Наук. кер. - Столяр Л.Г., Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, м. Чернівці
Облік виробничих запасів за національними і міжнародними стандартами та методичними рекомендаціями
Підприємства всіх форм власності для здійснення господарської діяльності використовують виробничі запаси, які на підприємстві є найбільш вагомою частиною оборотних активів та займають приблизно 12,6% від усіх оборотних активів підприємства. Основним завданням підприємств є найбільш повне забезпечення виробничими запасами для майбутнього виробництва продукції, проте потрібно контролювати залишки запасів на складах з метою зменшення не продуктових витрат на їх зберігання. Тому дуже важливо приділяти велику увагу обліку виробничих запасів, в процесі постачання, на складах, у виробництві, так як вони є основою кожного виробничого підприємства. Інформацію щодо визнання та первісної оцінки, оцінки вибуття та на дату балансу містить П(С)БО 9 «Запаси», МСБО 2 «Запаси» та Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку запасів №2. Відповідно до П(С)БО 9 запаси - це активи, які: утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством. Необхідно відзначити, що визначення запасів у МСБО 2 дане майже ідентичне. За винятком того, що в останньому пункті не зазначено можливе споживання запасів у керуванні підприємством [2]. Відповідно до нормативних актів до запасів відноситься готова продукція, незавершене виробництво, товари у вигляді матеріальних цінностей, малоцінні та швидкозношувані предмети, поточні біологічні активи, а також сільськогосподарська продукція і продукція лісового господарства після її первісного визнання. Запаси, відповідно П(С)БО, визнаються активом, якщо існує імовірність того що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов’язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена. Щодо Методрекомендацій, то існує одна відмінності: там вказується ще дві умови визнання запасів активом, а саме, коли підприємству перейшли ризики й вигоди, пов’язані з правом власності або з правом повного господарського відання (оперативного управління) на придбані (отримані) запаси, а також, коли підприємство здійснює управління та контроль за запасами. Тобто визнання запасів більш ґрунтовне в Методрекомендаціях. Щодо складу витрат, які формують первісну вартість запасів при їх надходженні, існують суттєві відмінності між вимогами Методрекомендацій та П(С)БО і МСБО. У рекомендаціях розписано більш повний перелік витрат. До витрат, які не наводяться у П(С)БО та МСБО відносять: придбані за іноземну валюту, оцінюються у валюті звітності із застосуванням валютного курсу на дату здійснення операцій; надійшли від постачальника і не відповідають критеріям визнання активу у зв'язку з невідповідністю стандартам відображаються на позабалансових рахунках до узгодження ціни з постачальником за справедливою вартістю або ціною, вказаною в документах постачальника; надійшли на склад від забракованих виробів та ліквідації основних засобів, визначається за чистою вартістю реалізації, якщо такі запаси призначені для реалізації, або в оцінці їх можливого використання [3]. Також існує певна розбіжність у відображенні витрат, які не включаються до первісної вартості запасів. Згідно з П(С)БО 9, до первісної вартості запасів не включаються: понаднормові витрати і нестачі запасів; проценти за користування позиками; витрати на збут; загальногосподарські та інші витрати. До собівартості запасів, згідно з МСБО 2, не включаються : понаднормативні суми відходів матеріалів, оплата праці або інші виробничі витрати; витрати на зберігання, крім тих витрат, які зумовлені виробничим процесом і є необхідними для наступного етапу виробництва; адміністративні накладні витрати, не пов’язані з доставкою запасів до їх теперішнього місця розташування та приведення у теперішній стан; витрати на продаж [1]. Важливою різницею при порівнянні П(С)БО 9, МСБО 2 та Методичних рекомендаціях є також визначення оцінки запасів на дату балансу. Згідно з П(С)БО 9 та Методрекомендаціями, на дату балансу відображається найменша з двох оцінок: первісна вартість або чиста вартість реалізації. Що до міжнародних стандартів, то на дату балансу відображаються запаси лише за чистою вартістю реалізації [3]. Отже, інформація щодо обліку виробничих запасів регламентується П(С)БО 9, МСБО 2 та Методичними рекомендаціями з бухгалтерського обліку запасів. Оскільки, національні стандарти побудовані на основі міжнародних, то вся інформація висвітлена в них є майже ідентична. Щодо Методрекомендацій, то в них розкрито детальніше склад запасів та витрат, що входять до собівартості отриманих запасів та умови визнання запасів. Відповідно на підприємствах при формуванні облікової політики щодо запасів необхідно дотримуватися не лише норм П(С)БО, але також Методрекомендації, у зв’язку з тим, що вони визначають більш повний та точний склад витрат. Список використаних джерел: 1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» (з наступними змінами і доповненнями): Наказ Мінфіну України від 20 жовтня 1999 року № 246, [електронний ресурс]. - доступ. - http://buhgalter911.com /Res/PSBO/PSBO9.aspx 2. Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 2 «Запаси»: від 01 січня 1993 року [електронний ресурс]. - доступ.- http://zakon4.rada.gov.ua/laws/ show/929_021 3. Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку запасів №2: Наказ Мінфіну України від 10.01.2007р. N 2, [електронний ресурс]. - доступ.- http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1023.2290.3&nobreak=1
