| conf-cv | Дата: Понеділок, 27.05.2013, 11:56 | Повідомлення # 1 |
|
Admin
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1656
Статус: Offline
|
Танасеску Євгенія,
333 група
З дисципліни „Фінанси підприємства”
Науковий керівник Вудвуд В.В.
Роль і значення іноземних інвестицій для легкої промисловості Чернівецької області
Анотація. Досліджується стан та динаміка іноземних інвестицій, їх вплив на економіку Чернівецької області та, зокрема, на стан легкої промисловості в регіоні.
Постановка проблеми. Національна економіка України сьогодні стала повноцінним реципієнтом в плані залучення іноземних інвестицій, деякі провідні галузі не мають можливості функціонувати, а регіони недоотримують ВВП. Сьогодні роль іноземного інвестування в світі дуже велика, якщо не основна, за допомогою даного інструменту перерозподілу капіталу переслідуються не тільки економічні, а й геополітичні інтереси країн-донорів. Як зазначаєь А. Гальчинський, в світовій економіці за 20 останніх років загальний обсяг прямих іноземних інвестицій в світі виріс з 1954 млрд. до 7123 млрд. дол. США [4, с.11]. Але незахищені економіки країн, що розвиваються потрапляють у залежність від іноземного капіталу, а крупні галузеутворюючі підприємства перетворюються на „сировинні придатки” інвесторів.
Аналіз досліджень та публікацій. Дослідженням проблем пов'язаних з іноземними інвестиціям в Україні займаються Вдович П., Григоренко Ю., Гурняк І., Проскурнін В., Борщевський В., Дацишин М., Козаченко Г.В., Антіпов О.М., Ляшенко О.М., Коноваленко В. та інші.
Мета статті. Метою статті є дослідження впливу та значення іноземних інвестицій на економіку Чернівецької області та основних підприємств легкої промисловості регіону.
Виклад основного матеріалу. На думку А. Галичанського, міжнародні інвестиції – це вкладення наявних ресурсів з метою їх збільшення або збереження у майбутньому, а у вузькому розумінні – це довгострокові вкладення капіталу за кордоном з метою отримання прибутку [4, с.11]
Вплив іноземних інвестицій на економіку окремого регіону та країни в цілому неоднозначний. До 2004-2006 років іноземні інвестиції розглядалися виключно з позитивної сторони, нині ж можемо спостерігати негативні прояви присутності іноземного капіталу в окремих галузях та регіонах. Показовою є галузь легкої промисловості, негативний вплив іноземного інвестування має регіональний прояв. Так, підприємства легмашу Чернівецької області, яка в 90-х роках рахувалася основним регіоном виробництва продукції легкої промисловості, сьогодні перебувають на межі банкрутства, або ж диверсифікують свою діяльність на 80-90% щоб уникнути фінансового краху.
Обсяг присутності іноземного капіталу в економіці України можна побачити аналізуючи його динаміку протягом 2001-2011 років (табл. 1).
Таблиця 1
Аналіз обсягу прямих іноземних інвестицій протягом 2001-2011 років
(наростаючим підсумком) [9]
Показник наростаючим підсумком, роки Прямі іноземні інвестиції
в Україну Прямі інвестиції
з України
Сума,
млн.$ Темп приросту,
% Сума,
млн.$ Темп приросту,
%
2001 3 875,0 18,1 170,3 72,9
2002 4 555,3 17,6 155,7 -8,6
2003 5 471,8 20,1 144,3 -7,3
2004 6 794,4 24,2 166,0 15,0
2005 9 047,0 33,2 198,6 19,6
2006 16 890,0 86,7 219,5 10,5
2007 21 607,3 27,9 243,3 10,8
2008 29 542,7 36,7 6 196,6 2446,9
2009 35 616,4 20,6 6 203,1 0,1
2010 40 053,0 12,5 6 226,3 0,4
2011 44 708,0 11,6 6 871,1 10,4
З табл. 1 видно, що обсяг прямих іноземних інвестицій які вкладаються в економіку України значно перевищує обсяг вихідних прямих іноземних інвестицій з України в 6,5 рази в 2011 році (44 708 млн.$, проти 6 871,1 млн.$). Те, що на перший погляд здається позитивним має негативні наслідки – підвищується залежність економіки України від політики закордонних інвесторів, держава втрачає важелі впливу на економіку, а особливо на сферу ціноутворення та інфляційні процеси. Ріст прямих іноземних інвестицій в українську економіку почався в 2005-2007 роках.
Основним негативним наслідком іноземного інвестування в загальнодержавному плані є те, що з 2005 по 2010 роки економіка України стала повноцінним реципієнтом. Основними інвесторами виступають такі країни як Кіпр – 22% (визнана офшорна зона, з кризовими настроями), Німеччина – 16%, Нідерланди – 11%, Російська Федерація – 8%, Австрія – 6% [4].
Територіальна диференціація залучення прямих іноземних інвестицій в Україну є досить значною, що обумовлено чисельними об’єктивними та суб’єктивними факторами, якщо в м. Київ зосереджено 23,1% сукупних іноземних інвестицій, в Дніпропетровській області – 10,4%, Київській – 3,8%, тов. Чернівецькій – тільки 0,2%, але їх вплив на економіку регіону визначальний. Найбільша питома вага інвестицій припадає на підприємства промисловості – 22,5% (у т.ч. на підприємствах переробної промисловості – 19,3%, видобувної – 2,8%) [9].
Для виявлення впливу іноземного інвестування на окрему галузь, регіон, підприємство необхідно здійснити ретроспективний аналіз з початку 90-х років – періоду початку активного залучення інвестицій.
Чернівецька область в період 1970-1996рр. спеціалізувалася на легкій промисловості. В 1970 році в Чернівцях працювало 77 підприємств на яких було зайнято, понад 44 470 працюючих (це текстильне об'єднання "Восход", швейне об'єднання "Трембіта", 3 трикотажні, 2 галантерейні підприємства, взуттєва, швейна, рукавична і ґудзикова фабрики). В 1985 році в загальному обсязі промислової продукції м. Чернівці легка промисловість займає 26,2%.
На початку незалежності легка промисловість виступала постачальником одягу не лише для українців. Про високоякісні українські сукні, та інший трикотаж, пальта, чоловічі костюми було відомо за межами країни. Легка промисловість повністю забезпечувала внутрішній ринок і давала 20% ВВП.
За часів розбудови в Україні ринкових відносин такі підприємства регіону як ВАТ "Трембіта" були віднесені до організацій з особливими преференціями (Закон України „Про економічний експеримент щодо стабілізації роботи підприємств легкої та деревообробної промисловості” ініційований та підписаний Президентом України Л.Д.Кучмою). Головним досягненням експерименту (1999-2000рр.) стало те, що такі підприємства легпрому як Трембіта, Мальва здійснили технічне переоснащення. Розпочали роботу окремі цехи рукавично-трикотажного об’єднання „Надія”, реанімовано корпуси і обладнання на ткацькій фабриці, яка входила в об'єднання "'Восход", розвинулася ВАТ "Арніка" та фабрика ім. Ю.Федьковича [9].
Співпраця ВАТ "Трембіта" з іноземними партнерами Італії та Німеччини показали, що національна швейна продукція відповідає високим стандартам якості та користується попитом не тільки в Європі, але і у США. Це стало підґрунтям прийняття пакету законів про іноземні інвестиції.
Нині ж виготовлений в Україні одяг майже повністю вивозиться за кордон, та реалізується „під егідою” та з фірмовими етикетками Made in France, Made in Italy і т.д. Вітчизняний легпром перетворився на дешеву робочу силу для європейських будинків модного одягу. Така тенденція сьогодні існує у всіх регіонах та крупних національних підприємствах легпрому.
У 90-х роках в галузі працювало близько 750 тисяч працівників. До кризи цей показник коливався в межах 104 тисяч. На початок 2009 року залишилося 97,9 тисячі робітників. Сьогодні на 90% легка промисловість працює не як прямий експортер, а за кабальними давальницькими схемами: до України ввозять крій, тканини, фурнітура, нитки, а вивозять готову продукцію, при чому не як експорт, а як напівфабрикати отримані із ввезеної давальницької сировини. Приваблює іноземних „партнерів” дешевизна робочої сили, якість виробів, можливість використання вітчизняних виробничих потужностей, досвід та сильні національні швейні традиції. Все це в сумі дозволяє виробляти технологічно складний, якісний та дешевий продукт. Економічна вигода в тому, що його собівартість нижча, ніж якщо б його виготовили у Франції, Італії, Німеччині. Готовий виріб під фірмовим „брендом” за кордоном продається у рази дорожче. Описану схему діяльності легко побачити з динаміки структури виручки, покажемо її на прикладі одного із провідних підприємств легпрому Чернівецької області ТДВ „Трембіта” (рис. 1).
З рис. 1 видно, що ділова активність ТДВ ''Трембіта'' є досить високою, але вона повністю залежить від цінової політики та обсягу попиту закордонних контрагентів підприємства. Оскільки частка експорту у виручці від реалізації у 2008 році складала 78,9%, у 2009 році – 86,9%, у 2010 році збільшилася до 94,1%, у 2011 році – до 99,1%, а у 2012 році – 99,6%. Тобто, частка продукції, яка реалізується на території України невпинно зменшується: з 21,1% у 2008 році до 0,4% у 2012 році.
Рис. 1. Структура виручки ТДВ ''Трембіта'' в 2007-2012 роках: динаміка експортної складової та реалізації на внутрішньому ринку [9]
Подібні схеми діяльності не дають змогу національним підприємствам, на кшталт ТДВ ''Трембіта'', розвивати власні бренди та працювати на внутрішній ринок, але й без них більшості виробників сьогодні не було б.
Вдович П., Григоренко Ю., Гурняк І., Проскурнін В., Ревчук К. до факторів негативного впливу відносять:
- високі відсоткові ставки за кредитами, дефіцит оборотного капіталу;
- непосильні митні збори та необхідність транспортування через декілька держав (оскільки майже усі підприємства легкої промисловості використовували сировину країн Азії, Прибалтики та Білорусії і Росії);
- непродумані податки, відсутність фіскальної підтримки виробників, непомірний податковий тиск.[1, c.104]
За данними Державного комітету статистики України, станом на 01 січня 2000 року в загальному обсязі промислової продукції, легка промисловість займає лише 8,1%, в тому числі швейні вироби 5,7%, текстильні – 2,3%.Сьогодні на Чернівецьку область припадає 16,5% виробництва в Україні панчішно-шкарпеткових виробів, 3,2% - трикотажних виробів; для порівняння: 4,2% - меблів, 1,9% - валової продукції сільського господарства в Україні, 2,6% - цукру-піску, 1,6% - м'яса, 1,7% - вершкового масла [9].
Фактично, економічний спад галузі в Україні та в регіоні зокрема почався у 90-х роках, тобто у легкій промисловості криза триває вже 20 років, а не з 2008 року, як у решти економічних секторів. Системна криза зародилася в 90-роках, а нинішні економічні неприємності тільки її посилили.
В державних масштабах річний оборот ринку одягу становить 10 млрд. дол., причому «в тіні» сьогодні працює близько 90% учасників ринку. «Тінізацію» легкої промисловості посилила й криза. В 2008 році легка промисловість впала на 3,4%, хоча в 2007 році її зростання становило 0,4%.
Особливий спад відбувся у 2009 році, так за перші ж п’ять місяців 2009 року в усіх підгалузях легкої промисловості спостерігається суттєвий спад. На фоні 31,9% падіння всієї промисловості (за 5 місяців у порівнянні з аналогічним періодом 2008 року) легпром упав на 35,3%. Загалом в усіх підгалузях легкої промисловості спостерігається стабільне падіння. Ще в 2008 році 62,8% підприємств отримало прибуток в 273,8 млн. грн., а 37,2% - збитки в 984,5 млн. грн. Причому рентабельність легпрому у 2008 році становила – 1,9%.
З 1990р. по 2011р. легка промисловість України, порівняно з іншими галузями господарства, зазнала найбільших втрат. Її частка в загальному обсязі реалізованої промислової продукції скоротилася з 12,3% у 1991 році до 0,6% у 2011 році. У 2005–2009 рр. у легкій промисловості посилюється тенденція спаду виробництва. Скорочення обсягів виробництва спостерігається насамперед у текстильній промисловості. Якщо у 2007р. індекс обсягу текстильного виробництва становив 99,7% щодо попереднього року, то в аналогічний період 2008р. цей показник знизився на 2,2% і становив 97,5%. У 2008-2009 рр. відбувалося стрімке падіння і в легкій промисловості загалом, і в окремих її галузях приблизно на 40%.[9]
Легка промисловість України могла б вирішити проблему зайнятості населення, проте чітко простежується тенденція спаду кількості осіб, зайнятих у цій сфері. Дешеві низькоякісні імпортні товари, низька конкурентоспроможність, проблеми кредитування галузі, скорочення споживчого попиту, система оподаткування – усе це призвело до занепаду галузі в Україні, і, як наслідок, до скорочення зайнятості в легкій промисловості.
Отже, сьогодні іноземні інвестиції не можливо класифікувати як повністю позитивне чи негативне явище. Економічний ефект від залучення капіталу залежить від обсягу такого залучення та сальдо експорту-імпорту в окремій галузі чи регіоні, захищеності національного виробника в такі галузі. Впливають також такі макроекономічні фактори як кризи. Але існує низка факторів, які посилюють негативний ефект – це законодавча нестабільність; відсутність чіткої державної стратегії по залученню інвестицій; значний податковий і адміністративний тиск; зниження для громадян цінності грошових доходів у вигляді дивідендів і відсотків внаслідок інфляційних факторів; неврегульованість питань захисту прав власності інвесторів; високий рівень корумпованості в органах державної влади; наявність перешкод для репатріації прибутків з України; складність і відносно більшу тривалість процедур реєстрації підприємств; відсутність сучасної ринкової інфраструктури; нестабільність роботи фінансової системи країни; неготовність підприємств здійснювати реальні ефективні інвестиції навіть у конкурентоспроможні інноваційні проекти, що приносять високий стійкий дохід, достатній для виплати високих дивідендів; незначні обсяги фондового ринку; низький рівень платоспроможності усередині країни.
Список літератури:
1. Вдович П., Григоренко Ю., Гурняк І., Проскурнін В., Ревчук К. Практичні аспекти інвестиційної політики на місцевому рівні. - К.: Інститут реформ, 2011р.
2. Зовнішні інвестиції як ресурс для місцевого розвитку: Посібник // В. Борщевський, І. Гурняк, М. Дацишин, О. Мегеда, О. Мостіпан, Р. Нижник, В. Ткаченко. - К.: Інститут Реформ, 2012. - 74 с.
3. Козаченко Г.В., Антіпов О.М., Ляшенко О.М., Дібніс Г.І. Управління інвестиціями на підприємстві. - К.: Лібра, 2011. - 368 с.
4. Коноваленко В. “Інвестиційний клімат”: хто платить, той і замовляє музику // Дзеркало тижня. - 2011. - №40. - с.11.
5. Планування місцевого економічного розвитку: можливості та загрози: Посібник // В. Борщевський, М. Дацишин, Р. Нижник, В. Проскурнін, В. Ткаченко. - К.: Інститут Реформ, 2010. - 66 с.
6. Практичні аспекти інвестиційної політики на місцевому рівні: Посібник // П. Вдович, Ю. Григоренко, І. Гурняк, В. Проскурін. - К.: Інститут Реформ, 2009. - 48 с.
7. Статистичний щорічник України за 2010-2012 роки. - К.: Консультант, 2012. - 590 с.
8. Україна на роздоріжжі: Уроки з міжнародного досвіду економічних реформ / За ред. А. Зіденберга і Л. Хоффмана. - К.: Фенікс, 2008. - 477 с.
9. http://www.ukrstat.gov.ua
|
| |
| |
