Паскар В., Шихман О., ВЕНЧУРНИЙ БІЗНЕС В УКРАЇНІ - Форум
Субота, 10.12.2016, 16:37
Приветствую Вас Гість | Регистрация | Вход

Всеукраїнська студентська інтернет-конференція

Меню сайта
Форма входу
Друзі сайту
Статистика

Паскар В., Шихман О., ВЕНЧУРНИЙ БІЗНЕС В УКРАЇНІ - Форум

[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
Сторінка 1 з 11
Форум » Матеріали конференції 29.04.2011 » Ефективність бізнесу в у мовах трансформації економіки » Паскар В., Шихман О., ВЕНЧУРНИЙ БІЗНЕС В УКРАЇНІ
Паскар В., Шихман О., ВЕНЧУРНИЙ БІЗНЕС В УКРАЇНІ
conf-cvДата: Середа, 04.05.2011, 16:05 | Повідомлення # 1
Admin
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1656
Нагороди: 5
Репутація: 8
Статус: Offline

Віталій Паскар, Олександр Шихман,


Наук. кер. – Підлипчак О.А.,
Буковинська державна фінансова академія,
м. Чернівці

ВЕНЧУРНИЙ БІЗНЕС В УКРАЇНІ: ПЕРСПЕКТИВИ ТА ПЕРЕШКОДИ РОЗВИТКУ


Як фахівцям-економістам, так і громадянам без економічної освіти чудово відомо, в якому стані перебуває українська економіка: постійний дефіцит бюджету, високе податкове навантаження, пасивний торговельний баланс, орієнтація на експорт сировини та імпорт готової продукції. Вирішення цих проблем запропоноване у великій кількості статей та підручників. Однак, на думку авторів, подолання цих проблем є неможливим за існуючих умов, а саме:
- надмірної політизованості економіки;
- відсутності в Україні галузей економіки конкурентоспроможних на світовому ринку;
- високого рівня тіньової економіки та фінансових махінацій.
Гостра нестача інвестицій за високого податкового тиску призводить до того, що найкращі та найперспективніші підприємства (за винятком тих, що беруть участь в політичному процесі) банкрутують. Відповідно, розвивати економіку з кожним роком дедалі важче, а бюджет приймається з все більшим дефіцитом. Розірвати замкнене коло може тільки «стрибок» у певній галузі, забезпечити який може виключно венчурний бізнес.
Питання венчурного капіталовкладення в Україні розглядали такі науковці, як Михальченко Г.Г. та Черняєва О.В. в розрізі механізму функціонування механізму венчурного бізнесу, Кисіль В.Л. і Садловський Р.В. стосовно сучасного стану венчурних фондів в Україні, Заморока Ю.В. та Гарбар В.А. розглядали проблематику функціонування венчурного бізнесу.
Мета статті – розкрити можливості, перспективи та перешкоди діяльності венчурного бізнесу в Україні.
Венчурний бізнес - це ризикова діяльність, у процесі якої створюються і впроваджуються у виробництво нові товари, технології, послуги. Це поєднання двох видів підприємництва: фінансового та інноваційного.
Історія венчурного бізнесу починається з 50-х років XX століття. Як і будь-яке неординарне починання, новий бізнес мав потребу в сильних і енергійних особистостях і новаторських підходах. Саме тоді інженер компанії «Shokley Semiconductor Laboratories» Юджин Клейнер звернувся до великої інвестиційної фірми за великими об’ємами фінансування нового проекту виробництва напівпровідників, що в результаті призвело до технологічної революції в світі. Тоді і виник термін «венчурний капітал».
Сьогодні такий вид бізнесу представлений невеликими фірмами, що засновані групою фахівців у певній наукомісткій галузі. В Україні ж, цією сферою займаються інститути спільного інвестування (ІСІ). Однак, слід зазначити, що більшість венчурних ІСІ надають перевагу низькоризиковим вкладенням та головним чином прагнуть отримати прибуток. В їх пріоритети не входять такі побічні потреби, як науково-технічний прогрес. На практиці фахівці і самі венчурні капіталісти стверджують, що вони ніколи не вкладають капітал на стадії розробки інноваційної ідеї, оскільки це дуже ризиковано. Тому варто висвітлити основну проблематику функціонування венчурного бізнесу в Україні:
1. Нестача стимулів для вкладення капіталу в ризикові проекти. Жодний інвестиційний фонд не вкладатиме великі кошти у прогнозовану розробку високих технологій не маючи жодних гарантій повернення коштів. Враховуючи кількість афер у сфері отримання кредитів та інвестицій, держава повинна забезпечувати певний відсоток гарантованого повернення вкладів ІСІ.
2. Нестача кваліфікованих кадрів. У свій час в Україні існували дуже несприятливі умови для діяльності інтелектуальної еліти, що призвело до масової еміграції вчених за кордон. Сьогодні ця проблема гостро дає про себе знати, особливо у випадках, коли практично немає кому створювати новітні технології. Так, наприклад, жоден з лауреатів Нобелівської премії українського походження не проживав в Україні.
3. Низький рівень правового захисту українських патентів. На жаль, як і у багатьох правових сферах в Україні, патенти не забезпечують захист інтересів інвестора на міжнародному ринку, особливо в разі спірних ситуацій і незаконного використання інтелектуальної власності.
4. Неадекватно високий рівень ризику втрати вкладень. Окрім безпосереднього ризику, пов’язаного із функціонуванням і розвитком бізнесу, існують негативні економічні фактори: інфляція, високий податковий тиск. Це той випадок, коли час надто сильно працює проти фірм-інноваторів. За умови довготривалої розробки продукту чи технології навіть значні за розмірами інвестиції можуть не витримати випробовування часом.
5. Гальмування на етапі впровадження інновацій. В світовій практиці після завершення досліджень створюється нове підприємство, де застосовується інновація. Таке підприємство слугує одночасно дослідним зразком та ефективним джерелом прибутку. За даними Держдепартаменту інтелектуальної власності, щорічно в Україні видається 15-20 тисяч патентів, але застосування на ринку знаходить не більше 1% інновацій.
Таким чином, розвиток технологій в Україні сильно гальмується елементарними пострадянськими недоліками. Венчурні фонди сьогодні змушені працювати на відносно невеликих за розмірами ринках, які на даному етапі характеризує низька конкуренція серед виробників товарів і послуг, а також достатньо невисока платоспроможність населення. Найпривабливішими сферами для інвестицій в Україні є будівництво, переробка сільськогосподарської продукції, харчова промисловість і роздрібна торгівля. Така галузева дискримінація властива для України, тому що ці галузі є привабливими, розповсюдженими та мало ризиковими в нашій країні, на відміну від країн ЄС і США, де венчурні інвестиції здійснюються в інноваційні галузі промисловості.
Ми вважаємо, що для ефективного розвитку науково-технічної діяльності українським інвесторам необхідно відійти від традиційних галузей економіки та звернути свою увагу на інформаційні технології, авіарозробки, робототехніку та інші наукомісткі сфери економіки. Високоефективним варіантом була б співпраця із зарубіжними вченими та створення спільних проектів.
Що стосується держави, то її роль у розвитку венчурного бізнесу неоднозначна. Активне сприяння розвитку венчурного бізнесу призведе до дуже позитивного економічного ефекту, оскільки вигоди, які отримує суспільство від програм підтримки венчурного капіталу, не обмежуються тільки прибутками венчурних інвесторів. Інвестиції такого роду сприяють освоєнню нових провідних науково-технічних розробок для створення конкурентоспроможних високотехнологічних продуктів і технологій та створюють нові робочі місця, сприяючи зниженню безробіття та підвищуючи рівень добробуту в суспільстві, що має стратегічне значення для довгострокового зростання національної економіки.
Науковці наводять наступні переваги розвитку венчурного бізнесу при відповідному державному забезпеченні:
- ефективна правова база для інвестування у ризикові проекти;
- безпосередня участь в інвестиційному процесі в статусі інвестора;
- надання податкових пільг та встановлення спеціальних податкових режимів у венчурній сфері;
- надання гарантій інвестиційним фондам та інше.
Спробуємо навести контртези. Багаторічний досвід функціонування українського ринку довів, що за існуючої системи підприємці скористаються будь-якою можливістю вивести доходи в тіньовий сектор. Таким чином, пільгове оподаткування венчурних фондів призведе до масового їх використання для відмивання коштів. Більш доцільним було б загальне зниження податкового тягаря, що згідно з планом поступово здійснюватиметься в Україні до 2014 року.
Участь держави як безпосереднього інвестора може призвести до розкрадання бюджетних коштів через спрямування їх у фіктивні наукові організації. Крім того, практика вже довела неефективність функціонування державних підприємств, більшість з яких вже давно приватизовано. Оптимальним варіантом в даному випадку була б мінімізація безпосередньої участі держави і в той же час пріоритетність опосередкованого впливу шляхом створення потужної правової бази і переходу до міжнародних стандартів та активного міжнародного співробітництва. Це призведе до становлення справжньої ринкової країни у якій діяльність держави відповідає її призначенню, а саме забезпечує обслуговування ринкових процесів та усунення окремих вад ринкового саморегулювання.
Розглянемо тенденції у галузі інноваційного фінансування на прикладі Чернівецької області (табл. 1).
Таблиця 1
Динаміка фінансування інновацій у Чернівецькій області
шт.
Впровадження інновацій на промислових підприємствах Роки
2005 2006 2007 2008 2009
Освоєно нових технологічних процесів 8 6 15 11 4
в т.ч. маловідходних, ресурсозберігаючих 4 4 11 7 8
Освоєно виробництво нових видів продукції 103 76 111 79 100
в т.ч. виробництво основних засобів 10 13 23 25 29

Як бачимо, кількість освоєних виробничих процесів за останні роки знизилась, що викликане досягненням вітчизняними підприємствами межі поточного технологічного розвитку за наявних умов. Для подальшого розвитку необхідні або великі обсяги інвестицій, або значний попит на більш якісні товари, що прискорить технологічний прогрес. Тим не менш, кількість введених у виробництво нових продуктів, а особливо виробничих запасів стабільно зростає, а така тенденція свідчить про поступове переозброєння економіки.
В останні роки у виробництві застосовуються лише власні винаходи підприємств. За статистикою за 2008-2009 роки чернівецькими підприємцями було придбано лише 2 інноваційні технології, в той час як ще в 2007 році в Чернівецькій області було придбано 8 таких технологій.
Серед підприємств, які реалізують інноваційну продукцію, найбільшу питому вагу займають підприємства з чисельністю працівників від 100 до 250 осіб. Дещо меншу частку ринку інновацій займають малі підприємства, в той час як підприємства з чисельністю працюючих понад 500 чоловік майже не займаються інноваціями. Це підтверджує той факт, що наукову революцію здійснюють малі непримітні організації, витісняючи з ринку монополістів. Власне, монополізація окремих галузей економіки і призводить до зникнення необхідності у здійсненні інновацій в цілому.
Таким чином, можна зробити наступні висновки:
1. Венчурний бізнес, незважаючи на високу ризиковість, є джерелом конкурентних переваг країни, в якій він функціонує, а значить може вивести її на передові позиції на світовому ринку.
2. В Україні венчурний бізнес перебуває на початковій стадії розвитку і потребує суттєвого вдосконалення та вкладення великих обсягів капіталу.
3. Для успішного ведення бізнесу такого роду необхідно здійснити ряд реформ, що пов’язані із інвестиційним та податковим законодавством, а також участю держави в економічному житті країни.
4. Реалізація наукомістких проектів неможлива без залучення висококваліфікованих спеціалістів, яких потрібно або залучати з-за кордону, або навчати в Україні попередньо реформувавши систему освіти.
5. Надмірно висока ризиковість венчурних вкладень у великих розмірах гальмує процеси формування науково-технічного потенціалу України.
6. Потенціал інноваційного розвитку належить малим та середнім підприємствам.
Виходячи з вищеперерахованого варто зазначити, що вирішення проблем венчурного фінансування в Україні цілком реальне і є лише питанням часу. Україна сьогодні поступово розвивається і має всі можливості для створення в майбутньому на її теренах місткого ринку інтелектуальної власності. Однак, час, що знадобиться на такі перетворення, невизначений і багато в чому залежить від дій держави, інвестиційних фондів та дій інших економічних суб’єктів в цілому.
Список використаних джерел:
1. Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди): Закон України № 2299-ІІІ від 15.03.2001 [Електронний ресурс] – Режим доступу до сайту: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
2. Про інноваційну діяльність: Закон України № 40-IV від 04.07.2002 [Електронний ресурс] – Режим доступу до сайту: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
3. Михальченко Г.Г. Механізм функціонування венчурного бізнесу в Україні / Г.Г. Михальченко, О.В. Черняева // Економічний простір. - 2008. - №18. – С. 118-125.
4. Системный информационно-аналитический центр [Електронний ресурс] – Режим доступу до сайту: http://siac.com.ua/.
5. Національний інститут стратегічних досліджень [Електронний ресурс] – Режим доступу до сайту: http://old.niss.gov.ua/.
6. Науково-дослідний інститут інтелектуальної власності Національної академії правових наук України [Електронний ресурс] – Режим доступу до сайту: http://www.ndiiv.org.ua/.
7. Записки молодого і перспективного фінансиста натхненного Рокфелером [Електронний ресурс] – Режим доступу до сайту: http://finansist.hiblogger.net/198278.html.

 
Форум » Матеріали конференції 29.04.2011 » Ефективність бізнесу в у мовах трансформації економіки » Паскар В., Шихман О., ВЕНЧУРНИЙ БІЗНЕС В УКРАЇНІ
Сторінка 1 з 11
Пошук: