Гатеж С. Методи оцінки вартості підприємства... - Форум
Четвер, 08.12.2016, 13:51
Приветствую Вас Гість | Регистрация | Вход

Всеукраїнська студентська інтернет-конференція

Меню сайта
Форма входу
Друзі сайту
Статистика

Гатеж С. Методи оцінки вартості підприємства... - Форум

[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
Сторінка 1 з 11
Форум » Матеріали конференції 29.04.2011 » Ефективність бізнесу в у мовах трансформації економіки » Гатеж С. Методи оцінки вартості підприємства...
Гатеж С. Методи оцінки вартості підприємства...
conf-cvДата: Середа, 04.05.2011, 15:29 | Повідомлення # 1
Admin
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1656
Нагороди: 5
Репутація: 8
Статус: Offline

Гатеж Сергій

5 курс, спец. «Фінанси», д.ф.н.

Наук. кер. –– к.е.н. Юрій Е.О.

Буковинська державна фінансова академія,
м. Чернівці

Методи оцінки вартості підприємства: переваги та недоліки


Постановка проблеми. У сучасних умовах ринкових відносин оцінка вартості бізнесу стає інструментом корпоративного управління. Практика свідчить, що значна кількість корпорацій як основну стратегію обирає підвищення вартості власного бізнесу. Актуалізація завдань управління вартістю підприємств передбачає удосконалення оціночної методології.
Загальновідомі три основні (традиційні) підходи до оцінки вартості бізнесу: витратний, дохідний і порівняльний. Зміст кожного з них детально розкривається в міжнародних та національних стандартах оцінки [1; 2]. Найхарактернішою рисою під час визначення вартості бізнесу в межах кожного із стандартних підходів є необхідність урахування різних аспектів фінансової діяльності компанії. Це призводить до отримання різних розрахункових величин вартості бізнесу, що, в свою чергу, є причинною виникнення проблеми узгодження отриманих результатів. Таке узгодження часто пов'язано з вибором ключових чинників вартості для отримання підсумкової величини вартості бізнесу. Наведене визначає необхідність комбінування різних методів оцінки вартості бізнесу, що дадуть змогу отримувати обґрунтовану величину цієї вартості шляхом поєднання переваг кожного з традиційних підходів.
Актуальність проблеми. Сьогодні в Україні спостерігаються позитивні тенденції економічного зростання, темпи та стійкість якого залежать від стабільного розвитку господарюючих суб’єктів. Початок широкомасштабних процесів приватизації, зростання кількості приватних підприємств, розширення співробітництва з іноземними партнерами та обсягів інвестицій –– все це породжує необхідність оволодіння сучасними методами і підходами до оцінки вартості підприємства. Використання дієвих механізмів щодо оцінювання вартості бізнесу є підґрунтям стратегічного розвитку господарюючого суб’єкта в майбутньому, що зумовлює актуальність дослідження.
Метою статті є аналіз існуючих методів оцінки вартості підприємства, виявлення їх переваг і недоліків, а також особливостей застосування на вітчизняних підприємствах.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. У сучасній економічній літературі достатньо детально аналізуються методичні підходи до використання методів оцінювання вартості бізнесу. Про це свідчать роботи вітчизняних та зарубіжних авторів щодо обраної проблематики, які розглядають поряд з традиційними методами (ринковий (порівняльний), доходний, затратний) і застосування інших методик.
Актуальність питання, що розглядається, привертає увагу значної кількості економістів. Дослідження можливостей застосування зазначених моделей до оцінювання вартості бізнесу відображено у наукових працях К. Мерсера, Т. У. Хармса, Т. Коупленда, Т. Коллера, Дж. Мурріна, А.М. Кроткова, Ю.Я. Єленєваа, П. Дешоу, Е. Хаттона, Р. Слоан, А.Г. Грязнової, М.А. Федотової.
К. Мерсер, Т.У. Хармс у своїй монографії зосереджують увагу на основних умовах оцінювання бізнесу, використовуючи модель дисконтованого грошового потоку і модель Гордона [1]. Основна мета такого глибокого дослідження – краще розуміння основних інструментів оцінкової діяльності та фінансових розрахунків. На основі цих моделей автори доводять, що вони можуть використовуватись для розроблення інтегрованого оцінювання бізнесу. Автори переконливо доводять, що ці моделі можуть бути використані для розроблення інтегрованої теорії оцінювання бізнесу.
Автори книги «Стоимость компаний: оценка и управление» Т. Коупленд, Т. Коллер, Дж. Муррін наводять не тільки відомі методики з оцінювання бізнесу, але і вказують на сильні та слабкі сторони кожної з них, їх можливості і обмеження, а також способи комбінування цих методик з метою отримання якнайкращого результату [10]. Такі автори, як А.М. Кротков та Ю.Я. Єленева, разом з традиційними підходами до оцінювання вартості бізнесу виділяють ще один підхід на основі опціонів [4].
Провідними західними фірмами у галузі управлінського консалтингу активно використовуються на практиці і розвиваються методи менеджменту, які серед найважливіших критеріїв успішності управлінської діяльності на різних її рівнях розглядають досягнення ринкової доданої вартості підприємства або його окремих підрозділів. Вказаний підхід отримав назву менеджменту, заснованого на управлінні вартістю, або VBM- менеджменту (VBM — Value Based Management) [5]. Незважаючи на те, що невід'ємною складовою частиною VBM-підходу є вимір вартості компанії, він принципово відрізняється від традиційних методів оцінювання бізнесу. В основу VBM покладено управління інтегрованим фінансовим показником – вартість компанії.
Практика оціночної діяльності в останні роки свідчить також і про застосування синтетичних методів оцінювання вартості, які неможливо безпосередньо віднести до жодного із традиційних підходів. Найпопулярнішими серед моделей, які формалізуються в межах зазначених методів, є моделі Ольсона та Блека–Шоулза. Вони є синтезом переваг, притаманних кожному з основних традиційних підходів. Зарубіжними авторами проведено дуже багато емпіричних досліджень щодо застосування цих моделей до оцінювання бізнесу. Особливої уваги заслуговує робота П. Дешоу, Е. Хаттона та Р. Слоана [6].
Синтетичні моделі не викликають проблем їх застосування для звітності, яка формується відповідно до умов міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ) та американської системи обліку GAAP. Використання цих моделей в українській практиці формування фінансової звітності відповідно до Національних стандартів бухгалтерського обліку викликають істотні непорозуміння [7].
Практики оціночної діяльності в Україні, оцінюючи вартість підприємств та бізнесу, застосовують лише деякі з традиційних підходів, зокрема дохідний чи затратний.
Незважаючи на значну кількість досліджень методів оцінки, вченим так і не вдалось розробити універсальний методику, яка б могла ефективно застосовуватись на всіх підприємствах та давати реальні показники вартості бізнесу.
Виклад основного матеріалу. Аналіз внутрішніх і зовнішніх чинників, які впливають на діяльність підприємства, умова визначення ринкової вартості підприємства, шанс в боротьбі за виживання в конкурентному середовищі. Процес оцінки бізнесу є умовою вироблення стратегії підприємства, оцінки майна умовою купівлі-продажу. Цей процес показує альтернативні підходи та визначає, які з них можуть дати вищу ціну, тим самим забезпечивши максимальну ефективність використання майна, потенціальних можливостей бізнесу.
Оцінювання бізнесу – це визначення вартості бізнесу як майнового комплексу, здатного приносити прибуток його власникові [7]. При проведенні оціночної експертизи визначається вартість всіх активів компанії: нерухомого майна, машин і устаткування, складських запасів, фінансових вкладень, нематеріальних активів. Крім того, окремо оцінюється ефективність роботи компанії, її колишні, сучасні і майбутні доходи, перспективи розвитку і конкурентне середовище на цьому ринку, а потім оцінювана компанія порівнюється з підприємствами-аналогами. На підставі такого комплексного аналізу реально оцінюють бізнес як майновий комплекс, здатний приносити прибуток.
Існують такі методичні підходи до оцінки вартості підприємства:
1. Доходний – підхід, що заснований на оцінці потоку майбутніх доходів підприємства, тобто оцінка вартості підприємства, що ґрунтується на визначенні теперішньої вартості очікуваних вигод (доходів, грошових потоків) від володіння корпоративними правами підприємства;
2. Майновий (витратний підхід з погляду акумуляції активів) – підхід, що заснований на уявленні про підприємство як цілісний майновий комплекс, вартість якого визначається різницею між вартістю активів підприємства та його зобов’язаннями;
3. Порівняльний (ринковий) – підхід, що заснований на тому, що вартість підприємства – це реальна ціна продажу аналогічного підприємства, тобто розрахунок вартості підприємства відбувається на основі результатів його зіставлення з іншими бізнес-аналогами [10].
Як правило, щоб отримати реальну оцінку, застосовують усі три підходи, а потім обґрунтовують єдине значення оцінювання підприємства [4].
Доходний підхід базується на принципі граничної корисності, який полягає у виборі інвестором найбільш прийнятного співвідношення прибутковості та ризику. Прибутковість у цьому контексті виражається дисконтованими майбутніми надходженнями, а ризик включено у ставку дисконтування. Доходний підхід є сукупністю методів, які дають змогу оцінити вартість об'єкта на основі його потенційної здатності приносити доход [8].
За допомогою методів доходного підходу бізнес оцінюється на основі доходів підприємства, тих економічних вигод, що має власник від володіння підприємством (бізнесом). Даний метод заснований на принципі, що потенційний покупець не заплатить за частку підприємства (бізнесу) більше, ніж вона може принести доходів у майбутньому [4].
У рамках доходного підходу застосовується кілька методів, їх можна умовно розділити на два підвиди: методи дисконтованих показників та методи капіталізації.
Методи капіталізації використовуються тоді, коли підприємство має прогнозовані, стабільні в часі, доходи і можна передбачити темпи їхнього зростання [9]. В цих методах не враховується вартість матеріальних і нематеріальних активів. За їх допомогою вимірюють ефективність використання всіх активів з позиції їхньої здатності створювати доход. Чим більше значення грошового потоку і ставка капіталізації, тим адекватнішою буде оцінка, здійснена таким методом [4].
Ставки капіталізації та дисконтні ставки, які використовуються у доходному підході, визначаються заданими ринку і повинні враховувати такі фактори, як рівень процентних ставок, ставок віддачі (прибутковості), очікуваних інвесторами від аналогічних інвестицій, а також ризик, властивий очікуваному потоку вигод.
Серед методів дисконтованих показників найрозповсюдженішим є метод дисконтування грошових потоків [9]. Суть його полягає у визначенні прогнозних грошових потоків конкретного бізнесу, що потім дисконтуються за ставкою дисконту для встановлення поточної вартості майбутніх доходів. Цей метод, на думку багатьох дослідників, якнайточніше визначає ринкову ціну підприємства і найбільшою мірою цікавить інвестора, оскільки показує суму, яку інвестор буде готовий заплатити з урахуванням майбутніх доходів від бізнесу, а також з урахуванням необхідної ставки доходу на інвестиції в цей бізнес.
Витратний підхід еволюціонує з трудової теорії вартості, тому вартість бізнесу у цьому випадку визначається шляхом переоцінки ресурсів, витрачених на його створення. Таким чином вартість підприємства оцінюється з позицій понесених витрат. Звичайно, балансова вартість активів підприємства не відповідає ринковій, тому завдання полягає в їх переоцінці [8].
Цей підхід об'єднує методи, за допомогою яких можна оцінити нові підприємства, та, з певними корективами, інвестиційні компанії. Також він використовується для оцінки ліквідаційної вартості підприємства, коли воно припиняє свої операції, продає матеріальні (а якщо є — і нематеріальні) активи і погашає всі свої зобов'язання.
Застосування витратного підходу як єдиного при оцінці бізнесу не припускається. Елементи витратного підходу рекомендують застосовувати для оцінки холдингових компаній [10].
Перевагою цього підходу є те, що він заснований на оцінці існуючих активів. Це усуває значну частину суперечностей аналітичної оцінки, характерної для інших підходів.
Недоліком підходу можна вважати те, що при цьому не враховується майбутній прибуток, тобто перспективи бізнесу,— головним стає визначення вартості матеріальних активів, нівелюється вплив на бізнес нематеріальних активів. Поза увагою лишаються і ринкові чинники ефективності — додаткові нематеріальні активи (наприклад, якість клієнтської бази) і пасиви (наприклад, потенційні позови до компанії), що не відбиті у балансі підприємства і кількісний вимір їх ускладнений, нема також однозначної відповіді на запитання, як саме оцінювати активи: як цілісний майновий комплекс чи окремо, і наскільки глибоким має бути виокремлення кожного активу, об'єкта?
Ринковий підхід базується на принципі заміщення, який полягає в тому, що найбільша вартість об'єкта визначається найменшою ціною, за якою може бути придбаний інший об'єкт з еквівалентною корисністю. Вартість товарів чи бізнесу визначається за вартістю аналогічних об'єктів. Цей принцип заснований на твердженні про те, що раціональний інвестор не заплатить за певний об'єкт більше, ніж вартість доступного до купівлі аналогічного об'єкта, який має таку ж корисність, що й цей об'єкт. Тому ціна продажу аналогічних об'єктів є вихідною інформацією для розрахунку вартості цього об'єкта.
Застосування ринкового підходу можливе лише за умови розвиненості ринку, на якому функціонує оцінюване підприємство.
Головною перевагою ринкового підходу є те, що він є найпростішим у використанні, а також статистично обгрунтованим, що забезпечує отримання даних, придатних для застосування в інших підходах. У межах порівняльного підходу розроблено низку методів коригування [10].
Головним обмеженням у застосуванні зазначеного підходу є обов'язкова наявність активного ринку. Серед недоліків слід відзначити й те, що даний підхід потребує внесення поправок, більшість з яких впливає на достовірність результатів. До того ж дані є не завжди порівнюваними.
Основні переваги та недоліки методів оцінювання бізнесу подано в табл.1
Таблиця 1
Переваги і недоліки основних підходів до оцінки вартості підприємства
Підхід до оцінки Переваги Недоліки

Витратний
підхід
Враховує економічне старіння основних фондів Не враховує вартість деяких нематеріальних активів
Єдино можливий для деяких видів підприємств Не враховує майбутні очікування

Базується на реально існуючих активах Статичний, не має обліку майбутніх очікувань
Підходить для підприємств в стані банкрутства Не враховує інвестиційний характер підприємства як товару
Враховує вартість створення ідентичного об’єкту (метод вартості заміщення) Не врахування різного рівня ліквідності активів
Доходний підхід Єдиний метод, що враховує майбутні очікування Трудомісткий прогноз
Враховує ринковий фактор у вигляді ринкового дисконту Частково носить ймовірнісний характер
Враховує премію за ризики Невизначеність у виборі ставки дисконтування

Порівняльний
підхід Повністю ринковий метод; Заснований на інформації за минулі періоди і не враховує майбутніх очікувань
Відображає реальну практику купівлі-продажу аналогічних об’єктів на дату оцінки; Необхідний цілий ряд поправок
Відображає фактично досягнуті підприємством (бізнесом) результати виробничо-фінансової діяльності Можливий тільки за наявності фінансової інформації не тільки щодо оцінюваного підприємства, але і щодо великої кількості схожих підприємств, відібраних оцінювачем в якості аналогів
Реальне віддзеркалення попиту і пропозиції на об'єкт інвестування Складність обґрунтування поправок

Висновок. Методи оцінки підприємств мають цілий ряд переваг і недоліків. Вони дозволяють відобразити майбутню прибутковість підприємства, при цьому враховується ризик інвестицій, можливі темпи інфляції, а також ситуація на ринку через ставку дисконту. Також дозволяють врахувати економічне старіння підприємства, показником якого є перевищення величини ринкової вартості, отриманої методом накопичення активів над величиною ринкової вартості, отриманої по методах доходного підходу. Ці методи найточніше визначають ринкову вартість підприємства, але їх використання утруднене через складність проведення досить точного прогнозування.
Список використаних джерел:
1. «Загальні засади оцінки майна та майнових прав»: постанова Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 р. № 1440 «Про затвердження Національного стандарту № 1» //Офіційний вісник України.-2003.-№ 37.-С. 629.
2. Международные стандарты оценки. К н . 1 /Микерин Г. И., Недужий М. И., Паелое Н. В., Ящина Н. Н.- М.: НОВОСТИ, 2000.- 264 с.
3. Мерсер К., Хармс Т.У. Интегрированая теория оценки бизнеса. – М.: Маросейка, 2008.
4. Конкурентоспособность предприятия: подходы к обеспечению, критерии, методы оценки // Маркетинг в России и за рубежом. – 2001. – №6.
5. Рассказов С.В., Рассказова А.Н., Стоимостные методы оценки эффективности менеджмента компании // Финансовый менеджмент. – 2002. – №4.
6. Deshow P., Hutton A., Sloan R. Journal of Accounting and Economic – 1999 – №26.
7. Єрофєєва Т.А. Підходи до оцінювання вартості бізнесу: проблеми їх використання // Наукові записки. – 2007. – Т. 68. Економічні науки. – с.25 – 30.
8. Григорьев В. В. Оценка предприятия: теория и практика.- М.: ИНФРА, 1997.-318 с.
9. Егерев И. А. Стоимость бизнеса. Искусство управления.- М.: Дело, 2003.- 479 с.
10. Коупленд Т., Коллер Т., Муррин Дж. Стоимость компании: оценка и управление./ Пер. с англ.-М.,Олимп-Бизнес, (серия «Мастерство»), 2003. ¬¬¬¬¬¬– 578с.

 
Форум » Матеріали конференції 29.04.2011 » Ефективність бізнесу в у мовах трансформації економіки » Гатеж С. Методи оцінки вартості підприємства...
Сторінка 1 з 11
Пошук: