За умов інтенсивного розвитку світових фінансових ринків та інтегрування у них України актуальним є розроблення ефективної валютної політики. Саме тому питання валютного регулювання є досить актуальним для нашої країни і вартим дослідження. Серед авторів, які досліджували дану тему, можна відзначити В.С. Білошапку, Ю.А. Бовтрук, О.В. Боришкевич, Б.Ю. Лапчук, І.В. Краснову, В.О. Храмова, Т.С. Шемет. Проте окремі аспекти валютного регулювання в Україні потребують подальшого дослідження. Перш за все зазначимо, що являє собою дане явище. Валютне регулювання - це діяльність державних органів з управління обігом валюти, контролю за валютними операціями, впливу на валютний курс національної валюти, обмеження використання іноземної валюти [1]. Валютне регулювання посідає важливе місце в системі економічних відносин: впливаючи на загальний стан економіки країни, валютне регулювання, в свою чергу, значною мірою визначається ним та залежить від ролі держави у міжнародних відносинах. В Україні здійснення валютного контролю й регулювання покладене на такі державні органи: 1. НБУ є головним органом валютного контролю, що здійснює контроль за виконанням правил регулювання валютних операцій на території України з усіх питань, що не віднесені до компетенції інших органів. 2. Уповноважені банки здійснюють контроль за валютними операціями, що проводяться резидентами й нерезидентами через їхні банки. 3. Міністерство доходів і зборів України здійснює фінансовий контроль за валютними операціями. 4. Міністерство транспорту і зв'язку здійснює контроль за дотриманням правил поштових переказів за межі України. 5. Державний митна служба України здійснює контроль за дотриманням правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України [1]. Що ж до правового забезпечення даного питання, то його виконують ряд документів, а саме Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність", Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" (19 лютого 1993 р.), Закон України "Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті" (23 вересня 1994 р.), Указ Президента України "Про удосконалення валютного регулювання" (22 серпня 1995 р.), Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму , а також акти НБУ у вигляді постанов Правління НБУ ( стаття 9,редакція від 2012р.), постанови НБУ «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті, “Про порядок виплати переказів із-за кордону фізичним особам” (2012р.) [4]. Валютний контроль є специфічним видом фінансового контролю. Його слід розглядати як комплекс заходів, які здійснюють спеціально уповноважені державні органи та інші суб’єкти. Ці заходи спрямовані на забезпечення додержання учасниками валютних правовідносин валютного законодавства України при проведенні валютних операцій [2, с.85]. Засобом реалізації валютної політики є валютне регулювання. Валютне регулювання буває прямим і непрямим. Пряме валютне регулювання полягає в корекції поведінки суб’єктів ринку через застосування обмежуючих законодавчих актів і втручання органів виконавчої влади, а непряме – у застосуванні економічних, а саме валютно-кредитних, методів впливу на поведінку економічних суб’єктів ринку. Сьогодні в Україні поєднується пряме і непряме валютне регулювання ринку. Поряд із правилами роботи міжбанківського валютного ринку, які передбачають пряме обмеження діяльності банків з боку НБУ, використовуються ще й інструменти грошово-кредитної політики. За допомогою облікової ставки Національного банку і нормативів резервування коштів комерційних банків, НБУ регулює обсяги грошової маси на ринку, які мають безпосередній вплив на попит і пропозицію валюти [3]. Україна сьогодні майже не представлена на міжнародних валютних ринках. Основною причиною цього є слабкість національної економіки. Через це НБУ змушений тримати гривню в певних межах, оскільки послаблення багатьох обмежень на торгівлю національною валютою, які ще застосовуються у прямій чи непрямій формах, можуть мати негативні наслідки для її стабільності. Водночас низька частка України в загальному обсязі світової торгівлі не робить необхідною торгівлю гривнею на великих міжнародних валютних ринках. Тому що гривнею обмежено торгують на окремих валютних ринках країн, які є найбільшими торговельними партнерами України. До того ж ресурси українських банків є занадто обмеженими, щоб говорити про їхню присутність на закордонних біржах. Тобто гривня є частково конвертованою валютою. Що ж до валютної політики, то в Україні вона спрямована на забезпечення сталості економічного зростання, стримування темпів інфляції, підтримання рівноваги платіжного балансу. Отже, підсумовуючи, варто зазначити, що валютне регулювання в Україні перебуває лише на початкових етапах розвитку і потребує ряду заходів для його вдосконалення. Взаємодія українських суб’єктів з міжнародними валютними ринками має в наші дні досить обмежений характер. Україна більше інтегрована в міжнародні ринки цінних паперів, але й ця інтеграція стримується наявними обмеженнями, зокрема такими, як фактична відсутність вільної конвертації гривні. Список використаних джерел: 1. Рум'янцев А.П. Зовнішньоекономічна діяльність/ Навчальний посібник - [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://pidruchniki.ws/18380828/ekonomika/valyutne_regulyuvannya 2. Воронова Л.К. Фінансове право України/ Л.К.Воронова — К.: Моя книга, 2006. - 448 с. 3. Заблоцька Г.О. Система валютного регулювання України та її вплив на стан економіки - [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://dspace.uabs.edu.ua/bitstream/123456789/2943/1/17.pdf 4. Верховна Рада України. Офіційний веб-сайт [Електронний ресурс] –Режим доступу http://www.poratal.rada.gov.ua/
