу між національними та регіональними ринками капіталу, що спрямовує великі потоки іноземного капіталу на вітчизняний фінансовий ринок відбувається найактивніше. Неоднозначність впливу цих потоків на внутрішній фінансовий ринок та національну економіку є об’єктом підвищеної уваги науковців, банкірів, політиків, що шукають нові шляхи організації фінансової системи України та напрацьовують рекомендації щодо її вдосконалення [2]. Дослідженням фінансової глобалізації присвятили свої праці багато відомих іноземних науковців, а саме: Р.Болдвін, С.Гофман, В.Енг, П.Кругман, Ф.А.Ліс, Л.Дж.Мауер, Г.Марковіц, Л.Ніл, Дж.Т.Стюарт, П.Д.Сазерленд, А.М.Тейлор, Д.Тобін та інші. В українській економічній літературі проблемам міжнародної економічної інтеграції та глобалізації присвячені роботи В.Г.Андрійчука, О.Г.Білоруса, А.С.Гальчинського, В.М.Геєця, А.І.Кредісова, Д.Г.Лук'яненка, Ю.В.Макогона, О.Л.Мозгового, Ю.М.Пахомова, О.В.Плотні кова, А.М.Поручника, О.І.Рогача, С.В.Сіденко, Н.В.Стукала, В.М.Федосова та інших. У працях цих вчених детально досліджено динаміку розвитку процесів фінансової глобалізації та їхній взаємозв’язок із особливостями розвитку різних сегментів світової і національних економік. Тим не менше, необхідної єдності у поглядах навіть щодо змісту процесу фінансової глобалізації поки-що немає. Фінансова глобалізація у загальному розумінні сприймається як об'єднання національних фінансових ринків з наступним їх перетворенням у єдиний світовий фінансовий простір. На думку О.В.Плотнікова беззаперечним є той факт, що вона формує фінансове забезпечення розвитку світової економіки, прискорює темпи інновацій, посилює взаємодію національних економік, створює гнучкі ринки праці, товарів, капіталу тощо [1]. У сучасному світі глобалізація здійснює домінуючий вплив на розвиток будь-якої країни. З одного боку, через розповсюдження інновацій у сфері технологій і менеджменту, активний обмін товарами, послугами, інвестиціями вона сприяє підвищенню ефективності функціонування національних економік, а з іншого – посилює нерівномірність, асинхронність та диспропорційність розвитку. Однією з найяскравіших форм прояву процесу глобалізації стало інтенсивне зростання наприкінці минулого століття світового фінансового ринку, фінансових трансакцій між суб’єктами світогосподарських зв’язків. Фінансова глобалізація несе реальні небезпеки як для розвинутих країн, так і для слаборозвинених країн. До них відносяться: 1) небезпека глобальних фінансових криз; 2) небезпека підриву суверенітету країн, що розвиваються, з причин боргової та іншої фінансової залежності; 3) фінансове підпорядкування країн, що розвиваються більш розвиненим країнам; а також фінансіалізація культурних та інших нематеріальних цінностей [1]. Сьогодні не існує єдиного визначення світової фінансової системи. Мова здебільшого йде про сукупність фінансових установ, міжнародних фінансових ринків та інструментів, які там використовуються. Тому світову фінансову систему розглядають як сукупність національних фінансових систем та світових фінансових установ. Необхідність інтеграції України у світовий фінансовий простір визначається насамперед об’єктивними потребами у фінансових ресурсах. Забезпечити стабільну динаміку економічного зростання без серйозної співпраці з міжнародними фінансовими ринками, без залучення прямих іноземних інвестицій надзвичайно складно. З іншого боку, в умовах коли глобалізація стала всезагальним напрямком цивілізаційного розвитку, подальший розвиток фінансової системи України можливий тільки на основі інтеграційних процесів. За роки незалежності Україна зробила значний поступ у сфері фінансової інтеграції. З 1992 року вона стала членом Міжнародного валютного фонду (МВФ) і Світового банку (СБ), а також Європейського банку реконструкції і розвитку (ЄБРР). Нині Україна є повноправним учасникам міжнародних платіжних систем, які забезпечують надійне і своєчасне проходження платежів. Запроваджено сучасну методику МВФ щодо складання платіжного балансу, систему національних рахунків, створено дієву систему валютного регулювання і контролю, а також визнану у світі систему національної статистики. Україна приєдналася до більшості міжнародних конвенцій у сферах зовнішньої торгівлі, митної справи, транспортних перевезень тощо. Нині в Україні завершується проект модернізації системи державних фінансів, який фінансується СБ. Все це дає можливість стверджувати, що процес входження України в міжнародну фінансову систему в цілому завершений. Проте сьогодні і далі продовжують відпрацьовуватися та удосконалюватися механізми співробітництва у фінансовій сфері [2]. Показники рівня і темпів розвитку фінансової глобалізації для окремих національних систем є достатньо нерівномірними і несподіваними, що підтверджує інтегративний індекс фінансової глобалізації розрахований О.Мозговим та Н.Стукало [3]. Цей індекс враховує такі індикатори фінансової глобалізації, як обсяги: експорту та імпорту фінансових послуг; валютних депозитів у вітчизняних банківських інститутах; кредитів у економіку країни в іноземній валюті; валового зовнішнього боргу; прямих і портфельних іноземних та зарубіжних інвестицій; інших інвестиційних активів та зобов’язань; статутного капіталу банків з іноземним капіталом тощо. За період 2002 – 2007 років найвищими темпами індекс фінансової глобалізації зростав у Іспанії, Великій Британії, Росії та Україні, що було зумовлено зростанням усіх складових індексу. Практично у всіх країнах спостерігалося збільшення долі іноземного капіталу в статутному капіталі банківських систем. Цей процес активно відбувався і в Україні, але вихід вітчизняних банків на зовнішні ринки був і залишається мінімальним. Висока позитивна динаміка індексу фінансової глобалізації України у даний період сформована значними приростами обсягів валютних депозитів та кредитів в іноземній валюті (відповідно в 3,7 та 3,5 разу у 2005 році проти 2002 року), обсягів імпорту фінансових послуг (майже в 2,5 разу в 2004 році порівняно з 2002 роком), обсягів статутного капіталу банків з іноземними інвестиціями майже в 3,5 разу за 2002-2007 роки [3]. Частка іноземного капіталу в статутному капіталі банківської системи України у 2005 році зросла з 14% до 24%, і продовжувала активно зростати. У 2008 році вона склала 35%, станом на 01.01.2012 року – майже 42%, на кінець 2012 року – 39% [4]. Попри достатньо оптимістичні індекси фінансової глобалізації України, в усіх інших світових рейтингах вона посідає сьогодні вкрай низькі позиції, зокрема за показниками економічного та соціального розвитку. Це пояснюється, насамперед, істотним сповільненням реформування провідних галузей національної економіки, намаганням створити і застосувати свої особливі механізми та інструменти, падінням рівня міжнародної конкурентоспроможності, непередбачуваністю зовнішньоекономічного курсу країни, високим рівнем тінізації економіки, нестабільністю політичної ситуації в країні тощо. Таким чином, загальна глобалізація економіки, посилення конкурентної боротьби, зміни державного регулювання, процеси диверсифікації та конвергенції у фінансовій системі, розвиток інформаційних технологій стали сьогодні визначальними факторами фінансової глобалізації, яка дедалі сильніше втягує у свою орбіту і національну фінансову систему України. Вона має скористатися зарубіжним досвідом у справі подальшого удосконалення національної фінансової системи. Вагомим чинником розвитку фінансової глобалізації та інтеграції національних фінансових систем у світовий фінансовий простір нині виступає їхня співпраця з міжнародними фінансовими інституціями. Фінансова допомога МВФ та Світового банку стали визначальним чинником у справі досягненні макроекономічної стабілізації в Україні. Головною рисою цієї співпраці була своєчасність наданої допомоги, що позитивно відобразилося на стані та розвитку фінансової системи, а проблеми, що виникали, були більше пов’язані з неналежною ефективністю використання коштів українською стороною. Нинішні завдання забезпечення економічного зростання в Україні вимагає подальшого розвитку співпраці із міжнародними фінансовими організаціями, зокрема у сфері фінансуванні різноманітних проектів інфраструктурного, гуманітарного та культурного розвитку. Список використаних джерел: 1. Плотніков О. Цивілізаційні аспекти фінансової глобалізації в контексті її впливу на Україну [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://papers.univ.kiev.ua/ekonomi....299.pdf 2. Шевченко О.О. Оцінка рівня інтеграції країни у глобальний фінансовий простір: методологічний аспект [Електронний ресурс] - Режим доступу: www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Vchnu_ ekon/2011.../255-258.pdf 3. Мозговий О. Інтегративно-індексний метод оцінювання рівня фінансової глобалізації країн світу [Електронний ресурс] / О.Мозговий, Н. Стукало. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Mep/2009 _10_11/10-3890/01_Mozgovij_v.pdf 4. Основні показники діяльності банків України на 1 грудня 2012 року // Вісник Національного банку України. – 2013. - №1. – С.60.
