Богославець А. Обгрунтування резервів відновлення... - Форум
Понеділок, 05.12.2016, 16:31
Приветствую Вас Гість | Регистрация | Вход

Всеукраїнська студентська інтернет-конференція

Меню сайта
Форма входу
Друзі сайту
Статистика

Богославець А. Обгрунтування резервів відновлення... - Форум

[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
Сторінка 1 з 11
Форум » Матеріали конференції 29.04.2011 » Ефективність бізнесу в у мовах трансформації економіки » Богославець А. Обгрунтування резервів відновлення...
Богославець А. Обгрунтування резервів відновлення...
conf-cvДата: Середа, 04.05.2011, 15:23 | Повідомлення # 1
Admin
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1656
Нагороди: 5
Репутація: 8
Статус: Offline

Богославець А.

Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ
Науковий керівник к.е.н Грицюк Е.О.
м. Чернівці

Обгрунтування резервів відновлення платоспроможності та фінансової стійкості підприємства.


Анотація. У статті розкрито показники платоспроможності та фінансової стійкості, що характеризують взаємовідносинами між контрагентами. Запропоновано підходи до визначення абсолютної фінансової стійкості, характеристики нестійкого фінансового стану, та основні ознаки кризового фінансового стану підприємства.

Актуальність. За умов розбудови в Україні ринкових відносин своєчасна та об’єктивна оцінка платоспроможності та ліквідності набула особливого значення, оскільки жодне підприємство у цих умовах не гарантоване від банкрутства, тобто становища, коли воно не зможе розрахуватися зі своїми боргами і зазнає фінансового краху. Для здійснення оцінки платоспроможності та ліквідності обчислюється низка коефіцієнтів, які, на нашу думку, відіграють суттєву роль, адже вони є зручним засобом узагальнення величезного обсягу фінансових даних та є інструментом порівняльного аналізу діяльності підприємств.
Фінансовий стан підприємства з позиції короткострокової перспективи оцінюється показниками надійності та платоспроможності, які у більш загальному варіанті характеризують, чи може воно вчасно і в повному обсязі здійснювати розрахунки з короткостроковими зобов’язаннями перед контрагентами. Короткострокова заборгованість підприємства погашається різноманітними способами. Безпосереднім забезпеченням такої заборгованості можуть служити будь-які активи підприємства, у тому числі й необоротні. В умовах ринкових відносин надійність та платоспроможність підприємств вважається найважливішою умовою їх господарської діяльності.
Підводячи підсумки викладеного слід зазначити, що актуальність дослідження полягає у необхідності проведення оцінки платоспроможності та фінансової стійкості підприємства як одного із основних етапів здійснення оцінки фінансового стану суб’єкта господарювання.
Аналіз досліджень та публікації з проблеми. Питання теорії і практики оцінки платоспроможності та фінансової стійкості підприємств розглядалось в працях як зарубіжних так і вітчизняних науковців та практиків, зокрема: Л.Чечевіценої, Е.Нікбахта і А.Гропеллі, Є.Іонін, В.Ковальова, А.Шеремета, І.Бланка, Г.Савицької, П.Лайка, Р.Сайфуліна, Е.Уткіна, Н.Тарасенко, Є.Мниха, О.Філімоненкова, М.Болюх, В.Іващенко, Т.Костенко та інші. Але запропоновані методики не завжди враховують вимоги вітчизняних підприємств. Крім того, проблема зміцнення платоспроможності та фінансової стійкості зосередливо вимагає розробки і впровадження методик, спрямованих на більш ефективний контроль за їх рівнем, на використання значного набору аналізованих показників.
Метою даного дослідження є оцінка методичних підходів до аналізу фінансової стійкості та платоспроможності підприємств, а також обгрунтування їх рекомендованих значень.
Для виконання даної мети нами були поставлені і виконані наступні завдання:
- аналіз вітчизняної практики визначення платоспроможності та фінансової стійкості підприємства;
- шляхи уникнення неплатоспроможності підприємства;
- визначення резервів відновлення платоспроможності та фінансової стійкості.
Виклад основного матеріалу. У вітчизняних та іноземних теоріях фінансового аналізу діяльності підприємства існують різноманітні підходи до визначення економічного змісту поняття «ліквідність» та «платоспроможність».
Деякі вітчизняні вчені, а саме М.Болюх, В.Іващенко, В.Мельник, Є.Мних, Н.Тарасенко, вважають, що «…платоспроможність підприємства – найважливіший показник, який характеризує фінансовий стан підприємства» [1, с.136]. «Оцінка платоспроможності проводиться на основі характеристики ліквідності активів», що «означає спроможність перетворення активу в готівку» [2, с.386]. При визначені поняття платоспроможності змішують з її показниками, такий підхід сприяє викривленню сутності платоспроможності.
Однак, на нашу думку, ці поняття ліквідності і платоспроможності різні, хоча і взаємозалежні. Платоспроможність – це можливість підприємства наявними грошовими ресурсами своєчасно погасити свої строкові зобов’язання. Коли підприємство має добрий фінансовий стан, то воно постійно платоспроможне. У разі поганого фінансового стану – воно періодично або постійно є неплатоспроможним. Важливо звернути увагу на деякі ознаки такого стану. Основними ознаками платоспроможності є наявність у достатньому обсязі коштів на розрахунковому рахунку і відсутність простроченої заборгованості банку, бюджету, постачальникам, робітникам та службовцям.
Платоспроможність підприємства досить тісно пов’язана з ліквідністю його активів. Деякі вчені навіть ототожнюють ці два поняття, але все ж таки ці поняття є різними. Поняття ліквідності є більш містким, оскільки від ліквідності залежить платоспроможність.
У загальному розумінні «ліквідність» означає здатність перетворення активів у грошові швидко та без втрат ринкової вартості. Таким чином, ліквідність можна оцінювати з двох сторін: по-перше, як час, необхідний для перетворення активів у грошову форму; по-друге, як ймовірність продати актив і отримати визначену ринкову ціну. Ліквідність балансу – це ступінь покриття зобов’язань підприємства його активами. Ліквідність активів спеціалісти розрізняють як час, необхідний для перетворення активу в грошову форму і як можливість продавати активи за певною ціною, в тій мірі, в якій виручка від реалізації запасів, дебіторська заборгованість буде відносно більш ліквидним активам, ніж запаси.
Це можливо за рахунок того, що дебіторська заборгованість швидше обертається в гроші, тому активи від ступеня ліквідності, а пасиви від ступеня терміновості їх оплати поділяються на групи: абсолютно ліквідні активи (кредиторська заборгованість та позики, непогашені у відповідний термін), добре ліквідні (короткострокові кредити та позикові кошти), найменш ліквідні активи (довгострокові кредити та позикові кошти) та важколіквідні(джерела власних коштів).
Ліквідність менш динамічна порівняно із платоспроможністю. Це зумовлено тим, що на підприємстві в міру стабілізації його виробничої діяльності складається певна структура активів та джерел надходження коштів, унаслідок чого коефіцієнти ліквідності залишаються незмінними або мають незначне відхилення від попереднього значення, тоді як фінансовий стан підприємства з позицій платоспроможності характеризується різкими змінами і залежить від забезпеченості фінансовими ресурсами, виконання плану реалізації продукції і своєчасного надходження платежів від контрагентів тощо.
Платоспроможність підприємства забезпечується в тому разі, коли менш ліквідні активи покривають відносно стійкими пасивами, а короткостроковим борговим зобов’язанням відповідає найбільш ліквідна частина активів.
Слід звернути увагу на те, що недостатня ліквідність виникає тоді, коли підприємство не має змоги користуватись всіма перевагами від надання йому знижок і вигідними комерційними можливостями. На цьому рівні недостатня ліквідність означає, що підприємство не має свободи і це обмежує його дії.
Високий рівень недостачі ліквідності призводить до того, що підприємство неспроможне погасити свої поточні борги і зобов’язання. Це може спричинити його неплатоспооможність і навіть призвести до банкрутства.
Для власників підприємства недостатня ліквідність може означати зменшення прибутковості, втрати контролю, часткову або повну втрату вкладення капіталу.
Необхідність стану ліквідності та платоспроможності підприємства в ринкових умовах зумовлюється насамперед тим, що жодне з них у цих умовах не гарантоване від банкрутства, тобто становища, коло воно не може розрахуватись зі своїми боргами і зазнає фінансового краху.
Реалізація умов продовження діяльності потребує обов’язкового подання такої фінансової звітності, на основі якої можна обгрунтовано оцінити можливість продовження діяльності. Інформація повинна відображати і сучасний, і очікуваний стан фінансової ситуації підприємства.
Важливим методом, за допомогою якого можна встановити загрозу щодо продовження діяльності підприємства є метод фінансових коефіцієнтів.
Перевагою даного методу є можливість узагальнення результатів на різних господарських об’єктах і подальшого їхнього порівняльного аналізу. Це обумовлено встановленням певного еталонного рівня для коєфіцієнтів. Найчастіше еталонні рівні для коефіцієнтів встановлюють виходячи з певних теоретичних залежностей між різними фінансовими категоріями. Але в нашій країні такій підхід використовують обмежено через нестабільні умови, в яких змушені працювати підприємства в період переходи до ринкової економіки. Через це неможливим є використання досвіду країн з високим рівнем рентабельності та стабільність економічного розвитку.
Для економістів та аналітиків важливим місцем є вивчення рівня платоспроможності і водночас неплатоспроможності. Частіше всього причинами неплатоспроможності є :
- невиконання плану з випуску та реалізації продукції;
- високий процент оподаткування;
- відволікання коштів у нормативні запаси сировини,матеріалів, готової продукції;
- недовиконання плану прибутків і як результат – нестача власних джерел фінансування.
Платоспроможність організації це зовнішня ознака її стійкості. Вона обумовлена ступенем забезпеченості оборотних активів довгостроковими джерелами. Аналіз платоспроможності потрібен не тільки для самого підприємства, а й для його зовнішніх партнерів та потенційних інвесторів.
Проаналізувавши платоспроможність підприємства за відповідними показниками, спеціалісти можуть зробити висновки про стан платоспроможності підприємства. У разі погіршення його рівня керівництву підприємства потрібно негайно вжити заходів щодо поліпшення його становища. Цього можна досягти за рахунок підвищення розмірів вхідних грошових потоків, тобто збільшення виручки від реалізації, продажу частини основних фондів та інше.
Окреме питання займає класифікація вхідних та вихідних грошових потоків оскільки вона є підставою для розробки заходів мобілізації внутрішніх резервів відновлення платоспроможності. Одним із важливих заходів мобілізації внутрішніх резервів є проведення реструктуризації активів підприємства, сукупність заходів, пов’язаних зі зміною структури та складу активів балансу, перетворення в грошову форму наявних матеріальних та фінансових активів підприємства.
У рамках реструктуризації активів першочерговим є мобілізація прихованих резервів. Виявлення наявних резервів здійснюється через ліквідацію втрат окремих видів ресурсів, перевищення норм їх витрачення не потребує спеціального методичного забезпечення.
Значна частина резервів відновлення платоспроможності відноситься до прихованих. Приховані резерви – це частина капіталу, що ніяк не відбита в балансі. Розмір прихованих резервів балансу дорівнює різниці між балансовою вартістю окремих майнових об’єктів підприємства та їх реальною вартістю.
Окремо необхідно виділити оптимізацію структури розміщення оборотного капіталу. Це зменшення частки низьколіквідних оборотних засобів, запасів сировини та матеріалів, незавершеного виробництва тощо. Заслуговує на увагу продаж окремих низькорентабельних структурних підрозділів та об’єктів основних фондів. За рахунок цієї операції підприємство може отримати інвестиційні ресурси для перепрофілювання діяльності підприємства на більш прибуткові.
Одним із основних напрямків пошуку резервів відновлення платоспроможності є зменшення вихідних грошових потоків через зниження собівартості продукції та витрат, джерелом покриття яких є прибуток. Це головний внутрішній резерв підвищення платоспроможності підприємства.
У рамках заходів щодо зменшення вихідних грошових потоків слід також переглянути інші витрати підприємства, які не відносять на рахунок собівартості продукції, а здійснюють за рахунок прибутку, який залишається у розпорядженні підприємства після здійснення платежів до бюджету та чистого прибутку. Зменшення витрат є суттєвим резервом поліпшення платоспроможності підприємства. Отже, мета підвищення платоспроможності є досягнутою, якщо у результаті прискорення темпів економічного розвитку підприємство забезпечується відповідним зростанням його ринкової вартості у довгостроковій перспективі.
Умовою життєздатності підприємства та основою його розвитку на конкурентному ринку є стабільність (стійкість). Стійка діяльність залежить як від внутрішніх можливостей ефективно використовувати всі наявні в його розпорядженні ресурси, так і від зовнішніх умов, до яких належать податкова політика держави та ринкова кон’юнктура. Тому інформаційною базою аналізу фінансово стану мають виступати звітні дані підприємства, деякі задані економічні параметри і зовнішні умови його діяльності, які постійно змінюються і які необхідно враховувати при аналітичних при аналітичних оцінках і прийнятті управлінських рішень.
Внутрішня стійкість підприємства відображає такий стан його трудового потенціалу і таку його динаміку, при якій забезпечуються стабільно високі фінансові результати функціонування підприємства. В основі досягнення внутрішньої стійкості підприємства лежить своєчасне і гнучке управління внутрішніми і зовнішніми факторами його діяльності.
Висновки. У загальному вигляді можна стверджувати, що фінансова стійкість – комплексне поняття, яке перебуває під впливом різноманітних фінансово-економічних процесів, тому їх слід визначити як такий стан фінансових ресурсів підприємства, при якому забезпечується розвиток виробництва чи інших сфер діяльності на основі зростання прибутку та активів при збереженні платоспроможності й кредитоспроможності.
Фінансова стійкість відображає такий стан його фінансових ресурсів і такий ступінь їхнього використання, при якому підприємство, вільно маневруючи грошовими засобами, здатне забезпечити безперебійний процес виробництва й реалізації продукції, а також затрати на його розширення та оновлення.
Поглиблений аналіз фінансового стану підприємства уможливлює об’єктивну оцінку стану господарсько-фінансової діяльності, виявлення внутрішньогосподарських резервів і шляхів подальшої фінансової стабілізації.
Список використаних джерел.
1. Болюх М.А., Іващенко В.І. Економічний аналіз господарської діяльності. – К.: ЗАТ «Нічлава», 2001. – 204 с.
2. Тарасенко Н.В. Економічний аналіз діяльності промислового підприємства. – Львів: ЛБІ НБУ, 2003. – 485 с.
3. Методичні рекомендації виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з прихованням банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджені наказом Міністерством економіки України від 17.01.2001р. №10.
4. Наказ Міністерства фінансів України та Фонду державного майна України №49/121 від 26.01.2001р. « Про затвердження положення про порядок здійснення аналізу фінансового стану підприємства, що підлягають приватизації».
5. Костенко Т.Д. Економічний аналіз діагностика стану сучасного підприємства. – К. – 2005. – 400 с.
6. Іонін Є.Є. Розв’язання питань методологічного обгрунтування понять «платоспроможність» та «ліквідність» // Актуальні проблеми економіки. – 2004. - №6(36). – с.31.
7. Уткин Э.И. Финансовый менеджмент. Учебник для вузов. – М.: Издательство «Зеркало», 1998. – 272 с.

 
Форум » Матеріали конференції 29.04.2011 » Ефективність бізнесу в у мовах трансформації економіки » Богославець А. Обгрунтування резервів відновлення...
Сторінка 1 з 11
Пошук: