4 курс, спец. «Фінанси і кредит», д/ф, Наук. кер. – Юрій С. М., Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, м. Чернівці
Управління зовнішнім державним боргом як основний із факторів розвитку економіки України
У статті розглянуто значення управління зовнішнім державним боргом у функціонуванні економіки держави. Висвітлено особливості сучасного стану державного боргу. Також визначено напрямки, які сприятимуть ефективному управлінню зовнішнім державним боргом.
В сучасних умовах розвитку України особливо гостро відчувається проблема нестачі грошових коштів. Це явище є важливим фактором впливу на функціонування соціально-економічної сфери нашої держави. У зв’язку з цим існують потреби в стабілізації фінансової системи країни, що тягне за собою досягнення необхідних темпів економічного зростання, подолання інфляційних процесів, тощо. Безпосереднє значення у вищезгаданому належить системі управління зовнішнім державним боргом. Актуальність теми дослідження обумовлена активним збільшенням обсягів зовнішніх зобов'язань держави, банківських установ, суб'єктів господарювання. Проте, варто зазначити, що формування зовнішнього державного боргу України є необхідною умовою виконання видаткової частини державного бюджету. Дана проблематика стала предметом вивчення для багатьох науковців як вітчизняних, так і зарубіжних. Серед них можна виділити праці В.Андрущенка, Б.Г.Болдирьова, Т.Г. Бондарука, Т.П. Вахненка, О.А. Кириченка, О.С. Поважного, Н. В.Приказюка, В.М.Радіонової, В. Шпачука, С.І.Юрія та ін. Метою статті є аналіз поточного стану зовнішнього державного боргу України, а також пошук раціональних методів управління ним. Перш ніж розглянути основні аспекти управління зовнішнім державним боргом, слід виділити, що собою являє поняття «зовнішній державний борг». Згідно Бюджетного кодексу України державний борг визначають як загальну суму зобов’язань держави з повернення отриманих та непогашених кредитів (позик) станом на звітну дату, що виникають внаслідок державного запозичення. Щодо зовнішнього державного боргу, то це - заборгованість держави перед іноземними громадянами, юридичними особами, урядами та міжнародними фінансовими організаціями [1, c.12]. Відмітимо і те, що до складу державного зовнішнього боргу входять: 1) прямий державний зовнішній борг, що формується через залучення державою іноземних кредитів, безпосереднім позичальником за якими є держава, та випуск державних цінних паперів у вигляді зовнішніх державних позик. Обслуговування цієї частини зовнішнього державного боргу здійснюється за рахунок коштів державного бюджету; 2) умовний державний зовнішній борг, який формується за рахунок іноземних кредитів, залучених іншими позичальниками під державні гарантії (гарантований державою борг) [2]. Обсяг державного боргу та його структура значною мірою визначають рівень боргового навантаження та стан платоспроможності держави. В свою чергу, зовнішні державні запозичення активно використовуються як вагомий інструмент фінансової політики, оскільки здійснюється залучення іноземної валюти. Тож, звернімо увагу на сучасний стан зовнішнього державного боргу в Україні. Валовий зовнішній борг України на 1 січня 2013 року становив 135 млрд. дол. США. Зростання номінального обсягу валового зовнішнього боргу протягом 2012 року (на 8,8 млрд. дол. США) було зумовлено значними зовнішніми залученнями реального сектору економіки. Водночас банківський сектор продовжив скорочувати свої зовнішні зобов’язання. Відносно ВВП борг скоротився до 76,6% порівняно з 77,3% на початок року [8]. Зовнішній борг секторів загального державного управління та органів грошово-кредитного регулювання (далі – ЗДУ та ОГКР відповідно) зменшився з початку року на 1,2 млрд. дол. США – до 32,2 млрд. дол. США. Відносно ВВП борг цих секторів скоротився з 20,4% до 18,3%. Збільшення зовнішнього боргу сектору ЗДУ на 1,5 млрд. дол. США (до 27,3 млрд. дол. США) відбулося внаслідок значних розміщень Урядом ОЗДП у другому півріччі 2012 року. Борг сектору ЗДУ щодо ВВП скоротився з 15,8% до 15,5%. Водночас планові виплати з погашення кредиту МВФ зумовили скорочення зовнішнього боргу сектору ОГКР на 2,6 млрд. дол. США – до 4,7 млрд. дол. США (2,7% від ВВП). Зовнішній борг банківського сектору України у 2012 році скоротився на 3,6 млрд. дол. США – до 21,6 млрд. дол. США (12,2% від ВВП). Протягом року заборгованість банків за зовнішніми кредитами та єврооблігаціями скоротилася відповідно на 2,7 та 1,1 млрд. дол. США. Зобов’язання за короткостроковими депозитами і залишки на рахунках нерезидентів в українських банках зменшилися з початку року на 0,6 млрд. дол. США. Водночас, унаслідок активізації нерезидентів на внутрішньому ринку боргових цінних паперів зобов’язання українських банків перед нерезидентами за облігаціями в гривнях зросли на 0,7 млрд. дол. США. Зовнішній борг інших секторів економіки (уключно з міжфірмовим боргом) за 2012 рік збільшився на 13,6 млрд. дол. США (на 20,1%) – до 81,3 млрд. дол. США (46,1% від ВВП). Головними чинниками, що зумовили зростання боргу інших секторів економіки у 2012 році, були: зростання зобов’язань за негарантованими довгостроковими кредитами реального сектору – на 6,7 млрд. дол. США (у тому числі за кредитами від прямих інвесторів – на 1,8 млрд. дол. США); зростання кредиторської заборгованості підприємств за зовнішньоторговельними операціями – на 3,5 млрд. дол. США (до 21,3 млрд. дол. США). Крім того, з початку року на 2,1 млрд. дол. США зросли обсяги довгострокових залучень, гарантованих урядом – у тому числі через розміщення єврооблігацій на фінансування інфраструктурних проектів [8]. Відмітимо, що на кінець 2013 року очікуваний обсяг державного боргу повинен сягнути 483,032,0 млн. грн., що приблизно становить 30,6% від ВВП. Крім того, частка державного зовнішнього боргу у загальній сумі державного боргу станом на 31 грудня 2013 року орієнтовно становитиме 48,7 %. [2] Наявність зовнішнього державного боргу не є негативним явищем для держави, проте, це в тому випадку, якщо його розміри знаходяться в допустимих межах і сприяють відповідному розвитку держави. На жаль, як бачимо, ситуація пов’язана із зазначеними сумами боргових зобов’язань є фактично критичною у нашій державі. Саме тому, ефективне управління боргом є вкрай необхідним для подальшого функціонування економіки загалом. На нашу думку, воно може дозволити уникнути кризових боргових ситуацій та перевантаження видаткової частини державного бюджету в розрізі витрат на обслуговування державного боргу, сприятиме забезпеченню стабілізації соціально-економічної ситуації України. Під управлінням державним боргом варто розуміти сукупність державних заходів, що пов’язані з випуском і погашенням державних боргових зобов’язань, визначенням ставок відсотків і виплатою доходу за державними цінними паперами, встановленням ліміту боргу, підтриманням курсу державних зобов’язань, визначенням умов випуску нових державних цінних паперів. Його розглядають у широкому та вузькому розумінні [6, c. 287]. У широкому розумінні, управління являє собою напрям економічної політики держави, пов'язаний з її діяльністю як позичальника, безпосередньо залежить від органів державної влади і управління, є прерогативою законодавчих органів, включає в себе такі елементи: формування грошово-кредитної політики по відношенню до внутрішнього і зовнішнього боргу; встановлення загальної межі державної заборгованості, зокрема у визначенні обсягу бюджетного дефіциту і відповідного обсягу позик, необхідних для його фінансування; визначення напрямів впливу на мікро- і макроекономічні показники; визначення доцільності фінансування різноманітних програм за рахунок державного боргу тощо. У вузькому розумінні управління державним боргом являє собою сукупність заходів, пов’язаних з підготовкою до випуску і розміщенням довгострокових боргових зобов’язань держави, операцій з обслуговування і рефінансування державного боргу, а також з регулювання ринку державних цінних паперів, надання кредитів і гарантій [4]. Відповідно до напрацювань С. Фішера, світ досі не розробив вичерпної теорії управління державним боргом, а тому в науковій літературі підходи до визначення цілей управління ним є досить різними [6, c. 288]. Практика останніх років довела, що існує ряд прогалин у політиці управління зовнішнім державним боргом. Адже ефективних зрушень у цій сфері не спостерігається. Процес управління зовнішнім державним боргом для України пов'язаний із численними проблемами. Слід зазначити, що, судячи із зарубіжного досвіду, найефективнішим є вкладення позичених коштів в інвестиційну діяльність держави. Та Україна обрала найменш ефективний метод вкладення коштів: а саме на покриття бюджетного дефіциту та на зменшення державного боргу попередніх періодів. Крім того, структура платежів за борговими зобов'язаннями України є вкрай нестабільною. Виходячи з цього можна стверджувати, що боргова політика України потребує негайного вдосконалення [7, c. 28]. Важливим питанням також те, що уряд України не здійснює належного обліку умовного боргу й оцінку його впливу на державні фінанси. Умовний борг є потенційним боргом, який визначається зобов'язаннями нинішнього або попереднього уряду і може стати реальним у разі настання певних, завчасно визначених майбутніх подій. При цьому умовний борг у складі реальних державних фінансових зобов'язань не включають до складу державного боргу, хоча періодично та частково ним обслуговуються, що може спричинити нову боргову кризу. Зокрема, не береться до уваги заборгованість за зобов'язаннями держави з виплат втрат громадян від знецінення грошових заощаджень, заборгованість із соціальних виплат, відстрочену заборгованість за внесками України до міжнародних організацій тощо. Вагомим недоліком управління боргом залишається забезпечення користувачів повною та достовірною інформацією про стан і складові державного боргу, оскільки нинішня звітність українського уряду з державного боргу складається з даних про прямий внутрішній і прямий зовнішній борг із деталізацією за типом кредитора, а єдиних національних стандартів розкриття інформації про державний борг на сьогодні немає [7, c. 30]. Таким чином, ряд проблем держави, які пов’язані із борговою політикою зумовлюють потребу її удосконалення, а також побудови дієвої системи управління державним боргом. В основі цього має бути покладено заходи, що стосуються удoскoнaлeння нормативно-правового зaбeзпeчeння, кoрoткo- тa сeрeдньoстрoкoвi oрiєнтири упрaвлiння дeржaвним бoргoм, iнструмeнти рaдикaльнoгo пiдвищeння eфeктивнoстi iнвeстицiйнoї склaдoвoї бюджeтних видaткiв тa стрaтeгiчнi зaвдaння пeрeoрiєнтaцiї бoргoвoї пoлiтики, змeншeння бoргoвoгo тягaря тa рoзвитку aльтeрнaтивних, нeпoзичкoвих iнструмeнтiв фiнaнсувaння бюджeтних видaткiв. Кoмплeкснe вирiшeння прoблeми зoвнiшньoгo дeржaвнoгo бoргу iз врaхувaнням зaпрoпoнoвaних зaхoдiв сприятимe зміцненню фінансової системи України [5]. Залучення фінансових ресурсів для ефективної реалізації програм інституційного та інвестиційного розвитку країни з одночасним забезпеченням стабільного співвідношення державного боргу до ВВП має стати стратегічною метою державної боргової політики України. Важливим завданням стратегічного управління державним боргом є також пошук оптимального співвідношення між борговим і податковим фінансуванням бюджетних видатків [6, c.289]. Отже, можемо стверджувати, що управління зовнішнім державним боргом являється однією із найсуттєвіших проблем нашої держави. Адже дане питання супроводжується рядом невирішених завдань, які спричиняють відповідне сповільнення розвитку соціально-економічної сфери, поступовим нарощуванням недовіри до самої держави з боку її громадян та міжнародних організацій. У зв’язку з цим випливає потреба прийняття раціональних рішень щодо забезпечення покращення згаданої системи та підвищення її «ефективного» рівня.
Список використаних джерел: 1. Бюджетний кодекс України [Текст] : за станом на 07 серпня 2012р. / Верховна Рада України. – Офіц. Вид. – К.: ПАЛИВОДА А. В., 2012. – 148 с. – ISBN 978-966-437-207-4 2. Про затвердження Програми управління державним боргом на 2013 рік [Електронний ресурс] : Наказ Міністерства фінансів України від 21.02.2013 р. №277. – Режим доступу : http://www.minfin.gov.ua/control....&cat_id = 289710 3. Василик О.Д. Державні фінанси України [Текст] / О.Д. Василик, К. В. Павлюк // Підручник. – К.: Центр навчальної літератури, 2008. – 608 с. 4. Вівчар О. Й. Особливості управління державним боргом та методи його удосконалення [Електронний ресурс] / Вівчар О. Й., Солдак М. Ю. - Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/ portal/natural/Vnulp/Menegment/2011_720/56.pdf. 5. Карапка О. Управління державним боргом України / О. Карапка [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.stelmaschuk. info/internet-conference/announced-nternet-conference/onferencia-3-02-2012/49-article-onferencia-23-02-2012/171-2012-03-27-18-59-29.html. 6. Макар О. П. Вдосконалення системи управління державним боргом як передумови економічного зростання / О. П. Макар // Вісник Національного лісотехнічного університету України : збірник науково-технічних праць. – Львів, 2012. – Вип. 22.1.– С. 284-290. 7. Приказюк Н.В. Державні запозичення: світовий досвід та особливості здійснення в Україні / Приказюк Н.В., Моташко Т.П.// Фондовый рынок.– 2009.–№22. – С. 26–32. 8. Зовнішній борг України на кінець 2012 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.bank.gov.ua/doccatalog/document?id=71174
