4 курс, спец. «Фінанси і кредит», д.ф.н., Наук.кер. – Кучерівська С. С. , Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, м.Чернівці
ПЕНСІЙНА СИСТЕМА УКРАЇНИ: ОСОБЛИВОСТІ РЕФОРМАЦІЙНИХ ПЕРЕТВОРЕНЬ
Пенсійне забезпечення в Україні є основною складовою системи соціального захисту населення. За часткою державних видатків на соціальні потреби у ВВП Україна перебуває на рівні найбільш соціально-орієнтованих країн Європи – Фінляндії, Швеції, Франції. Безумовно, така ситуація є позитивною, але проблема полягає в тому, що у 2010 році дефіцит Пенсійного фонду України становив 34,4 млрд. грн., тобто 3,4% ВВП, тимчасом як у зазначених вище європейських країнах, цей показник не перевищує 2,4% ВВП. Тобто, зрозуміло, що реформування пенсійної системи України неможливо було уникнути, і цьому сприяла також ціла низка соціально-економічних проблем, таких як: швидке старіння нації та скорочення платників пенсійних внесків в співвідношенні до осіб пенсійного віку; низький розмір пенсій переважної більшості пенсіонерів та ін. Все вище зазначене якраз і обумовлює як у теоретичному аспекті, так і в практичній площині, важливість та актуальність даної теми. Аналізу досягнень, проблем та перспектив реформування пенсійної системи присвячені численні публікації багатьох авторів, серед яких Альошин В., Волощук Г., Гаряча О., Мельник О., Нагорний В.,Надточій Б., Никитенко В., Плаксій М., Таггарт М., Федоренко А., Шклярська І. та інші. Незважаючи на масштабність досліджень у цій сфері, в зв'язку з постійним удосконаленням законодавчої бази та адаптації України до вимог і стандартів розвинених країн, практичні аспекти щодо доцільності реформування пенсійної системи України потребують подальших досліджень і науково-методологічних обґрунтувань. Метою дослідження є визначення впливу окремих реформаційних перетворень на пенсійну систему України, а також порівняльний аналіз відповідних показників. В Україні розпочато практичну реалізацію пенсійної реформи, яка створює кожному громадянину більше можливостей щодо самостійного вибору і прийняття рішення відносно того, яку пенсію він отримуватиме в майбутньому. Перші кроки у цьому напрямі зроблено з прийняттям законів України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і "Про недержавне пенсійне забезпечення" ще в 2004 році. Саме в цей час розпочалось впровадження пенсійної реформи, сутність якої полягала в переході до трирівневої пенсійної системи: перший рівень - солідарна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, другий рівень – накопичувальна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, третій рівень - система недержавного пенсійного забезпечення. Здійснення пенсійної реформи було спрямовано на: - підвищення рівня життя пенсіонерів; - встановлення залежності розмірів пенсій від сум заробітної плати, на яку нараховуються страхові внески, і страхового стажу; - забезпечення фінансової стабільності пенсійної системи; - заохочення громадян до заощадження коштів на старість; - диверсифікацію джерел фінансування пенсій за рахунок внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та обов'язкових і добровільних пенсійних накопичень; - створення ефективної та більш дієвої системи адміністративного управління в пенсійному забезпеченні [3]. Незважаючи на законодавче забезпечення впровадження трирівневої пенсійної системи, як показує практика протягом наступних років солідарна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування і надалі залишалася провідною, а накопичувальна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та система недержавного пенсійного забезпечення не одержали відповідного розвитку. Черговим кроком на шляху реформування пенсійної системи стало прийняття у 2011 році Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи». Так, ціллю реформи пенсійної системи задекларовано посилення соціального захисту осіб, які втратили працездатність, забезпечення гідного рівня їх життя в результаті стійкого розвитку пенсійної системи. Для цього передбачається стабілізувати солідарну пенсійну систему, запровадити загальнообов'язкове накопичувальне й розвивати добровільне накопичувальне пенсійне страхування а також поліпшити адміністрування пенсійної системи [5]. Проаналізуємо доцільність внесення змін, які були визначені Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», на прикладі змін що торкнулись пенсійного віку: 1) встановлений єдиний для чоловіків і жінок вік виходу на пенсію. Так, статтю 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» викладено у новій редакції, згідно з якою особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років. Тобто, пенсійний вік для жінок збільшився на 5 років, але таке збільшення буде здійснюватися поступово за визначеною законодавством схемою. Дійсно, як видно з табл. 1, такі зміни обґрунтовані, оскільки в Україні середня очікувана тривалість життя у жінок становила на 2011 р. 75,88, тоді як у чоловіків – 65,98. Тобто показники середньої тривалості життя з 2009 р. до 2011 р. поступово зросла [6]; Таблиця 1 Період, за який розраховані показники (роки) Середня очікувана тривалість життя обидві статі Чоловіки жінки 2009 69,29 63,79 74,86 2010 70,44 65,28 75,50 2011 71,02 65,98 75,88 Середня очікувана тривалість життя
2) передбачений компенсатор більш пізнього виходу на пенсію, тобто жінкам, які народилися у період по 31 грудня 1961 року, після виходу на пенсію встановлюється підвищення пенсії в розмірі 2,5 відсотка за кожні 6 місяців більш пізнього виходу на пенсію, починаючи з 55 р. до досягнення ними 60-річного віку; 3) у період до 1 січня 2015 року збережено можливість (за бажанням) виходу на пенсію жінок після досягнення 55 років, але розмір їх пенсії буде зменшуватись на 0,5 відсотка за кожний повний чи неповний місяць дострокового виходу на пенсію; 4) внесені зміни до законів України “Про зайнятість населення” та “Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні”; 5) збільшення пенсійного віку торкнулося також жінок, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а саме передбачено зменшення пенсійного віку, що буде застосовуватись до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року; 6) змінено порядок відстрочення віку виходу на пенсію, тобто уразі виявлення бажання відстрочити вік виходу на пенсію, особі при досягненні пенсійного віку тепер не потрібно звертатися до органів Пенсійного фонду із заявою про те, що вона бажає працювати, натомість відстрочення віку виходу на пенсію буде визначатися за фактом зверненням за призначенням пенсії; 7) збільшено вік жінок, які мають право призначення державної соціальної допомоги особам, які не набули права на пенсію, оскільки право право на таку допомогу мають особи, які досягли 63-річного віку; Незважаючи, на збільшення віку, кількість пенсіонерів, які перебувають на обліку в органах Пенсійного фонду, як видно з табл. 2, зростає [6]. Таблиця 2
Роки Середній розмір призначеної місячної пенсії пенсіонерам, які перебувають на обліку в органах Пенсійного фонду, грн. Кількість пенсіонерів, тис. всього у тому числі: за віком за інвалідністю у разі втрати годувальника
2010 1032,6 1039,6 884,6 807,9 13721,1
2011 1151,9 1156,0 1033,8 940,0 13738,0
2012 1253,3 1252,4 1164,3 1053,8 13820,5 Середній розмір призначеної місячної пенсії пенсіонерам, які перебувають на обліку в органах Пенсійного фонду, грн.
Така тенденція пов’язана із складною демографічною ситуацією, так званим “старінням нації”. У контексті пенсійної проблематики важливим є визначення співвідношення кількості пенсіонерів до кількості платників пенсійних внесків. Цей показник може варіюватися за різними джерелами інформації, але в цілому згідно з оцінками Аналітично-дорадчого центру “Блакитна стрічка” у 2011р. він дорівнював 88%. Протягом 2012-2013 рр. відбудеться незначне зниження показника до 87% після чого він почне стало зростати та сягне у 2050р. 125% [4]. Іншими словами, за умови збереження існуючих демографічних тенденцій четверо працівників повинні будуть утримувати п’ятьох пенсіонерів. Причинами цього явища є низький рівень народжуваності та зниження тривалості життя, оскільки тенденція зростання тривалості життя, як показують дослідження, є тимчасовим явищем в Україні, а в довгостроковій перспективі спостерігатиметься зниження тривалості життя [4]. Позитивними змінами, є збільшення призначеної місячної пенсії, незважаючи на стале зростання кількості пенсіонерів (див табл. 2.). Це збільшення є частково результатом прийняття Закону України “Про збір та облік єдиного внесу на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” від 8 липня 2010 року. Оскільки, даним законом передбачено справляння єдиного соціального внеску фізичними особами - підприємцями, зокрема тими, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) [2]. Також слід зазначити, що позитивними зазначені зміни є тому що визначена категорія платників єдиного соціального внеску до прийняття Закону України “Про збір та облік єдиного внесу на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” сплачували фіксований внесок, наразі ставка ЄСВ становить 34,7 % від мінімальної заробітної плати, тобто збільшення розміру мінімальної заробітної плати призводить до збільшення суми ЄСВ. Отож, із прийняттям вищезазначеного закону дохідна частина Пенсійного фонду, як видно на рис. 1, значно збільшилась.
Рис. 1 Надходження коштів до Пенсійного фонду України [7]
Відповідно із збільшенням надходжень, зросли і видатки Пенсійного фонду України, що можна прослідкувати на Рис. 2.
Рис.2 Динаміка видатків Пенсійного фонду України протягом 2009 – 2012 років млн. грн. [7].
Загалом в результаті реформаційних перетворень внесено велику кількість змін до нормативно-правової бази забезпечення пенсійної системи. Непопулярні дії уряду щодо збільшення пенсійного віку, скорочення пільгових умов виходу на пенсію, розширення поля платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у той же час призвели до збільшення надходжень до Пенсійного фонду України та поступового зростання середнього розміру пенсії. Цей показник, на сьогоднішній день, дорівнює 71 рік, в той час коли пенсія за віком призначається в 60 років. Отже, перші, але досить відчутні, кроки впровадження пенсійної реформи в Україні не лише показали її незаперечні переваги, але й окреслили нагальні питання, які невідкладно потрібно вирішувати.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Закон України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI // Голос України. -2011.- № 169 2. Закон України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” // Відомості Верховної Ради України (ВВР). - 2011. - N 2-3. - ст.11. 3. Постанова Верховної Ради України “Про Рекомендації парламентських слухань на тему: "Стан проведення пенсійної реформи та шляхи її вдосконалення" // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2011. - N 29. - ст.273. 4. Програма розвитку Організації Об‘єднаних Націй в Україні. Аналітично-дорадчий центр Блакитної стрічки. Демографічні та фінансові передумови пенсійної реформи в Україні: прогноз – 2050 [Електронний ресурс]. - Режим доступу до ресурсу: http://brc.undp.org.ua/ua/press/news/134 5. Програма економічних реформ на 2010 - 2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» [Електронний ресурс] / Комітет з економічних реформ при Президентові України. – Режим доступу: http://www.president.gov.ua/ 6. Державна служба статистики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу – http://www.ukrstat.gov.ua/ 7. Пенсійний фонд України [Електронний ресурс]. – Режим доступу - http://www.pfu.gov.ua/pfu/control/uk/index