Іван Топорівський,
2 курс, спец. «Фінанси», д.н.ф.,
Наук. кер. – Гімчинський О. Г.,
Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ,
м. Чернівці
Стратегії економічного розвитку підприємств в умовах глобалізації
Глобалізація - це процес всесвітньої економічної, політичної та культурної інтеграції та уніфікації. Основними наслідками цього процесу є міжнародний поділ праці, міграція в масштабах усієї планети капіталу, людських та виробничих ресурсів, стандартизація законодавства, економічних та технічних процесів, а також зближення культур різних країн.
Глобалізація як системне та багатоаспектне явище може також розглядатись як певна стадія в еволюційному розвитку підприємства або як принциповий підхід підприємства до своєї стратегії, зумовлений сильною залежністю від стану та кон’юнктури міжнародного економічного середовища.
Будь-яке сучасне підприємство повинно добре знати і розуміти, чи є воно учасником глобалізованої галузі, чи воно ще має пройти шлях входження. А оскільки й галузі, й окремі підприємства в той чи іншій період знаходяться на певному етапі загального процесу підвищення рівня глобалізації діяльності, то можна дещо спрощено класифікувати галузі за даною ознакою таким чином:
- повністю глобалізовані (пасажирські авіаперевезення, комп’ютерна, автомобільна та фармацевтична промисловість, ін.);
- частково глобалізовані (телекомунікації, космонавтика, ін.);
- мультинаціональні (виробництво штучних волокон, міндобрив, харчова промисловість, ін.);
- національні (виробництво цементу, стального прокату, роздрібна торгівля, ін.).
Розглядаючи глобалізацію за суттю і як просторово-часовий процес, необхідно визначити основні її виміри. Деякі автори для дефініції та окреслення масштабів глобалізації галузей та діяльності підприємств пропонують такі характеристики:
- високий рівень затрат на наукові (дослідні та прикладі) роботи;
- однорідність товарів, які пропонуються в різних країнах;
- великий ефект від масштабу діяльності;
- низькі транспортні затрати;
- пріоритетність цін та якості.
Щоб визначити ступінь глобалізації підприємства можна використовувати такі показники:
- присутність підприємства, його товарів і послуг у всіх економічних зонах так званої тріади;
- існування тісних транснаціональних зв’язків;
- наявність світової стратегії, яка координується групою чи підприєм-ством.
Разом із переліченими вище вимірами рівня глобалізації діяльності галузі та окремих підприємств існує ще дві визначальні для успіху глобалізаційної стратегії якісні характеристики: вид конфігурації напрямків діяльності та їх координація.
Глобальна конфігурація повинна дозволяти підприємству ефективно організовувати свою діяльність у світовому масштабі. Класично виділяють два полярно протилежні види конфігурації: концентрована і дисперсна. Щодо концентрованої конфігурації, то вона являє собою концентрацію найбільш важливих ланок ланцюга формування вартості в одній або кількох країнах. Це дозволяє отримувати суттєву економію від масштабів, накопичувати великий досвід при виконанні принципово важливих видів діяльності.
За умов дисперсної конфігурації успіх глобалізаційної стратегії, навпаки, залежить від належного рівня розпорошення діяльності певних видів. Така конфігурація передбачає здійснення великих інвестицій за кордоном. Вона зменшує ефект від масштабів виробничих одиниць, але найкращим чином відповідає локальним потребам.
Координація напрямків діяльності глобального підприємства посилює конкурентні переваги, які виникають через ефективний менеджмент дисперсованих видів діяльності. Очевидним є те, що координація сприяє збагаченню ринкового досвіду за специфічних локальних умов. Разом із тим вона повинна також надавати різнопланову інформацію щодо конкурентів з інших економічних зон, про їх продукцію, ринки, особливості виробничої, маркетингової та іншої діяльності.
Отже, за сучасною тенденцією глобалізації підприємства можуть підібрати під себе різноманітні стратегії свого економічного розвитку. По-перше стратегія підприємтсва буде залежати від рівня глобалізації своєї діяльності (повністю глобалізована, частково глобалізована, мультинаціональна або національна). По-друге – від виду конфігурації напрямків діяльності (концентрована і дисперсна) та їх координації.
Список використаних джерел:
1. Бизнес. – 2011 року, 10 жовтня. – №41. – 82 с.
