Милинка Г., Україна в контексті міжнародних міграційних... - Форум
Понеділок, 05.12.2016, 16:29
Приветствую Вас Гість | Регистрация | Вход

Всеукраїнська студентська інтернет-конференція

Меню сайта
Форма входу
Друзі сайту
Статистика

Милинка Г., Україна в контексті міжнародних міграційних... - Форум

[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
Сторінка 1 з 11
Форум » Матеріали конференції 23.11.2012 » Аспекти міжнародної інтеграції України в контексті глобалізаційних процесів » Милинка Г., Україна в контексті міжнародних міграційних...
Милинка Г., Україна в контексті міжнародних міграційних...
conf-cvДата: Неділя, 25.11.2012, 18:31 | Повідомлення # 1
Admin
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1656
Нагороди: 5
Репутація: 8
Статус: Offline

Ганна Милинка,



2 курс, спец. «Менеджмент організації торгівлі», д./ф.
Наук. Кер. – Короп Б.М.
Чернівецький торгівельно-економічний інститут КНТЕУ, м. Чернівці




Україна в контексті міжнародних міграційних процесів: тенденції розвитку та правове регулювання



Міграція як явище виникла одночасно із самим людством. Немає жодної країни у світі, котра б на різних етапах свого розвитку тією чи іншою мірою не була задіяна у світових міграційних процесах: чи то у ролі країни-донора - постачальника трудових ресурсів, чи то у ролі країни-реципієнта. Масова міграція населення є однією з найбільш характерних особливостей життя світового співтовариства кінця ХХ століття та початку ХХІ століття. Сучасний міжнародний ринок робочої сили включає різноспрямовані потоки трудових ресурсів, які перетинають національні кордони. Він об’єднує національні ринки робочої сили та виявляється у формі трудової міграції.
Проблема міграційних процесів в Україні розглядається у багатьох вітчизняних наукових працях. Зокрема, у наукових дослідженнях І.А. Малютіна, І.О. Щебликіна, О.В. Поліщука, Г.П. Балабанової, О. Клименко.
Основною метою статті є аналіз міграційних процесів в Україні, а також розробка пропозицій щодо оптимізації державного регулювання цієї проблеми.
Завдання дослідження:
• охарактеризувати регулювання міжнародної міграції робочої сили;
• розглянути зовнішню трудову міграцію;
• розкрити участь України в міждержавному обміні робочою силою.
Об’єктом дослідженя виступають міжнародні міграційні процеси.
Міжнародні міграційні процеси потребують регулювання з боку держав, що беруть участь в обміні трудовими ресурсами. Контролю і регулюванню підлягають соціальний, віковий та професійний склад мігрантів, рівень в'їзду та виїзду іноземних трудящих. Функції міждержавного та внутрішньодержавного розподілу робочої сили, регулювання обсягу та структури міграційних потоків дедалі більшою мірою виконують міністерства праці, внутрішніх та закордонних справ, а також спеціально створені державні та міждержавні органи. Згідно з прийнятою в міжнародних відносинах практикою країни, які обмінюються робочою силою, визнають пріоритет норм міжнародного права над національним законодавством. Глобалізація виробництва, посилення взаємозалежності національних економік і, як наслідок, виникнення та постійний розвиток міжнародного ринку праці, що охоплює потоки трудових ресурсів, які перетинають національні кордони, призводять до трудової міграції громадян України.Трудові мігранти, які виїжджають за кордон – це особи, які здійснюють переселення, тобто перетинають державний кордон із метою пошуку роботи, високого рівня оплати праці, кращих умов життя.
Головною причиною трудової міграції з України можна, безумовно, вважати соціально-економічну. Важливими чинниками, які спонукають українців до виїзду за межі держави, є також низький рівень життя та безробіття. Дана обставина змушує громадян України шукати для себе кращої долі за кордоном, що цілком відповідає прагненню людини, яка бажає знайти роботу, достойну оплату її праці і має на це конституційне право.
Починаючи з кінця 1980-х рр і досьогодення. Україна перетворюється на один з активних експортерів робочої сили, переважно нелегальних мігрантів. Згідно із статичними даними, не менше 7 млн. українців щорічно перебувають за кордоном з комерційними цілями або пошуках тимчасової або постійної роботи.
Стійка тенденція трудової міграції з України призводить до негативних наслідків в економіці України. Насамперед, це виїзд за кордон висококваліфікованої робочої сили, (так званий «відтік умів») та наукових кадрів. За експертними оцінками, витрати на підготовку одного фахівця з повною вищою освітою в Україні становлять близько 20 тис. доларів США. За даними Державного комітету статистики України, впродовж останніх десяти років з а кордон емігрували 574 доктори наук та близько тисячі кандидатів наук, третина з них – перспективні фахівці молодше 70 років.
Проте, поряд з негативними наслідками трудова міграція в Україні має і свої позитивні наслідки. Насамперед – це додаткові надходження у країну коштів, зароблених трудовими мігрантами. Близько 8,7 млрд. доларів США надійшло в Україну за 2007 рік від українських заробітчан за кордону, що практично дорівнює обсягу прямих іноземних інвестицій в Україну з 2007р [3, с. 29].
На 2008 рік, за різними джерелами за кордоном перебувало понад 7 млн. громадян України. Основна кількість наших мігрантів зосереджена в країнах Європи та Америки: Аргентина – 100 тис осіб, Бразилія – 150 тис. осіб, Великобританія – 70 тис. осіб, Греція – 20 тис. осіб, Іспанія – 400 тис. осіб, Канада – 150 тис. осіб, США – 500 тис. осіб, Польща – понад 400 тис. осіб, Туреччина – 30 тис. осіб та ін.
З усієї кількості громадян України за кордоном перебуває легально близько 500 тис. осіб, а решта – нелегально.
За даними Міністерства праці та соціальної політики, передовиками у постачанні дешевої робочої сили є чотири області: Закарпатська, Львівська, Івано-Франківська та Чернівецька. Вихідці з цих регіонів переважно виїжджають на південь Європи – Грецію, Італію, Португалію, Іспанію, а також Чехію і Польщу [2, с. 101].
Зазначимо міграційний рух населення України за січень – березень 20011 року (див.таблицю1 ).
Таблиця1.
Міграційний рух населення України у січні-вересні 2011 року [5].
У межах України Зовнішня міграція
число прибулих число вибулих приріст число прибулих число вибулих приріст
Осіб
Україна 457609 457609 х 22978 10728 12250
Автономна Республіка Крим 17773 16526 1247 2094 571 1523
області
Вінницька 22407 21927 480 929 312 617
Волинська 12338 11468 870 362 234 128
Дніпропетровська 31533 32776 –1243 1604 774 830
Донецька 35562 36826 –1264 2275 1062 1213
Житомирська 16413 16058 355 367 266 101
Закарпатська 6024 6110 –86 230 257 –27
Запорізька 16225 16755 –530 976 505 471
Івано–Франківська 11403 11092 311 470 308 162
Київська 23367 17678 5689 981 177 804
Кіровоградська 11434 11891 –457 264 162 102
Луганська 21965 23786 –1821 1007 695 312
Львівська 21342 22362 –1020 433 416 17
Миколаївська 10056 10231 –175 417 222 195
Одеська 22773 22791 –18 2397 539 1858
Полтавська 16507 16850 –343 527 196 331
Рівненська 13613 14319 –706 156 220 –64
Сумська 14367 14779 –412 410 174 236
Тернопільська 9802 10077 –275 273 264 9
Харківська 29531 30309 –778 911 634 277
Херсонська 10906 11262 –356 292 187 105
Хмельницька 17248 16987 261 553 231 322
Черкаська 15760 14561 1199 555 194 361
Чернівецька 7068 6855 213 470 202 268
Чернігівська 12780 11915 865 650 195 455
м.Київ 26401 29038 –2637 2763 1551 1212
Севастополь (міськрада) 3011 2380 631 612 180 432
Виходячи з зазначених даних можна побачити, що за даний період, згідно з даними Державного комітету статистики України, найбільша кількість осіб виїхали за кордон з Чернівецької області (128 осіб), а найбільше осіб прибуло в Закарпатську область (152 особи).
Забезпечення та захист прав людини, зокрема зовнішніх мігрантів, входить до виключної компетенції держав. Для вирішення питань загального характеру держави, об’єднуючись (міжнародне договірне співробітництво та створення міжнародних організацій), беруть на себе зобов’язання діяти у відповідності до взятих на себе обов’язків. Для України – транзитної держави і водночас постачальниці власних нелегальних мігрантів – нагальним питанням є термінове укладення з країнами перебування українських громадян двосторонніх угод про їх тимчасове працевлаштування. Прикладом співпраці у цій сфері є Португалія, яка перша з європейських краї пішла назустріч Україні в розв’язанні проблем тимчасової міграції наших громадян. Але головне завдання України – створити необхідні для людей соціально-економічні умови і забезпечити повернення трудових мігрантів на Батьківщину, де так потрібні, особливо нині, соціально-активні громадяни і висококваліфіковані працівники [4, с.278-279].
Поширення еміграційних та імміграційних процесів переконує, що Україна вибрала і впевнено йде шляхом інтеграції у світовий економічний простір, де обмін робочою силою повинен стати одним із напрямів міждержавного співробітництва. Інтеграція України у міжнародний ринок праці - це не далека перспектива, це актуальна реальність сьогодення, що відіграє надто важливу роль для держави, але дуже мало уваги приділяється цим проблемам сьгодні. У світі давно склався міжнародний ринок робочої сили. На шляху України у світове співтовариство, необхідно в нагальному порядку розглядати питання оптимального входження в процеси міжнародної міграції. Ці явища давно відомі населенню України, оскільки українці традиційно були одними з найбільш мігруючих народів. Масова трудова міграція стала результатом непродуманої політики в Україні, наслідком якої стало виселення активних громадян за межі країни. Тому враховуючи складну демографічну ситуацію, а також інтенсивність міграційних потоків в Україні, слід значну увагу приділити розробці держаної міграційної політики, яка повинна регулювати процеси трудової міграції. Контролю та регулюванню підлягають соціальний, віковий та професійний склад мігрантів, рівень в’їзду та виїзду іноземних трудящих. Завдання управління міграцією, особливо її зовнішніми формами полягає не в тому, щоб зводити бар’єри через систему адміністративно-обмежувальних заходів, які не дають можливості мігрантам потрапляти в розвинені країни, а в тому, як на основі дотримання прав людини та гуманітарних принципів управляти міграційними потоками населення з врахуванням інтересів держави і країн чи регіонів, які приймають мігрантів.
Сучасний стан економіки України значною мірою обумовлений змінами, що відбулися в політичному та економічному житті країни в кінці ХХ та на початку ХХІ століття. За соціалістичного ладу Україна повністю була інтегрована в радянську економіку на залежній основі. Після здобуття незалежності деформована внаслідок нераціонально організованої спеціалізації виробництва структура економіки стала серйозною перешкодою на шляху економічних перетворень, а розрив господарських зв’язків сприяв значному спаду обсягів виробництва. Дослідження сучасного стану трудової міграції демонструє наявність серйозних проблем функціонування міграційної політики в державі. Враховуючи кризову ситуацію в економіці України, неможливість повної та ефективної зайнятості населення, наявність високого рівня безробіття слід чекати, що еміграційні настрої у суспільстві будуть поширюватись і надалі.
Виїзди українців за кордон швидко стали звичним і розповсюдженим явищем. Наші співвітчизники працюють у Сполучених Штатах, Великобританії, Німеччині, Франції, Ізраїлі, Туреччині, Греції, на Кіпрі та у багатьох інших країнах. Паралельно з еміграційними набувають силу імміграційні процеси - понад шести тисяч іноземних громадян офіційно працевлаштувались в Україні упродовж чотирьох останніх років. Динамізм та масштабність розвитку зовнішньої зайнятості, існуючи недоліки діючої системи управління трудовою міграцією обумовили необхідність розробки шляхів вдосконалення державної міграційної політики в Україні [2, с. 97].
Інтеграція України у світову економічну систему передбачає розробку продуманої і збалансованої державної політики у сфері міграції. Від рівня регулювання процесів трудової міграції залежить налагодження стосунків між Україною та іншими державами світу, визнання та престиж нашої країни на міжнародному ринку праці. Для подальшого вдосконалення та підвищення ефективності механізму міждержавного обміну робочою силою на наш погляд необхідно:
• ратифікувати Конвенцію Міжнародної Організації Праці № 97 “Про трудящих-мігрантів” та Конвенцію №143 “Про зловживання у сфері міграції та забезпечення трудящім-мігрантам рівних можливостей, де передбачені основні норми умов праці, побутового та житлового забезпечення, транспортування та соціального страхування працівників. Без підписання названих законодавчих актів Україна не може розглядатись як рівноправний член європейського суспільства;
• створити Службу зовнішньої зайнятості, на яку були б покладені обов’язки організації працевлаштування та соціального захисту українських громадян за кордоном, здійснення контролю за приватними організаціями з працевлаштування, проведення експертних оцінок наслідків трудової еміграції та імміграції для України;
• розробити відповідні поправки до кримінального кодексу України з метою підвищення відповідальності за стихійну (нелегальну) міграцію, приховане вербування та контрабанду робочої сили;
• організувати діяльність аташе з працевлаштування при українських дипломатичних місіях за кордоном для підвищення соціальної захищеності наших працівників-мігрантів;
• створити через телебачення, радіо, центри зайнятості всіх рівнів діючу інформаційну мережу для ознайомлення громадян України з можливостями працевлаштування за кордоном [4, с. 280].
Для подальшого вдосконалення державної міграційної політики повинні створюватись умови для ефективної координації зусиль всіх зацікавлених сторін в галузі трудової міграції, проводитись робота по визначенню стратегічних цілей та перспективних напрямів взаємодії України з міжнародними організаціями праці.
Щоб стати дійсно ефективним інструментом регулювання міждержавного обміну робочою силою, міграційна політика України у сфері регулювання міграційних процесів повинна бути продуманою і збалансованою, спиратись на досвід традиційних країн експортерів та імпортерів робочої сили.
Таким чином, міжнародна міграція робочої сили — це процес організованого або стихійного переміщення працездатного населення з країни до країни, викликаний причинами економічного характеру.
Конкретне з'ясування сутності процесу міжнародної міграції робочої сили передбачає розгляд основних понять, які його характеризують. Ці поняття розкриваються перш за все у структурі населення за ознакою їх відношення до трудової діяльності.
Інтеграція України у світовий ринок праці передбачає всебічне врахування тенденцій розвитку сучасної міжнародної трудової міграції, її форм та особливостей, механізму її державного регулювання.
Таким чином, хоча пріоритети міграційної політики в Україні визначені, її практичне здійснення утруднене, насамперед, через хронічну недостачу бюджетних засобів. Першочерговими задачами є скорочення масштабів еміграції, перетворення безповоротної еміграції в поворотну, забезпечення гідних умов прийому іммігрантів і політичних біженців, усунення причин, що штовхають людей до нелегальної міграції.
Список використаної літератури:
1) Балабалова Г.П. Трудова міграція в Україні в умовах глобалізації Г.П. Балабалова// Держава та регіони.-2008.-№2.-с.9-13.
2) Малютін А.І. Трудова міграція України: тенденції розвитку А.І. Малютін//Зовнішня торгівля: право та економіка. – 2008.-№2.-с.97-102.
3) Поліщук О.В. Особливості формування та становлення основ міжнародного трудового (міграційного) права: сучасні тенденції О.В. Полыщук //Зовнішня торгівля: право та економіка. – 2008.- № 10.-с.27-37.
4) Щебликіна І.Ю. Роль України в міжнародних міграційних процессах І.Ю. Щебликіна// Держава та регіони.-2008.-№3.-с.278-281.
5) Міграційний рух населення України у січні-вересні 2011 року.
[Електроний ресурс].
Режимдоступу:http://www.ukrstat.org/uk/operative2011/ds/mr/mr_u/mr0911_u.html.

 
Форум » Матеріали конференції 23.11.2012 » Аспекти міжнародної інтеграції України в контексті глобалізаційних процесів » Милинка Г., Україна в контексті міжнародних міграційних...
Сторінка 1 з 11
Пошук: