3 курс, “Фінанси та кредит”, д/ф, Наук. кер. – Чаплінська А. А., Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, м. Чернівці
Оцінка точності даних статистичних спостережень
Найбільш поширеними вимогами статистичної інформації на основі яких приймаються управлінські рішення – це точність, що в свою чергу служить підґрунтям її якості. Проблема забезпечення точності полягає в отриманні результатів проведення статистичного обстеження статистичних показників генеральної сукупності , які не збігаються з реальними значеннями [1]. При оцінюванні точності в статистиці розглядають обернені до неї показники – загальну (сумарну) похибку спостереження та похибки що є її складовими. Ці похибки можуть мати як випадкову так і систематичну складові. Випадкова призводить до зміцнення оцінки показника, а систематична до підвищення її дисперсії. Загальна (сумарна) похибка статистичного показника обчислюється як корінь, із середньоквадратичної похибки, що визначається як сума дисперсії оцінки та квадрата зміщення [2]. Досить важко оцінити загальну похибку через складність обчислення зміщення, проте існують наближені підходи до її оцінювання, одним із яких є порівняння з іншим джерелом або непрямі методи оцінювання. Науковцями на основі різних джерел було розроблено класифікацію похибок ( рис. 1). Суцільному обстеженню властиві лише невибіркові похибки, а вибірковому – і невибіркові, і вибіркові. Зміщення та дисперсії оцінок можуть бути спричинені як вибірковими, так і не вибірковими похибками. Вибіркові похибки можуть виникати лише через те, що у вибіркових обстеженнях здійснюється відбір лише частини сукупності. Вибіркова похибка відображає той факт, що оцінка може бути іншою, коли відбирається інша вибірка за інших незмінних умов. Для вивчення вибіркового зміщення застосовують реплікаційні (стимуляційні) методи. Для оцінювання вибіркової дисперсії використовують такі показники, як стандартна похибка, вибіркова дисперсія оцінки, коефіцієнт варіації оцінки та довірчий інтервал.
Рис. 1. Класифікація похибок за джерелами походження На точність результатів спостереження значно впливають повні або часткові невідповіді на запитання статистичної форми. Різниця між показником обчисленим за повними даними та за даними, що містять невідповіді, називаються похибкою, спричиненою невідповідями. Похибки, які спричинені невідповідями, бувають двох видів: 1) похибки, спричинені повними не відповідями – за відсутності даних про одиниці сукупності; 2) похибки, спричинені частковими невідповідями – за відсутності відповідей на деякі запитання в анкеті [3]. Однією з важливих умов мінімізації рівня невідповідей є розуміння факторів, що впливають на рішення щодо участі в обстеженні. Тому важливо з’ясувати причину виникнення невідповідей. У статистичних обстеженнях похибки моделювання часто не розглядають як окремий тип похибок, оскільки моделі, що використовуються переважно у вибіркових обстеженнях при конструюванні оцінок показників генеральної сукупності, призначені саме для того, щоб зменшити інші типи похибок. Отже, можна виділити такі типи похибок: вибіркові похибки, похибки охоплення, похибки, спричинені невідповідями та інші. Похибки вибіркового та суцільного спостережень потребують дещо різної уваги з боку органів державної статистики.
Список використаних джерел: 1. Про державну статистику: Закон України від 02. 10. 1992. № 2657-ХІ станом 09.05.2011/[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/40-15. 2. Головач А. В. Статистичне забезпечення управління економікою / А. В. Головач // Навч. посіб. – К.: КНЕУ, 2005. – с.333. 3. Методологічні положення щодо підготовки звітів з якості даних річного вибіркового структурного обстеження малих підприємств; затверджена Наказом Державного комітету статистики України від 29.12.2010 № 537./[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ukrstat.org/uk/metod_polog/metod_doc/2010/537/metod.htm
