4 курс, спец. «Менеджмент організації», д.ф.н., Наук. кер. – Гут Л.В., Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, м. Чернівці
ПРОДУКТИВНІСТЬ ПРАЦІ ТА МЕХАНІЗМИ ЇЇ УДОСКОНАЛЕННЯ НА ТОРГОВЕЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВАХ
В сучасних умовах, коли торгівля стрімко розвивається, ефективне управління продуктивністю праці є необхідною умовою функціонування конкурентоздатного торговельного підприємства. Так, управління продуктивністю праці – це частина процесу управління, яка включає в себе планування, організацію, керівництво, контроль і регулювання, засноване на співвідношенні кількості продукції, реалізованої торговельною системою, і витрат на цю продукцію [5, с. 523]. Ріст продуктивності праці в торгівлі досягається не лише впровадженням новітніх досягнень в області техніки, технології та управління підприємством, але й ефективною системою стимулювання праці, а також акцентування уваги не на кількості персоналу, а на його якості. Так, стимулювання працівників торгівлі з метою заохочення підвищувати продуктивність праці, а також якісний відбір працівників, є головним завданням управлінців в сучасних умовах. Управління продуктивністю праці працівників було розглянуте багатьма вітчизняними науковцями, а саме: Кривошей В.В., Здорова О.І., Богині Д.П., Пітель Н.Я., Філева В., Плаксова В.А., Павловської Н.О., Шалімова В.В. та інші. Дещо вужче, а саме, з точки зору продуктивності праці на торгівельних підприємствах досліджували сучасні економісти Лєбєдєва С.Н., Мисникова Л.В., Марцин В.С., Мазаракі А.А., та інші. Незважаючи на численні дослідження вітчизняних та зарубіжних науковців, особливості управління продуктивністю праці працівників торгівлі, а тим більше механізми їх удосконалення, недостатньо висвітлені в сучасних наукових виданнях. Об’єктом дослідження є продуктивність праці персоналу торговельних підприємств. Предмет полягає у дослідженні механізмів удосконалення продуктивності праці на торговельних підприємствах. Мета дослідження полягає в аналізі методологічних основ ринкового механізму управління продуктивністю праці та їх удосконалення . З мети випливають завдання даного дослідження, зокрема: o з'ясування суті продуктивності праці та її особливостей; o вивчення факторів, які визначають продуктивність праці персоналу торговельного підприємства; o обґрунтування шляхів підвищення продуктивності праці персоналу торговельного підприємства. Продуктивність праці – результативність праці, результат праці отриманий на одиницю витрат, пов’язаних з використанням трудових ресурсів підприємства, у вузькому розумінні – обсяг реалізації товарів одними працівником за одиницю робочого часу або кількість робочого часу, що витрачається на реалізацію одиниці товарообігу. З цього випливає пряма залежність товарообігу від продуктивності праці. Так, базуючись на даних Державної служби статистики в Україні, нами було проаналізовано динаміку товарообігу в Україні у 2007-2011рр. (Табл. 1) [9]. Таблиця 1 Динаміка товарообігу, середньооблікової чисельності працівників та середньої продуктивності праці в торгівлі в Україні Показники Роки 2007 2008 2009 2010 2011 1. Розмір товарообігу, млн. грн. 178 233 246 903 230 955 280 890 350 059 2. Середньооблікова чи- сельність працівників в торгівлі, тис. осіб 11 413 11 390 10 653 959,9 950,1 3. Середня продуктивність праці одного працівника, тис. грн. 15,62 21,68 21,68 292,62 368,44
Дані таблиці свідчать про зростання обсягу товарообігу та середньої продуктивності праці одного працівника в торгівлі, а також про зменшення середньооблікової чисельності працівників в торгівлі в Україні за період з 2007 по 2011 рік. Таблиця 2 Аналіз динаміки товарообігу, середньооблікової чисельності працівників та середньої продуктивності праці в торгівлі в Україні
Показники Відхилення 2008/2007 2009/2008 2010/2009 2011/2010 абсо- лютне від- носне, % абсо- лютне від- носне, % абсо- лютне від- носне, % абсо- лютне від- носне, % 1.Розмір товарообігу, млн. грн. 68670 38,5 -15948 - 6,5 49935 21,6 69169 24,6 2.Середньооблікова чисельність працівни-ків в торгівлі, тис. осіб - 23 - 0,2 - 737 - 6,5 -9693,1 - 91,0 - 9,8 - 1,0 3.Середня продук-тивність праці одного працівника, тис. грн. 6,06 38,8 – – 270,94 1249,7 75,82 25,9 Більш детальний аналіз показує, що обсяг товарообігу в Україні в 2008 році порівняно з 2007 роком зріс на 68 670 млн. грн. або на 38,5%, в 2009 році порівняно з 2008 роком зменшився на 15 948 млн. грн. або на 6,5%, що пов’язане з економічною кризою 2009 року, в 2010 році порівняно з 2009 роком зріс на 49935 млн. грн. або на 21,6%, а в 2011 році порівняно з 2010 роком зріс на 69169 млн. грн. або на 24,6%. Середньооблікова чисельність працівників протягом п’яти років постійно зменшувалася, однак, найбільш показовими були 2009 рік, в якому порівняно з 2008 роком чисельність працівників зменшилась на 937 тис. осіб, або на 6,5% зменшилась, а також 2010 рік, в якому зменшення чисельності працівників порівняно з 2009 роком становило 9693,1 тис. осіб або 91,0%. Економічна криза 2009 року вплинула і на продуктивність праці одного працівника в торгівлі, яка порівняно з 2008 роком не змінилась. Вихід України з кризи призвів до стрімкого зростання продуктивності праці в 2010 році порівняно з 2009 роком на 270,94 тис. грн. або на 1249,7%, а в 2011 році порівняно з 2010 роком на 75,82 тис. грн. або на 25,9%. Аналіз динаміки товарообігу, середньооблікової чисельності працівників та середньої продуктивності праці в торгівлі в Україні за п’ять років свідчить про те, що зростання обсягу товарообігу за цей період є наслідком виключно росту продуктивності праці. Проаналізуємо вплив зміни чисельності працівників та продуктивності праці одного працівника на динаміку товарообігу України, наприклад, в 2011 році порівняно з 2010 роком. Зокрема: зменшення чисельності працівників в торгівлі призвело до зменшення обсягу товарообігу на 2867,72 млн. грн. (-9,8 × 292,62); зростання продуктивності праці одного працівника зумовило збільшення обсягу товарообігу на 72036,58 млн. грн. (75,82 × 950,1) Звідси, загальне зростання обсягу товарообігу з врахуванням впливу зміни середньооблікової чисельності працівників в торгівлі та зміни продуктивності праці становить 69169 млн. грн. (-2867,72 + 72036,58) Аналіз показує, що основним і, в даному випадку, єдиним чинником зростання обсягу товарообігу в Україні в 2011 році порівняно з 2010 роком стало зростання продуктивності праці. Ефективне використання сформованого на торговельному підприємстві персоналу в значній мірі забезпечується реалізацією програми управління продуктивністю праці, відповідно до конкретно взятих працівників, до поставленого завдання і т.д. Така комплексна реалізація програми управління продуктивністю праці торговельних працівників сприяє інноваційному розвитку торговельних підприємств, а отже й зростанню їх конкурентних переваг у майбутньому. Таким чином, для удосконалення системи управління продуктивністю праці працівників торговельного підприємства варто розглянути відповідні механізми, що мають безпосередній вплив на неї. Чинниками зміни продуктивності праці є ті рушійні сили або об’єктивні і суб’єктивні фактори, під впливом яких змінюється її рівень. До таких чинників можливо віднести технічний прогрес, удосконалення організації виробництва, управління і праці, зміну форм власності тощо. Сучасні економісти пропонують розрізняти чинники та умови (передумови) за ступенем дії на рівень продуктивності праці. Якщо перші безпосередньо визначають стан знарядь праці, предметів праці, робочої сили та ефективність їхньої взаємодії, то останні безпосередньо не діють на продуктивність праці, а створюють базу для активного прояву чинників, що визначають зміни продуктивності праці. Резерви підвищення продуктивності праці – це невикористані можливості економії затрат праці (як живої, так і уречевленої) за рахунок дії тих чи інших чинників удосконалення техніки, технології, поліпшення організації праці та управління. Резерви тісно пов’язані з чинниками зростання продуктивності праці. Якщо той чи інший чинник розглядати як можливість, то використання пов’язаного з ним резерву – це процес перетворення можливості у дійсність. Кожній групі чинників зростання продуктивності праці відповідає аналогічна група резервів, а саме резерви кращого використання матеріально-технічних засобів виробництва і робочої сили, та резерви кращого поєднання їх у трудовому процесі [6, с.164-169]. Отже, резерви підвищення продуктивності праці персоналу торговельного підприємства можливо шукати за такими напрямками: 1. Оптимізація структури персоналу торговельного підприємства 2. Покращення якісного складу персоналу у частині досвіду окремих категорій працівників 3. Зменшення втрат робочого часу. Для подальшого дослідження необхідно визначити характеристики факторів та резервів підвищення продуктивності праці. Фактори зміни певного показника – це сукупність усіх рушійних сил і причин, що визначають динаміку цього показника. Відповідно фактори зростання продуктивності праці – це вся сукупність рушійних сил і чинників, що ведуть до збільшення продуктивності праці. Фактори підвищення продуктивності праці персоналу торговельного підприємства можна поділити на дві групи: 1) внутрішні – якими може керувати суб'єкт господарської діяльності (управління, організація, трудові відносини, кваліфікація і мотивація персоналу, техніка і технологія, умови праці, інновації тощо); 2) зовнішні – перебувають поза сферою керування суб'єкта господарювання (політичне становище у країні і світі, рівень розвитку ринкових відносин, конкуренція, науково-технічний прогрес, загальний рівень економічного розвитку, якість і кількість трудових ресурсів країни, культура, моральність, соціальні цінності, наявність природних багатств, розвиток інфраструктури тощо) [4, с.316-317]. Необхідно зазначити, що резерви зростання продуктивності праці персоналу торговельного підприємства – це такі можливості, які вже виявлені, але з різних причин поки що не використані. Таким чином, використання резервів зростання продуктивності праці - це процес перетворення можливого у дійсне. Резерви зростання продуктивності праці класифікують так само, як і фактори [7]. Необхідно зазначити, що внутрішні резерви виявляються і реалізуються безпосередньо на торговельному підприємстві. Наявність внутрішніх резервів зумовлена недостатньо ефективним використанням техніки, а також робочого часу, прихованим безробіттям тощо. Внутрішні економічні резерви зростання продуктивності праці персоналу на торговельному підприємстві поділяються на 5 підгруп, з яких випливають шляхи удосконалення досліджуваної системи, зокрема: • удосконалення матеріального та морального стимулювання персоналу; • поліпшення використання робочого часу; • економія чисельності працівників; • зменшення рівня плинності працівників; • удосконалення наукової організації праці персоналу роздрібного торговельного підприємства. В кожний конкретний період треба використовувати ті резерви, що дають максимальну економію праці за мінімальних витрат. Важливим резервом підвищення продуктивності праці є матеріальна зацікавленість персоналу у поліпшенні кінцевих результатів діяльності торговельного підприємства. Для удосконалення матеріального стимулювання праці персоналу, крім основного заробітку, який нараховується відповідно до встановленої міри праці, керівництву підприємств необхідно застосовувати додаткові форми оплати праці – премії. Адже її виплата зумовлена, як правило, досягненням додаткових результатів порівняно з прийнятими нормами [6, с.257]. Зазначені резерви росту продуктивності праці на торговельному підприємстві при умові їх грамотної та послідовної, неухильної реалізації здатні: оптимізувати структуру працівників підприємства; покращити якісний склад персоналу; зменшити втрати робочого часу; закласти основи до використання перспективних резервів росту продуктивності праці; в цілому підвищити ефективність господарювання підприємства [7]. Отже, проаналізована нами інформація, дозволила зрозуміти важливість і значущість продуктивності праці працівників торговельного підприємства. Запропоновані внутрішні резерви підвищення продуктивності праці персоналу торговельного підприємства здатні призвести до економії праці за мінімальних витрат, і як наслідок спрямовані на максимізацію результатів від їхнього використання. Список використаних джерел: 1. Бланк И.А. Торговий менеджмент. –2-е изд., перераб. и доп./ И.А.Бланк – К.: Эльга, Ника-Центр, 2004. – 784 с. 2. . Воробйова Ю.М. Управління ресурсами підприємства: навчальний посібник / Ю.М. Воробйова, Б.У. Холод. – К.: Центр навчальної літератури. 3. Краснокутська Н.С. Потенціал підприємства: формування та оцінка: навчальний посібник / Н.С. Краснокутська – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 352 с. 4. Марцин В.С. Економіка торгівлі: Підручник. / В.С. Марцин – К.: Знання, 2008. – 603 с. 5. Організація торгівлі / [Апопій В.В., Міщук І.П., Ребицький В.М. та ін.]. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 616 с. 6. Тимош І.М. Економіка праці: Навч. посібник. / І.М. Тимош – Тернопіль: Астон, 2001 – 347 с. 7. Гутафель В.В.. Резерви підвищення продуктивності праці персоналу торговельного підприємства. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Vchtei/2009_3/2009-V3_12.pdf 8. Данілова Н.М. Методи управління продуктивністю праці в роздрібній торгівлі як один з інструментів інноваційного розвитку підприємств. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://eztuir.ztu.edu.ua/4948/1/76.pdf 9. Державна служба статистики України. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/
