3 курс, спец. «Міжнародна економіка»,д.ф.н., Наук.кер. −Простебі Л.І. Чернівецький торговельно−економічний інститут КНТЕУ, м. Чернівці
РОЛЬ ОФШОРНОГО БІЗНЕСУ В ЕКОНОМІЦІ КРАЇНИ
В розвинутих країнах світу існують лояльні системи оподаткування в умовах ведення бізнесу, але до цього часу жодній країні не вдалося повністю захиститися від відтоку грошей до офшорів. Для українського бізнесу в умовах обтяжливої і недосконалої податкової системи, не сформованості структури власності і неврегульованої законодавчої бази офшори є чи не єдиним засобом збереження коштів і участі в капіталі інших компаній, а також отримання грошей в потрібний час в будь-якій країні світу. Особливості офшорного бізнесу досліджували як іноземні так і вітчизняні науковці: Ігнатов В.Г, Бутов В.І, Данько Т.П, Бланк І.А, Баюра Д.I, Чекалов С.I, Волкова Ю.О, Сорокін Ю.В та ін. Оффшор (від англ. off shore - «поза берегом») — термін, що застосовується для позначення специфічних світових фінансових центрів, а також деяких видів банківських операцій. Офшорні території виникають, як правило, у країнах з пільговим або нульовим оподатковуванням, де стягується тільки фіксований щорічний збір. Податкова система України, як стверджують, експерти Світового банку, які провели рейтинг Paying Taxes 2010, за витратами часу і ресурсів займає 181 місце з 183. Гірше тільки у Венесуелі та Білорусі. Саме тому українські бізнесмени йдуть «в тінь». Користуючись допомогою всіляких схем, завдяки яким компанії і підприємства зменшують податкове навантаження. Важливим фактором привабливості офшору є стабільність такого господарювання. Інвестиційна привабливість різних офшорних зон залежить від умов реєстрації і оподаткування. Форумом фінансової стабільності розвинених країн визначено рейтинг офшорних зон за ступенем їх надійності. Перша група — Гонконг, Сінгапур, Люксембург, Швейцарія, Дублін, Гернси, острів Мен і Джерсі. Друга група — Андорра, Бахрейн, Барбадос, Бермуди, Гибралтар, Лабуан, Макао, Мальта, Монако. Третя група — Ангилья, Антигуа і Барбуда, Аруба. Беліз, Британські Віргінські острова, Кайманові острова, острова Кука, Коста-Рика. Кіпр, Ліван, Ліхтенштейн, Панама, Багами й ін. Слід зазначити, що фактор сприятливого інвестиційного клімату країн другої і третьої групи грає важливу роль у виборі об'єктів інвестування українськими господарськими суб'єктами [4]. Сучасний офшорний бізнес дуже складний, в його схемах використовуються як класичні офшори, так і респектабельні країни з високою транспарентністю бізнесу, які дають певні привілеї для нерезидентів. Сьогодні налічується 40-45 класичних офшорів, з урахуванням тісно пов'язаних з ними держав їх загальне число зростає до 100. А це майже половина держав світу. Необхідно звернути увагу, що, нажаль, у круговороті грошових коштів офшорна зона є головним фільтром, де відмиваються гроші, отримані від різноманітних злочинів. Так, за оцінками МВФ, загальносвітовий об’єм відмивання грошей складає від 2 до 5% світового ВВП, тобто біля 1 трлн. дол. США на рік [1]. Офшорний бізнес має свої позитивні і негативні сторони. Основними позитивними чинниками дії офшорів на економіку в цілому є: збільшення обороту фінансових активів в міжнародному масштабі, сприяння розвитку фінансових ринків, створення умов для диверсифікації інвестицій, розширення доступу до кредитів і кращою алокації капіталу; сприяння до зниження загального податкового навантаження, і в зв'язку з цим, стимулювання економічної активності; створення умов для захисту прав власності, і відповідно, підвищення економічного зростання в країнах-донорах; сприяння процвітанню тих держав, де розташовуються офшорні компанії, що, у свою чергу, сприяє гармонічному розвитку економіки в цілому; підвищення конкурентоспроможності компаній, як в національному, так і в загальносвітовому масштабі, за рахунок використання гнучкіших стратегій розвитку. До негативних сторін офшорного бізнесу можна віднести: недобросовісну податкову конкуренцію; формування фактору нестабільності в світовій економіці, за допомогою потенційного накопичення в офшорних зонах великих об'ємів спекулятивних капіталів; сприяння відтоку капіталу; підтримку тіньової економіки; зниження зайнятого населення в країнах-донорах; надання невиправданих конкурентних переваг окремим компаніям [2]. Отже, кожна країна світу зацікавлена в створенні вільно-економічних і офшорних зон, які забезпечують їй стабілізацію і гармонійний розвиток економіки. Проте існування тіньового сектора в економіці гальмує економічний розвиток країни, залучаючи офшорний бізнес до свого середовища. Ось чому сьогодні необхідна ефективна програма з контролю і боротьби насамперед з проникненням тіньової економіки в діяльність офшорних зон і розробка найбільш оптимальної стратегії економічного розвитку. Для досягнення цієї мети необхідно вжити таких заходів: внести зміни і доповнення в чинне законодавство по контролю діяльності нерезидентів у офшорних зонах; згідно з накопиченим міжнародним досвідом в офшорних зонах сформувати продуктивну схему діяльності на світових ринках цінних паперів; при формуванні державної економічної політики необхідно зробити першорядним завданням боротьбу з "відмиванням тіньових капіталів", одержаних в офшорних зонах, з метою поліпшення економічного стану України.
Список використаних джерел: 1. Бабонін В.Б Міжнародний досвід ведення і регулювання офшорного бізнесу // Фінансовий ринок України. – 2006.– № 2.– С. 34-41. 2. Москаленко Н.В. Офшорний бізнес, тенденції його функціонування та механізм його регулювання / Н.В.Москаленко[Електронний ресурс] Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/e-journals/znpnudps/2009_1/pdf/09mnvmor.pdf 3. Рязанова Н.О Офшорний бізнес в аспекті сучасної економіки / Н.О. Рязанова [Електронний ресурс] Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal...._11.pdf 4. Кміть В.М, Ткачик Л.П. Офшорні зони як інструмент міжнародної податкової конкуренції / В.М. Кміть, Л.П. Ткачик [Електронний ресурс] Режим доступу: http://asta.edu.ua/new/ZNP%20%20NUDPSU%20finish/pdf/09kvmitc.pdf
