Іванків О., Політичні конфлікти в Україні - Форум
Субота, 03.12.2016, 08:40
Приветствую Вас Гість | Регистрация | Вход

Всеукраїнська студентська інтернет-конференція

Меню сайта
Форма входу
Друзі сайту
Статистика

Іванків О., Політичні конфлікти в Україні - Форум

[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
Сторінка 1 з 11
Форум » Матеріали конференції 25.04.2012 » Теорія та історія держави і права » Іванків О., Політичні конфлікти в Україні
Іванків О., Політичні конфлікти в Україні
conf-cvДата: Пятниця, 04.05.2012, 16:49 | Повідомлення # 1
Admin
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1656
Нагороди: 5
Репутація: 8
Статус: Offline

Ольга Іванків,




Наук. Кер.– Городницька Л. В.
Чернівецький торговельно–економічний інститут КНТЕУ,
м. Чернівці




Політичні конфлікти в Україні



Терміни політика та конфлікт завжди були взаємопов’язані, так як політика значною мірою побудовані на соціальних конфліктах. Виникає конфлікт всередині політичних спільностей або між ними, набираючи різноманітні конкретні форми. Вивченням політичних конфліктів займалися такі вчені як Рене Дж. Каппон, Вальтер фон Ла Рош, Г. Г. Почепцов, А. А. Чічановський, О. Г. Старіш.
Політичний конфлікт – це зіткнення, протиборство політичних суб’єктів, обумовлене протилежністю їх політичних інтересів, цінностей і поглядів [1, c.85] .
При цьому він характеризується особливою гостротою, масштабністю, соціальною значимістю. Конфлікт, що виникає на ґрунті політичних відносин, передбачає мобілізацію найбільшої чисельності з боку всіх конфліктуючих сил, в нього включені великі соціальні групи, десятки тисяч або мільйони людей [2]. Політичні конфлікти бувають двох видів: горизонтальні і вертикальні. У горизонтальних політичних конфліктах боротьба за владу ведеться в рамках існуючого режиму. Наприклад, між урядом і парламентом, різними політичними угрупованнями в правлячій еліті, державою й окремими суб’єктами політики (особою, групою, інститутом). Цілями та причинами виникнення горизонтальних конфліктів є вдосконалення політичної системи влади (зміна лідера або правлячої еліти, часткове коригування політичного курсу, розширення або звуження владних повноважень суб’єктів політики). Вертикальні конфлікти відбуваються по лінії ‘’влада–суспільство’’. Різні соціальні прошарки, класи й етнічні групи виявляють свої характерні позиції, грають певні ролі. Ієрархічність статусно-ролевої структури, нерівний доступ до ресурсів і влади породжують політичні конфлікти на всіх рівнях вертикалі ‘’влада-суспільство’’. Вони поділяються на статусно-ролеві та режимні політичні конфлікти.
Статусно-ролеві конфлікти використовуються в боротьбі за підвищення особистого та групового статусу в політичній структурі суспільства (за місце в ієрархії політичної влади, за сукупність і обсяг політичних прав і свобод, за можливість впливати на політичне життя). Прикладом може слугувати конфлікт між центром і регіонами.
Метою режимних політичних конфліктів є зміни існуючого політичного устрою або політичного курсу [3]. Найбільш конструктивною функцією політичного конфлікту виступає його здатність стати каталізатором назрілих соціально-політичних змін. Ще одна позитивна функція політичного конфлікту в тому, що його розгортання дозволяє більш чітко визначити власні позиції конкуруючим політичним силам. Але є і негативні сторони конфлікту. В своїх найбільш гострих формах вони приводять до дестабілізації і розділення суспільства, до погіршення життя людей і можуть переростати в громадянські або міжусобні війни. На відміну від цивілізованої політичної конкуренції, силові конфлікти націлені на фізичне знищення або придушення противника і ведуть до встановлення деспотичної влади над своїм та іншими народами. Будь який конфлікт має бути вирішений. Для того, щоб розумно загладити протиріччя між сторонами треба вибрати найкращий спосіб для врегулювання міжусобиць. Це можна зробити шляхом досягнення консенсусу, шляхом переговорів, досягнення взаєморозуміння та взаємоповаги сторін. Ситуація в країні показує, що, використовуючи недоліки конституційної реформи, Основний Закон намагаються переробити під найвпливовішу на сьогодні еліту. Постає питання і про ревізію політреформи. Проте слід розуміти, що скасувати її можна, але відновити моносуб’єктність верховної влади в країні неможливо. Суб’єктами політики, котрі впливають на політичні процеси й державний устрій України, останніми роками стають вищі судові інстанції. 2004 року це був Верховний Суд, згодом – Конституційний. Саме до нього апелюють органи влади та вищі посадові особи держави, і цей орган як інструмент, що впливає на функцію наслідку конфлікту, може реально вирішувати історичну долю України [3].
Отже, ситуація в країні великою мірою залежить від її політичного стану. Звичайно, безпечніше і простіше жити в безконфліктному суспільстві. Але це утопія, адже в кожній країні є непорозуміння у верхівках влади. Однак, це не виражається так яскраво, як в Україні. Занепад політичної свідомості та культури української нації привів до такого критичного стану у верхівках влади. На жаль, політична еліта трохи забула про інтереси своїх обранців і продовжує діяти в неправильному руслі, що яскраво відбивається на сьогоднішньому політичному становищі.

Список використаних джерел:
1. Кирилюк Ф. М. Політологія: навч. посіб. / Кирилюк Ф. М. – К., 2005 – 85с.
2. Криволапчук В. О. Політичний конфлікт як об’єкт політичних і правових досліджень [Електронний ресурс] / Криволапчук В. О. Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Vlduvs/2009_4/09_4_1_3.p
3. Росенко М. Політичні конфлікти в Україні [Електронний ресурс] / Росенко М. Режим доступу: http://www.viche.info/journal/1596/

 
Форум » Матеріали конференції 25.04.2012 » Теорія та історія держави і права » Іванків О., Політичні конфлікти в Україні
Сторінка 1 з 11
Пошук: