Комарніцька Ю., Ліквідність як один з критеріїв оцінки... - Форум
Неділя, 11.12.2016, 13:46
Приветствую Вас Гість | Регистрация | Вход

Всеукраїнська студентська інтернет-конференція

Меню сайта
Форма входу
Друзі сайту
Статистика

Комарніцька Ю., Ліквідність як один з критеріїв оцінки... - Форум

[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
Сторінка 1 з 11
Форум » Матеріали конференції 18.11.2011 » Теорія та практика фінансової діяльності банківських установ в Україні » Комарніцька Ю., Ліквідність як один з критеріїв оцінки...
Комарніцька Ю., Ліквідність як один з критеріїв оцінки...
conf-cvДата: Субота, 19.11.2011, 23:13 | Повідомлення # 1
Admin
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1656
Нагороди: 5
Репутація: 8
Статус: Offline

Юлія Комарніцька,



2 курс, «Економічна кібернетика», д. ф. н.
Науковий керівник – Гімчинський О.Г.
Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ,
м. Чернівці




Ліквідність як один з критеріїв оцінки стабільності банку



Управління фінансовими активами комерційного банку є складним взаємозв’язаним процесом управління формування коштів банку – власних (капіталу) і залучених (зобов’язань), та їх розміщенням при проведенні різних активних операцій.
Одним з основних і найскладніших показників, що визначають фінансову стійкість банку є ліквідність. Проблема підтримування ліквідності кредитних установ завжди була однією з найактуальніших. Розвиток сучасних ринків та пропонованих ними фінансових інструментів значно збільшує можливості банків щодо управління ліквідністю та водночас ускладнює процес вибору оптимального рішення. Але навіть застосування найдосконаліших технологій не може вирішити сутності проблеми. Підтримування адекватного рівня ліквідності є запорукою нормального стабільного функціонування будь-якої банківської установи.
Метою дослідження в роботі є оцінка ефективності процесу управління банківською ліквідністю, що приводить до вирішення таких задач:
1) визначення заходів, що знижують ступінь ризику ліквідності;
2) забезпечення відповідного рівня ліквідності;
3) досягнення надійності та фінансової стійкості комерційного банку.
В банківській практиці під терміном «ліквідність» розуміють здатність банку виконувати в строк свої зобов’язання, як по поверненню вкладених коштів з виплатою відповідної винагороди, так і по видачі нових кредитів. Така здатність банку розглядається в перспективі - як співвідношення сум активів і пасивів з однаковими строками. Нарешті, говорять про більш ліквідні і менш ліквідні активи банку з погляду можливості швидкого перетворення їх в грошові кошти.
Термін «ліквідність» (від лат. Liquidus - рідкий, текучий) в буквальному розумінні слова означає легкість реалізації, продажі, перетворення матеріальних цінностей в грошові кошти.
В економічній літературі проблема ліквідності комерційних банків досліджується досить часто. Дослідженню банківської ліквідності в Україні присвятили такі науковці як А.М. Герасимович, А.М. Мороз, О.В. Дзюблюк, Б.Л. Луців, Л.О. Примостка та ін. Серед російських вчених слід відмітити праці Л.Г. Батракової, М.Б. Диченка, О.І. Лаврушина, Г.С. Панової. Праці Пітера С. Роуза та Сінкі Дж.Ф. вважаються фундаментальними з даної проблематики.
У сучасній економічній літературі зустрічаються різні трактування поняття ліквідності банку. Так, автори О.І. Лаврушин, В.І. Букато, Ю.І. Львов обмежуються найпростішими визначеннями ліквідності: це легкість перетворення активів банку в грошові засоби. Науковці Є.Ф. Жуков, В.І. Колесніков, А.В. Ісаічова включають в поняття ліквідності здатність банку своєчасно виконувати вимоги за зобов’язаннями [1].
Зарубіжні вчені трактують ліквідність як здатність задовольняти будь-які невідкладні потреби банку в грошових коштах, які виникають не лише у зв’язку з виконанням зобов’язань за пасивом, але й унаслідок проведення активних операцій. Зокрема, П. Роуз зазначає, що «банк уважається ліквідним, якщо він має доступ до коштів, які можуть бути залучені за розумною ціною і саме в той момент, коли вони необхідні». Таку саму думку висловлює і швейцарський банкір К. Гронер: «Ліквідність - це здатність одержати готівку в будь-який час та з незначними витратами». Ці трактування зосереджують увагу не на причинах виникнення потреби в грошових коштах, а на можливості безперебійного доступу до джерел поповнення ліквідності [3, c. 385].
В структурі коштів банків основну частину складають залучені кошти – депозити вкладників і клієнтів та позики, які банк за своєю ініціативою може узяти у інших банків або інвесторів, у тому числі шляхом випуску боргових зобов’язань. Така структура коштів обумовлює важливість проблеми ліквідності вкладених в банк засобів, або здатності банку своєчасно виконувати свої зобов’язання по поверненню вкладених в нього коштів та виплаті відповідного доходу. Тому ефективність управління фінансами відіграє важливу роль у банківській системі. Для аналізу діяльності банку використовують такі критерії [2]:
- достатність капіталу – оцінюється розмір капіталу банку з погляду його достатності для захисту інтересів вкладників;
- якість активів - оцінюється можливість забезпечення повернення активів, а також ступінь впливу проблемних активів на загальне фінансове положення банку;
- менеджмент (управління) - оцінка методів управління банком з урахуванням ефективності його діяльності, встановленого порядку роботи, методів контролю та виконання існуючих законів і правил;
- надходження або рентабельність - оцінюється рентабельність банку з погляду достатності його доходів для перспектив розширення банківської діяльності;
- ліквідність - визначається рівень ліквідності банку з погляду її достатності для виконання як звичайних, так і непередбачених зобов’язань.
Виходячи з вище зазначених критеріїв, ми можемо виділити наступні напрямки ліквідності банку:
- нестабільність депозитів;
- здатність активів швидко обмінюватися на готівку;
- доступність грошових ринків;
- ступені надійності фондів, чутливих до зміни процентних ставок;
- наявність стратегії і внутрішньої політики по управлінню ризиком ліквідності.
Основною проблемою ліквідності складають непередбачені депозитні відтоки. У свою чергу, на потенційні втрати депозитів може вплинути склад зобов’язань; недостатнє страхування депозитів; депозити, що належать грошовим дилерам, іноземним інвесторам і крупним корпораціям; чутливість депозитів до змін процентних ставок.
Банківський ризик ліквідності безпосередньо пов'язаний з кредитним ризиком, ризиком капіталу, валютним, операційним і процентним ризиками. Банки, у яких знімаються значні суми депозитів, часто відчувають ускладнення, пов’язані з проблемними кредитами або зайвим ризиком процентних ставок, який себе не виправдав.
Аналіз наведених факторів дозволяє при оцінці ліквідності на основі балансових даних врахувати вплив збалансованих операцій і тим самим з більшою точністю визначити фактичний стан банку. Такий аналіз носить характер прогнозу, оскільки відповідальність за зобов’язаннями банку, відображеними за балансом, не завжди може наступити. Проте, він має важливе значення, оскільки недооцінка таких зобов’язань може призвести до зниження ліквідності або навіть до неліквідності банку. Подібна ситуація може бути обумовлена, наприклад, надмірною активністю банку у видачі гарантій (порук). Їй можна запобігти, якщо банк має змогу швидко залучити кошти з інших джерел, наприклад, взяти міжбанківський кредит або іншим способом отримати на необхідний термін ліквідні кошти. Звідси виправданий інтерес банків до встановлення ділових відносин між собою [2].
Вирішальне значення в управлінні ліквідністю мають тимчасові характеристики, коли деякі потреби в ліквідних коштах є невідкладними. Довгостроковий попит на ліквідні кошти залежить від сезонних, циклічних та трендових факторів. Наприклад, в цілому попит на ліквідні кошти вище влітку і восени у зв’язку з шкільними канікулами, відпустками і подорожами клієнтів.
Оскільки час є вирішальним фактором в управлінні ліквідністю, банки повинні точно знати, як, коли і звідки можуть бути отримані ліквідні кошти.
Таким чином, забезпечення оптимального рівня ліквідності є постійною проблемою в управлінні банком і завжди направлене на збільшення його прибутковості. Управлінські рішення щодо величини ліквідних засобів не можуть бути відокремлені від інших видів послуг і діяльності інших підрозділів. Рішенням проблеми ліквідності пов’язано для банку з певними реальними і потенційними витратами, які включають процентні виплати по позиках, поточні витрати часу і грошей на знаходження ліквідних коштів, альтернативну вартість активів, яка дорівнює майбутнім доходам, у випадку продажу активів. Очевидно, керівництво повинне співвідносити цю вартість з необхідністю невідкладного забезпечення потреби банку в ліквідних коштах. Якщо банк має в своєму розпорядженні надмірні ліквідні кошти, керівництво повинне бути готовим негайно інвестувати ці кошти, щоб уникнути витрат виникнення альтернативної вартості незадіяних коштів, які не приносять прибутку банку.
Список використаних джерел:
1. Ліквідність банку [Електронний ресурс]. Режим доступу: URL: http://ru.wikipedia.org.
2. Внутрішній сайт ПАТ КБ Приватбанку. Корпоративний Університет Приватбанку. [Електронний ресурс]. Режим доступу: URL: https://privat24.privatbank.ua/p24/ecommerce .
3. Аналіз банківської діяльності. Підручник / [А.М. Герасимович, М.Д. Алексеєнко, І.М. Парасій-Вергуненко] /К.: КНЕУ, 2004. - 599 с.

 
Форум » Матеріали конференції 18.11.2011 » Теорія та практика фінансової діяльності банківських установ в Україні » Комарніцька Ю., Ліквідність як один з критеріїв оцінки...
Сторінка 1 з 11
Пошук: