3 курс, спец. «Облік і аудит», д/ф, Наук. Кер. – Гут Л.В., Чернівецький торговельно – економічний інститут КНТЕУ, м. Чернівці
Рентабельність праці, як основний показник її ефективності та вплив на прибутковість підприємства
Прибутковість підприємства, співвідношення його витрат та результатів діяльності є основним питанням при визначенні шляхів покращення ефективності діяльності. Групи показників рентабельності відіграють при цьому важливу роль. Вони в загальному визначаються, як відношення прибутку до одного з показників функціонування підприємства, що дає змогу виявити не тільки загальну економічну ефективність підприємства, а й оцінити інші сторони його діяльності. Також вони допоможуть своєчасно зреагувати на кризові явища економіки та швидко оцінити стан суб’єкта господарювання. Важливе місце серед них посідають показники прибутковості праці, а саме, рентабельність та продуктивність праці. Очевидно, для того, щоб керувати ефективністю, результативністю праці працівників необхідно для початку правильно її визначити та оцінити. Це неможливо зробити без вище вказаних показників. Різниця між показником продуктивності праці та показником рентабельності праці на перший погляд невелика. Обидва характеризують її ефективність та співвідношення витрат та результатів. Проте тут і виникає особливість та відмінність кожного. Найчастіше результати виражаються обсягами продукції або розміром прибутку. Якщо в розрахунку ефективності результати характеризуються обсягом продукції, то ми маємо показники, які називаються продуктивністю, а якщо результати характеризуються розміром прибутку, то такі показники ефективності називаються рентабельністю [1]. На наш погляд, показник рентабельності праці є більш універсальним показником, оскільки характеризує співвідношення прибутку від використання даного виду ресурсів, до відповідних затрат праці [2]. Дане співвідношення є більш актуальним для керівників підприємства, адже орієнтоване на загальний фінансовий результат, а не на прибутковість виготовленої продукції. Воно характеризується більш важливими поняттями доданої вартості та прибутку. Крім того, якщо у чисельнику формули продуктивності праці брати обсяг виготовленої продукції, то по-перше, ми не можемо його достовірно визначити, оскільки підприємство може спеціалізуватися на декількох видах продукції та надавати різні послуги, по-друге, у знаменнику витрати можуть бути змінними. В сучасних ринкових умовах не існує явної залежності між прибутком і продуктивністю або рентабельністю праці. Це призвело до зменшення їх практичного використання, особливо показників рентабельності праці. Зміна рентабельності праці й прибутку не завжди відбувається в одному напрямку. Прибуток може бути отриманий за рахунок цінового фактора і при низькій ефективності використання праці, що, в свою чергу, негативно вплине на рентабельність праці та загальну привабливість підприємства з точки зору найманого робітника [4]. Кожен працівник прагне до власного збагачення для задоволення власних потреб. Але при цьому він абсолютно не задумується, який прибуток отримає підприємство і чи отримає його взагалі. Він переймається тільки прибутковістю власної праці. Тут і втрачається головна ланка зв’язку між рентабельністю праці і прибутковістю суб’єкта господарювання. Адже, якщо керівництво буде стимулювати впровадження факторів підвищення рентабельності праці, то це, в свою чергу, сприятиме зацікавленості працівників у процвітання підприємства. Вони можуть докладати максимум сил для підвищення його прибутковості, яка слугує не тільки гарантом постійної зайнятості працівника, а й забезпечує додаткові матеріальні винагороди та соціальні вигоди та пільги. Стабільна зайнятість є довгостроковою перспективою для робітників, а решта вигод – короткостроковими. Зміна рентабельності праці й прибутку може відбуватися і в інші напрямки. Наприклад, висока продуктивність праці й рентабельність не завжди супроводжуються зростанням прибутку, якщо товар не користується попитом. Звісно, при узгоджених діях керівництва та при своєчасному аналізі ринку, буде не доцільно вкладати кошти в розвиток продуктивності праці. Проте час тут є важливим фактором, оскільки конкурентноздатність підприємства може різко змінитись. Тому сили на ефективне управління повинні спрямовуватись у правильне русло. Важливим аспектом ефективності праці є питання ефективного управління нею. Існує ціла низка систем класифікацій факторів, що впливають на рентабельність праці. Проте, ми вважаємо за потрібне наділити особливою увагою саме фактори організаційного управління рентабельністю праці. До них можна віднести фактори мотиваційного впливу на персонал, фактори покращення кадрової політики, управлінські здібності керівника та вміння пристосовуватись і своєчасно реагувати на зміни в економіці. Для прикладу можемо навести певні характеристики управління рентабельністю праці торговельного підприємства. Яких би зусиль не докладали підприємства роздрібної торгівлі по підбору широкого асортименту товарів, по зниженню собівартості, це може не мати ефекту, якщо не буде ефективною праця саме продавців, оскільки ніякий товар самостійно не продається. А для того, щоб продавець був зацікавлений у якісному обслуговуванні покупців, потрібно, щоб його праця була гідно оплачуваною. Існує також велика ймовірність плинності кадрів на торгових підприємствах із-за робочого графіку, в якому має місце перевищення законодавчо встановленого робочого часу, велика матеріальна відповідальність прогули, а в результаті низька ефективність роботи торгових підприємств. З цими проблемами може справитись керівник, який буде ефективно здійснювати організацію робочих місць. Одним з найпотужніших та найефективніших засобів стимулювання персоналу до творчої та активної праці є механізм заохочування, різні системи якого сприяють зацікавленості у підвищенні кінцевих результатів сво\ї праці, що позитивно впливає на формування прибутків і показника рентабельності праці. Отже, рентабельність праці є важливим показником оцінки ефективності діяльності працівника і підприємства в цілому. Існують певні суттєві відмінності між даним показником та продуктивністю праці, завдяки яким можна зробити висновок, про універсальність першого показника. Ефективне управління рентабельністю праці на підприємстві є запорукою зростання його прибутковості. Список використаних джерел 1. Прасол В.М. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Навчальний посібник / В.М. Прасол, - Харків: ХНАМГ, 2007. - 264 с. [Електронний ресурс] / /Режим доступу: http://eprints.kname.edu.ua/4333/1/ПРАСОЛ.pgf 2. Бухалков М.І. Показники продуктивності і рентабельності праці персоналу / М.І. Бухалков, - Економічна теорія та економічні науки. – 2009. – № 5 (54) [Електронний ресурс] / /Режим доступу: http://ecsocman.hse.ru/data/2011/09/23/1267454654/11.pdf 3. Семикіна М.В. Продуктивність праці: методологія вимірювання, передумови зростання / М.В.Семикіна, - Наукові праці КНТУ. Економічні науки. – 2010. – № 17 [Електронний ресурс] / /Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/natural/npkntu_e/2010_17/stat_17/70.pdf 4. Чернега І.І. Проблеми визначення понять продуктивності й ефективності праці / І.І. Чернега, - Збірник наукових статей Таврійського державного агротехнічного університету. - УДК 311.42. – 2012.- [Електронний ресурс] / /Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/znptdau/2012_17_2/17-2-33.pdf
