Наук. кер. ― Добржанська І. М., Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, м. Чернівці
РИНОК ПРАЦІ ЯК ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ ВИКОРИСТАННЯ РОБОЧОЇ СИЛИ
На сучасному етапі розвитку економіки ринок праці виступає одним з най-більш суттєвих та динамічних ринків системи економічних механізмів відтворен-ня робочої сили та використання праці. Він є сукупністю суспільних відносин, юридичних норм та інститутів, які контролюють ефективне її використання. Ри-нок праці виражає суспільну організацію найманої праці в умовах товарно-грошових відносин. Його розглядають як систему соціально-економічних відно-син між роботодавцями — власниками засобів виробництва, та населенням — власниками робочої сили, щодо задоволення попиту перших на працю, а других на робочі місця [8, с. 115]. У цьому руслі актуальним є питання щодо задоволення попиту та пропози-ції робочої сили, які на цьому етапі розвитку суспільства є недостатньо збалансо-ваними. Статистика свідчить, що з 1995 по 2012 рр. безробіття в Україні колива-ється від 1 млн. 437 тис. до 2 млн. 937 тис. (відповідно до методології Міжнарод-ної організації праці) [2]. Особливо відчутно це вражає незахищені категорії на-селення: молодь, яка щойно закінчила вищі навчальні заклади і не має необхідно-го досвіду роботи, людей, які мають обмежені психофізичні можливості, жінок та працівників після 45-50 років. Це зумовлює необхідність докорінних змін у сис-темі вітчизняної політики зайнятості населення. На державному рівні важливим є визначення загальної потреби у робочих мі-сцях та забезпечення їх робочою силою відповідної професійної кваліфікації, створення умов для ефективної співпраці державної служби зайнятості та прива-тних агентств з працевлаштування щодо здійснення державної політики організа-ції ринку праці, розгортання ефективних програм зайнятості населення. Ринок праці передбачає функціонування ринкової економіки на засадах дії закону попиту та пропозиції. З точки зору А.І.Рофе, Б.Г.Збишко, В.В.Ішина його основна функція полягає у перерозподілі робочої сили між галузями та сферами виробництва та забезпеченні роботою всього економічно активного населення, яке пропонує свою робочу силу на ринку праці [7, с.21]. На ринку праці взаємодіють головним чином роботодавці (суб’єкти власності на засоби виробництва) і наймані працівники, які формують обсяг, структуру та співвідношення попиту і пропозиції робочої сили. Основними його компонентами є пропозиція робочої сили; попит на робочу силу, вартість робочої сили [5, с.155]. Пропозиція робочої сили характеризується трьома показниками: а) сукупна робоча сила; б) економічно активне (працеактивне) населення; в) попит на робочі місця. Сукупна робоча сила — це загальна чисельність населення віком від 15 до 70 років включно. На відміну від цього, економічно активне населення [6, с.245] складається з осіб, які пропонують свою робочу силу на ринку праці у цей мо-мент. Економічна активність означає прагнення працездатної особи застосувати на практиці наявні знання та досвід. Разом з тим, не завжди існує попит на її ви-користання. Він залежить від кількості робочих місць. Попит на робочу силу визначається, головним чином, попитом на товари та послуги, що виробляються. Він залежить від обсягів виробництва, продуктивності праці та ринкової вартості товару, для виробництва якого застосовується робоча сила. При цьому коефіцієнтом корисності робочої сили є співвідношення її про-дуктивності з видатками на її використання. Відповідно зростання ціни робочої сили (зарплатні чи ставок її оподаткування) скорочує попит на робочу силу, а їх зменшення ― навпаки, збільшує. Вартість робочої сили залежить від її результативності та цінності послуг праці для роботодавця. Вона є сукупністю кількох показників: витрат, пов'язаних з її використанням, професійно-кваліфікаційної підготовки та загальної продук-тивності праці [4, с.150]. На сьогодні існує кілька економічних механізмів використання робочої си-ли. Найбільш важливими є її мобільність [1], зміни у якісному складі працівників [4], покращення організаційної культури шляхом стимулювання [3], підготовка до впровадження інновацій технічного, технологічного, організаційного характе-ру [3], [8]. В умовах економіки, що динамічно розвивається, чи не найважливішим фак-тором оперативного перерозподілу робочої сили відповідно до змін потреб виро-бництва і ринку праці стає трудова мобільність, підкреслює В. Д. Базилевич. Ви-сокий рівень мобільності означає принципову готовність населення до зміни по-сади, професії, місця роботи та проживання, способу життя у цілому. Саме мобі-льність є запорукою успіху урядових програм у боротьбі з такими жорстокими формами безробіття як структурне та регіональне [1, с.212]. Як показує аналіз теоретичних та емпіричних досліджень, необхідним меха-нізмом функціонування ринку праці є якісний склад працівників. Він досягається підвищенням їх кваліфікації через систему неперервного навчання [4]. Поряд з покращенням якісного складу здійснюється підвищення організацій-ної культури. Це відбувається через розширення спектру засобів мотивації праці та посилення їх взаємозв’язку з результатами діяльності [3]. Неодмінним ергономічним механізмом є технічна модернізація ринку праці. Вона вимагає нових підходів до використання робочої сили. Наприклад, знання комп’ютера є, на сучасному етапі, однією з основних вимог до кваліфікації пра-цівників. Таким чином, ринок праці є складним соціально-економічним механізмом, який регулює систему відносин між роботодавцями (власниками засобів вироб-ництва) та працівниками (власниками робочої сили). Його складовими є пропози-ція робочої сили, попит на робочу силу, вартість робочої сили. Теоретичний ана-ліз досліджень показав, що найбільш суттєвими економічними механізмами вико-ристання робочої сили є її мобільність, формування якісного складу працівників, покращення організаційної культури шляхом стимулювання та технічна підготов-ка у зв’язку з динамічною появою нових технологій. Список використаних джерел: 1. Базилевич В. Д. Економічна теорія — політекономія : підручник / В. Д. Ба-зилевич. — К. : Знання, 2006. — 631 с. 2. Безробіття [Електронний ресурс] / Вікіпедія. ― К. ― 12.04.2012. ― Режим доступу до файлу : http://uk.wikipedia.org/wiki/Безробіття. 3. Грінка Т. І. Визначення системи переваг показників, які входять в узагаль-нений показник “Ефективне використання робочої сили” / Т. І. Грінка // Економіка промисловості. ― Донецьк : ІЕ НАНУ. ― 2002. ― №3(17). ― С. 217-222. 4. Махсма М. Б. Економіка праці та соціально-трудові відносини : навч. посі-бник / М. Б. Махсма. — К. : Вид-во Європ. ун-ту, 2003. — 188 с. 5. Мочерний С. В. Політична економія : навч. посібник / С. В. Мочерний. ― К. : Знання-Прес, 2002. ― 687 с. 6. Основи економічної теорії: Політекономічний аспект / [за ред. Г. Н. Клим-ка]. ― К. : Знання, 2002. — 615 c. 7. Рофе А. И. Рынок труда, занятость населения, економика ресурсов труда : учеб. пособие / А.И.Рофе, Б. Г. Збышко, В. В. Ишин. — М.: МИК, 1998. ― 8. Шебаніна О. В. Ринок праці та основні напрямки його ефективного розвит-ку / О. В. Шебаніна // Економіка АПК. — 2006. — № 6. — С. 115.
