2 курс, спец. 6.030504 «Економіка підприємства», денна форма навчання Наук. кер. – Москальов А.А Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ м. Чернівці
Проблеми та перспективи державного регулювання грошово-кредитної системи в Україні
В статті розглянуто проблеми державного регулювання грошово-кредитної системи в Україні. Визначено основні чинники, які призвели до кризового стану. Запропоновано основні антикризові заходи.
Грошово-кредитна політика в Україні потребує постійного пошуку механізмів вдосконалення грошово-кредитних відносин завдяки змінам, що відбуваються в фінансово- кредитній та банківській системах. В кризовий та посткризовий періоди для стабілізації сфери грошового обігу необхідно розробляти стратегію проведення грошово-кредитної політики, що має сприяти економічному процвітанню країни. Актуальність проблеми полягає в різкому спаду курсу національної валюти та загрозу банкрутства багатьох комерційних банків із-за неповернення депозитів,недостатньому притоку інвестицій. Саме тому, пошук нових інструментів та методів державного регулювання грошового обороту, спроможних його стабілізувати, займає одне з головних значень в структурі держано-кредитного регулювання. Проблемами державного регуляюювання грошово-кредитної системи в Україні вивчали багато економічих науковців, зокрема В. Лагутіна, В. Литвицький, А. Мороз. Однак, деякі аспекти державного регулювання грошо-кредитної системи потребують детальнішого та подальшого вивчення. Постановкою завдання є вивчення проблем державного регулювання грошово-кредитної системи. Поль Семюльенсон (видатний економіст) вважав, що ринкова економіка може розраховувати на процвітання та прогресивне зростання лише за допомогою грошово-кредитної політики [6, с. 371]. Одне із самих важливих і вагомих значень в будь-якій державі відводиться грошово-кредитній системі. При слабкому або недостатньому функціонуванні грошово-кредитної системи годі й сподіватись на нормальний розвиток фінансової галузі країни, що значно вплине й на розвиток економіки в країні в цілому. Тому що грошово-кредитна система насамперед це стабільність на національному грошовому ринку, що дає можливість залучати іноземні інвестиції, брати довгострокові кредити, без яких на сьогоднішній день не можливий розвиток будь-якої галузі. Грошово-кредитна політика – це дер¬жавне регулювання сфери грошового обігу та кредитних відносин. Основна мета такої політики підпорядкована загальноеконо¬мічній політиці держави і направлена на досягнення економічної стабільності та про¬гресу в умовах оптимального рівня основних макроекономічних показників Грошово-кредитне регулювання економіки здійснюється через Національний Банк України шляхом регулювання попиту і пропозиції на залучені кошти [7, с.268]. Загальні методи регулювання забезпечують вплив центрального банку на кредитний ринок у цілому, а селективні - уможливлюють регулювання окремих видів кредитної діяльності комерційних банків [8, 64]. Одними з головних засобів та методів грошово-кредитної політики в Україні є : 1) визначення суми обов’язкових резервів для комерційних банків та їх регулювання 2) процентну політику; 3) рефінансування комерційних банків; 4) управління золотовалютними резервами; 5) операції з цінними паперами [2]. Складних і відповідальних завдань, з якими потрібно успішно справитись, потребує проведення сучасної грошово-кредитної політики. Для цього, перш за все, необхідне створення додаткової наукової бази, що допоможе Україні оволодіти усіма досягненнями світової науки у відповідній сфері. Також завдяки їй будуть з’являтися нові можливості появи своїх наукових кадрів, які б проводили власні дослідження з урахуванням умов України . Коли фінансова криза набула світового характеру вона стала серйозним викликом для всіх країн світу, в тому числі й Україну. В 2009 році вона значно вплинула й на грошово-кредитний ринок. Національному банку доводилося діяти в дуже непростих умовах. Адже до об’єктивних чинників, пов’язаних із кризовими явищами в світовій фінансовій і економічній системах, додавалися внутрішні суб’єктивні чинники. Усе це, звичайно, не сприяло зміцненню довіри суспільства до Національного банку України та його дій і ускладнювало й без того вкрай напружену ситуацію на грошово-кредитному ринку. Втім, необхідно наголосити, що Національний банк України гідно пройшов через усі випробування. При цьому він не лише чітко виконав свої безпосередні функції щодо забезпечення та підтримки цінової стабільності в державі, а й доклав чимало зусиль для сприяння відновленню економічного зростання. Результати економічного розвитку красномовно про це свідчать [8, c. 64]. Від середини 2009 року триває стала тенденція до поліпшення ситуації як в економіці, так і на грошово-кредитному ринку. Лише у 2009 році рівень споживчої інфляції виявився дещо вищим, ніж офіційний урядовий прогноз (12.3% за прогнозу 9.5%). Але оцінюючи цей факт, слід пам’ятати, що такий урядовий прогноз у той час усі неупереджені аналітики й інституції визнавали політично мотивованим. Саме тому Рада Національного банку України в «Основних засадах грошово-кредитної політики на 2009 рік» не визначала конкретних орієнтирів щодо рівня інфляції, обмежившись завданням стосовно зниження її темпів та створення фундаментальних засад для її стабілізації в подальшому на низькому рівні. Про реальні результати боротьби з інфляцією у кризовому 2009 році свідчить той факт, що її рівень за цей рік зменшився на 10 відсоткових пунктів. А вже впродовж 2009 та 2010 років споживча інфляція була на значно нижчому рівні від офіційного прогнозу уряду, а також від значно песимістичніших прогнозів міжнародних організацій та незалежних аналітичних центрів. Зокрема, у 2010 році за офіційного прогнозу 13.1% споживча інфляція становила 9.1%, а в 2011-му за прогнозного рівня 8.9% фактична споживча інфляція становила 4.6% Показники 2012 року свідчать про те, що результати двох попередніх років були не випадковими. Рівень інфляції в 2012 році в знизився до 1.9% і був одним із найменших у світі. Саме досягнення низьких рівнів інфляції є головним підґрунтям для інших сприятливих зрушень у макроекономічній сфері та на фінансовому ринку [1]. У 2009 році великі борги приватного сектору за відсутності доступу до зовнішніх джерел запозичень створювали девальційний тиск на гривню. Національному банку України завдяки рішучим заходам вдалося уникнути суттєвої девальвації обмінного курсу гривні – її офіційний курс щодо долара США у 2009 році знизився на 3.7%. В подальшому курсова динаміка була цілком прогнозованою і не провокувала негативних сигналів для учасників ринку. У 2010 році офіційний курс гривні зміцнився на 0.3%, а в 2011 році – знизився на майже ту саму величину – 0.4% . Звичайно, в роботі по забезпеченню рівноваги на валютному ринку в посткризовий період значну стабілізаційну роль відіграли міжнародні резерви. Утім, навіть за складних умов. Національному банку вдалося мінімізувати обсяги втрат міжнародних резервів. Достатньо сказати, що на кінець квітня 2012 року обсяг міжнародних резервів України був майже таким самим, як на початок 2009 року. І це при тому, що впродовж 2011–2012 рр. Україна не отримувала кредитів від МВФ й інших міжнародних інституцій, таких, як Світовий банк та ЄС. Натомість у 2012 році вже розпочалося повернення кредитних коштів МВФ. Наразі валютний ринок перебуває в збалансованому стані без активної стабілізуючої участі Національного банку, що відбувається завдяки стійкій тенденції до поліпшення платіжного балансу в 2012 році [3].
Рис. 1. Динаміка офіційного курсу гривні до долара США, середньозваженого курсу на міжбанку та готівкового курсу гривні до долара США у 2009 – 2012 рр. ( Джерело НБУ Розрахунки ІЕЕ)
Побудова майбутньої стратегії грошово-кредитної політики України повинна базуватися на адекватній оцінці стану економіки, її об'єктивних тенденцій, ступенях розвитку банківської системи, фондового ринку, інституційного забезпечення монетарної політики, розвинутості її інструментів, характеру взаємозв'язків макроекономічних і монетарних параметрів тощо. Слід також враховувати чинне законодавство і не намагатися його змінити лише з метою ефективного запровадження стратегії, оскільки практика свідчить, що в умовах України законодавчі зміни – це дуже складний, занадто політизований, довготривалий процес, наслідки якого можуть суттєво відрізнятися від початкових намірів. З світового досвіду відомо, що існує можливість врегулювання всіх питань, пов'язаних із монетарною стратегією, на рівні нормативно-правових актів і неформальних угод. Тому у майбутньому Національному банку та уряду України слід частіше звертатися саме до цих методів [4, 63]. Державною програмою економічного і соціального розвитку України на 2013 р. та основними напрямами розвитку визначено шляхи вдосконалення проведення грошово-кредитної політики Кабінету Міністрів України разом з Національним банком України, що полягають у стабілізації роботи фінансового сектору; відновленні кредитування реального сектору економіки; згладжуванні різких коливань обмінного курсу гривні, ще не обумовлені об'єктивними економічними чинниками. У найближчі роки очікується, що основними чинниками економічного зростання України будуть підвищення внутрішнього попиту, зокрема його інвестиційної складової, та сприятливі зовнішні умови (розширення зовнішніх ринків збуту, а також активізація іноземних інвесторів). Тому основним завданням грошово-кре¬дитної політики держави має бути створен¬ня умов для прориву вітчизняного виробни¬ка на національний і міжнародний товарні ринки. Такими умовами в ситуації, що скла¬лася в економіці, можуть бути визначення пріоритетів у структурній перебудові еконо¬міки; пільгове кредитування пріоритетних галузей і підприємств; створення гнучкішої системи оподаткування, яка б давала змогу стимулювати використання частини при¬бутку на розвиток виробництва; створення відповідної законодавчої бази, що дає мож¬ливість одночасно реалізовувати інтереси підприємця і держави в цілому [5, с.235]. Висновки. Отже економіка України залежить від зовнішнішніх чинників, що і підтверджує світова фінансова криза. Держава разом з урядом Національного банку повинні використовувати весь спектр своїх можливостей, щоб вивести економіку на вищий рівень. Багатьох проблем в економіці можна було б уникнути якби проводилась виважена грошово-кредитна політика. Виходячи з накопиченого досвіду боротьби з фінансовою кризою можна навсети низку заходів,які б допомогли покращити стан грошового обігу України: - реальне прив’язування монетарної політики до попиту підприємств, тобто збільшення частки рефінансування банків під виробничі векселі%; - націоналізація активів проблемних банків; - використання керованого плаваючого курсу гривні з поступовим переходом до вільного обмінного плаваючого курсу; - контроль над зовнішнім боргом приватного сектору; - реанімація фондового ринку; - подолання значних масштабів доларизації української економіки.
Список використаної літератури : 1. Основні засади грошово-кредитної політики на поточний рік [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.nau.ua. 2. Основні тенденції грошово-кредитного ринку України[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.bank.gov.ua. 3. Сайт Національного банку України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.bank.gov.ua. 4. Михайличенко М. Думка експерта: Монетарна політика НБУ залишається жорсткою [Текст]// Українська правда. – 2009. – № 2. – С. 62-64. 5. Орлюк О.П. Фінансове право. Акаде¬мічний курс: підруч. [ Текст ]//.- К.: Юрінком Інтер, 2010.- 808 с. 6. Самюелсон Поль А., Нордгауз Вільям Д. Макроекономіка / Пер. з англ. [Текст]//.- – К.:„Основи”, 1995. – 544 с. 7. Твердохліб І.П. Емпіричний аналіз ефективності банківської системи України на засадах інституціоналізму/ І.П.Твердохліб, П.В.Приймак [ Текст ]//.- Актуальні проблеми еконо¬міки.- 2010.- №10.- С.266-271. 8. Філатова О.В. Теоретичні та прикладні аспекти державного управління грошово-кредитною політикою [ Текст ]//.- Економіка та держава. – 2009. - № 7. – С. 63 – 68
