Лошенюк О., ПРОБЛЕМИ ЗОВНІШНЬОГО БОРГУ УКРАЇНИ - Форум
Неділя, 11.12.2016, 04:10
Приветствую Вас Гість | Регистрация | Вход

Всеукраїнська студентська інтернет-конференція

Меню сайта
Форма входу
Друзі сайту
Статистика

Лошенюк О., ПРОБЛЕМИ ЗОВНІШНЬОГО БОРГУ УКРАЇНИ - Форум

[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
Сторінка 1 з 11
Форум » Матеріали конференції 18.11.2011 » Аспекти міжнародної інтеграції України в контексті глобалізаційних процесів » Лошенюк О., ПРОБЛЕМИ ЗОВНІШНЬОГО БОРГУ УКРАЇНИ
Лошенюк О., ПРОБЛЕМИ ЗОВНІШНЬОГО БОРГУ УКРАЇНИ
conf-cvДата: Субота, 19.11.2011, 21:44 | Повідомлення # 1
Admin
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1656
Нагороди: 5
Репутація: 8
Статус: Offline


Оксана Лошенюк




3 курс, д/ф, спец.6.03050302
„Міжнарод. економ.” гр.321
Чернівецький торговельно-економічний
інститут КНТЕУ, м. Чернівці
Науковий керівник доцент Козменко В.М.




ПРОБЛЕМИ ЗОВНІШНЬОГО БОРГУ УКРАЇНИ



Розглядаються проблеми формування зовнішнього боргу України, оцінюється стан та визначаються причини його виникнення. Аналізуються можливі наслідки існування зовнішнього боргу для країни. Пропонуються шляхи та напрямки зменшення зовнішнього боргу країни

Актуальність теми. Період фінансової нестабільності економіки України значно посилює роль та значення зовнішнього боргу. Проблеми пов’язані з ним гальмують розвиток реальних економічних процесів і в кінцевому рахунку не дозволяють ефективно розвиватися країні. Разом з тим державні запозичення проводяться з метою покриття бюджетного дефіциту як на державному, так і на регіональному рівнях, цільового фінансування різноманітних програм, поповнення необхідних резервних активів. При цьому великий тягар лягає на державний бюджет, який останнім часом постійно знаходиться у кризі і що разу більше поглиблюється. Великі розміри та проблема покриття зовнішнього боргу посилюють актуальність даної теми і зумовлюють формування шляхів її розв’язання.
Аналіз останніх досліджень та публікацій. Аналіз наукових публікацій показав, що питання зовнішнього боргу висвітлені в працях багатьох зарубіжних і вітчизняних вчених, серед яких В.А. Андрущенко, О.І. Барановський, М.Б. Богачевський, А.С. Гальчинський, Л.М. Красавіна, А. Лаффер, О.В. Плотніков, В.М.Суторміна, М.Фрідман, В.М.Федоренко та інші. Проте наукові публікації висвітлюють лише окремі його аспекти, тоді як необхідно визначити вплив зовнішнього боргу на ефективність економіки країни загалом.
Постановка проблеми. Метою дослідження є аналіз зовнішнього боргу України, його специфічних особливостей та запропонування напрямків його зменшення.
Виклад основного матеріалу. У економічній літературі зовнішній борг визначається сумарними грошовими зобов'язання країни, які виражаються грошовою сумою, що підлягає поверненню зовнішнім кредиторам на певну дату [1]. Водночас він відображає загальну заборгованість країни по зовнішніх позиках міжнародним банкам, урядам інших країн, приватним іноземним банкам та неоплаченим ним відсоткам. Розрізняють поточний зовнішній борг даного року, який треба повернути в нинішньому році, і загальний державний зовнішній борг (накопичений), який належить повернути в поточному році і в подальші роки. За типом позичальника зовнішній борг поділяється на державний, гарантований державою та приватний негарантований державою борг.
До державного зовнішнього боргу відносять фінансові зобов’язання держави перед нерезидентами, що виникли внаслідок позик, які здійснені урядом. Платежі з погашення та обслуговування державою зовнішнього боргу здійснюються за рахунок коштів державного бюджету.
До зовнішнього боргу, гарантованого державою, відносять фінансові зобов’язання резидентів перед нерезидентами, які виникли внаслідок отриманих під гарантію держави зовнішніх позик. Платежі з погашення та обслуговування цих позик здійснюються за рахунок власних коштів позичальників, а в разі їх неплатоспроможності - за рахунок коштів державного бюджету.
До приватного негарантованого державою зовнішнього боргу відносять фінансові зобов’язання резидентів перед нерезидентами, які виникли внаслідок отримання ними позик. Платежі з погашення та обслуговування недержавного зовнішнього боргу здійснюються за рахунок власних коштів позичальників.
При залученні країною зовнішніх позик повинні сплачувати відсотки по боргу. Водночас зростання боргу супроводжується зростанням процентних платежів, які необхідні для його обслуговування. Тому зовнішні позики мають покривати не лише різницю між внутрішніми заощадженнями й інвестиціями та державними доходами і видатками, а й відсотки по боргу.
Обсяг залучення зовнішніх позик визначається, по-перше, тим, скільки іноземного капіталу країна може ефективно поглинути, так щоб прибуток від інвестицій перевищував вартість залучення капіталу; по-друге, тим, який обсяг боргу вона може обслуговувати без ризику виникнення проблем із зовнішніми платежами.
Темпи зростання боргу залежать як від частки зовнішніх запозичень у загальному обсязі наявного боргу (це можна виразити співвідношенням між дефіцитом балансу по товарах та послугах і накопиченим боргом), так і процентної ставки (підвищення ставки процента потребує збільшення зовнішніх позик).
Аналіз останніх даних свідчить про те, що зовнішній борг України постійно зростає. Це обумовлювалося різними чинниками: дефіцитністю державного бюджету та платіжного балансу, високою залежністю від імпорту енергоресурсів, неефективним використанням залучених кредитів та відсутністю належного контролю за цим процесом, несприятливим інвестиційним кліматом. Найбільшою мірою формування боргу було пов'язане з бюджетними дефіцитами, які мали місце до 2000 року. Прийняття бездефіцитного державного бюджету на 2000 та 2001 рр. дещо стабілізувало ситуацію. Але основні причини та джерела дефіциту, і насамперед, незбалансованість державного споживання і фінансових можливостей, залишалися [2].
На кінець 2010 року обсяг валового зовнішнього боргу України сягнув 117.3 млрд. дол. США (85.7% від ВВП), а значить збільшившись протягом звітного року на 13.9 млрд. дол. США (на 13.5%).
Динаміка зовнішнього боргу України у 2010 році визначалася:
• значними обсягами чистих зовнішніх залучень Уряду (7.1 млрд. дол. США) та довгострокових залучень реального сектору економіки (3.5 млрд. дол. США);
• суттєвим накопиченням короткострокового боргу інших секторів за торговими кредитами і простроченою заборгованістю (4.5 млрд. дол. США);
• скороченням довгострокових зобов’язань українських банків перед нерезидентами (2.5 млрд. дол. США).
Обсяг короткострокового зовнішнього боргу за залишковим терміном погашення на кінець першого півріччя 2010 року становив 42,1 млрд. доларів (40,3% від загального обсягу валового зовнішнього боргу України). За перше півріччя 2010 року зовнішній борг, який підлягає сплаті протягом наступних чотирьох кварталів, знову виріс - на 5,2 млрд. доларів [3].
Державний та гарантований державою борг України за станом на 1 січня 2011 р. склав 433 млрд 801 млн 590,51 тис. грн або 54 млрд 634 млн 961,01 тис. дол., в тому числі: державний та гарантований державою зовнішній борг - 278 млрд 954 млн 330,05 тис. грн або 35 млрд 132 млн 787,15 тис. дол. Проте уже протягом січня 2011 р.державний зовнішній борг збільшився на 1 млрд 709 млн 664,89 тис. грн. [4].
Проаналізуємо можливі наслідки існування зовнішнього боргу для країни. Державний борг не буде для країни загрозливим, якщо його розміри не перевищуватимуть прийняті параметри макроекономіки. Наприклад, на відшкодування боргів і сплату процентів витрачатиметься не більше 25% експортних надходжень країни. Також загрози від нього не буде, якщо більшому чи меншому державному боргу протистоїть більший чи менший борг інших країн-дебіторів.
При створенні сприятливих умов державний борг здатний навіть „працювати” на державу. Це можливо у тих випадках, коли він зростатиме швидше, ніж ВВП, а обслуговування його здійснюватиметься як за рахунок накопичення, так і споживання, тобто за рахунок зниження життєвого рівня населення.
Разом з тим, якщо державний борг зростає в умовах припинення зростання ВВП або його падіння, то наслідки для країни-боржника можуть бути більш негативними. Накопичення боргів з року в рік в кінцевому результаті може привести країну до боргової кабали, втрати економічної незалежності і політичних позицій у світовому співтоваристві.
Вивчення міжнародного досвіду врегулювання боргових проблем та аналіз ситуації з державною заборгованістю в Україні засвідчили, що єдино можливими шляхами виходу із боргової кризи в Україні є:
- припинення обслуговування державних облігацій, що перебувають у власності НБУ, та ліквідація ринку ОВДП;
- часткове переспрямування здійснюваної грошової емісії на погашення боргових зобов’язань Уряду (в розмірі 1,5% до ВВП);
- досягнення первинного профіциту бюджету обсягом 3,5 - 2,4% до ВВП;
- скорочення імпорту споживчих товарів через посилення тарифного регулювання;
- здійснення валютного регулювання та задіяння механізмів зупинення втечі капіталів за кордон;
- укладення угод з кредиторами щодо реструктуризації заборгованості на умовах зниження боргового навантаження та застосування інструментів активного управління державним боргом.
З метою послаблення боргового тиску на бюджет і платіжний баланс Україна має також домагатися укладення угод з кредиторами щодо реструктуризації боргу на умовах зменшення боргових виплат та обміну боргових зобов’язань держави на майнові активи. При цьому варто враховувати багатий світовий досвід урегулювання зовнішньої заборгованості.
Управління зовнішньою заборгованістю ділиться на три стадії: залучення фінансування; розміщення (використання); погашення боргу.
Ефективність управління зовнішнім боргом значною мірою визначається іншими видами економічної політики. Прибуток на інвестований капітал, а отже, й розмір зовнішніх запозичень безпосередньо залежить від торговельної політики, політики валютних курсів, цінової політики, а також від грошово-кредитної та бюджетно-податкової політики. В свою чергу, рівень зовнішньої заборгованості та умови надання зовнішнього боргу значною мірою визначають характер економічної політики в країні.
Традиційним методом зменшення боргу також є його реструктуризація. При реструктуризації боргу умови його обслуговування (процент, сума, строки сплати) переглядаються. На сучасному етапі реструктуризація офіційного боргу є найпоширенішою в рамках „Паризького клубу”. Згідно якого найбіднішим країнам-боржникам з метою полегшення боргового тягаря пропонується вибір одного з варіантів допомоги з боку урядів-кредиторів, які є членами цього клубу. Офіційні кредитори допомагають частковим анулюванням боргу; подальшим продовженням термінів дії боргових зобов'язань; зниженням відсотків за обслуговування боргу.
Зобов'язання по обслуговуванню зовнішнього боргу виконуються або за рахунок експортної виручки і скорочення імпорту, або шляхом нових позик за кордоном. Для вирішення проблеми заборгованості країни були вимушені брати нові позики, а також – звернутися за допомогою до стабілізаційної програми МВФ, умови якої включають 4 компоненти:
1) відміна або лібералізація валютного та імпортного контролю;
2) зниження обмінного курсу місцевої валюти;
3) жорстка внутрішня антиінфляційна програма (контроль за кредитами банків, за видатками державного бюджету, за дефіцитом державного бюджету, за ростом заробітної плати, зняття контролю за цінами);
4) стимулювання іноземних інвестицій і відкриття економіки країни світовому господарству.
Аналіз проведених досліджень дозволяє встановити такі напрямки зменшення зовнішнього боргу нашої країни:
1. Цільове використання запозичених коштів.
2. Направлення коштів на фінансування стратегічно важливих галузей для економіки країни.
3. Розмір державних позик не повинен перевищувати обсяги державних інвестицій.
4. Використання зарубіжного досвіду в питаннях зменшення зовнішнього боргу.
5. Вдосконалення нормативно-правової бази.
6. Питання подальшого залучення зовнішніх фінансових ресурсів, необхідно вирішувати, перш за все, з позицій ефективного їх використання для економічного розвитку країни.
7. Докладання зусиль для того щоб скоротити майбутні запозичення країни перед іншими країнами та міжнародними організаціями.
Стрімке зростання зовнішнього боргу, який експерти Світового банку оцінили у розмірі 82% ВВП, ставить Україну у рейтингу із 18 країн, яким загрожує дефолт, на 6 місце. Великий розмір зовнішнього боргу значно уповільнює ріст економіки країни та ставить її перед загрозою дефолту.
Висновок та перспективи подальших досліджень. Валовий зовнішній борг України досягнув 85,7% від ВВП, з яких більше половини приросту (60,8%) валового зовнішнього боргу у 2010 р. сформувались в секторах державного управління і грошово-кредитного регулювання. При цьому зовнішні зобов’язання цих секторів зросли на 8,5 млрд. (на 35,3%) до 32,5 млрд. (23,7% від ВВП). Таким чином, ситуація в економіці країни досить критична. На мій погляд, проблема сьогодні не у масштабах зовнішнього боргу, а в напрямках його використання. Не дивлячись на суворі вимоги МВФ, уряд країни має шукати найбільш ефективні напрями використання зовнішніх запозичень, які разом з економічними реформами дали б значне зростання ВВП та експортно-орієнтованої його складової. Пошук нових шляхів економічних реформ і складатиме перспективи моїх подальших досліджень.
Список використаних джерел:
1. Мозковий О.М., Т.Є. Оболенська, Т.В.Мусієць. Міжнародні фінанси: Навч. Посіб. – К.:КНЕУ, 2005.- 557.
2. Юрій С.І., В.І. Стоян, М.Й. Мац. Фінанси. Підручник. Тернопіль, 2002. – 394 с.
3. http://www.bank.gov.ua/Publication/econom/Balans/ZB_text.pdf
4. http://www.rbc.ua/ukr....1160800

 
Форум » Матеріали конференції 18.11.2011 » Аспекти міжнародної інтеграції України в контексті глобалізаційних процесів » Лошенюк О., ПРОБЛЕМИ ЗОВНІШНЬОГО БОРГУ УКРАЇНИ
Сторінка 1 з 11
Пошук: