Остафійчук О., Смірнова А., РОЗВИТОК ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ... - Форум
Неділя, 11.12.2016, 04:12
Приветствую Вас Гість | Регистрация | Вход

Всеукраїнська студентська інтернет-конференція

Меню сайта
Форма входу
Друзі сайту
Статистика

Остафійчук О., Смірнова А., РОЗВИТОК ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ... - Форум

[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
Сторінка 1 з 11
Форум » Матеріали конференції 25.04.2012 » Теорія та історія держави і права » Остафійчук О., Смірнова А., РОЗВИТОК ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ...
Остафійчук О., Смірнова А., РОЗВИТОК ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ...
conf-cvДата: Пятниця, 04.05.2012, 16:54 | Повідомлення # 1
Admin
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1656
Нагороди: 5
Репутація: 8
Статус: Offline

Оксана Остафійчук, Аліса Смірнова,



Наук. кер. – Коваленко Н.Ю.,
Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, м. Чернівці




РОЗВИТОК ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ У СФЕРІ ЗАКОРДОННИХ СПРАВ УКРАЇНИ



Кожна незалежна держава, зокрема і Україна, намагається відповідати всім критеріям незалежності. Серед основних із них є визнання держави на міжнародній арені. Запорукою реального визнання держави у світі, окрім політичних аспектів, є належне державне управління у сфері закордонних справ. Конституція України, що є документом вищої юридичної сили, у ст. 18 визначає, що вся діяльність держави та її компетентних органів повинна базуватися на визначених конституційних нормах.
Базовою вимогою у здійсненні зовнішньої політики України є якнайповніше і якнайефективніше забезпечення національних інтересів країни. Національні інтереси України у сфері міжнародних відносин становлять три основні групи:
• стратегічні та геополітичні інтереси, пов'язані з забезпеченням національної безпеки України та захистом її політичної незалежності;
• економічні інтереси, пов'язані з інтегруванням економіки України у світове господарство;
• регіональні, субрегіональні, локальні інтереси, пов'язані із забезпеченням різноманітних специфічних потреб внутрішнього розвитку України [14, c. 624-627].
Актуальність даної теми полягає у тому, що пострадянські держави після здобуття незалежності були вимушені заново налагоджувати зовнішньоекономічні контакти. А оскільки Україна стала на шлях демократизації влади, то й законодавство відповідно теж варто було змінити.
Метою дослідження є аналіз розвитку державної служби у сфері закордонних справ України, а також дослідження концептуальних основ її нормативно-правової бази.
Об’єктом дослідження є діяльність державної служби у сфері закордонних справ.
Предметом дослідження є державна служба у сфері закордонних справ України, її розвиток, зміни у законодавстві та можливі перспективи.
Державне управління закордонними справами — це діяльність органів держави, спрямована на здійснення зовнішньої політики України. Відповідно до ст. 18 Конституції України зовнішньополітична діяльність України спрямована на забезпечення її національних інтересів і безпеки шляхом підтримання мирного й взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства за загальновизнаними принципами й нормами міжнародного права [5].
Україна як суб’єкт міжнародного права здійснює безпосередні відносини з іншими державами, укладає з ними договори, обмінюється представництвами, бере участь у діяльності впливових міжнародних організацій в обсязі, необхідному для ефективного забезпечення національних інтересів.
Нормативно-правовою базою, яка визначає засади зовнішньої політики є положення таких документів:
1) Віденська конвенція про дипломатичні зносини 24 квітня 1963 р. Дана конвенція створена для уніфікації підходів щодо міждержавних стосунків держави;
2) Декларація про державний суверенітет України, прийнята Верховною Радою України 16 липня 1990 р. Декларація свідчить про те, що Україна є суб'єктом міжнародного права, здійснює безпосередні зносини з іншими державами, укладає з ними договори, обмінюється дипломатичними, консульськими, торговельними представництвами, бере участь у діяльності міжнародних організацій в обсязі, необхідному для ефективного забезпечення своїх національних інтересів у політичній, економічній, екологічній, інформаційній, науковій, технічній, культурній і спортивній сферах;
3) Закони України: «Про дипломатичну службу», «Про дипломатичні ранги України»;
4) Постанови Верховної Ради Української РСР «Про проголошення незалежності України», «Про Основні напрями зовнішньої політики України»;
5) Укази Президента України «Про Консульський статут України», «Про затвердження Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу», «Про Перелік посад, приписаних до дипломатичних рангів України»;
6) Розпорядження Президента України «Про затвердження Положення про дипломатичне представництво України за кордоном»;
7) Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про Міністерство закордонних справ України», «Про затвердження Державної програми співпраці із закордонними українцями на період до 2010 року» тощо.
Українська держава здійснює управління в галузі закордонних справ за рахунок багатьох органів, організацій, посадових осіб.

Рис.1 Суб'єкти державного управління у сфері закордонних справ
Центральним органом державної виконавчої влади у цій сфері є Міністерство закордонних справ України (МЗС). Воно забезпечує у межах своїх повноважень проведення зовнішньої політики України і здійснює координацію діяльності всіх учасників зовнішньополітичних зв’язків України.
Головними завданнями МЗС є:
• участь у реалізації державного суверенітету України у сфері зовнішньополітичної діяльності, сприяння піднесенню міжнародного авторитету держави;
• забезпечення в межах своїх повноважень проведення єдиного зовнішньополітичного курсу України з метою всебічного розвитку політичних, економічних, гуманітарних, наукових та інших зв'язків із зарубіжними країнами; і
• розробка і участь у здійсненні концепції розвитку зовнішньополітичної діяльності держави;
• захист прав та інтересів України, її фізичних і юридичних осіб за кордоном;
• аналіз зовнішньополітичної діяльності України, розробка і здійснення комплексу заходів, спрямованих на підвищення ефективності зовнішньополітичних зв'язків України, насамперед надання організаційно-методичної та інформаційної допомоги учасникам зовнішньополітичних відносин;
• організація, координація та фінансування роботи представництв України за кордоном, а також сприяння діяльності представництв іноземних держав на території України. [7]
На сьогодні функціонують представництва МЗС України у Донецьку, Львові, Сімферополі, Одесі та Ужгороді. Функцію підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів виконує Дипломатична академія при МЗС України
Представництва та установи за кордоном бувають трьох видів:
дипломатичні представництва - це постійно діючі установи України за кордоном, що покликані підтримувати офіційні міждержавні відносини, здійснювати представництво України, захищати інтереси України, права та інтереси її громадян і юридичних осіб;
консульські установи - це постійно діючі установи України в окремих територіях інших держав (консульських округах), які створюються для захисту прав та інтересів України, юридичних осіб і громадян України, сприяння розвиткові дружніх відносин України з іншими державами, розширення економічних, торговельних, науково-технічних, гуманітарних, культурних, спортивних зв'язків і туризму;
представництва при міжнародних організаціях, створені та функціонують для якісного забезпечення інтересів України в діяльності цих організацій. Мова йде про такі організації як ООН, ОБСЄ, Рада Європи, СНД та ін.
Україна є членом таких організацій, як: Організація Об’єднаних Націй (ООН), Всесвітня організація охорони здоров’я, Організація Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО), Організація з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ), Організація чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС), Рада Європи, Центральноєвропейська ініціатива (ЦЄІ), Організація за демократію та економічний розвиток (ГУАМ), Співдружність демократичного вибору (СДВ), Світова організація торгівлі (СОТ). Також Україна є фактичним членом Співдружність Незалежних Держав (СНД) і має статус спостерігача в таких організаціях, як: Рада держав Балтійського моря (РКБМ), Євразійське економічне співтовариство (ЄврАзЕС), Франкофонія.
У 2012 р. Україна очолила Центральноєвропейську ініціативу (ЦЄІ), а в 2013-му очолить ОБСЄ.
Серед ключових представництв України при міжнародних організаціях можна вирізнити такі:
• Постійне представництво України при міжнародних організаціях у Відні;
• Представництво України при Європейському Союзі:
• Місія України при НАТО;
• Постійне представництво України при координаційних інститутах СНД;
• Постійне представництво України при ООН;
• Постійне представництво України при Раді Європи;
• Постійне представництво України при ЮНЕСКО;
• Постійне представництво України при відділенні ООН та інших міжнародних організаціях у Женеві [14, c. 625].
Отже, Україна як держава, що після здобуття незалежності стала на шлях демократизації влади, почала активно брати участь у зовнішньоекономічних подіях та процесах. Для того, щоб займати гідну позицію у світі та задля спрощення налагодження відносин з іншими країнами, було розроблено цілий ряд законів, нормативно-правових актів, постанов та положень. Завдяки ефективній діяльності МЗС України наша держава забезпечила собі повноцінну участь у вирішенні проблем світу та кожної іншої держави окремо.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Віденська Конвенція про консульські зносини від 24.04.1963р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_047
2. Декларація про державний суверенітет України від 16.07.1990 № 55-XII. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/55-12
3. Про дипломатичні ранги України: Закон України від 28.11.2002 № 253-IV. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/253-15
4. Про дипломатичну службу: Закон України від 20.09.2001 № 2728-III. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2728-14
5. Конституція України. [Електронний ресурс ]. – режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80
6. Про затвердження Державної програми співпраці із закордонними українцями на період до 2010 року: Постанова Кабінету Міністрів України від 26.07.2006 № 1034. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1034-2006-%D0%BF
7. Про затвердження Положення про Міністерство закордонних справ України: Постанова Кабінету Міністрів України від 04.10.2006 № 1383. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1383-2006-%D0%BF
8. Про затвердження Положення про дипломатичне представництво України за кордоном: Розпорядження Президента України від 22.10.1992 № 166/92-рп. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/166/92-%D1%80%D0%BF
9. Про затвердження Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу: Указ Президента України 11.06.1998 № 615/98. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/615/98
10. Про Консульський статут України: Указ Президента України від 02.04.1994 № 127/94. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/127/94
11. Про Перелік посад, приписаних до дипломатичних рангів України: Указ Президента України від 26.03.2002 № 301/2002. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/301/2002
12. Битяк Ю. П. Адміністративне право України . Підручник – Київ: Юрінком Інтер, 2005 – 544 с.
13. Колпаков В.К. Адміністративне право України /Колпаков В.К. – К.: Юрінком Інтер, –1999. –736 с.
14. Стеценко С. Г. Адміністративне право України: Навчальний посібник/ Стеценко С. Г. – К.: Атіка, 2007 – 627 c.

 
Форум » Матеріали конференції 25.04.2012 » Теорія та історія держави і права » Остафійчук О., Смірнова А., РОЗВИТОК ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ...
Сторінка 1 з 11
Пошук: