Орися Токар,
6 курс, спец. «Облік і аудит», з.ф.н.,
Наук. кер.- к.е.н., доцент Грінчук М.С.
Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ
м. Чернівці
ЕТАПИ ПРОВЕДЕННЯ АУДИТУ НЕОБОРОТНИХ АКТИВІВ
Виникнення аудиту у період становлення незалежності України у 1990-х роках звернуло увагу вчених до розгляду аудиту як виду громадського контролю та, як розділу науки. Вдосконалення методології аудиту є предметом наукових праць багатьох вітчизняних вчених, зокрема Ф. Ф. Бутинця, Б. І. Валуєва, С. І. Дерев’янко, В. П. Пантелєєва, О. А. Петрик, В. Я. Савченка, В. В. Сопка та багатьох інших.
Метою аудиту необоротних активів є формування незалежної думки фахівців, аудиторський рівень яких визнаний Аудиторською палатою України, щодо достовірності, законності, якості, прозорості, повноти, своєчасності обліку господарських операцій з основними засобами, нематеріальними активами, довгостроковими фінансовими інвестиціями, дебіторської заборгованості та іншими видами необоротних активів, їх відображення у звітності, що обумовлено чинним законодавством і добровільними договірними відносини з замовником.
Дійсно, проведення аудиту можливо розподілити на такі етапи: підготовчий, проміжний, основний і заключний [1, с.118].
На підготовчому етапі аудитор підписує договір на проведення аудиторської перевірки, визначає загальний стан та надає оцінку системі внутрішньогосподарського контролю, та внутрішнього аудиту, здійснює оцінку аудиторського ризику, його складових, обирає методи контролю, визначає напрями перевірки, формує план та програму аудиту.
Саме на цьому етапі аудитор визначає особливості господарської діяльності судноремонтного підприємства, специфіку його галузі, основні господарські процеси, зокрема з необоротними активами та їх суть шляхом опитування, анкетування.
Особливостями проведення аудиторської перевірки необоротних активів виробничих підприємств ми вважаємо наступні:
1) специфіка організації підприємств - акціонерні товариства відкритого або закритого типів;
2) специфіка виробництва, яка пов’язана із застосуванням галузевих основних виробничих засобі;
3) особливості технологічного процесу;
4) висока ступінь кооперації та розподілу праці, наявність філій, дочірніх підприємств;
6) різноманітність та вагома частка основних виробничних засобів.
На проміжному етапі аудитор здійснює поглиблену оцінку системи обліку і внутрішньогосподарського контролю, внутрішнього аудиту, а саме проводить аналіз звітів і висновків аудиторів підприємства, або іншого органу внутрішнього контролю - Спостережної Ради, що характерне для акціонерного товариства. В останньому випадку аудитор розглядає звіти, які подає Рада до Правління і аналізує прийняття відповідних рішень членами Правління, їх дій а також висновки, матеріали службових розслідувань ревізійною комісією акціонерних товариств.
На основному етапі аудитор застосовує методичні та технічні прийоми і проводить перевірку згідно з планом, програмою; здійснює збір аудиторських доказів, згідно з графіком проведення аудиту.
До стандартного набору аудиторських процедур відносимо: перевірку документів, запит, підтвердження, перерахунок, повторне виконання, аналітичні процедури [2, с.87]. Слід відмітити, що отриманню аудиторських доказів сприяє і застосування інших аудиторських процедур: спостереження, а саме інвентаризація необоротних активів, запит до технічних служб (відділів) підприємства, підтвердження залишків на рахунках синтетичного обліку 10-19, перевірка арифметичних розрахунків, проведення аналізу для оцінки фінансового стану підприємства за даними звітності.
Перевірка необоротних активів дозволяє виявити галузеві господарські операції з ними, підтвердити наявність об’єктів довгострокового характеру. Специфічним аспектом аудиту необоротних активів, вважаємо перевірку питання наявності, використання та руху об’єктів основних виробничих засобів з неостаточно встановленим терміном експлуатації; нарахування амортизаційних відрахувань; контроль їх обліку та терміну експлуатації.
Висновки аудитора згідно плану і програми перевірки відображають у робочих документах. Результати перевірки об’єктів основних виробничих засобів з неостаточно встановленим терміном експлуатації можуть знайти відображення у робочому документі “Перевірка статті “Основні засоби”.
На заключному етапі аудиту виявляють порушення законодавства з питань обліку господарських операцій з необоротними активами, які завдали збитку або можуть негативно вплинути на інтереси акціонерів або на прийняття рішень керівництвом судноремонтного підприємства. Їх слід детально розкрити у аудиторському звіті. Крім того, аудитор формує аудиторський висновок щодо мети аудиту необоротних активів підприємства, зокрема перевірки специфічних об’єктів — основних виробничих засобів з неостаточно встановленим терміном експлуатації.
Список використаних джерел:
1. Основи аудиту: навч. посіб. / С. І. Дерев’янко, С. О. Олійник, Н. П. Кузик, О. М. Ганяйло. — К.: Центр учбової літератури, 2008. — 328 с.
2. Практичний аудит: анфАС та ПРОФІль / А. Клімов, О. Міронова, В. Пантелєєв, К. Утенкова; за ред. В. Ю. Лісіної. — Х.: Фактор, 2010. — 720 с.
