Четвер, 28.03.2024, 23:16
Приветствую Вас Гість | Регистрация | Вход

Всеукраїнська студентська інтернет-конференція

Меню сайта
Форма входу
Друзі сайту
Статистика

Бондар А., Синергетична взаємодія факторів підвищення... - Форум

[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Форум » Матеріали конференції 25.04.2012 » Стратегії економічного розвитку підприємств в умовах глобалізації » Бондар А., Синергетична взаємодія факторів підвищення...
Бондар А., Синергетична взаємодія факторів підвищення...
conf-cvДата: Четвер, 10.05.2012, 16:32 | Повідомлення # 1
Admin
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1656
Нагороди: 5
Репутація: 8
Статус: Offline

Бондар А.,



,
Наук. кер.:Гут Л.В.
Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ




Синергетична взаємодія факторів підвищення фінансової стійкості підприємства




Трансформаційні процеси в економіці України призвели до погіршення соціально-економічного розвитку, зниження темпів виробництва продукції на підприємствах і, як наслідок, погіршення їх фінансового стану. Така ситуація не сприяє ефективній інноваційній політиці, знижує конкурентоспроможність продукції підприємств, уповільнює інтеграційні процеси України в Європейське і світове співтовариство.
Актуальність поліпшення фінансового забезпечення підприємств за таких умов стає найважливішим завданням як держави, так і самих господарюючих суб’єктів. Пошуку можливостей зміцнення фінансового стану повинен сприяти системний і об’єктивний аналіз діяльності підприємств, результати якого дозволяють оперативно реагувати на зміну зовнішнього і внутрішнього середовища бізнесу, приймати обґрунтовані управлінські рішення з фінансового регулювання. Критерієм ефективності таких рішень є рівень фінансової стійкості суб’єктів господарювання, за яким оцінюють достатність фінансових ресурсів для збалансованого сталого розвитку підприємств.
Дослідженню питань поліпшення фінансового забезпечення, зокрема, створення умов для фінансово стійкої діяльності господарюючих суб’єктів присвячено наукові праці як вітчизняних, так і зарубіжних учених, зокрема: Е. Альтмана, І.О. Бланка, В.Х. Бівера, І.Т. Балабанова, Ф.Ф. Бутинця, Т.В. Головко, С.Б. Довбня, Н.П. Дребот, К.В. Ізмайлової, Є.В. Калюги,
Г.Г. Кірейцева, А.П. Ковальо¬ва, В. В. Ковальова, Т. М. Ковальчук,
М. Я. Коробова, М.І. Куль¬чицького, Л.А. Лахтіонової, С.О. Левіцької, Р. Лису, Л.М. Лях, В.О. Мец, Є.В. Мниха, О.А. Петрик, З.Ф. Петряєвої,
В.М. Радіонової, Г.В. Савицької, В.К. Савчука, Р.С. Сайфуліна, Л.К. Сука, О.О. Терещенка, Н. Холта Роберта, А.В. Чупіса, В.В. Чепурко, А.Д. Шереме¬та та інших учених.
Однак, на сьогодні відсутня єдина методологія посилення фінансової стійкості підприємства, не досконалі методики і процедури її діагностики, оцінки та аналізу, не розроблені алгоритми використання їх результатів для прийняття управлінських рішень – це зумовлює наукове і практичне значення результатів такого вивчення.
Стійка діяльність підприємства залежить як від його внутрішніх можливостей – стратегії розвитку, ефективності використання наявних ресурсів, маркетингової політики, інформаційної обізнаності тощо, так і від факторів зовнішнього середовища – податкової, кредитної, цінової політики держави, рівня підтримки виробництва , стану ринкової інфраструктури та ін. Тобто зміцнення фінансової стійкості підприємства можливе за рахунок ефективного використання внутрішніх і зовнішніх можливостей та усунення небезпек, які притаманні виробництву [3, c. 15].
Все це впливає на стратегію розвитку підприємства, для реалізації якої необхідно створити гнучку внутрішню структуру управління підприємством; навчити управлінський персонал майбутніх дій при здійсненні тієї чи іншої стратегії та протидії впливу зовнішнього середовища, що дозволить приймати стратегічні рішення з такою ж швидкістю, з якою виникають зміни у зовнішньому середовищі; важливо правильно вибрати метод реалізації тих чи інших стратегічних рішень.
При прийнятті стратегічного рішення необхідно врахувати таке [4]:
 сумісність стратегії підприємства з його можливостями;
 наявність ресурсів для здійснення стратегії, доцільність та можливість їх використання;
 ступінь ризику.
Сучасна кризова ситуація в країні потребує комплексного, системного оздоровлення фінансового стану підприємств. За словами Я. Корнаї: "Половинчастість одного комплексу заходів знижує ефективність іншого. Загальна сума десяти різних половинчастих результатів дорівнює не сумі п’яти повноцінних успіхів, а скоріше п’яти повним поразкам" [1, c. 6]. Тобто йдеться за збалансованість запропонованих заходів, реалізація яких забезпечує синергічний ефект. Досягти останнього можна тільки використавши переваги якісного планування, яке передбачає не просто підтримання всіх бізнес-одиниць, а обґрунтування тих напрямків діяльності, які можуть принести максимальну економічну віддачу.
Зауважимо, що збалансоване якісне планування можна забезпечити складанням бізнес-плану, який підвищує шанси підприємства підтримувати належний рівень фінансової стійкості та планомірно його підвищувати.
Дослідження показують, що підприємства найчастіше використовують тільки окремі елементи бізнес-планування. Це пов’язано з багатьма факторами в основному макроекономічного характеру – нестабільність економіко-політичної ситуації, непродумане державне регулювання у формі довгострокових програм, відсутність методологічних розробок та інструментів реалізації бізнес-планів.
Опублікована останнім часом економічна література з питань розробки бізнес-планів орієнтована більше на зарубіжний досвід [1, 3, 4, 5]. Рекомендації таких посібників не завжди можна використати вітчизняними підприємствами, в яких економічна ситуація нестабільна, а інформаційна система не завжди адекватно її відображає.
Виходячи з реалій сьогодення, українським підприємствам, необхідний індивідуальний підхід до створення необхідної інформаційної бази (по окремих суб’єктах господарювання та проектах). Тільки в такому випадку можливий якісний процес бізнес-планування.
Основою виконання бізнес-планів є належне фінансове забезпечення підприємства, яке формується під впливом внутрішніх і зовнішніх чинників.
До внутрішніх можливостей належать виробничі, комерційні та фінансово-економічні. Так, виробничі резерви пов’язані з пошуком збільшення виробництва високоякісної конкурентоспроможної продукції, поліпшенням її асортименту, який би найбільшою мірою сприяв високоефективному використанню виробничого потенціалу підприємства і був зорієнтований на запити ринку.
Можливості комерційного характеру передбачають пошук перспективних ринків для збуту продукції підприємства, оперативне інформування керівників про зміну ринкової ситуації, вивчення можливостей впровадження на ринок нових видів продукції, забезпечення нормального проходження продукції від виробництва до споживача та ін. Фінансово-економічні можливості в першу чергу спрямовані на оптимізацію виробничого потенціалу підприємства, обґрунтований вибір стратегії його розвитку, а також ліквідацію впливу негативних факторів фінансового характеру.

Рис. 1. Класифікація можливостей підвищення фінансової стійкості підприємства, [5]

Зовнішні чинники, які найчастіше непідконтрольні підприємству, необхідно враховувати для того, щоб господарські рішення були максимально адаптовані до умов навколишнього середовища як природного, так і економічного. Що стосується зовнішніх резервів економічного характеру, які пов’язані з податковою системою, постачанням господарства товарно-матеріальними цінностями, ціноутворенням на продукцію і товари промислового характеру для села, соціально-екологічними проблемами, інфляційними процесами та ін., то їх освоєння підприємством неможливе без активної державної політики, спрямованої на підтримку товаровиробника.
Головними перспективними завданнями сучасної державної підтримки економіки, на нашу думку, є соціальне відродження, зростання обсягів виробництва продукції та рівня її рентабельності (не менше 10 %), зменшення цінового диспаритету між продукцією та ціною на товари промислового характеру, збільшення рівня інвестування, формування прозорого та ефективно функціонуючого ринку конкурентоспроможної продукції, посилення інноваційних впроваджень науки і техніки і т.п. Реалізація вищезазначених заходів можлива лише при удосконаленні механізму державної фінансової підтримки розвитку завдяки дотриманню принципу рівності доступу до прийнятих програм всіма товаровиробниками, незалежно від форми власності, розмірів та інших відмінностей у функціонуванні, а також при наявності прозорих схем контролю за цільовим фінансуванням з бюджету. Для цього необхідно систематизувати та вдосконалити існуюче законодавство.
Алгоритм підвищення рівня фінансової стійкості підприємств (рис. 2) враховує як внутрішні можливості (потенціал), так і зовнішні резерви підприємства, реалізація яких можлива лише за умов сприятливої політики держави.

Рис. 2. Алгоритм прогнозування підвищення рівня фінансової
стійкості підприємства

Оцінюючи внутрішній потенціал тестового підприємства, відзначимо наступні моменти, що притаманні не тільки йому, а є характерними для більшості функціонуючих підприємств країни.
В сучасних умовах суб’єктам господарювання бракує фінансових коштів, зростає диспаритет цін на матеріально-технічні ресурси та продукцію, що веде до зниження ефективності виробництва, низька забезпеченість кредитними та інвестиційними ресурсами, зростає зношеність (фізична і моральна) основних виробничих засобів тощо. Збитковість спонукає керівництво більшості господарств переглянути їх основну стратегію, розглядаючи навіть питання про повну відмову від такого виду діяльності.
Головним джерелом підвищення рівня фінансової стійкості є збільшення грошових надходжень підприємства, або зменшення виробничих витрат, тобто оптимізація грошових потоків. Найкращим резервом антикризового менеджменту є постійне удосконалення руху грошових потоків підприємства. Головна задача фінансового менеджера – забезпечити збалансованість матеріальних ресурсів і капіталу в кожний конкретний відрізок часу.
Визначаючи ефективність конкретних проектів (заходів) фінансового оздоровлення підприємства (зміцнення рівня фінансової стійкості), важливо вірно визначити елементи майбутніх надходжень і видатків грошових коштів. На основі такої прогнозної оцінки визначаються базові показники ефективності проекту, тобто аналітику необхідно впевнитись в ресурсній ефективності майбутнього проекту.
Очевидним є той факт, що чим більша різниця між доходами від виробництва і реалізації продукції та витратами, тим швидше (при інших рівних умовах) окупляться капіталовкладення.
Ліквідність грошового потоку, на відміну від інших показників ліквідності (абсолютної, загальної тощо) є внутрішнім фактором, який характеризуючи абсолютну величину грошових коштів, отриманих від звичайної діяльності, визначає ефективність функціонування підприємства за певні проміжки часу.
При визначенні генерації реальних ліквідних грошових потоків по конкретних проектах для отримання точніших результатів фінансового аналізу необхідно намагатися максимально точно проводити попередні розрахунки показників.
Література:
1. Заруба О.Д. Основи фінансового аналізу та менеджменту. – К.: 1995. – 110 с.
2. Свєшнікова М.С. Стратегія управління фінансовою стійкістю підприємства // Фінанси України. – 2000. – № 11. – С. 148.
3. Цигилик І.І., Крапельницька С.О., Мозіль О.І. Економічний аналіз господарської діяльності підприємства : Опорний конспект лекцій. – Центр навчальної літератури, 2004. – 99 с.
4. Чепурко В.В. Моделі ситуативної діагностики фінансового стану аграрних підприємств // Фінанси України. – 2000. – № 6. – С. 79-90.
5. Шевчук О.Д. Інтегральна оцінка фінансової стійкості аграрних підприємств// Науковий вісник Національного аграрного університету. – К. – 2006. – Вип. 97. – С. 227-231.

 
Форум » Матеріали конференції 25.04.2012 » Стратегії економічного розвитку підприємств в умовах глобалізації » Бондар А., Синергетична взаємодія факторів підвищення...
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Пошук: