5 курс, с-ть «Менеджмент організації», д/ф, Наук. кер. – к. е.н Дронь Є.В. Чернівецький торговельно – економічний інститут КНТЕУ, м. Чернівці
ІНОЗЕМНЕ ІНВЕСТУВАННЯ В УКРАЇНІ: СУЧАСНИЙ СТАН ІПЕРСПЕКТИВИ
В даній статті розглянуто економічну сутність інвестицій; роль і місце іноземних інвестицій в забезпеченні соціально-економічного розвитку держави. Дано характеристику інвестиційного клімату в Україні на сучасному етапі, окреслено перспективи розвитку іноземного інвестування.
Постановка проблеми. На сучасному етапі розвитку Україна внаслідок трансформаційних процесів у минулому переживає період нестабільності та становлення економічної, правової та соціальної структур. Будь-які зміни подібного характеру не проходять без значних витрат ресурсів, а зміни в масштабі цілої країни мають потребу в залученні капіталів колоссального масштабу. На жаль, наша економіка не може забезпечити достатній рівень інвестування. Внутрішні інвестиції гальмуються нерозвинутістю вітчизняного фондового ринку, а також станом банківської системи України. У результаті цього, питання залучення інвестиційних ресурсів із-за кордону є досить актуальними вже протягом тривалого періоду часу. Не зважаючи на це, ситуація з зовнішніми капіталовкладеннями теж складається не кращим чином і є наслідком несприятливого інвестиційного клімату та нестабільного законодавства. Хоча спостерігається тенденція до збільшення обсягів зовнішніх інвестиційних потоків, усе одно країна відчуває їх нестачу. Актуальність. Актуальність проблеми пов'язана з ефективним входженням національної економіки в сучасну світову господарську систему, що вимагає структурної перебудови народного господарства і його галузей, трансформації зовнішньої торгівлі, розвитку експортного потенціалу. Очевидно, що держава не зможе повністю вирішити економічні проблеми, якщо не створить умов для залучення іноземних інвестицій та кредитів. У сучасних умовах господарювання в Україні інвестиції є одним із найважливіших засобів забезпечення виходу країни з кризи, досягнення реальних структурних зрушень в економіці, технологічного переозброєння, підвищення якісних показників господарської діяльності на мікро- та макрорівнях. Тому вивчення ефективності використання іноземних інвестицій в Україні є одним із найактуальніших завдань економічної наук. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідження проблеми інвестування економіки завжди знаходилося в центрі уваги економічної думки. Це обумовлено тим, що інвестиції торкаються найглибших основ господарської діяльності, визначають процес економічного зростання в цілому. Проблеми підвищення ефективності іноземних інвестицій розглянуті в роботах Гридасова В.М., Ісаєва О.Є., Пересади А.А., Петрука О.М., Г.Л. Вербицька, С.П. Чапран, С.Т. Дуда, Ю.Б. Клепцова, Т.Т. Гринів С. М. Тесля, В.А. Худавердієва, Л.М. Шик О.В. Гаврилюк, В.В. Стадник, Н.І Непогодіна, В.В Борщевський, А.С Міхайловська, А.П. Дука та інші. Кожен автор розглядав за своїм ефективність іноземних інвестицій, але єдина точка зору те, що інвестиції є тим ресурсом, який, у всякому разі, в ближчій перспективі, може вагоміше всього сприяти підвищенню ефективності підприємств, а отже, і розвитку відповідних міст, поліпшенню соціального захисту громадян. Мета статті. Метою дослідження є визначення ролі іноземного інвестування в економіці України на сучасному етапі та перспектив його розвитку в майбутньому. Виклад основного матеріалу. Все більше з екранів телебачення та з терен інтернет-простору нам віщають про інвестиційний клімат в Україні, його поліпшення або погіршення (в залежності від джерела новин – влади або опозиції). Причому інколи виникає враження, що з природними факторами спікери ознайомлені набагато краще ніж з економічними. Саме тому винилка думка про те, що непогано було б заглибися у суть питання, розглянувши складові інвестиційного клімату та ті чинники, які на нього впливають в Україні і що слід зробити найперше, аби уникнути стану “вічної мерзлоти”. Інвестиційний клімат включає в себе дві досить суттєві складові: об'єктивні можливості країни (інвестиційний потенціал) та умови діяльності інвестора (інвестиційний ризик). В сучасних умовах України, інвестиції повинні стати найважливішим засобом забезпечення виходу з довготривалої економічної кризи, досягнення реальних структурних змін, технічного переозброєння, підвищення якісних показників господарської діяльності, та життєвого рівня населення. Згідно з Законом України «Про інвестиційну діяльність» інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, внаслідок якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект [4]. За даними американської асоціації Economist Group, за рівнем інвестиційної привабливості Україна знаходиться в сьомому десятку країн. Україна потенційно може бути однією з провідних країн по залученню іноземних інвестицій як прямих, так і портфельних. Цьому сприяє її величезний внутрішній ринок. Негативні очікування іноземних інвесторів, з одного боку, виражаються в зниженні кредитних лімітів на українські підприємства і банки, а також у зростанні ставок на ресурси. Понад 90% інвестицій з України за кордон (а це - в Кіпр) здійснені у вигляді цінних паперів [3, с. 118]. За весь 2010 рік з Кіпру в Україну прийшло інвестицій - на 9579,1 млн. дол.., у першій половині 2010 року - 10665.1 млн дол.. У другій половині 2011 року з Кіпру надійшло інвестицій - на 12089,1 млн. дол.., а в 2012 році - на 15075,5 млн. дол.. [9] За даними Державної статистичної служби в 2011 році в економіку України іноземними інвесторами вкладено 6,473 млрд. дол. США прямих інвестицій. Станом на 1 січня 2012 року загальний обсяг прямих іноземних інвестицій, внесених в Україну (кумулятивно, починаючи з 1995 року), з урахуванням його переоцінки, втрат, курсової різниці, склав 49,36 млрд. дол. США, що в розрахунку на одну особу становить понад 1084,3 дол. США (рис. 1).
Рис. 1. Динаміка прямих іноземних інвестицій в Україну(млн. дол. США). Джерело: [9].
У фінансових установах акумульовано за цей період 16318,5 млн. дол. (33,1 % загального обсягу) прямих інвестицій. На підприємствах промисловості зосереджено 15238,6 млн. дол. (30,9 %), у т.ч. переробної – 13056,8 млн. дол. І добувної – 1492,4 млн. дол. Серед галузей переробної промисловості в металургійне виробництво та виробництво готових металевих виробів внесено 6084,2 млн. дол. прямих інвестицій, у виробництво харчових продуктів, напоїв і тютюнових виробів – 2065,7 млн. дол., хімічну та нафтохімічну промисловість – 1375,8 млн. дол., машинобудування – 1226,0 млн. дол., виробництво іншої неметалевої мінеральної продукції – 893,0 млн. дол. В організації, що здійснюють операції з нерухомим майном, оренду, інжиніринг та надання послуг підприємцям, внесено 5721,5 млн. дол. (11,6 %), у підприємства торгівлі, ремонту автомобілів, побутових виробів і предметів особистого вжитку – 5193,5 млн. дол. (10,5 [9]. Інвестиції надійшли з 128 країн світу. До десятки основних країн- інвесторів, на які припадає 83 % загального обсягу прямих інвестицій, входять: Кіпр, Німеччина, Нідерланди, Австрія, Російська Федерація, Велика Британія, Франція, Швеція, Віргінські острови та Сполучені Штати Америки (табл.1). Таблиця 1 Обсяг прямих іноземних інвестицій, які надійшли в Українуна 01.01.2012 (млн.. дол.. США) Країна Обсяги прямих івестицій У % підсумку Усього 49 362,3 100 Кіпр 12 645,5 25,6 Німеччина 7 386,4 15,0 Нідерланди 4 822,8 9,8 Російська Федерація 3 594,5 7,3 Австрія 3 423,1 6,9 Велика Британія 2 508,2 5,1 Франція 2 230,7 4,5 Швеція 1 744,0 3,5 Віргінські (Британські) острови 1 607,0 3,3 США 1 043,1 2,1 Італія 965,9 2,0 Швейцарія 960,3 1,9 Польща 875,5 1,8 Інші країни 5555,3 11,2 Джерело: [9].
Порівняно з 1996 роком зі складу 10 найбільших країн-інвесторів вибули Бельгія, Ірландія, Польща та Швейцарія (рис. 2.1 та 2.2).
Рис. 2.1 Структура прямих іноземних інвестицій в економіку України за основними країнами-інвесторами на 01.01.1996 Джерело: [10]. Аналізуючи інвестиційний потенціал України (інвестиційну ємність території), який є сумою об'єктивних передумов для інвестицій, що залежить як від наявності і розмаїтості сфер і об'єктів інвестування, так і від їх економічного “здоров’я”, то він є величезний (варто лише глянути на природні ресурси, робочу силу, основні фонди, споживчий попит населення і т.д.). Але проблема в тому, що і інвестиційний ризик, який характеризує ймовірність втрати інвестицій і доходу від них, в України теж дуже великий. Він показує, чому не варто (або варто) інвестувати в певне підприємство, галузь, регіон або країну. Для України все ж характерною є недостатня відкритість економіки, а, отже, і незначна участь країни в міжнародних потоках капіталів, хоч ситуація загалом має тенденцію до поліпшення. Залучаючи іноземні інвестиції, Україна розраховує на такі наслідки: – зменшення дефіциту платіжного балансу; – збільшення внутрішнього попиту на товари виробничого призначення; – запровадження нових технологій виробництва; – пришвидшення розвитку слаборозвинених територій; – компенсацію загального дефіциту фінансових ресурсів для розвитку економіки та фінансування структурної перебудови; – зменшення потреби в імпорті. В Україні наявні об’єктивні й суб’єктивні чинники, які негативно впливають на процес іноземного інвестування, а саме: – нестабільне законодавство, відсутність надійних гарантій захисту від його змін для іноземних інвесторів; – темпи інфляції залишаються на значно вищому рівні, ніж у країнах Західної Європи і США; Східної Європи і США; – низька купівельна спроможність значної частини населення зменшує можливість реалізації на внутрішньому ринку продукції, що могла б вироблятися на новостворених або реконструйованих із допомогою іноземного капіталу підприємствах; – невисокий рівень розвитку інфраструктури, яка могла б забезпечити швидкий оперативний зв’язок України з іншими країнами, надавати необхідні послуги для оперативного управління діяльністю підприємств з іноземними інвестиціями [1]. Журнал "Newswek" провів дослідження інвестиційної привабливості 100 країн світу. У цій категорії Україна посіла лише 66 місце, поступившись навіть Казахстану, Білорусії, Азербайджану та ін. На нашу думку, ключовим фактором активізації іноземного інвестування в економіку України є створення та підтримка сприятливого інвестиційного клімату. Нині в цьому напрямі вже зроблено ряд суттєвих кроків. На території України до іноземних інвесторів застосовується національний режим інвестиційної діяльності, тобто надано рівні умови діяльності з вітчизняними інвесторами. Іноземні інвестиції в Україні не підлягають націоналізації. У випадку припинення інвестиційної діяльності іноземному інвестору гарантується повернення його інвестиції в натуральній формі або у валюті інвестування без сплати мита, а також доходів від інвестицій у грошовій або товарній формі. Держава також гарантує безперешкодний і негайний переказ за кордон прибутків та інших коштів в іноземній валюті, одержаних на законних підставах унаслідок здійснення іноземних інвестицій [2, с. 224-226]. Для сприяння іноземним інвесторам у питаннях взаємодії з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування утворено Державне агентство з інвестицій та управління національними проектами України. Усунуто адміністративний бар’єр для входження іноземного капіталу в Україну щодо обов’язковості реєстрації іноземних інвестицій, який був запроваджений наприкінці 2009 року. З 1 січня 2012 року набрав чинності Закон України № 2623 «Про підготовку та реалізацію інвестиційних проектів за принципом «єдиного вікна». Цей Закон визначає правові та організаційні засади відносин, пов’язаних з підготовкою та реалізацією інвестиційних проектів за принципом «єдиного вікна» [5]. З метою сприяння залученню й ефективному використанню вітчизняних та іноземних інвестицій для забезпечення розвитку економіки України, прискорення її інтеграції в європейську та світову економічні системи, забезпечення права приватної власності та права на підприємницьку діяльність утворено Раду вітчизняних та іноземних інвесторів при Президентові України. Питання сприяння інвестиціям знайшли своє відображення у Програмі економічних реформ на 2010–2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава». Зокрема, в рамках програми реформ здійснюватимуться конкретні заходи з покращення бізнес-клімату, а саме: вдосконалення дозвільної системи, ліцензування, адміністративних послуг, започаткування та ліквідації бізнесу, державного нагляду та контролю, технічного регулювання, формування митних процедур тощо [8, с. 98-99]. Висновки. Підводячи підсумок, необхідно сказати, що в цілому інвестиційно-підприємницький клімат України є складним. Україна потребує поліпшення інвестиційної діяльності та політики по залученню іноземних інвестицій. Іноземні інвестиції сприяють економічному зростанню приймаючої економіки, інтеграції національної економіки в світове господарство на основі перенесення виробничих потужностей, передачі технологій, капіталу, управлінського досвіду, навичок, інновацій. Україна потенційно може бути однією з провідних країн із залучення іноземних інвестицій, оскільки цьому сприяє її величезний природно- ресурсний потенціал, вигідне економіко-географічне положення, наявність кваліфікованої робочої сили, значний внутрішній ринок тощо. Правильний і раціональний розподіл іноземних інвестицій між галузями економіки забезпечить економічний розвиток і підвищить авторитет нашої держави в світовому господарстві. Іноземні інвестиції потрібно спрямовувати не тільки на поточні потреби розвитку, а й враховувати майбутні перспективи, розвиток НТП, орієнтуватися на зміни, які відбуваються в світі, щоб вийти на міжнародний рівень розвитку. Необхідно створити єдину цілісну систему державного регулювання інвестиційних процесів. Ця система повинна мати необхідну інформацію про підприємства і проекти, які потребують інвестицій, про інвесторів, про проведення міжнародних тендерів; повинна забезпечувати співпрацю інвестиційних фондів і компаній зі страховими, аудиторськими компаніями, фондовими біржами. Але для того, щоб така система ефективно функціонувала, необхідно створити відповідну законодавчу базу, здійснювати ефективну амортизаційну, вигідну для обох сторін кредитну та податкову політику, визначити певні умови користування природними ресурсами тощо. Отже, у цій ситуації вирішальна роль належить державній політиці щодо іноземних інвестицій, що полягає в співпраці з іноземними інвесторами, сприянні залученню капіталу, а також у контролі за станом ринку, регулюванні економічної, політичної та соціальної діяльності.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Вільгурська Н.М., Проблеми інвестування економіки України та шляхи їх вирішення / Н.М. Вільгурська, Н.Г. Мехеда // Науковий вісник НЛТУ України. – 2010. – № 10. – С.57–59. 2. Дука А.П. Теорія та практика інвестиційної діяльності: навч. посібн. / А.П. Дука. – К.: Вид-во «Каравела», 2007. – 236 с. 3. Філіпенко А.С. Україна і світове господарство: взаємодія на межі тисячоліть / А.С. Філіпенко, В.С. Будкін, А.С. Гальчинський та ін. – К.: Либідь. – 2002. – 470 с. 4. Закон України «Про інвестиційну діяльність» від 18.08.1991. № 1560-ХІІ (ред. від 19.01.2012) // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1991. – № 47. – ст. 646. 5. Закон України «Про підготовку та реалізацію інвестиційних проектів за принципом «єдиного вікна» від 21.10.2010. № 2623-VI (ред. від 21.10.2010) // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2011. – № 11. – ст. 70. 7. Заярна Н.М.,. Стан та проблеми іноземного інвестування в Україні / Н.М. Заярна, М.М. Чиковська // Науковий вісник НЛТУ України. – 2010. – № 20. – С.162–164. 8. Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава // Програма економічних реформ на 2010–2014 роки від 2.06.2010 // Комітет з економічних реформ при Президентові України. 9. Національна стратегія розвитку «Україна – 2015» // за ред. В.М. Гейця, В.П. Семиноженка, Б.Є. Кваснюка // К. – 2009. – 116 с. 10. Офіційний сайт Державної служби статистики України. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ukrstat.gov.ua/
[9]. 
